Рішення

від 05.02.2018 по справі 822/3342/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3342/17

РІШЕННЯ

іменем України

05 лютого 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

за участі:секретаря судового засідання Бачка А.М. представника позивача: Романенка А.В. представників відповідача: Гаєвської Т.А., Чорної А.А., Вдовіна Ю.М. свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування припису №22-01/167-ІВ-74 від 24 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКБ" (далі - ТОВ "СКБ", позивач) звернулось з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати припис №22-01/167-ІВ-74 від 24 листопада 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний припис прийнятий на підставі акта перевірки посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області (далі - Управління) з порушенням вимог чинного законодавства та без врахування фактичних обставин. Також зазначає, що в діях ТОВ "СКБ" відсутні порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст.24 КЗпП України, оскільки в укладених з фізичними особами цивільно-правових договорах про надання послуг (виконання робіт) від 15 листопада 2017 року немає ознак трудового договору. Вважає, що висновки відповідача про виявленні порушення трудового законодавства є необґрунтованими та безпідставними.

Також позивач зазначає, що оскаржуваний припис винесений з порушенням строку, встановленого п.24 Порядку здійснення державного контролю за додержання законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Зазначив, що фізичні особи, що зазначені в акті перевірки, виконували роботи виключно в межах укладених цивільно-правових договорів, за результатами виконаних робіт оформлялися акти прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), а оплата їх роботи здійснювалася з урахуванням обсягу та кількості наданих ними послуг (виконаних робіт), про що зазначено в актах виконаних робіт.

В судовому засіданні представники відповідача проти позовних вимог заперечили, просили відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.

Представники відповідача зазначили, що правовідносини, які склалися між ТОВ "СКБ" та фізичними особами ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13 є виключно трудовими. Пояснили, що станом на момент проведення інспекційного відвідування, зазначені особи фактично допущені позивачем до роботи без оформлення належним чином трудових відносин, чим ТОВ"СКБ" порушило вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України. Вказали, що при ознайомлені з наданими позивачем цивільно-правовими договорами №01, №02, №03, №04, №05, №06, №07 від 15 листопада 2017 року, укладених з ТОВ "СКБ" та ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_15 (які вказані як виконавці), встановили, що у самих договорах наявні факти щодо відсутності визначення їх умов, та свідчать про не повне і не чітке визначення усіх їх істотних умов, як того вимагає чинний Цивільний кодекс України.

Представники відповідачів вважають, що вище зазначені цивільно-правові договори укладені з ТОВ "СКБ", взамін трудових договорів, а відносини, що виникли за вказаними договорами (при розгляді їх предмету та умов виконання і оплати) носять ознаки виключно трудових відносин.

На відсутність порушення відповідачем п.24 Порядку здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, зазначають, що строк винесення оскаржуваного припису обчислювався з урахуванням вимог п.21 зазначеного Порядку.

Свідки : ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_5, надали показання, якими не підтвердили надані ними письмові пояснення під час проведення перевірки відповідачем та зазначили, що працювали за трудовими договорами на ТОВ "СКБ" : ОСОБА_5 - з 18.07.2017 року, ОСОБА_13, Мацинюк - з 18.10.2017 року. Пояснили, що раніше не працювали на ТОВ"СКБ". Заробітну плату отримували вчасно.

Свідки : ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_8, також надали показання, якими не підтвердили надані ними письмові пояснення під час проведення перевірки посадовими особами управління Держпраці у Хмельницькій області та вказали, що надавали послуги ТОВ "СКБ" по укладених цивільно-правових договорах з 15.11.2017 року до 30.11.2017 року. Оплата позивачем здійснювалась своєчасно на підставі підписаних актів приймання-передачі виконаних робіт. Зазначили, що до 15.11.2017 року в трудових, або в цивільно - правових відносинах з позивачем не перебували.

Свідок - ОСОБА_10 під час надання показань спростував надані ним письмові пояснення під час проведення перевірки відповідачем на будівельному майданчику, за адресою : м.Хмельницький, вул.Львівське шосе, 20/1Б, генеральним підрядником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "СКБ". Зазначив, що на вказаному майданчику надавав послуги позивачу на підставі цивільно-правового договору з 15.11.2017 року на протязі двох тижнів. Оплату отримав своєчасно на підставі підписаного акту виконаних робіт. До 15.11.2017 року не працював на ТОВ "СКБ". В подальшому зазначив, що ні пояснень під час перевірки та договору не підписував.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши належні та допустимі докази у взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що посадовими особами Управління на підставі наказу від 08 листопада 2017 року №488 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 20 листопада 2017 року №243/17 в період з 20 листопада 2017 року по 21 листопада 2017 року проведене інспекційне відвідування будівельного майданчику, який знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул.Львівське шосе, 20/1Б, генеральним підрядником якого є ТОВ "СКБ" з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Підставою для його прийняття слугував лист Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 17927/10/22-01-13-06-10 від 17 листопада 2017 року. Предметом здійснення інспекційного відвідування є питання, зазначені в вказаному листі, а саме : питання легалізації трудових відносин у ТОВ "СКБ".

Інспекційне відвідування відповідачем проведене спільно з працівниками Головного управління ДФС у Хмельницькій області будівельного майданчика, який знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Львівське шосе 20/1, забудовником якого є ТОВ "СКБ".

За наслідками проведеної перевірки інспекторами Управління складений Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №22-01/167-ІВ від 21 листопада 2017 року.

В акті перевірки посадовими особами відповідача зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування інспекторами Управління отримані письмові пояснення не від усіх працівників, які знаходилися на час проведення інспекційного відвідування на зазначеному будівельному майданчику.

ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 ОСОБА_15 надано письмові пояснення про факт їхньої роботи на будівельному майданчику ТОВ "СКБ" за різними професіями (електрогазозварювальника, різноробочого, муляра) із відповідним режимом роботи, що зазначено у акті перевірки.

На вимогу інспектора Управління до представника адміністрації ТОВ "СКБ" надати документи щодо працевлаштування вказаних працівників не було надано повідомлення про прийняття працівників на роботу, яке має подаватися до місцевих органів ДФС до початку роботи відповідно до вимог ст.24 КЗпП України.

При цьому, в акті перевірки відповідач зазначив, що лише 21 листопада 2017 року представником ТОВ "СКБ" надані копії цивільно-правових договорів про надання послуг (виконання робіт) №01, №02, №03, №04, №05, №06, №07 від 15 листопада 2017 року, укладених з ТОВ "СКБ"в особі директора ОСОБА_17 та вказаними працівниками.

Згідно змісту умов зазначених договорів, виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку Замовника, не має права на одержання допомоги із державного соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (п.2.1 договору).

Також, за виконану роботу замовник сплачує винагороду, що визначається актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно переліку виконаних робіт (наданих послуг). Оплата здійснюється не пізніше п'яти днів з моменту приймання Замовником роботи (послуги) за актом (п.3.2 договору).

Договори діють з 15 листопада 2017 року до 30 листопада 2017 року (п.7.2договору). Усі правовідносини, що виникають з виконанням цього договору врегульовані ним, регламентуються нормами чинного цивільного законодавства України (п.7.3 договору).

Крім того, до вказаних договорів надано акти приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 30 листопада 2017 року.

Однак відповідачем у акті перевірки вказується, що при безпосередньому ознайомлені із зазначеними вище договорами, встановлено, що в них відсутні такі ознаки, як: обсяг виконуваної роботи, який зазначається у вигляді конкретних фізичних величин (об'єму, довжини, ваги, тривалості часу) та відсутні істотні умови договору як того вимагає ЦК України. В договорах відсутні відомості щодо розміру та порядку оплати, взагалі не визначено будь-якого розміру в цифровому значенні про вартість виконаних робіт.

Відповідач зазначив також, що правовідносини, які склалися між ТОВ "СКБ" та фізичними особами ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13 є виключно трудовими.

Зокрема, згідно письмового пояснення ОСОБА_13, він працює на ТОВ"СКБ" на посаді машиніста крана (кранівником) з початку 2017 року, заробітну плату отримує 50 грн., за годину, режим роботи з 07:30 год. до 18:00 год, заробітну плату отримує від ОСОБА_18 в середньому 10 тисяч грн. Також, вказує, що ОСОБА_13 прийнято на роботу з 18 жовтня 2017 року на посаду машиніста баштового крану (кранівника) з посадовим окладом згідно штатного розпису на підставі наказу по підприємству ТОВ"СКБ" від 18 жовтня 2017 року №30-к, повідомлення про прийняття працівника на роботу до ДФС подано 18 жовтня 2017 року.

Аналогічно, щодо ОСОБА_12, який у своїх письмових поясненнях повідомив, що працює на будівництві ТОВ "СКБ", та отримує заробітну плату у розмірі 5000,00 грн. в місяць, розрахунок проводить особисто прораб ОСОБА_18, а графік роботи з 7:30 год. до 17:30 год. вихідний - неділя. Працівниками Управління встановлено, що ОСОБА_12 прийнято на роботу з 18 жовтня 2017 року на посаду стропальника з посадовим окладом згідно штатного розпису на підставі наказу по підприємству ТОВ "СКБ" від 18 жовтня 2017 року №29-к, повідомлення про прийняття працівника на роботу до ДФС подано 18 жовтня 2017 року.

В акті перевірки, зазначено, що ОСОБА_5 у своєму поясненні повідомив, що працює у ТОВ "СКБ" муляром з 2016 року, отримує заробітну плату у розмірі 3200,00 грн. в місяць, розрахунок проводить бригадир ОСОБА_19, графік роботи з 08:00 год. до 17:00 год., вихідний субота, неділя. Відповідно до документів наданих представником підприємства ТОВ"СКБ" встановлено, що ОСОБА_5 прийнято по переводу з 18 липня 2017 року на посаду муляра з посадовим окладом згідно штатного розпису на підставі наказу по підприємству ТОВ "СКБ" від 18 липня 2017 року №22-к повідомлення про прийняття працівника на роботу до державної фіскальної служби подано 18 липня 2017 року.

Інспектори Управління в акті перевірки зазначили, що позивачем порушені вимоги ч.ч.1,3 ст.24 КЗпП України.

Однак, позивач не погодився з висновками акту перевірки, про що зазначено в акті. Зокрема, позивач вважає, що порушення трудового законодавства у роботі підприємства відсутні.

В подальшому відповідач виніс припис №22-01/167-ІВ74 від 24 листопада 2017 року , в якому зазначив, що за результатами перевірки ним встановлене порушення вимог ч.ч.1,3 ст.24 КЗпП України - працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач вважаючи свої права порушеними, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно ч.4 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно з підпунктом 6 п.4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Державна служба України з питань праці та її територіальними органи під час здійснення перевірок з питань дотримання законодавства про працю у своїй діяльності керується Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року №390, чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №390).

Згідно п.2 Порядку №390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

На підставі п.3 Порядку №390 інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до підп.5 п.6 Положення №96 Державна служба України з питань праці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Згідно з п.п. 6.1.-6.3. п.6 Порядку №390 перевірка складається з таких етапів: робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора; оформлення документів за результатами перевірки; ознайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).

У відповідності до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці з питань, зокрема, з питань оформлення трудових відносин.

Відповідно до ст.142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку.

З метою обліку використання робочого часу працівників, а також для контролю над дотриманням установленого режиму роботи, розрахунків із працівниками по заробітній платі та отримання інформації про відпрацьований час, на підприємствах ведеться табель обліку робочого часу.

Також, повноваження, права та обов'язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (далі - Конвенція №81), ратифікованою Законом України №1985-15 від 08 вересня 2004 року.

Статтею 16 Конвенції №81 визначено, що Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Підпунктом "с" п.1 ст.12 Конвенції № 81 інспекторам надано право здійснювати будь-які перевірки, контроль і розслідування, котрі вони можуть вважати потрібними, щоб упевнитись в тому, що законодавчі положення ефективно виконуються.

В контексті зазначеного, суд вважає, що з метою дослідження питання оформлення трудових відносин, а саме : з'ясування наявності укладених трудових договорів з фізичними особами, зазначеними в акті перевірки, інспектори мали право знайомитися з правилами внутрішнього трудового розпорядку, як складової частини комплексу документів, що стосуються предмету інспектування. Крім того, з врахуванням п.6 Порядку №390, зазначені документи були надані самим позивачем під час одного з етапів проведення перевірки.

Щодо твердження позивача про те, що оскаржуваний припис винесений з порушенням строку, встановленого п.24 Порядку №295, суд зазначає наступне.

Пунктом 24 Порядку №295 визначено, що припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

При цьому, в п.21 Порядку №295 встановлено, що якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Враховуючи викладене, твердження позивача щодо порушення відповідачем строків винесення оскаржуваного припису суд оцінює критично, оскільки останній винесений в межах законодавчо встановлених строків з урахуванням часу на розгляд зауважень ТОВ "СКБ" до акту перевірки.

Щодо порушення позивачем ч.1,3 ст.24 КЗпП вказаного відповідачем в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.24 КЗпП, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Встановлюючи заборону допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, Закон передбачає процедуру та порядок встановлення та фіксації такого факту.

Основним питанням для вирішення даного спору є встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення роботодавцем трудового договору за наявності трудових відносин.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що ОСОБА_13 працював на ТОВ "СКБ" у період з 01 січня 2017 року до 18 жовтня 2017 року без належного оформлення трудових відносин. Однак, згідно відомостей трудової книжки останнього, суд встановив, що він з 16 червня 2014 року по 09 лютого 2017 року працював на посаді кранівника у ПП "Діта" на підставі наказу №39-00 від 16 червня 2014 року.

На підтвердження даного факту Головним управлінням ДФС України у Хмельницькій області на виконання ухвали суду про витребування доказів надано суду відомості, щодо сплати ПП"Діта" відповідних сум по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відносно ОСОБА_13 в період з ІІ квартала 2016 року по І квартал 2017 року.

Крім того, ОСОБА_13, надав показання в якості свідка, якими спростував раніше надані письмові пояснення під час проведення перевірки відповідачем.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_13 в період з 01 січня 2017 року до 18 жовтня 2017 року жодним чином не міг перебувати з ТОВ "СКБ" у будь-яких відносинах в тому числі і у трудових.

Щодо твердження відповідача відносно ОСОБА_5, суд на підставі записів його трудової книжки встановив, що він в період з 27 січня 2017 року по 14 липня 2017 року працював у ТОВ "Будівельна компанія Конструкція". Лише 14 липня 2017 року ОСОБА_5 був звільнений з ТОВ "Будівельна компанія Конструкція" та прийнятий на ТОВ "СКБ" по переведенню на посаду муляра, що безпосередньо підтвердив у судовому засіданні.

Крім того, своїми показаннями свідка ОСОБА_5, спростував надані ним під час перевірки письмові пояснення.

Також відносно працівника ОСОБА_12 суд звертає увагу відповідача, що останній в судовому засіданні надав показання свідка, якими не підтвердив свої письмові пояснення та спростував факти зазначені в акті перевірки, щодо його роботи на ТОВ"СКБ" без укладення трудового договору, оскільки як зазначив у судовому засіданні, він працює з 18 жовтня 2017 року на ТОВ "СКБ" по трудовій угоді. Зазначає, що до цього часу не працював у позивача.

З врахуванням наведеного вище, суд вважає безпідставними доводи відповідача зазначені у акті перевірки ТОВ "СКБ" про те, що ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_13 працювали у ТОВ "СКБ" до офіційного їх прийняття на роботу на підставі відповідного наказу по господарському товаристві та подання відповідного повідомлення позивачем про прийняття працівників на роботу до ДФС України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не було порушено вимоги ч.1,3 ст.24 КЗпП України стосовно вказаних осіб, оскільки позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження належного оформлення трудових відносин ТОВ "СКБ" та працівників ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_5

Крім того, згідно укладених між ТОВ"СКБ" в особі директора ОСОБА_17 та ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_15 цивільно-правових договорів від 15 листопада 2017 року №01, №02, №03, №04, №05, №06, №07, вказані працівники виконували різного виду роботи (розвантаження плит, подача цементу, розвантаження машин з грузом, подача матеріалів та монтаж, вибивання отворів, прочищення вентиляційних отворів, прибирання поверху після цегляної кладки, прибирання території, огородження ліфтів та сходинкових клітин, виготовлення анкерних сіток, виготовлення анкерів, анкерування плит перекриття, виготовлення люків в машинне відділення, приготування розчину бетонів, та виконання інших робіт за завданням).

Характерною ознакою трудових відносин є їх систематичність, яка проявляється у виконанні трудових обов'язків на протязі тривалого періоду часу, однак згідно зазначених вище договорів така ознака виключається відповідно до п.7.2 договорів.

Також, аналізуючи умови вказаних цивільно-правових договорів, суд зазначає, що відповідно до п.7.3. цих договорів сторони погодили між собою той факт, що усі правовідносини, що виникають у зв'язку із виконанням цих договорів і не врегульовані ними, регламентуються нормами цивільного законодавства України.

Згідно ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, цивільно-правовим договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Аналіз наведених норм чинного законодавства України вказує на те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Виконавець, який виконує роботу чи надає послуги по цивільно-правовим договорам, на відміну від працівника, який працює відповідно до трудового договору, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Суд звертає увагу відповідача на акти приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), що є додатками до цивільно-правових договорів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наведені в них відомості підтверджуються показаннями свідків. У них містяться відомості про конкретний результат роботи, яку повинні передати виконавці замовникові та визначено перелік завдань роботи, а також зазначено оплату за фактично виконану роботу.

Позивачем на підтвердження оплати виконавцям робіт до цивільно-правових договорах надані суду : відомості про отримання ними винагороди за листопад 2017 рік, а також звітність форми №Д4 щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за листопад 2017 року, із доказом його отримання фіскальним органом, що підтверджує нарахування та сплату позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування по вказаним цивільно-правовим договорам.

Таким чином, цивільно-правові договори від 15 листопада 2017 року №01, №02, №03, №04, №05, №06, №07, які укладені між ТОВ"СКБ" та ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_15, відповідають ознакам цивільно-правового договору та фактично виконувались їх сторонами, в тому числі ОСОБА_10

Суд звертає увагу представників сторін на той факт, що цивільно-правові договори від 15 листопада 2017 року сторонами недійсними чи неукладеними не визнавалися.

Крім того, показаннями свідків : ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_15 спростовані письмові пояснення надані ними під час проведення перевірки посадовими особами відповідача.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що ТОВ "СКБ" не порушено вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України внаслідок укладення цивільно-правових договорів з відповідними особами (виконавцями).

Щодо наданих доказів представниками відповідачів стосовно проходження навчання в Державному підприємстві "Подільський експертно-технічний центр Держпраці" на підтвердження перебування вказаних осіб в трудових відносинах без офіційного їх оформлення, суд звертає увагу відповідачів на те, що позивачем надані письмові заяви від зазначених фізичних осіб про необхідність проходження вказаного навчання як обов`язкову умову для подальшого укладення з ТОВ"СКБ" трудових та цивільно-правових договорів, які спростовують їх доводи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ч.ч.1-2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, при цьому ТОВ "СКБ" не порушило норм КЗпП, як зазначено у оскаржуваному приписі.

Оскільки відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного припису, його протиправність підтверджена належними та допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи, а тому позовні вимоги ТОВ "СКБ" необхідно задовольнити в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що згідно квитанції №457 від 01 грудня 2017 року за подання позовної заяви до Хмельницького окружного адміністративного суду ТОВ "СКБ" сплатило судовий збір на загальну суму 1600,00 грн., які в зв'язку із задоволенням позовних вимог підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Хмельницькій області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ" (29000, Хмельницька область, м.Хмельницький, вул.Старокостянтинівське шосе, буд.26, ідентифікаційний код - 40793753) до управління Держпраці у Хмельницькій області (29013, м.Хмельницький, вул.Кам'янецька, 74, ідентифікаційний код - 39793137) про визнання протиправним та скасування припису №22-01/167-ІВ-74 від 24 листопада 2017 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис управління Держпраці у Хмельницькій області №22-01/167-ІВ-74 від 24 листопада 2017 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ" (ідентифікаційний код - 40793753) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Хмельницькій області (ідентифікаційний код - 39793137).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 лютого 2018 року .

Головуючий суддя О.П. Шевчук