Рішення

від 05.02.2018 по справі 826/10643/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2018 року 11:49 № 826/10643/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі Мині І.І.., за участю позивача, представника відповідача Грицаєнко Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомадвоката ОСОБА_1 додержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Адвокат ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2016 №0001411306, №0001401306.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на конкретних фактах порушень податкового законодавства з боку позивача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку само зайнятої особи (адвокат) ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення:

1. п. 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 54657,79 грн. за 2014 рік.

2. пп.168.1.2 п. 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, не перераховано до бюджету податку з доходів найманих працівників на загальну суму 447,28 грн., в тому числі по періодам:

за січень 2012 року в розмірі 129,65 грн.;

за лютий 2012 року в розмірі 129,65 грн.;

за березень 2012 року в розмірі 187,98 грн.

3. абз.4 частини 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , а саме: не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу в розмірі 8581,25 грн., в тому числі по періодам:

за 2012 рік у суму 735,58 грн.;

за 2013 рік у сумі 532,99 грн.;

за 2014 рік у сумі 7312,68 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 19.02.2016 №50/26-54-13-06-17-2533601374 та прийняті рішення:

- податкове повідомлення - рішення від 17.03.2016 №0001401306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 67322, 24 грн., з яких 54657,79 грн. - за податковим зобов'язанням та 13664,45 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- рішення від 17.03.2016 №0001411306, яким до позивача застосовані штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 958,34 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Ставки податку визначені у п.167.1 статті 167 Податкового кодексу України.

Згідно із п.178.3 статті 178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п.178.2 статті 178 Податкового кодексу України, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 статті 167 цього Кодексу.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п.п.167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (п.167.1 статті 167 Податкового кодексу України).

Відповідно до узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженої наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 №1185, визначено, що з метою забезпечення дотримання загальних принципів оподаткування, передбачених статтею 4 Податкового кодексу України, при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону України "Про нотаріат", а також наведено невичерпний орієнтовний перелік витрат, які можуть бути віднесені до витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного доходу, в якому передбачено витрати на придбання канцелярського приладдя, зокрема і канцелярського паперу.

Тобто, вказана консультація має рекомендаційний характер, і наведений у ній перелік не є вичерпним, що свідчить про можливе віднесення до необхідних витрат незалежної професійної діяльності і інших витрат, якщо вони відповідають вимогам п. 178.3 статті 178 Податкового кодексу України.

З огляду на загальне описове визначення витрат незалежної професійної діяльності, наведене у п.178.3 статті 178 Податкового кодексу України, необхідно у кожному окремому випадку аналізувати здійснені витрати за критеріями можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності, ділової мети їх придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, й за умови відповідності таким критеріям придбані товари (роботи, послуги) й здійснені витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду міста Києва від 03.11.2015 року у праві №К/800/29541/15.

В акті перевірки, контролюючий орган вказує на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Аудит-Контакт , в результаті чого у само зайнятої особи ОСОБА_1 не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Так, господарські операції між адвокатом ОСОБА_1. (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю Аудит-Контракт (виконавець) укладений договір від 12.05.2014 №15 про надання консультаційних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику консультаційні послуги: аналіз фінансової звітності товариства з обмеженою відповідальністю Нафтаукртранс за період 2012-2014 роки з метою подальшого проходження перевірки в ПФ та Державній податковій службі України.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надані до матеріалів справи копії акту прийому-передачі наданих послуг від 16.12.2014 №11 та витягу зі звіту щодо аналізу фінансової та податкової звітності ТОВ Нафтаукртранс за період з 01.01.2012 до 12.05.2014.

В обґрунтування ділової доцільності, позивачем надано копію договору між ТОВ Нафтаукртранс (замовник) та ОСОБА_1. від 14.08.2013 №14 про надання юридичних/адвокатських послуг, акту приймання-передачі виконаних юридичних /адвокатських послуг від 26.12.2014.

У свою чергу, висновки контролюючого органу ґрунтуються (за змістом акту перевірки) на результаті аналізу податкової інформації бази даних ІС Податковий блок стосовно ТОВ Аудит-Контракт .

Ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, слід зазначити, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

Суд акцентує увагу, що дані договори є виконаними, ані за рішенням суду зазначені договори розірвані не були. Судові рішення щодо визнання зазначених договорів поставки недійсними відсутні. Протягом строку дії цих договорів зобов'язання сторін за ними виконувалися, що підтверджується первинною бухгалтерською документацією.

Поряд з цим, суд також вважає обґрунтованим включення позивачем до складу витрат за перевіряє мий період, здійснені ним витрати на придбання комплекту меблів на суму 45000 грн., згідно видаткової накладної від 10.12.2014 №23 та квитанції про сплату, оскільки, такі витрати за своїми критеріями відповідають можливості використання придбаних товарів у незалежній професійній діяльності адвоката, діловій меті їхнього придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, а тому вказані витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності позивача. Відтак, висновки контролюючого органу про включення до розміру витрат за перевіряємий період витрат, які не пов'язані з адвокатською діяльністю не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної адміністративної справи та є необґрунтованими.

Стосовно донарахування позивачу єдиного соціального внеску суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.2 частини першої статті 1, п.5 частини першої статті 4, п.2 частин першої та третьої статті 7, частин другої та восьмої статті 9 Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є: особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у п.5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року.

Отже, адвокати сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року. Звітним періодом визначено календарний рік.

Адвокат є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, доходи від якої оподатковуються за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності адвоката.

Разом з тим, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, тобто, базою нарахування єдиного внеску також є різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності.

Згідно з п.178.4, п.178.6 статті 178 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, підсумовуючи викладені норми та обставини, суд приходить до висновку, що позивач сформував зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску у відповідності до вимог чинного законодавства, що вказує на протиправність оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 17.03.2016 №0001401306 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0001411306 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.03.2016 р. № 0001401306 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0001411306.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян