Постанова

від 19.06.2018 по справі 826/10643/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10643/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року, суддя Каракашьян С.К., у справі за адміністративним позовом адвоката ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом адвоката ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2016 року №0001411306, №0001401306.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку самозайнятої особи (адвокат) ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

1. п. 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 54657,79 грн. за 2014 рік.

2. пп.168.1.2 п. 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, не перераховано до бюджету податку з доходів найманих працівників на загальну суму 447,28 грн., в тому числі по періодам:

за січень 2012 року в розмірі 129,65 грн.;

за лютий 2012 року в розмірі 129,65 грн.;

за березень 2012 року в розмірі 187,98 грн.

3. абз. 4 частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу в розмірі 8581,25 грн., в тому числі по періодам:

за 2012 рік у суму 735,58 грн.;

за 2013 рік у сумі 532,99 грн.;

за 2014 рік у сумі 7312,68 грн.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт від 19.02.2016 року №50/26-54-13-06-17-2533601374 та прийняті податкові повідомлення-рішення: від 17.03.2016 року №0001401306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 67322,24 грн., з яких 54657,79 грн. - за податковим зобов'язанням та 13664,45 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 17.03.2016 року №0001411306, яким до позивача застосовані штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 958,34 грн.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Водночас, пунктом 178.1 ст. 178 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді (п. 178.6 ПК України).

Відповідно до пункту 178.2 статті 178 ПК України, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності (пункт 178.3 статті 178 Податкового кодексу України).

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України).

З огляду на загальне описове визначення витрат незалежної професійної діяльності, наведене у пункті 178.3 Податкового кодексу України, необхідно у кожному окремому випадку аналізувати здійснені витрат за критеріями можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності, ділової мети їх придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, й за умови відповідності таким критеріям придбані товари (роботи, послуги) й здійснені витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 17.03.2016 року № 00014001306, контролюючий орган виходив з того, що позивачем не надано документального підтвердження понесених витрат при здійсненні адвокатської діяльності.

З акту перевірки слідує, що контролюючий орган вказує на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудит-Контакт", в результаті чого у самозайнятої особи ОСОБА_2 не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, між адвокатом ОСОБА_2 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудит-Контракт" (виконавець) укладений договір від 12.05.2014 року №15 про надання консультаційних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику консультаційні послуги: аналіз фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаукртранс" за період 2012-2014 роки з метою подальшого проходження перевірки в ПФ та Державній податковій службі України.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надані до матеріалів справи копії акту прийому-передачі наданих послуг від 16.12.2014 року №11 та витягу зі звіту щодо аналізу фінансової та податкової звітності ТОВ "Нафтаукртранс" за період з 01.01.2012 року до 12.05.2014 року.

В обґрунтування ділової доцільності, позивачем також надано копію договору між ТОВ "Нафтаукртранс" (замовник) та ОСОБА_2 від 14.08.2013 року №14 про надання юридичних/адвокатських послуг, акту приймання-передачі виконаних юридичних /адвокатських послуг від 26.12.2014 року.

Разом з тим, висновки контролюючого органу ґрунтуються на результаті аналізу податкової інформації бази даних "ІС Податковий блок" стосовно ТОВ "Аудит-Контракт".

Посилання апелянта на те, що договір про надання консультаційних послуг №15 від 12.05.2014 року, акт прийому-передачі наданих послуг №11 від 16.12.2014 року, квитанція до прибуткового касового ордера №7 від 16.12.2014 року про сплату 290500,00 грн. винагороди ТОВ Аудит-Контракт підписані ОСОБА_3, яка не є посадовою особою товариства, так як директор ТОВ Аудит-Контракт ОСОБА_4, а отже діяльність зазначеного підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених у ст. 55-1 Господарського кодексу України є безпідставними та не відповідають дійсності, а тому не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваня директор ТОВ Аудит-Контракт (код ЄДРПОУ 33746254, юридична адреса: м.Київ, вул. Воздвиженська, 58.) станом на 16.12 2014 року - ОСОБА_5 зазначена керівником товариства, ОСОБА_4 - головрою комісії з припинення або ліквідатор.

Таким чином, всі документи, які стосуються господарської діяльності з ТОВ Аудит-Контракт , підписані повноважною особою товариства, а саме його керівником ОСОБА_5.

Відповідно до положень ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта про те, що ТОВ Аудит-Контракт (код ЄДРПОУ 33746254, юридична адреса: м.Київ, вул. Воздвиженська, 58.) припинено (ліквідовано, закрито) з 16.11.2015 року, оскільки правовідносини між позивачем та його контрагентом виникли у 2014 році., тоді як припинено товариство було з 16.11.2015 року.

Щодо посилання контролючого органу в апеляційній скарзі на те, що на протязі 2013-2014 років податкова звітність ТОВ Аудит-Контракт до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві не подавалась, а банківські рахунки в ПАТ Банк Контракт закриті 20.12.2012 року, колегія суддів вважає їх необгрунтованими, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, адвокат ОСОБА_2 правомірно відніс до витрат сплачену ТОВ Аудит-Контракт винагороду у сумі 290500,00 грн. згідно договору про надання консультаційних послуг №15 від 12.05.2014 року.

Крім того, колегія суддів вважає правомірним включення позивачем до складу витрат за перевіряємий період, здійснені ним витрати на придбання комплекту меблів на суму 45000 грн., згідно видаткової накладної від 10.12.2014 року №23 та квитанції про сплату.

Посилання відповідача на узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженої наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 року №1185, як підставу нарахування позивачеві грошового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб вірно не взяті до уваги судом першої інстанції, так як вказана консультація має рекомендаційний характер, і наведений у ній перелік не є вичерпним, що свідчить про можливе віднесення до необхідних витрат незалежної професійної діяльності і інших витрат, якщо вони відповідають вимогам п. 178.3 статті 178 Податкового кодексу України.

Отже, з огляду на загальне описове визначення витрат незалежної професійної діяльності, наведене у п.178.3 статті 178 Податкового кодексу України, необхідно у кожному окремому випадку аналізувати здійснені витрати за критеріями можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності, ділової мети їх придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, й за умови відповідності таким критеріям придбані товари (роботи, послуги) й здійснені витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду міста Києва від 03.11.2015 року у праві №К/800/29541/15.

Таким чином, витрати на придбання меблів у смі 45000 грн., понесені позивачем у 2014 рік, підтверджуються матеріалами справи і здійснені ним у зв'язку з провадженням адвокатської діяльності, тому їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування відповідає приписам статті 178 Податкового кодексу України. Такі витрати за своїми критеріями відповідають можливості використання придбаних товарів у незалежній професійній діяльності адвоката, діловій меті їхнього придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, а тому вказані витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності позивача, тому висновки контролюючого органу про включення до розміру витрат за перевіряємий період витрат, які не пов'язані з адвокатською діяльністю не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної адміністративної справи та є необґрунтованими.

Щодо донарахування позивачу єдиного соціального внеску колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В контексті приписів абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сума єдиного внеску нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Платниками єдиного внеску є: особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у п.5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року.

Таким чином, адвокати сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року. Звітним періодом визначено календарний рік.

Адвокат є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, доходи від якої оподатковуються за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності адвоката.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, тобто, базою нарахування єдиного внеску також є різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності.

Згідно з п.178.4, п.178.6 статті 178 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач сформував зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску у відповідності до вимог чинного законодавства, що вказує на протиправність оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС від 17.03.2016 року №0001411306, №0001401306.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 20 червня 2018 року.