Рішення

від 14.02.2018 по справі 826/17986/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2018 року № 826/17986/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Центр до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києва про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Центр ( далі також - позивач, ПАТ БК Центр ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 03.11.2016 року № 0021591406 форми Р ;

- стягнути на користь позивача суму сплачену судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 17.10.2016 року № 943/26-15-14-06-01/37119553 щодо порушення позивачем норм податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток банківський організацій.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити повністю, оскільки вважає, що позивачем правомірно віднесено на рахунок №7457 Інші адміністративні витрати та включено до складу витрат вартість юридичних послуг та правомірно сформовано страховий резерв.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Вказав, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв виключно в межах норм діючого законодавства, тому відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення.

На підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України 12 червня 2017 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Центр (податковий код 37119553) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.06.2010 по 30.06.2016.

За результатами перевірки складено акт від 17.10.2016 року № 943/26-15-14-06-01/37119553 згідно з висновками якого, встановлено порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення витрат банку у сумі 6 803 568 грн., заниження фінансового результату до оподаткування у сумі 6 803 568 грн. та заниження податку на прибуток у сумі 1 224 642 грн.

На підставі акту перевірки, 03.11.2016 року прийнято оскаржуване рішення № 0021591406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток банківських організацій на 1 472 302, 50 грн., в т. ч. за основним платежем в сумі 1224642 грн. і штрафними санкціями в сумі 247660,5 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду про визнання його протиправним та скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази та пояснення, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

В ході проведення перевірки ДПІ встановлено, що ПАТ КБ Центр порушило порядок ведення податкового обліку, а саме: п.п. 134.1.1. п. 134.1 Податкового кодексу України із врахування МСБО 18 та МСБО 13, що призвело до завищення витрат у сумі 6 803 568 грн., заниження фінансового результату до оподаткування у сумі 6 803 568 грн. та заниження податку на прибуток у сумі 1 224 642 грн.

Суть зазначеного правопорушення, на думку перевіряючих, полягає у :

- за рішеннями суду було задоволено вимоги банку та отримано право на фінансовий актив, що зумовило отримання ПАТ КБ Центр доходу. Банк дохід від зазначеної операції не визнало, що призвело до порушення МСБО 18 Дохід та п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та завищення витрат банку на формування страхового резерву у сумі 3 553 568 грн., заниження фінансового результату до оподаткування у сумі 3 553 568 грн., заниження податку на прибуток у сумі 639642 грн. та неправомірному формуванню страхового резерву.

- неправомірному віднесенні позивачем на рахунок № 7457 Інші адміністративні витрати та включення до складу витрат вартість юридичних послуг отриманих від ПАТ Консалтингова компанія ГАЗ-ІНВЕСТ на загальну суму 3 250 000, 00 грн.;

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 18 та 13 (МСБО), суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки встановлено надання ПАТ Кб Центр фінансових послуг на наступних умовах.

Згідно з Договором № 230812/13 КЮ від 23.082013 року банк надає позичальнику ТОВ ПВІТА Центр (код 32768937) кредитні кошти у форму відновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі 9 000 000 грн. в термін по 22.08.2014 року із сплатою 21 % річних.

Для обліку кредитних коштів, банк відкрив рахунок № 20634058601, надання кредитних коштів проводилося за письмовими заявками позичальника.

Виконання зобов'язань по договору було забезпечено:

- порукою ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_2)

- порукою ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_3)

- іпотекою земельної ділянки 0,25 га за адресою АДРЕСА_2;

- іпотекою земельної ділянки 0,3466 га за адресою АДРЕСА_2;

- Іпотекою господарської будівлі, загальною площею 293,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_2;

На виконання умов кредитного договору ПАТ КБ Центр перерахувало ТОВ ПВІТА Центр 23 серпня 2012 року 3 055 000 грн., 05 жовтня 2012 року - 795 000 грн., 09 жовтня 2012 року - 2 300 000 грн., 29 листопада 2012 року - 2 850 000 грн., а всього в сумі 9 000 000 грн.

Починаючи з листопада 2013 року ТОВ ПВІТА Центр припинило належним чином виконувати свої зобов'язання, внаслідок чого станом на 26 березня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 9 764 579 грн. 18 коп.

ПАТ КБ Центр в ході проведення перевірки надано письмові пояснення про визнання проблемними у загальній сумі 12443074,99 грн., а саме: ФОП ОСОБА_1 2207280, 41 грн. та ТОВ ПВІТА Центр - 10235794, 58 грн. (власником якого є ОСОБА_1) відповідно протоколами Кредитного комітету № 22-2/060314 від 06.03.2014 та 22-1/060314 від 06.03.2014 Рішенням Правління банку № 26 від 19.05.2014 прийнято рішення задовольнити вимоги банку по вищезазначеним кредитам у позасудовому порядку шляхом набуття у власність предметів іпотеки, а саме:

- земельна ділянки 0,25 га за адресою АДРЕСА_2;

- земельна ділянки 0,3466 га за адресою АДРЕСА_2;

- земельна ділянка 0,36 га за адресою АДРЕСА_2;

- господарська будівля, загальною площею 293,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_2;

- комплекс будівель за адресою АДРЕСА_4;

- домоволодіння за адресою АДРЕСА_3;

- квартира об'єкт житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2015 року у справі № 359/10279/14-ц прийнято рішення задовольнити позовні вимоги банку та Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.11.2015 року відповідно до яких судом прийнято рішення звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 05.10.2015 року (реєстровий номер 1627), що укладений між ОСОБА_2 та банком як забезпечення за Договором про відновлювальну кредитну лінію № 230812/13-КЮ від 23.08.2012 року шляхом визнання за банком права власності на наступне майно:

- земельна ділянка 0,36 га за адресою АДРЕСА_2;

- житловий будинок загальною площею 200,4 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

На підставі іпотечного договору (застереження про задоволення вимог іпотекодержателя) від 29.11.2012 року, який зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за номером № 1841 визнано за банком право власності на комплекс будівель, загальною площею 755, 2 кв.м. за адресою АДРЕСА_4.

Позивачем відповідно до Міжнародного стандарту фінансової звітності 5 було віднесено вищевказані предмети нерухомості на баланс з призначенням необоротні активи утримувані для продажу.

Відповідно до параграфу 1 Міжнародного стандарту фінансової звітності МСФЗ 5

метою цього Стандарту є визначення бухгалтерського обліку активів, утримуваних для продажу, та поданні і розкритті інформації щодо припиненої діяльності. Зокрема, МСФЗ вимагає, щоб: а) активи, які відповідають критеріям, що дозволяють класифікувати їх як утримувані для продажу, оцінювалися за нижчою з величин - балансовою вартістю чи справедливою вартістю мінус витрати на продаж - та щоб амортизація цих активів була припинена; та б) активи, які відповідають критеріям, що дозволяють класифікувати їх як утримувані для продажу, подавалися окремо у звіті про фінансовий стан, а результати припиненої діяльності - у звіті про сукупні доходи.

Відповідно до пунктів 6 та 7 МСФЗ 5 Суб'єкт господарювання повинен класифікувати непоточний актив (або ліквідаційну групу) як утримуваний для продажу, якщо його балансова вартість буде в основному відшкодовуватися шляхом операції продажу, а не поточного використання. Для цього актив (або ліквідаційна група) має бути придатним для негайного продажу в тому стані, у якому він перебуває на момент продажу, на умовах, яких зазвичай дотримуються при продажі таких активів (або ліквідаційних груп), і цей продаж повинен бути високо ймовірним.

В свою чергу МСБО 16 Основні засоби визначає обліковий підхід до основних засобів, щоб користувачі фінансової звітності могли розуміти інформацію про інвестиції суб'єкта господарювання в його основні засоби та зміни в таких інвестиціях. Основні питання обліку основних засобів - це визнання активів, визначення їхньої балансової вартості та амортизаційних відрахувань, а також збитків від зменшення корисності, які слід визнавати у зв'язку з ними.

Відповідно до МСБО 16 Основні засоби - це матеріальні об'єкти, що їх: а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей; б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.

В свою чергу МСБО 16 не може бути застосованим до основних засобів, класифікованих як утримувані для продажу відповідно до МСФЗ 5 Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність .

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (зі змінами, внесеними Законом України 28.12.2014 № 71-VIII, які набрали чинності з 01.01.2015) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

МСБО №18 визначено, що Дохід у Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів1 визначено як збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження або збільшення корисності активів чи зменшення зобов'язань, що веде до збільшення власного капіталу, крім випадків, пов'язаних із внесками учасників власного капіталу. Дохід включає як дохід від звичайної діяльності, так і прибуток від інших операцій. Дохід від звичайної діяльності є доходом, який виникає в ході звичайної діяльності суб'єкта господарювання і позначається різними назвами, а саме: продаж, гонорари, відсотки, дивіденди та роялті.

Цей Стандарт має використовуватися в обліку доходу, який виникає в результаті таких операцій і подій: а) продаж товарів; б) надання послуг; в) використання активів суб'єкта господарювання іншими сторонами, результатом чого є відсотки, роялті та дивіденди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дані об'єкти нерухомості були віднесені до непоточних активів утримуваних для продажу, а не до основних засобів Банку. Також позивач звернув увагу суду на те, що Банком вживаються дії з продажу зазначеного майна, та відсутні факти його використання у своїй господарській діяльності.

Дослідивши матеріали справи на наданні пояснення, суд встановив, що позивачем було правомірно віднесено вищезазначені об'єкти нерухомості до обліку як Непоточні активи утримувані для продажу , і лише після їх продажу Банком було б отримано дохід, що в свою чергу призвело до податкових зобов'язань.

Особливості формування резервів банками та небанківськими фінансовими установами врегульовані у п. 152.9 ст. 159 ПК України

Пунктом 159.2 ст. 159 цього Кодексу визначено, що банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі - страховий резерв).

Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків Національним банком України.

Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення витрат фінансової установи, не може перевищувати: для банків - 20 відсотків (на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2013 - 30 відсотків) суми заборгованості за всіма видами операцій, зазначених у пп. 159.2.1, а саме: суми непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів і комісій, а також суми наданих гарантій на останній робочий день звітного податкового періоду.

У разі якщо за результатами звітного податкового періоду сукупний розмір страхового резерву, сформованого згідно з пп.пп. 159.2.1 і 159.2.2 п. 159.2 цієї статті, зменшився (крім випадків його зменшення внаслідок відшкодування банком безнадійної заборгованості позичальника в установленому законодавством порядку за рахунок страхового резерву кредитора та зменшення нормативу формування резерву згідно із законодавством), надлишкова сума страхового резерву, яка включена до витрат, спрямовується на збільшення доходу банку за результатами такого звітного періоду.

Методика формування банками страхових резервів закріплена в Положенні про порядок Формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженому постановою правління Національного банку України від 25 січня 2012 року №23.

Згідно вимог п.1.1. Постанови НБУ від 25.01.2012 №23 Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями банк формує резерви за кредитами, наданими фізичним та юридичним особам (у тому числі банкам), які обліковуються за балансовими рахунками таких груп: строкові вклади (депозити), що розміщені в інших банках; кредити, що надані іншим банкам; кошти на вимогу інших банків (активні залишки); кредити, що надані за операціями РЕПО суб'єктам господарювання; кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання; вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання; кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання; кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання; іпотечні кредити, що надані суб'єктам господарювання; кредити, що надані органам державної влади; кредити, що надані органам місцевого самоврядування; іпотечні кредити, що надані органам державної влади; іпотечні кредити, що надані органам місцевого самоврядування; кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам; фінансовий лізинг (оренда), що наданий фізичним особам; кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам; іпотечні кредити, що надані фізичним особам; кошти на вимогу суб'єктів господарювання (активні залишки); кошти на вимогу фізичних осіб (активні залишки); кошти небанківських фінансових установ (активні залишки).

Пунктами 1.3 - 1.7 цього Положення передбачено, що банк із метою визначення можливих втрат (збитків) невиконання боржником/контрагентом зобов'язань здійснює оцінку ризику невиконання ним таких зобов'язань (тобто ризику того, що виконання боржником зобов'язання проводитиметься з перевищенням строків, передбачених умовами договору, або в обсягах, менших, ніж передбачено договором, або взагалі не проводитиметься) за всіма активними банківськими операціями та наданими банком фінансовими зобов'язаннями.

Резерви, визначені в цьому Положенні, поділяються на: резерви за активами (за фінансовими активами та за дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку); резерви за наданими фінансовими зобов'язаннями.

Резерви за активами є спеціальними (оціночними) резервами, які зменшують балансову вартість активів і необхідність формування яких спричинена зменшенням корисності таких активів.

Резерви за наданими фінансовими зобов'язаннями є забезпеченням їх виконання в майбутньому, що визнається в балансі банку як зобов'язання та свідчить про можливі втрати внаслідок вибуття ресурсів, пов'язаного з виконанням банком таких фінансових зобов'язань.

Банк оцінює ризик невиконання боржником/контрагентом зобов'язань та формує резерв у повному обсязі незалежно від розміру його доходів за станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, до встановленого строку подання статистичної звітності за формою №10 (місячна) "Оборотно-сальдовий баланс банку", затвердженої відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Якщо в наступних періодах після формування резерву за активом (крім акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що обліковуються банком у портфелі на продаж) або за наданими фінансовими зобов'язаннями сума резерву зменшується, то банк зменшує (коригує) попередньо сформований резерв за таким активом.

Банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов'язаннями.

Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов'язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків.

Отже, зі змісту наведених норм права вбачається, що страховий резерв формується та списується банком самостійно з метою визначення можливих втрат (збитків) невиконання боржником/контрагентом зобов'язань шляхом здійснення оцінки ризиків їх невиконання (неналежного виконання) на підставі затвердженого, з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, в банку положення.

Податковий орган вказує, що ПАТ КБ Центр не мав право на формування страхового резерву по заборгованості за кредитними договорами з ТОВ ПВІТА Центр на суму 3 355 568, 00 грн. так як, заборгованість за рішенями судів фактично була погашена та позивач отримав її як дохід.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що перед ПАТ КБ Центр було лише частково погашено заборгованість за кредитом ТОВ ПВІТА Центр на суму 8 350 000 грн. Залишалася непогашеною за кредитом сума заборгованості, що становила 3 553 568,28 грн., яка складалася з процентів, нарахованих та віднесених саме на доходи ПАТ КБ Центр .

Оскільки, страховий резерв формується та списується банком самостійно з метою визначення можливих втрат (збитків) невиконання боржником/контрагентом зобов'язань шляхом здійснення оцінки ризиків їх невиконання (неналежного виконання) на підставі затвердженого банком положення, отже суд приходить до висновку про відсутність факту допущення позивачем порушень норм Податкового кодексу України при формування та віднесенні до складу витрат суми сформованого страхового резерву по операції з ТОВ ПВІТА Центр .

Також суд враховує те, що повноваження щодо здійснення контролю за додержанням банківського законодавства, в тому числі в частині правильності застосування методики формування банками страхових резервів, закріпленої в Положенні №23, належать Національному банку України.

Докази виявлення останнім зауважень щодо повноти та достовірності інформації у статистичній звітності позивача за формою №604 "Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірне формування страхового резерву позивачем за кредитними операціями з ТОВ ПВІТА Центр на суму 3 553 568, 00 грн.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 5, 16 (МСБО), суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ Центр отримало юридичні послуги у ПАТ Консалтингова компанія ГАЗ-ІНВЕСТ (код 23389561) у сумі 3 250 000 грн.

За період 2015 року банком було отримано юридичні послуги згідно з актом від 20.07.2015 року № б/н до договору про надання юридичних послуг № б/н від 05.05.2015 року на суму 1 300 000 грн. по стягненню заборгованості з ПАТ Український Професійний банк (код 19019775) на користь ПАТ КБ Центр та погашення заборгованості на суму 15 618 653,41 грн. зп рахунок придбання 17 земельних ділянок в Київській області.

Згідно з меморіальним ордером віл 29.01.2016 року № 36410 віднесено на витрати юридичні послуги (Додаток № 2 від 25.05.2015 року до Договору про надання юридичних послуг № б/н від 05.05.2015 року ) згідно акту виконаних робіт від 29.01.2016 року без ПДВ 1 950 000 грн.. В акті наданих послуг б/н зазначено отримання банком послуг з:

- представництва Банку в судах загальної юрисдикції в усіх судових інстанціях по справах до ТОВ ПВІТА Центр в тому числі про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за банком права власності на нерухомість;

- послуги щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (підготовка усіх необхідних для здійснення державної реєстрації права власності на нерухомість документи/довідки та забезпечення їх надання державному реєстратору, що укладені з ТОВ ПВІТА Центр з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором № 230812/13-КЮ від 23.08.2012 року.

Вартість вищезазначених юридичних послуг ПАТ КБ Центр було віднесено на рахунок 7457 Інші адміністративні витрати та включено до витрат банку.

На думку податкового органу надані юридичні послуги отримані від ПАТ Консалтингова компанія ГАЗ-ІНВЕСТ слід було включити до собівартості отриманих активів та обліковувати на рахунку 3408 ( необоротні активи утримувані для продажу).

В акті перевірки податковий орган зазначає, що згідно вимог МСФЗ 5 Непоточні активи, утримувані для продажу та припинена діяльність це:

- активи, які відповідають критеріям що дозволяють класифікувати їх як утримувані для продажу, оцінювалися за меншою з величин - балансовою вартістю чи справедливою вартістю мінус витрати на продаж - та щоб амортизація цих активів була припинена;

- безпосередньо перед первісною класифікацією активу (або ліквідаційної групи) як утримуваного для продажу балансова вартість активу (або всіх активів та зобов'язань, що входять до групи) повинна оцінюватися згідно з чинними МСФЗ;

- суб'єкт господарювання оцінює непоточний актив (або ліквідаційну групу) класифікований як утримуваний для продажу, за нижчою з оцінок: або за балансовою вартістю, або за справедливою вартістю з вирахуванням витрат на продаж.

Також податковим органом було зазначено що, згідно МСФЗ 16 Основні засоби : цей стандарт не застосовують до основних засобів класифікованих як утримувані для продажу відповідно до МСФЗ 5. Далі в акті перевірки наведено визначення Собівартості - це сума сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для отримання активу на час його придбання або створення, або (якщо прийнято) сума, яку розподіляють на цей актив при первісному визнанні згідно з конкретними вимогами інших МСФЗ.

Враховуючи вищевикладене суд встановив, що МСФЗ 16 не може бути засновано до МСФЗ 5 та податковий орган застосовуючи відразу ці два МСФЗ до одних і тих же операцій виклав протиріччя до своїх же висновків.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Однією із основних вимог до непоточних активів утримуваних для продажу є справедлива вартість даного активу.

Відповідно до МСФЗ 13 Оцінка справедливої вартості визначає що:

- справедлива вартість - це ціна, яка була б отримана за продаж активу або сплачена за передачу зобов'язання у звичайній операції на основному (або найсприятливішому) ринку на дату оцінки за поточних ринкових умов (тобто вихідна ціна), незалежно від того, чи спостерігається така ціна безпосередньо, чи оцінена за допомогою іншого методу оцінювання;

- ціну на основному (або найсприятливішому) ринку, використану для оцінки справедливої вартості активу або зобов'язання, не слід коригувати з урахуванням витрат на операцію. Витрати на операцію обліковують відповідно до інших МСФЗ. Витрати на операцію не є характеристикою активу чи зобов'язання, вони є характерними для операції та будуть різними залежно від того, як суб'єкт господарювання здійснює операцію з активом чи зобов'язанням.

Відповідно до класу 7 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України витрати, пов'язані з адміністративною діяльністю, які не включаються до собівартості отриманих активів, слід кваліфікувати відповідно до П(с) БО 16 Витрати , а саме: до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- витрати на врегулювання спорів у судових органах;

- податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти;

Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з тим, що заставне майно, яке перейшло у власність банку в якості погашення кредитної заборгованості позичальників та яке не придбавалося банком для власних цілей, потрібно було враховувати як основні засоби МСФЗ 16. Це не відповідає економічній суті цих операцій та фактичним діям банку.

Таким чином, застосування вимог стандарту МСФЗ 16 до обліку непоточних активів, утримуваних для продажу суперечить законодавству та Банк правомірно визнав витрати за надані юридичні послуги на загальну суму 3 250 000, 00 грн., що відповідає вимогам законодавства, положень НБУ, Н (С) БО та МСФЗ.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні, у відповідності до положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України в чинній редакції) суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.2 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2016 року за № 0021591406 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток банківських організацій на 1 472 302, 50 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 1 224 642 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 247 660, 50 грн.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 03.11.2016 року № 0021591406 форми Р .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Центр (ідентифікаційний номер 37119553) 22 084, 54 грн. (двадцять дві тисячі вісімдесят чотири гривні 54 коп.) суму сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа