Ухвала

від 29.01.2018 по справі 804/7295/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 січня 2018 р. справа № 804/7295/17 Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Прокопчук Т.С., перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року

по адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Ленд+ до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2017 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Ленд+ (далі по тексту - ТОВ Агро-Ленд+ ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року адміністративний позов ТОВ Агро-Ленд+ до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволений частково.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, 12 січня 2018 року відповідач ГУ ДФС у Дніпропетровській області оскаржив її в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягають в наступному:

- в порушення вимог пункту 2 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ГУ ДФС у Дніпропетровській області у вступній частині апеляційної скарги (абз.1, 4) не вірно зазначено назву та дату оскаржуваного процесуального документу, зокрема, скаржник ГУ ДФС у Дніпропетровській області посилається на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 року, яка відсутня в матеріалах адміністративної справи; натомість, матеріали адміністративної справи містять постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (т.2 а.с.165-171);

- в порушення вимог пункту 3 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ГУ ДФС у Дніпропетровській області в апеляційній скарзі не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв'язку та електронної пошти, офіційну електронну адресу, за наявності;

- в порушення вимог пункту 8 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ГУ ДФС у Дніпропетровській області в апеляційній скарзі не зазначено дату отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;

- в порушення вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ГУ ДФС у Дніпропетровській області до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовні вимоги майнового характеру, який подано юридичною особою.

Приписами частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об'єкт та розмір ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VІ (далі по тексту - Закон України № 3674-VІ) в редакції, чинній на момент подання позовної заяви.

Законом України № 3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, також визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Статтею 2 даного Закону, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, передбачено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання позовної заяви, визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивач ТОВ Агро-Ленд+ оскаржує податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Таким чином, звернені до суду вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновими.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач ТОВ Агро-Ленд+ звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом 06 листопада 2017 року, про що свідчить реєстраційний штамп вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Так, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, визначено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову, що містить позовну вимогу майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік від 21.12.2016 року № 1801-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі станом на 1 січня 2017 року становить 1600 грн.

З огляду на дату подання адміністративного позову, а саме 06 листопада 2017 року, про що свідчить реєстраційний штамп вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову, що містить позовну вимогу майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1600 грн.

Ціна позову (сума майнових вимог позивача ТОВ Агро-Ленд+ ), відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, становить 1377299 грн. 75 коп., а 1,5 відсотка ціни позову - 20659 грн. 49 коп.

Тобто, при подачі до адміністративного суду адміністративного позову, що містить позовні вимоги майнового характеру, який подано юридичною особою, у відповідності до Закону України № 3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, мав бути сплачений судовий збір в розмірі 20659 грн. 49 коп.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України № 3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, судовий збір справляється зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу скаржником ГУ ДФС у Дніпропетровській області до суду першої інстанції подано 12 січня 2018 року, про що свідчить реєстраційний штамп вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення в зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги.

Таким чином, при подачі до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовні вимоги майнового характеру, який подано юридичною особою має бути сплачено судовий збір в розмірі 30989 грн. 23 коп. (20659 грн. 49 коп. х 150% ).

При цьому, з огляду на зміни в Закон України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, органи Державної фіскальної служби не відносяться до осіб, які звільнені від сплати судового збору частиною 2 статті 3 та статтею 5 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, і, відповідно, повинні сплачувати судовий збір.

Натомість, в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про сплату скаржником ГУ ДФС у Дніпропетровській області судового збору.

Разом з тим, скаржник ГУ ДФС у Запорізькій області в своїй апеляційній скарзі зазначає, що, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України 3674-VІ, Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавлені пільг щодо сплати судового збору, проте, відповідне фінансування ДФС України та її територіальних органів Кабінет Міністрів України на 2017 рік не здійснено, що на переконання скаржника свідчить про відсутність обов'язку по сплаті судового збору.

При цьому звертаю увагу скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області на те, що жодних клопотань або заяв про зменшення розміру судового збору або звільнення від його оплати, відстрочення та розстрочення до апеляційної скарги надано не було , як і не було зазначено в прохальній частині апеляційної скарги , як це передбачено нормами Кодексом адміністративного судочинства України.

Проте, розглянувши наведені доводи скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Також, виключний перелік заяв та клопотань, за подання яких не справляється судовий збір, встановлений частиною 2 статті 3 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.

Статтею 5 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, також встановлено перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору. Зазначені переліки є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

З огляду на викладене, скаржник ГУ ДФС у Дніпропетровській області не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору та повинен сплачувати судовий збір.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави , які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору , яким скасовано встановлені раніше для державних органів пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів.

Тобто, відповідальність за сплату судового збору державними органами держава взяла на себе, тому, посилання скаржника ГУ ДФС у Дніпропетровській області на відсутність фінансування для сплати судового збору є необґрунтованими, а дана обставина не є встановленою законом підставою для зменшення розміру судового збору або звільнення від його оплати, відстрочення та розстрочення.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для зменшення розміру судового збору або звільнення від його оплати, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень.

Отже, суд критично оцінює доводи скаржником ГУ ДФС у Дніпропетровській області з огляду на те, що у спірних правовідносинах скаржник ГУ ДФС у Дніпропетровській області виступає як орган державної влади, тобто як представник держави через якого вона набуває і здійснює свої права та обов'язки. За таких умов, вказані обставини, тобто неналежне (обмежене) фінансування державою державної установи, як свого представника у спірних правовідносинах, не можуть вважатись підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 р. № 2 Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору .

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом; не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Втім, стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

У розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів та гарантувати сплату коштів у майбутньому. Відсутність бюджетного асигнування не є підставою для невиконання скаржником свого обов'язку по сплаті судового збору.

Водночас, скаржником не було заявлено жодних клопотань або заяв про зменшення розміру судового збору або звільнення від його оплати, відстрочення та розстрочення, не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів наявності обставин щодо відсутності фінансування або обмеженого фінансування або ж несвоєчасного перерахування коштів з державного бюджету бюджетній установі на оплату судового збору, як на підставу для зменшення розміру судового збору або звільнення від його оплати, відстрочення та розстрочення, як і не надавались докази звернення скаржника до відповідних органів щодо вирішення питання виділення додаткових асигнувань на оплату судового збору у цей період та докази відмови в виділенні грошових коштів на відповідні видатки.

Отже, доводи скаржника ГУ ДФС у Дніпропетровській області не свідчать про неможливість сплатити судовий збір і не є підставою для зменшення розміру судового збору або звільнення від його оплати, відстрочення та розстрочення.

Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють, як суб'єкт владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

З урахуванням вимог статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вправі вчиняти дії , про які йдеться у статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, з власної ініціативи .

Крім того, даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору.

Оскільки скаржником не було заявлено жодних клопотань або заяв про зменшення розміру судового збору або звільнення від його оплати, відстрочення та розстрочення, не надано суду апеляційної інстанції належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати відсутні.

Отже, скаржнику ГУ ДФС у Дніпропетровській області за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовні вимоги майнового характеру, який подано юридичною особою, необхідно сплатити судовий збір в розмірі 30989 грн. 23 коп. та надати Дніпропетровському апеляційному адміністративному суду оригінал документа на підтвердження сплати судового збору.

Судовий збір скаржнику ГУ ДФС у Дніпропетровській області необхідно сплатити на зазначені реквізити:

дата документа;

отримувач коштів: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра ;

рахунок отримувача: 31217206781004;

код класифікації доходів бюджету: 22030101;

код отримувача (код за ЄРДПОУ): 37989274;

банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська;

код банку отримувача (МФО): 805012;

назва платника (для юридичної особи), ПІБ та адреса (для фізичної особи);

призначення платежу: "*;101;___(код клієнта); Судовий збір, за апеляційною скаргою (ПІБ чи назва установи, організації заявника апеляційної скарги), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд".

Поле "Призначення платежу" розрахункового документа заповнюється таким чином: службовий код (знак): "*" (зірочка); розділовий знак ";" (крапка з комою); код ознаки судового збору "101"; розділовий знак ";" (крапка з комою); (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); розділовий знак ";" (крапка з комою); роз'яснювальна інформація про призначення платежу у формі: "Судовий збір, за апеляційною скаргою (ПІБ особи чи назва організації, яка подає апеляційну скаргу), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)". Використання символу ";" не допускається;

Отже, апеляційна скарга ГУ ДФС у Дніпропетровській області не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, враховуючи наявність вказаних недоліків, адміністративна справа не може бути розглянута Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши невідповідність поданої скарги вимогам, встановленим статтею 296 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначає недоліки апеляційної скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та в разі не усунення її недоліків у встановлений судом строк повертає скаргу особі, яка її подала.

Таким чином, враховуючи те, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Дніпропетровській області не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаю за необхідне апеляційну скаргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області залишити без руху, надавши скаржнику ГУ ДФС у Дніпропетровській області десятиденний строк з урахуванням поштового перебігу з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищевказаних недоліків апеляційної скарги в порядку та спосіб, зазначений в мотивувальній частині цієї ухвали.

Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року по адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Ленд+ до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без руху.

Надати скаржнику Головному управлінню Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області десятиденний строк з урахуванням поштового перебігу з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищевказаних недоліків апеляційної скарги в порядку та спосіб, зазначений в мотивувальній частині цієї ухвали, шляхом надання Дніпропетровському апеляційному адміністративному суду оригінала документа на підтвердження сплати судового збору та приведення апеляційної скарги у відповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, які зазначені в цій ухвалі судді (зазначити ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв'язку та електронної пошти, офіційну електронну адресу, за наявності, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, а також дату отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується).

Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі не виконання ухвали і не усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.

При усуненні недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде вважатися поданою в день первинного її подання до адміністративного суду.

Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надіслати особі, яка її подала.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Т.С. Прокопчук