Рішення

від 19.02.2018 по справі 826/16817/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 19 лютого 2018 року                                                    № 826/16817/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом  Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «L-Мастер» про накладення арешту на кошти та інші цінності, В С Т А Н О В И В : Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (надалі також – позивач) звернулось з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «L-Мастер» про накладення арешту на кошти та інші цінності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у  Товариства з обмеженою відповідальністю «L-Мастер» обліковується податковий борг зі сплати земельного податку з юридичних осіб, що підтверджено обліковими картками платника податків, податковою вимогою        № 476-23 від 08.02.2016, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2017 у справі № 826/15998/16. На виконання вищевказаної постанови суду, позивач зазначає, що здійснив ряд заходів з метою встановлення наявності майна, за результатами яких встановлено відсутність майна у відповідача, з огляду на що, звернувся до суду з позовними вимогами про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що зняходяться в банках на суму боргу. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2018 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Відповідач у визначений судом строк відзив на позовну заяву не надав, заява про визнання позову також суду не надходила. Надіслана на адресу відповідача, рекомендованим листом копія ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у даній справі була повернута до суду разом поштовим відправленням з відміткою пошти «за закінченням встановленого терміну зберігання». Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю        «L-Мастер» не перебуває в процесі припинення, адреса місцезнаходження юридичної особи відповідає адресі, на яку судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі. Будь-які відомості про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходили. Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, встановив наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «L-Мастер», як суб'єкт господарювання зареєстровано 02.02.1996 року, на податковому обліку перебуває у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві. ТОВ «L-Мастер» являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України. Згідно інтегрованої картки платника податків (з земельного податку з юридичних осіб) за відповідачем обліковується борг щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), штрафних (фінансових) санкцій, що складає всього 2 152,23 грн. Податковий борг підтверджується обліковими картками платника податків, податковою вимогою №476-23 від 08.02.2016, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017 року по справі №826/15998/16. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "L-Мастер", відкритих у банках, які його обслуговують, податковий борг у розмірі 2152,23 грн. на користь Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області. Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області здійснено ряд заходів з метою встановлення наявності майна відповідача, за результатами яких встановлено його відсутність: відповідно до інформації наданої листом №08/3264 від 02.10.2017 ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області сільськогосподарська техніка за ТОВ «L- Мастер» не зареєстрована; відповідно до інформації наданої листом №31/2/0541-5302 від 26.09.2017 Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області територіального сервісного центру №0541 за ТОВ «L-Мастер» не зареєстровано транспортних засобів; відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстру іпотек, реєстру заборони відчужень нерухомого майна у ТОВ " L-Мастер " відсутні права власності на будь-яке нерухоме майно. Отже, з огляду на відсутність майна у відповідача, яке можливо було б реалізувати з метою погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законами. Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Дані види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків. Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 названого Кодексу, саме і визначені підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України. Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі. Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках. Вищевикладене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Ці норми та пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одне одного, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість, підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме: питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна. Закладений у підпункті 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України механізм розкривається і через затверджену постановою Національного Банку України від 21 січня 2004 року №22 Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Відповідно до пунктів 10.1, 10.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду. Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку(ах). Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача податкової заборгованості, а ним не було надано аргументованих заперечень на позовні вимоги, суд приходить до висновку про правомірність останніх. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі. Керуючись ст. ст. 77-78, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, В И Р І Ш И В : Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області  задовольнити повністю. Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «L-Мастер» (ЄДРПОУ 24094684, вул. Цитадельна, 7, 01015), що знаходяться в банках, в межах суми податкового боргу у розмірі 2152, 23 грн. ( дві тисячі сто п'ятдесят дві гривні двадцять три копійки). Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст. 293-297  Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.                      Суддя                                                                                      Н.М. Шевченко