Постанова

від 01.02.2018 по справі 826/7056/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7056/16 Судді першої інстанції: Федорчук А.Б.,

Качур І.А., Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Беспалова О.О. та Парінова А.Б.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Природні ресурси+ до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ТОВ Природні ресурси+ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не визнання факту надмірно сплачених ТОВ Природні ресурси + податкових зобов'язань з плати за користування надрами по видобутку нафти з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 м у розмірі 660642 грн. 50 коп. та зобов'язати визнати зазначений факт.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2017 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не розгляду заяви ТОВ Природні ресурси+ від 04 березня 2016 року № 5 на повернення помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань у порядку, визначеному статтею 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент подачі ТОВ Природні ресурси+ такої заяви);

- зобов'язано Державну фіскальну службу України повторно розглянути подану ТОВ Природні ресурси+ заяву від 04 березня 2016 року № 5 на повернення помилково та надміру сплачених грошових зобов'язань.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема апелянт вказує на те, що за період з серпня по грудень 2014 року надмірна сплата податкових зобов'язань з плати за користування надрами по видобутку нафти з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 м - відсутня.

Письмові відзив або заперечення на апеляційну скаргу від ТОВ Природні ресурси+ до суду не надходили.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення апеляційної скарги, а явка представників сторін не є обов'язковою, колегія суддів відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України вирішила розглядати справу за відсутності вказаних осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання 01 лютого 2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2017 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Положеннями ч. 2 ст. 317 КАС України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд встановив, що 04 березня 2016 року ТОВ Природні ресурси+ звернулося до Державної фіскальної служби України із заявою на повернення помилково та надмірно сплачених зобов'язань.

Листом від 08 квітня 2016 року № 7929/6/99-99-15-04-01-15 Державна фіскальна служба України роз'яснила порядок застосування Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України .

Не погоджуючись із діями Державної фіскальної служби України за результатами розгляду звернення від 04 березня 2016 року № 5, ТОВ Природні ресурси+ звернулося до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову ТОВ Природні ресурси+ , суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявна переплата податкових зобов'язань з плати за користування надрами по видобутку нафти з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів за період з серпня до грудня 2014 року у розмірі 660642 грн. 50 коп. Також суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви позивача про повернення помилково сплачених коштів.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з матеріалами справи ТОВ Природні ресурси+ здійснило декларування та сплатило податкові зобов'язання з плати за користування надрами по видобутку нафти з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 м у таких розмірах: за серпень 2014 року - 1412762 грн. 45 коп., за вересень 2014 року - 1208009 грн. 24 коп., за жовтень 2014 року - 943139 грн. 29 коп., за листопад 2014 року - 857956 грн. 88 коп., за грудень 2014 року - 532950 грн. 82 коп.

У подальшому ТОВ Природні ресурси+ подало уточнюючі податкові розрахунки податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період з серпня до грудня 2014 року, яким розмір податкових зобов'язань за:

- серпень 2014 року зменшено з 1412762 грн. 45 коп. до 1224394 грн. 12 коп.;

- вересень 2014 року зменшено з 1208009 грн. 24 коп. до 1046941 грн. 34 коп.;

- жовтень 2014 року зменшено з 943139 грн. 29 коп. до 817387 грн. 38 коп.;

- листопад 2014 року зменшено з 857956 грн. 88 коп. до 743562 грн. 63 коп.;

- грудень 2014 року зменшено з 532950 грн. 82 коп. до 461890 грн. 71 коп.

У зв'язку з цим ТОВ Природні ресурси+ звернулося також із заявою від 04 березня 2016 року № 5 про повернення помилково та надмірно сплачених зобов'язань у розмірі 660642 грн. 50 коп.

Обґрунтовуючи свій висновок про те, що зазначені кошти були сплачені надмірно, ТОВ Природні ресурси+ посилалося на те, що відповідно до пп. 263.9.1. п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України ставка плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлюються у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) та для нафти, яка видобувається з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів становить 39 %.

Разом з тим, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України розділ XX Перехідні положення був доповнений новим розділом 9 1 Особливості справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин , який передбачав, що тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюються особливості застосування деяких норм розділу XI Плата за користування надрами , згідно яких ставка плати за користування надрами для видобування корисних копалин, зокрема нафти, яка видобувається з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів становить 45 %.

Позивач та суд першої інстанції дійшли висновку про те, що нова ставка плати за користування надрами для видобування корисних копалин, встановлена Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України не підлягає застосуванню у 2014 році. Такий висновок обґрунтований тим, що зазначений нормативно-правовий акт не відповідає вимогам щодо якості закону і передбачуваності зобов'язань платників податків.

Так, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до пп. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, зокрема на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зазначений принцип визнано законодавцем однією з основних засад податкового законодавства. Закріплений у нормах права, а саме - у положеннях Податкового кодексу України, процитований принцип є елементом правового регулювання. Зазначений принцип не лише окреслює правила нормотворення у сфері оподаткування, він визначає обсяг прав та обов'язків учасників правовідносин у такій сфері. Будь-який платник податків в Україні, опираючись на принцип стабільності, має право на незмінність режиму оподаткування, елементів податків, які ним сплачуються, протягом бюджетного року, як результат - на визначеність умов здійснення ним тієї чи іншої оподатковуваної діяльності чи діяльності, пов'язаної з виникненням об'єкта оподаткування. У випадку ж зміни елементів податків протягом такого року законодавцем, такий платник має право та обов'язок з урахуванням способу та змісту здійснених змін, враховуючи наявний у платника обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи, виконувати свої зобов'язання відповідно до закону із тими межами свободи, які допускаються.

Надаючи правову оцінку вказаним висновком, колегія суддів враховує, що відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно з п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Таким чином, положеннями пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України встановлена вимога до закону, що приймається компетентним органом, визначеним п. 4.4 ст. 4 ПК України, та яким визначаються елементи податків та зборів.

Основні засади податкового законодавства України визначені у ст. 4 Податкового кодексу України.

Визначені у вказаній нормі засади податкового законодавства слід враховувати у сукупності. Застосування одного з принципів застосування податкового законодавства без урахування інших засад, визначених у ст. 4 ПК України є необґрунтованим.

Згідно з п. 4.5 ст. 4 ПК України при встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року.

Таким чином, положення пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України встановлюють обмеження щодо строків зміни податків та зборів, їх ставок та податкових пільг. Разом з тим, правові наслідки недотримання таких обмежень у вигляді застосування відповідних змін з наступного бюджетного року, п. 4.5 ст. 4 ПК України передбачає виключно щодо встановлення або розширення існуючих податкових пільг.

Визначивши загальне правило щодо неможливості зміни будь-яких елементів податків та зборів пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, Податковий кодекс України встановив заборону на застосування закону, прийнятого без дотримання такого строку лише для одного із елементів податків та зборів - податкових пільг.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на порушення принципу стабільності, як на підставу для не застосування позивачем у період з серпня по грудня 2014 року ставки, передбаченої Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України .

Також суд першої інстанції зазначив, що зазначений Закон не є законом, яким вносились зміни виключно до Податкового кодексу України, як про це йдеться у п. 7.3. ст. 7 Податкового кодексу України. Зміни ставок плати за користування надрами для окремих видів корисних копалин запроваджувались шляхом доповнення Перехідних положень Податкового кодексу України новим підрозділом, в умовах, коли норми пп. 263.9.1. п. 263.9. ст. 263 Податкового кодексу України, будучи нормами, які відповідно до ст. 26 Податкового кодексу України, визначають основні ставки плати за користування надрами, продовжували встановлювати розміри таких ставок.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вирішуючи за таких обставин питання щодо сплати ТОВ Природні ресурси+ зобов'язань із плати за користування надрами для видобування корисних копалин за серпень-грудень 2014 року за ставкою, передбаченою розділом 9 1 Особливості справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин розділ XX Перехідні положення Податкового кодексу України, колегія суддів перевіряє дотримання принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі Щокін проти України (рішення від 14 жовтня 2010 року) зазначив, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відсилає до якості закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Також Європейський Суд з прав людини у вказаному рішенні прийшов до висновку про те, що порушення вимоги якості закону , передбаченої Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, має місце тоді, коли в національному законодавстві відсутня необхідна чіткість та точність, є можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання та не забезпечується адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Під час розгляду та вирішення даної справи колегія суддів виходить із того, що пп. 263.9.1. п. 263.9. ст. 263 Податкового кодексу України встановлені ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин, які підлягають застосуванню за загальним правилом.

Натомість розділом 9 1 Особливості справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин розділ XX Перехідні положення Податкового кодексу України встановлені ставки, які підлягали застосуванню протягом певного періоду - до 01 січня 2015 року.

Зазначений спосіб правового регулювання спірних правовідносин не призводить до нечіткості Податкового кодексу України та не дає можливість різного тлумачення питання щодо ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин, яка підлягала застосуванню у період з серпня до грудня 2014 року.

Як раніше зазначалося, ТОВ Природні ресурси+ задекларувало та сплатило відповідні податкові зобов'язання за ставкою, що була встановлена розділом 9 1 Особливості справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин розділ XX Перехідні положення Податкового кодексу України та лише згодом подав уточнюючі податкові розрахунки, що свідчить про чіткість та зрозумілість правового регулювання, у тому числі для позивача у даній справі.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що сума коштів у розмірі 660642 грн. 50 коп. були сплачені на виконання вимог Податкового кодексу України, не є помилково або надмірно сплаченими коштами та не підлягають поверненню ТОВ Природні ресурси+ в порядку ст. 43 Податкового кодексу України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Державної фіскальної служби України спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 08 вересня 2017 року та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2017 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2017 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Природні ресурси + - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді О.О. Беспалов

А.Б. Парінов

Постанова складена у повному обсязі 09 лютого 2018 року.