Постанова

від 06.02.2018 по справі 826/2690/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2690/14 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Парінова А.Б.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Ділекс Транспорт на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ділекс Транспорт до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ділекс Транспорт (далі - позивач, ТОВ Ділекс Транспорт ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.02.14р. №0000742201 та №0000732201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі №826/2690/14 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Вищий адміністративний суд України вказав на те, що судом апеляційної інстанції не встановлено обставин відносно яких осіб проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013010010000377 від 04.07.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, а тому висновок про порушення відповідачем порядку прийняття податкового повідомлення-рішення є передчасним. Крім того, зазначив, що судом апеляційної інстанції, в порушення вимог процесуального закону, не перевірено обставин на які посилався суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, жодних висновків на спростування встановлених судом першої інстанції обставин та правильності застосування норм матеріального права в цій частині не зазначено.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч.4 ст.229, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Матеріали справи свідчать, що на підставі направлення на перевірку від 28 січня 2014р. №156 та відповідно до наказу від 13 січня 2014р. №69, згідно пункту 78.1.11 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП Ріекс , (код 36586596) та ПП „Віталагро" (код 36604425) за період з 01.01.2012р. по 01.12.2013р., за результатом якої складено акт перевірки від 07 лютого 2014 року №7/26-53-22-01-26-35362511.

Перевіркою встановлено наступні порушення: п. 138.2. ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 108052,00 грн., за 2012 рік; п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 150815,00 грн. у тому числі за листопад 2012р. - 36521,00 грн., грудень 2012р. - 66385,00 грн., січень 2013р.- 47909,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивачем було подано заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду заперечень позивача від 12 лютого 2013 року листом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19 лютого 2014 року № 5312/10/26-53-22-01-11 залишено без змін висновки акту перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 лютого 2014 року № 0000732201 за порушення пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 188 519,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 150815,00 грн., за штрафними санкціями - 37704,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 лютого 2014 року № 0000742201 за порушення пункту 138.2, статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 135 065,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 108052,00 грн., за штрафними санкціями - 27013,00 грн.

Підставою для прийняття спірних повідомлень - рішень слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п. 138.2. ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 108 052 грн., за 2012 рік; п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 150 815 грн. у тому числі: за листопад 2012р. - 36 521 грн., грудень 2012р. - 66 385 грн., січень 2013р.- 47 909 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що актом Вінницької ОДПІ ГУ Мін доходів у Вінницькій області від 27.08.13р. №315/2206/13309466 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Ріекс щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-покупцями та контрагентами-продавцями за період з 01.07.10р. по 30.06.13 , встановлено відсутність ПП Ріекс за місцезнаходженням. Згідно постанови УМВС України у Вінницькій області від 19.12.13р. про призначення позапланової невиїзної перевірки позивача щодо взаємовідносин з ПП Ріекс вбачається, що протягом травня-липня 2012 року ПП Ріекс сформовано ризиковий податковий кредит, від підприємств, які мають ознаки фіктивності. Відділенням розслідувань злочинів у сфері господарської діяльності СВ Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42013010010000377 від 04.07.13р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ПП Ріекс носять реальний характер, а послуги, зазначені у податкових накладних, дійсно придбані у ПП "Ріекс" та використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка, на підставі якої винесені спірні податкові повідомлення-рішення, призначена на підставі постанови УМВС України у Вінницькій області від 19.12.13р. про призначення позапланової невиїзної перевірки позивача щодо взаємовідносин з ПП Ріекс та відповідно до вимог пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно п. 86.9 ст. 86 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 71 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Отже, положення зазначеної норми поширюються на тих платників податків (юридичну особу) або фізичну особу - підприємця, що перевіряються податковим органом в межах кримінального провадження, якщо кримінальне провадження проводиться стосовно посадової особи (посадових осіб) таких платників.

Водночас, в даному випадку перевірка ТОВ Ділекс Транспорт була призначена та проведена на підставі постанови УМВС України у Вінницькій області від 19.12.13р. про призначення позапланової невиїзної перевірки позивача щодо взаємовідносин з ПП Ріекс , винесеної у рамках досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013010010000377 від 04.07.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

При цьому, колегією суддів не встановлено факту порушення вказаного кримінального провадження щодо будь-кого з посадових осіб позивача.

За наведених обставин, оскільки факту порушення кримінальної справи на час проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо позивача не встановлено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв у спосіб, передбачений законом.

В частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000742201 та №0000732201 від 24.02.2014 року, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, згідно абзацу г підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Кодексу, відносяться витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, які входять до групи витрат на збут, що включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185 Кодексу до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій.

Матеріали справи свідчать, що 24 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділекс транспорт" (Замовник) та Приватним підприємством "Ріекс" укладено Договір № 10/2012, за умовами якого Виконавець забезпечує здійснення перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні та транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням, а Замовник зобов'язується вчасно сплатити за Послуги Виконавця плату, відповідно до умов Договору. Маршрут та вартість кожного з перевезень визначаюся у заявці на перевезення, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктами 2.1, 2.2 цього Договору визначено, що Виконавець організовує перевезення вантажу на підставі письмової заявки, яка подається Замовником, підписаної уповноваженим представником Замовника і скріпленої печаткою. Підставою для одержання вантажу для перевезення є товарно-транспортна накладна, завірена Виконавцем, при пред'явленні водієм документа, що посвідчує його особу.

У відповідності до п. 3.2 Договір № 10/2012, Замовник зобов'язаний: Оплатити вартість послуг Виконавця на умовах цього Договору. Здійснювати своїми силами й засобами завантаження та розвантаження вантажу з дотриманням правил безпеки, забезпечення збереження вантажу і рухомого складу, не допускаючи простою автомобіля під завантаженням і вивантаженням. До прибуття автомобіля під завантаження підготувати вантаж до перевезення (підготувати супровідні документи, а також пропуски на право проїзду до місця завантаження та вивантаження вантажу тощо). Вантаж, пред'явлений у нетранспортабельному стані, вважається непред'явленим до перевезення. Перед завантаженням перевірити придатність рухомого складу, наданого Виконавцем, для перевезення даного вантажу. Забезпечити своєчасне, повне та належне оформлення супровідних документів в тому числі товарно-транспортної накладної з обов'язковим зазначенням поштової адреси та номера телефону вантажовідправника та вантажоодержувача вантажу. Повідомити Виконавцю всю необхідну для здійснення перевезення інформацію про вантаж і своєчасно надати в розпорядження Виконавця супровідні документи встановленої форми (товарно-транспортну накладну), за якими проводиться приймання вантажу до перевезення, перевезення вантажу та відвантаження його одержувачу. У випадку ненадання Замовником необхідної інформації або документів, Виконавець має право не виконувати свої обов'язки. При поданні Виконавцю заявки зазначити особливі властивості вантажу, внаслідок яких може бути заподіяна шкода самому вантажу, людям або навколишньому середовищу. Не пізніше трьох робочих днів після доставки Виконавцем вантажу в пункт призначення підписати та скріпити печаткою Акт про надання послуг із перевезення вантажу.

Під час розгляду справи позивачем надано суду наступні заявки:

№32/12-15 від 20.07.2012 р. з зазначенням наступних реквізитів: дата и время подачи а/м под. загрузку: 27.07.2012; Маршрут перевозки: Порт Мариуполь - село Ботиево (Украина); Точный адрес пункта отправления, контактне лица на месте загрузки, номер погрузки: 87500, Украина, г. Мариуполь, Донецкая область, пр.. Адм. Лунина,99, ГП Мариупольский морской торговий порт ;

№56/12-15 від 28.12.2012 р. з зазначенням наступних реквізитів: дата и время подачи а/м под. загрузку: 28.12.2012; Маршрут перевозки: Одесский морской торговий порт (Украина) - г. Обухов; Точный адрес пункта получателя: 08700, Киевская область, г. Обухов, ул. Каштановая, 25 ООО АЛЕАНА ;

№55/12-15 від 25.11.2012 р. з зазначенням наступних реквізитів: дата и время подачи а/м под. загрузку: 02.12.2012; Маршрут перевозки: г. Киев (Украина) - порт Ильичевск; Точный адрес пункта отправления, контактне лица на месте загрузки, номер погрузки: Украина, г. Киев, ул. Промышленная, 5 ООО Вира-Техно .

№41/12-15 від 30.10.2012 р. з зазначенням наступних реквізитів: дата и время подачи а/м под. загрузку: 05.11.2012; Маршрут перевозки: г. Днепропетроск (Украина) - Одесский морской торговый порт (Украина); Точный адрес пункта отправления, контактне лица на месте загрузки, номер погрузки: Украина, 49008, г. Днепроветровск, ул. Кедрина,д.66, корп 1 ООО НПП АГРОМАШИНВЕСТ .

№39/12-15 від 02.11.2012 р. з зазначенням наступних реквізитів: дата и время подачи а/м под. загрузку: 06.11.2012; Маршрут перевозки: Одесский морской торговый порт (Украина) - г. Никополь; Точный адрес пункта получателя: Украина, г. Никополь, пр-т Трубников, 56, ЧАО СЕНТЕРАВИС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН .

При цьому, твердження суду першої інстанції про надання позивачем лише трьох заявок на перевезення спростовуються вищевикладеним.

В підтвердження виконання умов договорів позивачем надано суду наступні рахунки-фактури: №9 від 04 грудня 2012 р. найменування послуг: Сюрвейєрский огляд легкових автомашин BYD G3 в ІМТП; №01 від 08 листопада 2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №02 від 15 листопада 2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №03 від 22 листопада 2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №4 від 23 листопада 2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в ОМТП - Нікополь; №5 від 23 листопада 2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Дніпропетровський ОМТП; №7 від 04 грудня 2012 р. найменування послуг: організація вантажного перевезення по маршруту ОМТП - Васильків; №6 від 04 грудня 2012 р. найменування послуг: організація транспортування гусеничних кранів в розібраному вигляді по маршруту Київ -ІМТП; №17 від 27 грудня 2012 р. найменування послуг: простій автотранспорту 26.12.2012; №15 від 24 грудня 2012 р. найменування послуг: транспортування автомобільним транспортом обладнання по маршруту ОМТП - Запоріжжя; №20 від 24 січня 2013 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №22 від 31 січня 2013 р. найменування послуг: організація автоперевезення в ОМТП - Обухів; №21 від 31 січня 2013 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №19 від 23 січня 2013 р. найменування послуг: Сюрвейєрский огляд легкових автомашин в ІМТП; №18 від 23 січня 2013 р. найменування послуг: організація автоперевезення, простій автотранспорту 16.01.2013 р.-17.01.2013; №16 від 24 грудня 2012 р. найменування послуг: організація брокерського обслуговування; №14 від 20 грудня 2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №13 від 17 грудня 2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №12 від 10 грудня 2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №11 від 05 грудня2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №10 від 04 грудня 2012 р. найменування послуг: Сюрвейєрский огляд легкових автомашин BYD G3 в ІМТП.

До вищезазначених рахунків-фактури було складено Акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Оплата за поставлені товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні до банківської виписки та складає 860 553,40 грн., заборгованість позивача перед ПП Ріекс становить 44 340,14 грн.

Крім того, на підтвердження організації перевезення вантажу, яке здійснювало ПП РІЕКС , позивачем надано докази укладання договорів з іншими контрагентами на надання супутніх послуг з обслуговування відповідного вантажу, зокрема: страхування вантажу, вантажно-розвантажувальні роботи, обробки контейнерів та переваження автотранспорту, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів.

Також, на підтвердження використання наданих послуг ПП РІЕКС позивачем долучено до матеріалів справи: Договір транспортно-експедиторського обслуговування №DT19/20120DS від 30.10.2012 року укладений з ТОВ ВИРІ-ТЕХНО (т.2 а.с. 185-192); Договір транспортно-експедиторського обслуговування №DT22/20120DS від 20.12.2012 року укладеного з ТОВ ЛОГІСТІК СЕРВІС (т.2 а.с. 211-215); Договір транспортно-експедиторського обслуговування №DT12/20110DS від 09.08.2011 року укладеного з ТОВ АЄРЛАЙН (т.2 а.с. 216-222); Договір транспортно-експедиторського обслуговування №DT06/20110DS від 22.06.2011 року укладеного з ТОВ АГРОМАШИ НИН ВЕСТ (т.2 а.с. 223-229); Договір транспортно-експедиторського обслуговування №DT06/20120DS від 22.06.2011 року укладеного з TOB АВТОМОТІВ ЮРОП КОРПОРЕЙШН (т. 2 а.с. 230-235).

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що спростовуються матеріалами справи твердження суду першої інстанції про не надання позивачем товарно-транспортних накладних, зокрема, міжнародними товарно-транспортними накладними (том 2, а. с. 120,138-140; том 3 а. с. 107-129); -товарно-транспортними накладними (том 3, а. с. 94-106).

Крім того, посилання суду першої інстанції на відсутність дорожніх (маршрутних) листів, наказів на відрядження працівників на завантаження та розвантаження вантажу тощо, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що позивач є замовником послуг на перевезення, а не виконавцем таких послуг.

Колегія суддів зазначає, що співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що позивач здійснював витрати на придбання у контрагентів товару, послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно формував витрати та відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість за перевірений період по спірним операціям.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаного вище правочину, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їхня реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, судова колегія вважає, що наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують факти здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Ріекс , а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та приймаються судом апеляційної інстанції в якості належних.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись статтями ст.ст. 229, 242, 250, 286, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Ділекс Транспорт задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Ділекс Транспорт задовольнити.

Податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 24.02.14 року №0000742201 та №0000732201 визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 12.02.2018 року.