Постанова

від 15.02.2018 по справі 826/14859/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14859/15 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року, винесену в порядку письмового провадження, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг ІТ-СПВ до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий, податковий орган), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2015 №0000692203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явилися.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг ІТ-СПВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 29.12.2014 №1450/26-54-22-06-35322510, в якому контролюючим органом встановлено порушення платником податків пункту 138.1, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, пункту 140.1 статті 140, підпункту 153.4.3 пункту 153.4 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 596 499,00 грн., у тому числі: І квартал 2012 року у сумі 161 770,00 грн.; півріччя 2012 року у сумі 386 400,00 грн., три квартали 2012 року у сумі 711 900,00 грн., 2012 рік у сумі 1 042 650,00 грн., 2013 рік у сумі 553 849,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 27.01.2015 №0000692203, яким товариству з обмеженою відповідальністю Лізинг ІТ-СПВ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1 995 624,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 1 596 499,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 399 125,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишено без задоволення, а спірне рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 27.01.2015 №0000692203 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції при перевірці оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині щодо визначення податкових зобов'язань у зв'язку з включенням до складу витрат витрат у розмірі 1 079 896,00 грн. (сума дисконту за випущеними облігаціями) встановив, що позивачем було здійснено операцію з розміщення та наступного продажу цінних паперів (облігацій) з їх зворотнім викупом, на підставі чого прийшов до висновку про відсутність у платника податків підстав для включення вказаних операцій з цінними паперами до складу витрат за період, що перевірявся.

Стосовно включення до складу валових витрат витрат з нарахування роялті суд першої інстанції виходив з того, що товариство з обмеженою відповідальністю Лізинг ІТ-СПВ використовував торгову марку LeaselT у періоді, що перевірявся контролюючим органом, у своїй господарській діяльності, а тому, відповідно, мав право враховувати витрати з нарахування роялті за використання такої торгової марки при визначенні об'єкта оподаткування.

Скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення повністю, суд першої інстанції виходив з того, що неможливо окремо встановити розмір нарахованого товариству з обмеженою відповідальністю Лізинг ІТ-СПВ податку на прибуток приватних підприємств, сформовано з огляду на витрати за операціями з цінними паперами, що яких суд вказав про безпідставність включення останніх до складу витрат, та щодо витрат з нарахування роялті, які суд визнав обґрунтованими.

Перевіряючи законність та обґрунтованість таких висновків суду, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо висновків контролюючого органу щодо включення позивачем до складу валових витрат сум дисконту за випущеними облігаціями у розмірі 1 079 896,00 грн. колегія суддів виходить з наступного.

В акті перевірки встановлено, що згідно зі Свідоцтвом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про реєстрацію випуску облігацій підприємств (реєстраційний № 142/2/11, дата реєстрації 04.10.11, дата видачі 03.05.12) ТОВ Лізинг ІТ-СПВ здійснило емісію процентних облігацій в кількості 100000 штук номінальною вартістю 1000 грн., обсяг випуску - 100000000 грн. зі строком обігу 5 років (04.10.11 - 09.10.16) та проводило операції розміщення вказаних облігацій серед юридичних та фізичних осіб.

У періоді, що перевірявся, товариством здійснено розміщення випущених облігацій нижче номінальної вартості згідно з наступними договорами.

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №0612/01-ДД-1 від 01.06.12, укладеного ТОВ Лізинг ІТ-СПВ з ТОВ Акцептор , ТОВ Лізинг ІТ-СПВ продало ТОВ Акцептор облігації номінальною вартістю 1000 грн. в кількості 400 шт. Вартість договору - 200000 грн., акт від 05.06.12 виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором купівлі-продажу цінних паперів №0612/01-ДЦ-1 від 01.06.12.

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №1212/06-ДД-2 від 06.12.12, укладеного ТОВ Лізинг ІТ-СПВ з ТОВ Акцептор , ТОВ ЛізингІТ-СПВ продало ТОВ Акцептор облігації номінальною вартістю 1000 грн. в кількості 1000 шт. Вартість договору - 500000 грн., акт від 07.12.12 виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором купівлі-продажу цінних паперів №1212/06-ДД-2 від 06.12.12.

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №1212/28-ДЦ-16 від 28.12.12, укладеного ТОВ Лізинг ІТ-СПВ з ТОВ Акцептор , ТОВ Лізинг ІТ-СПВ продало ТОВ Акцептор облігації номінальною вартістю 1000 грн. в кількості1000 шт. Вартість договору - 500000 грн., акт від 29.12.12 виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором купівлі-продажу цінних паперів №1212/06-ДД-2 від 29.12.12.

Відповідно до договору продажу емітентом цінних паперів власної емісії №2013-25 від 29.04.2013, укладеного ТОВ Лізинг ІТ-СПВ з ТОВ КУА Фінекс-Капітал , яке діє від свого імені але в інтересах та за рахунок ПЗНВІФ Стаксель , ТОВ Лізинг ІТ-СПВ продало ПЗНВІФ Стаксель ТОВ КУА Фінекс-Капітал облігації номінальною вартістю 1000 грн. в кількості 1000 шт. Вартість договору - 500000 грн., акт (без дати) виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором продажу емітентом цінних паперів власної емісії № 2013-25 від 29.04.13.

Відповідно до договору продажу емітентом цінних паперів власної емісії №2013-28 від 23.05.2013, укладеного ТОВ Лізинг ІТ-СПВ з ТОВ КУА Фінекс-Капітал , яке діє від свого імені але в інтересах та за рахунок ПЗНВІФ Стаксель , ТОВ Лізинг ІТ-СПВ продало ПЗНВІФ Стаксель ТОВ КУА Фінекс-Капітал облігації номінальною вартістю 1000 грн. в кількості 1200 шт. Вартість договору - 600000 грн., акт (без дати) виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором продажу емітентом цінних паперів власної емісії № 2013-22 від 23.05.13.

Відповідно до договору продажу емітентом цінних паперів власної емісії №2013-11 від 26.02.2013, укладеного ТОВ Лізинг ІТ-СПВ з фізичною особою ОСОБА_2, ТОВ Лізинг ІТ- СПВ продало ОСОБА_2 облігації номінальною вартістю 1000 грн. в кількості 20 шт. Вартість договору - 18160,77 грн., акт від 27.02.13 виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором продажу емітентом цінних паперів власної емісії №2013-11 від 26.02.13.

Відповідно до договору продажу емітентом цінних паперів власної емісії №2013-69 від 18.10.2013, укладеного ТОВ Лізинг ІТ-СПВ з фізичною особою ОСОБА_3 ТОВ Лізинг ІТ-СПВ продало ОСОБА_3 облігації номінальною вартістю 1000 грн. в кількості 37 шт. Вартість договору - 36771,58 грн., акт від 24.10.13 виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором продажу емітентом цінних паперів власної емісії № 2013-69 від 24.10.13.

ТОВ Лізинг ІТ-СПВ здійснило викуп облігацій власної емісії у вищевказаних юридичних осіб відповідно до наступних договорів.

Згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів № 0612/01 -ДД-2 від 01.06.12,

укладеним TOB Лізинг ІТ-СПВ з ТОВ Акцептор , та додатковим договором №1-0612/01-Д- 2 від 03.09.12 про зміну умов договору купівлі-продажу цінних паперів №0612/01-ДД-2 від 01.06.12 ТОВ Лізинг ІТ-СПВ придбало у ТОВ Акцептор облігації номінальною вартістю 1000 грн. в кількості 400 шт. Вартість договору - 196499,26 грн., акт від 27.09.12 виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором купівлі-продажу цінних паперів № 0612/01- ДД-2 від 01.06.12.

Згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів № 1212/06-ДД-З від 06.12.2012, укладеним ТОВ Лізинг ІТ-СПВ з ТОВ Акцептор (код 31152642), ТОВ Лізинг ІТ-СПВ придбало у ТОВ Акцептор облігації номінальною вартістю 1000,0 грн. в кількості 1000 шт. Вартість договору - 503835,62 грн., акт від 14.12.2012 виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором купівлі-продажу цінних паперів № 1212/06-ДЦ-3 від 06.12.2012.

Згідно з договором викупу емітентом цінних паперів власної емісії № 2013-26 від

29.04.2013, укладеним ТОВ Лізинг ІТ-СПВ з ТОВ КУА Фінекс-Капітал , яке діє від свого імені але в інтересах та за рахунок ПЗНВІФ Стаксель (код 34333275), ТОВ Лізинг ІТ-СПВ викупило у ПЗНВІФ Стаксель ТОВ КУА Фінекс-Капітал облігації номінальною вартістю 1000,0 грн. в кількості 1000 шт. Вартість договору - 511027,40 грн., акт без дати виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором викупу емітентом цінних паперів власної емісії № 2013-26 від 29.04.2013.

Згідно з договором викупу емітентом цінних паперів власної емісії № 2013-29 від

23.05.2013, укладеним ТОВ Лізинг ІТ-СПВ з ТОВ КУА Фінекс-Капітал , яке діє від свого імені але в інтересах та за рахунок ПЗНВІФ Стаксель (код 34333275), ТОВ Лізинг ІТ-СПВ викупило у ПЗНВІФ Стаксель ТОВ КУА Фінекс-Капітал облігації номінальною вартістю 1000,0 грн. в кількості 1200 шт. Вартість договору - 567008,93 грн., акт без дати виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором викупу емітентом цінних паперів власної емісії № 2013-29 від 23.05.2013.

ТОВ Лізинг ІТ-СПВ до складу витрат (рядок 06.3 Декларації за 2013 рік) включені збитки в сумі 1079895,81 грн. від розміщення облігацій нижче номінальної вартості, а саме:

- 989361,70 грн. - суми дисконту за облігаціями, проданими ТОВ Акцептор (списано нарахованих сум дисконту по кредиту рахунку 523 Дисконт за випущеними облігаціями за 2013 рік);

- 235714,29 грн. - суми дисконту за облігаціями, проданими ТОВ КУА Фінекс-Капітал ; (списано нарахованих сум дисконту по кредиту рахунку 523 Дисконт за випущеними облігаціями за 2013 рік);

- 12,69 грн. - суми дисконту за облігаціями, проданими фізичній особі ОСОБА_3 (списано нарахованих сум дисконту по кредиту рахунку 523 Дисконт за випущеними облігаціями за 2013 рік);

- 1327,10 грн. - суми дисконту за облігаціями, проданими фізичній особі ОСОБА_2 (списано нарахованих сум дисконту по кредиту рахунку 523 (Дисконт за випущеними облігаціями за 2013 рік),

які зменшені на загальну суму нарахованих премій за розміщеними облігаціями в розмірі 146519,97 грн. (погашено заборгованості з нарахованих премій за розміщеними облігаціями по дебету рахунку 522 Премія за випущеними облігаціями за 2013 рік).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України в редакції на час існування спірних правовідносин передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До складу інших витрат, зокрема, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) (підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 153.8.1 п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат.

Платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.

Прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю нарахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів.

Збиток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як від'ємна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю. Для цілей цього пункту дохід платника податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів визнається на дату переходу покупцеві права власності на такі цінні папери.

Витрати платника податку на користь продавця або емітента цінних паперів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Пунктом 153.9 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що норми пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу не поширюються на операції, що здійснюються платником податку - емітентом з розміщення та наступного продажу корпоративних прав або інших цінних паперів, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку - емітентом.

Зважаючи на те, що позивачем було здійснено операцію з розміщення та наступного продажу цінних паперів (облігацій) з їх зворотнім викупом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг ІТ-СПВ підстав для включення вказаних операцій з цінними паперами до складу витрат за період, що перевірявся.

В цій частині висновки суду першої інстанції сторонами не оскаржуються.

Перевіряючи постанову суду першої інстанції в частині щодо висновку про відсутність порушення пункту 138.1 статті 138, підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з висновками акта перевірки товариство з обмеженою відповідальністю Лізинг ІТ-СПВ до складу витрат включено витрати з нарахування роялті у розмірі 6 800 100,00 грн. відповідно до договору сервісера та права використання торговельної марки від 01.03.2008 №1, укладеного із закритим акціонерним товариством Лізинг інформаційних технологій , за умовами якого ліцензіар (сервісер) надає ліцензіату (компанія з особливим призначенням) за винагороду на строк дії цього договору невиключну ліцензію на використання торговельної марки LeaselT на території України щодо усіх товарів і послуг, зазначених у свідоцтві за класами МКТП, без прав передачі третім особам, з метою використання у своїй діяльності.

Відповідно до п.1.2 Договору визначено, що використання торговельної марки - нанесення її на будь-який товар, для якого вона зареєстрована, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельна марка зареєстрована; застосування її в діловій документації чи в рекламі та мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах .

Пунктом 4.4 та п. 7.1 Договору передбачено, що ТОВ Лізинг ІТ-СПВ зобов'язаний оплачувати отримані послугу у розмірі, яка визначена в додаткових угодах до даного договору.

Розмір роялті визначено в розмірі 10 % від суми розміщених облігацій згідно з додатковою угодою від 01.01.10 до Договору сервісера та права використання торговельної марки від 01.03.08 № 1.

Розмір сплаченого в періоді, що перевірявся контролюючим органом, роялті за використанням торговельної марки, був врахований позивачем при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як витрати з нарахування роялті.

Згідно з підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо - чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

На підтвердження вказаних витрат позивачем надано наступні документи: договір від 01.03.2008 №1 та додаткові угоди до нього від 01.01.2010, від 31.03.2012, 30.06.2012, 30.09.2012, 31.12.2012, 31.03.2013, 30.06.2013, 30.09.2013, свідоцтво про знак для товарів і послуг № 71682, акти зарахування зустрічних вимог.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що надані первинні документи не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій з огляду на наступне.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, позивачем не надано достатніх доказів фактичного виконання договору сервісера та права використання торговельної марки від 01.03.2008 №1, оскільки в матеріалах справи відсутні докази фактичного використання торговельної марки у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Крім цього, акти про зарахування зустрічних вимог, які надані позивачем на підтвердження оплати по договору, не дають змоги встановити розмір оплати, а також зміст господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю Лізинг ІТ-СПВ у розмірі 6 800 100,00 грн. відповідно до договору сервісера та права використання торговельної марки від 01.03.2008 №1 за період, що перевірявся, не повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки не підтверджуються відповідними первинними документами.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі, у спосіб та в межах повноважень, що передбачені законодавством, а тому скасуванню не підлягає.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями ст.ст. 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг ІТ-СПВ до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов О.А. Губська

Повний текст постанови складено 15.02.2018