Постанова

від 06.02.2018 по справі 813/3192/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11174/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (суддя Карп'як О.О., повний текст складено 30.10.2017 у м. Львові) у справі № 813/3192/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сихівська народна торгівля до Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.09.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки контролюючого органу про порушення товариством податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки господарські операції з контрагентом ТзОВ Техногруп-Інжиніринг мали реальний характер і підтверджені всіма необхідними первинними документами, які були надані до перевірки для підтвердження дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.09.2017.

Із постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу в якій вважає, що таку було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Мотивує тим, що господарські операції позивача та його контрагента ТзОВ Техногруп-Інжиніринг мають фіктивний характер, оскільки первинними документами не підтверджено фактичного придбання ТМЦ та послуг від контрагента, а саме переміщення товару, відсутні товарно-транспортні накладні. Крім того, при проведенні аналізу даних ЄРПН встановлено маніпулювання ТзОВ Техногруп-Інжиніринг податковою звітністю з податку на додану вартість за періоди декларування ПДВ, охоплені перевіркою, а саме: невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару, тобто встановлено факт пересорту товару. Отже, в позивача відсутнє право на податковий кредит в сумі 584 279 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якій просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, оскільки контролюючим органом жодним чином не спростовано факту здійснення позивачем господарських операцій з ТзОВ Техногруп-Інжиніринг , що виключає підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.08.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області, на підставі направлення № 4019 від 12.06.2017 та наказу ГУ ФС у Львівській області № 3530 від 14.08.2017, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Сихівська народна торгівля (код ЄДРПОУ 22340618) по взаємовідносинах з ТзОВ Техногруп-Інжиніринг (код ЄДРПОУ 40875720) за період лютий 2017 року.

В результаті проведеної перевірки складено Акт від 28.08.2017 № 1352/13-01-14-02/22340618 у якому встановлено порушення ТзОВ Сихівська народна торгівля п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ завищено податковий кредит, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, в результаті відсутності реального вчинення господарських операцій з ТзОВ Техногруп-Інжиніринг на загальну суму 584279 грн, в т.ч. за лютий 2017 року в сумі 584279 грн.

На підставі акту перевірки від 28.08.2017 № 1352/13-01-14-02/22340618, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.09.2017, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 584279 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що в ході проведення перевірки ТзОВ Сихівська народна торгівля надано контролюючому органу всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог п. 198.3 та п. 198.2 ст. 198 ПК України при формування податкового кредиту по господарських операціях з ТзОВ Техногруп-Інжиніринг . Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.

З цими висновками суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України).

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень слідує, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у власній господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТзОВ Сихівська народна торгівля та ТзОВ Техногруп-Інжиніринг укладено:

- договір поставки № 1502-2017 від 15.02.2017, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар, загальна кількість та асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у заявках, які є додатками до цього договору та становлять його невід`ємну частину;

- договір № 1702-2017 від 15.02.2017, предметом договору є роботи по укладенню бруківки із використанням піску, щебеню, цементу з використанням давальницької сировини (бруківки) замовника;

- договір №1602-2017 від 15.02.2017, згідно якого, виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги: роботи по встановленню, монтажу камер відео спостереження; монтаж, налаштування, встановлення та запуск охоронної сигналізації; встановлення та підключення лічильників, електрощита та встановлення підігріву підлоги з використанням давальницької сировини та інструменту виконавця.

Придбання товарів, їх повна оплата і передача підряднику для виконання робіт підтверджена копіями видаткових накладних (а. c. 76-81), копіями платіжних доручень (а.с.127-145), копіями довіреностей на отримання ТМЦ (а. с. 72-75), копіями податкових накладних (а. с. 86-108), копіями актів передачі давальницької сировини (а. с. 109-126).

Виконання підрядних робіт підтверджується копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 (а. с. 146, 154, 163), актів приймання виконання будівельних робіт форми КБ-2в (а. с. 147-150, 155-158, 164-167), підсумковими відомостями ресурсів (а.с. 151-153, 159-162, 168-170).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ТзОВ Техногруп-Інжиніринг позивачем до матеріалів справи долучено: оборотно-сальдові відомості по рахунках, видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, акти передачі, платіжні доручення, акти приймання виконаних будівельних робіт, акти здачі-приймання робіт.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що ТзОВ Сихівська народна торгівля надано всі необхідні первинні документи для підтвердження дотримання вимог п. 198.3 та п. 198.2 ПК України при формування податкового кредиту по господарських операціях з ТзОВ Техногруп-Інжиніринг .

Покликання апелянта, що в позивача відсутні звіти матеріально-відповідальної особи про рух товарно-матеріальних цінностей в місцях зберігання; прибуткових ордерів, які б підтверджували оприбуткування на склад товару, що придбаний у ТзОВ Техногруп-Інжиніринг ; документів, які б підтверджували переміщення товару, а саме товарно-транспортних накладних, а також документів, які би підтверджували факт наявності товару, його якісні характеристики, судом апеляційної інстанції не беруться до уваги, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, придбана для будівельно-монтажних робіт продукція передавалась підряднику для виконання відповідних робіт, при цьому складські приміщення чи спеціальні місця для їх зберігання позивачем не обладнувались. Оскільки придбані товари безпосередньо розвантажувались у місці виконання договорів про надання послуг та робіт з будівництва нового ринку за адресою: м. Львів, вул. Антоновича, 8 та після їх придбання використовувались в будівельно-монтажних роботах, отже вимога контролюючого органу, щодо необхідності складення зазначених вище документів є безпідставною.

Крім того, відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування придбаних товарів також не є беззаперечним доказом того, що господарські операції не здійснювались, оскільки товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передачі товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними (актами прийому-передачі товару).

Суд апеляційної інстанції також не бере до уваги посилання контролюючого органу, щодо неподання контрагентом податкової звітності з податку на прибуток, фінансової звітності за 2016 рік, податкової декларації з податку на додану вартість, оскільки цей факт не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, як не може свідчити про вказане і відсутність достатніх (на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин контрагенти позивача не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договорів з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплати саме ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі, якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, а не для позивача.

Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Такий висновок узгоджується також з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге.

Крім того, апелянтом не надано жодних доказів невідповідності номенклатури придбаного та реалізованого товару, а тому його покликання в апеляційній скарзі на встановлення факту пересорту товару є голослівними та не знайшли свого підтвердження у суді.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що суд першої інстанції в судовому рішенні посилається на норму права, а саме п. 201.6 ст. 201 ПК України, яка виключена на підставі Закону № 71-VІІІ від 28.12.2014. Однак, це не вплинуло на правильність вирішення судом справи по суті.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а відтак оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС України в Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 12.02.2018.