Постанова

від 13.02.2018 по справі 815/4756/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4756/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаОСОБА_1 суддів: ОСОБА_2 ОСОБА_3 при секретаріОСОБА_4

за участю сторін: Одеська митницяОСОБА_5 (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю МІЖНАРОДНИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення від 26.06.2017 року №UA500060/2017/000064/2 та картки відмови №UA500060/2017/00769, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення від 26.06.2017 року №UA500060/2017/000064/2 та картки відмови №UA500060/2017/00769, мотивуючи його тим, що позивачу безпідставно збільшено митну вартість товару з 3,7 доларів США за 1 кг товару до 6,47 доларів США за 1 кг товару, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, чим порушено приписи Митного кодексу України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року позов задоволено. Скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 26.06.2017 року №UA500060/2017/000064/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00769. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Одеська митниця Державної фіскальної служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 17 листопада 2017 року по справі № 815/4756/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Одеська митниця Державної фіскальної служби посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що відсутність окремо вказаних витрат на пакування товару може вплинути на правильність визначення митної вартості товарів, а відтак митницею правомірно та обґрунтовано така розбіжність взята до уваги як підстава для прийняття в подальшому рішення про коригування митної вартості товару позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю МІЖНАРОДНИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР надало до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначило, що оцінивши подані декларантом документи в сукупності, митний орган мав можливість встановити, як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставляється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 20.10.2015 року, між ТОВ МІЖНАРОДНИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР (покупцем) та Компанією « TREFI S.A.» (Польща) (продавець) укладено зовнішньо - економічний Договір купівлі-продажу товарів №TRL-ITC, відповідно до умов якого, Компанія « TREFI S.A.» зобов'язалась продати та поставити на адресу позивача товар - дитячі настольні іграшки: дидактичні (розвиваючі): типу доміно, пазли, гральні карти різних найменувань в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у товаросупровідних Інвойсах, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товари на визначених Договором умовах, а саме - відповідно до п.3.1 якого покупець оплачує товар у повному обсязі в порядку передплати напротязі 14 календарних днів з дати підписання відповідної Proforma-Invoice на партію товару.

У червні 2017 року, згідно з Proforma-Invoice №31052017МТС від 31.05.2017 року та експортним інвойсом від 19.06.2017 року, продавцем надіслано на адресу позивача товар на загальну суму 27483,48 євро, а саме: дитячі іграшки головоломки - пазли з картону та дитячі настільні ігри без механізмів та елементів живлення, за ціною 3,7 дол. США за 1 кг нетто.

З метою проведення митного оформлення зазначеного товару декларант ПП ОЛЛТА подав до м/п «Одеса-центральний» Одеської митниці ДФС митну декларацію № UA500060/2017/009324 від 23.06.2017 року з визначенням митної вартості товару, що імпортується за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, надавши для підтвердження заявленої митної вартості всі необхідні документи, а саме: Договір купівлі-продажу товарів №TRL-ITC від 20.10.2015 року з додатком №1-к від 08.06.2017 року, експортний інвойс від 19.06.2017 року, рахунок-проформа (проформа-інвойс) №31052017МТС від 31.05.2017 року, автотранспортна накладна від 19.06.2017 року, сертифікат з перевезення (походження) товару від 19.06.2017 року, банківський платіжний документ №787 від 09.06.2017 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №368 від 19.06.2017 року, інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №0730 від 19.06.2017 року, копія митної декларації країни відправлення від 19.06.2017 року, інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №1/1-1-0-1/1/00/1/3/2 від 23.06.2017 року та інші (а.с.14-33).

Під час митного оформлення, у зв'язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість, 23.06.2017 року позивачем отримано повідомлення від відповідача з посиланням на митну декларацію від 13.06.2017 року №500060/2017/0088389, зовнішньоекономічний контракт від 27.04.2017 року №336/17, інвойс від 11.06.2017 року №016 та інші документи, які не мають відношення до ТОВ МТЦ (а.с.48).

24.06.2017 року позивач отримав повідомлення від відповідача, в якому містились визначені у документах наступні розбіжності: 1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням. Згідно п.2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.10.2015 року №TRL-ITC витрати на тару та пакування включені у вартість товару, проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) для підтвердження витрат на транспортування товару декларантом відповідно до ч.2 ст.56 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, згідно наказу МФУ від 24.05.2012 року №599 до зазначених документів належать: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте, до митного оформлення надано лише лист від ПП ЕВЕНТУС від 19.06.2017 року №368, при цьому у наданих транспортних документах наведене підприємство не значиться, у звязку з чим Одеською митницею декларанту було запропоновано надати протягом 10 календарних днів додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписки з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару, а також переклад митної декларації країни відправлення на українську мову (а.с.49).

На виконання вказаної вимоги митного органу позивачем надіслано на адресу відповідача лист №245 від 26.06.2017 року, яким письмово повідомлено митний орган про неможливість надання інших запитуваних документів напротязі 10 днів, окрім наданих під час декларування та додатково представлених договорів: про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.10.2015 року №14/10, про перевезення від 08.06.2017 року №293, рахунка на оплату транспортно-експедиційних послуг від 19.06.2017 року №93, прайс-листа від 01.05.2017 року, перекладу митної декларації країни відправлення, видаткову накладну від 01.11.2016 року, рахунок-фактуру від 28.10.2016 року, інформацію про ціну товару від 26.06.2017 року, платіжне доручення від 22.06.2017 року №794, митна декларація від 31.10.2016 року №500060006/2016/019999 (а.с.51-77).

26.06.2017 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000064/2, на підставі якого позивачу збільшено митну вартість товару з 3,7 доларів США за 1 кг товару до 6,47 доларів США за 1 кг товару, застосувавши резервний метод визначення митної вартості та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00769 (а.с.10-11, 12-13).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Одеська митниця протиправно прийняла рішення про можливість застосування митної вартості товарів за резервним методом визначення митної вартості. Колегія суддів погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МКУ митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень МКУ митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МКУ, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст. 53 МКУ визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеною товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз вказаних норм свідчить, що у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до Одеської митниці для митного оформлення товарів позивачем надано відповідний пакет документів, проте, як зазначив відповідач, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару та до митного оформлення надано лише лист від ПП ЕВЕНТУС від 19.06.2017 року №368, при цьому у наданих транспортних документах наведене підприємство не значиться, що визначено відповідачем як наявність розбіжностей в документах.

На виконання вказаної вимоги митного органу позивачем надіслано на адресу відповідача лист №245 від 26.06.2017 року, яким письмово повідомлено митний орган про неможливість надання інших запитуваних документів на протязі 10 днів, окрім наданих під час декларування та додатково представлених договорів: про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.10.2015 року №14/10, про перевезення від 08.06.2017 року №293, рахунка на оплату транспортно-експедиційних послуг від 19.06.2017 року №93, прайс-листа від 01.05.2017 року, перекладу митної декларації країни відправлення, видаткову накладну від 01.11.2016 року, рахунок-фактуру від 28.10.2016 року, інформацію про ціну товару від 26.06.2017 року, платіжне доручення від 22.06.2017 року №794, митна декларація від 31.10.2016 року №500060006/2016/019999 (а.с.51-77).

Згідно п.А9 Розділу CIF - вартість, страхування та фрахт Інкотермс 2000 (Incoterms 2000) (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції від 01.01.2011р.) Перевірка - упаковка- маркування Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

В пункті 15 ПАКУВАННЯ Правил зазначено, що у більшості випадків сторони заздалегідь знають, яка упаковка необхідна для безпечного перевезення товару в місце призначення. Однак через те, що обов'язки продавця упакувати товар можуть значно варіюватися залежно від засобу та тривалості планованого перевезення, було визнано за необхідне передбачити обов'язок продавця упакувати товар відповідно умовам транспортування, але тільки в тій мірі, в якій йому до укладення договору купівлі-продажу стали відомі обставини, пов'язані з транспортуванням (пор. з ст. ст. 35(1) і 35(2)(b) Конвенції ООН 1980 року про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (995_003 ), згідно яких товар, включаючи упаковку, повинен бути "придатний для будь-якої конкретної цілі, про яку продавцю було прямо чи посередньо повідомлено під час укладання договору, за винятком тих випадків, коли з обставин випливає, що покупець не покладався або що для нього було нерозумним покладатися на компетентність і судження продавця").

Відповідно до п.2 контракту від 20.10.2015 року в ціну товару входить ціна упаковки, маркування та етикувння.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, того, що в поданих документах відсутня інформація включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари даних про включення до ціни товару ціни упаковки.

Такі дії сторін контракту щодо вартості товарів, обумовлені їхнім волевиявленням.

При цьому, оскільки сторонами визначено умови оплати товару і вказані витрати продавцем включено до такої ціни, що не є ціноутворюючим фактором в розумінні витрат, які мають перевірятись митним органом, відсутність цієї інформації в документах, наданих до митного оформлення, не може свідчити про заниження митної вартості товару, у зв'язку з чим дані твердження відповідача є хибними та є підставою для скасування вказаного рішення, адже наявність посилання на договір у інвойсі надає можливість ідентифікувати поставку заявленого до розмитнення товару, який визначено у самому договорі.

Суд зазначає, що інвойс є наслідком контракту та складається на підставі домовленості сторін, зазначених саме у контракті та додатків до нього, де вказана вартість Товару, умови розрахунків.

Інвойс - це по суті рахунок на оплату та є вторинним документом по відношенню до Контракту в разі визначення в останньому всіх необхідних складових, які б надали змогу ідентифікувати товар та встановити його ціну та її складові, та є невідємною частиною договору, що впливає на ціноутворення, а тому суд приходить до висновку, що позивачем на підтвердження вартості товару надано всі необхідні документи.

Відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості заявленого до декларування товару, зокрема, вказано, що складові митної вартості є непідтвердженими в частині транспортування товару.

Наявність розбіжностей в документах та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - це дві різних самостійних підстави для пред'явлення митницею вимоги декларанту про надання додаткових документів. Відповідно, якщо вказані підстави існують одночасно, то орган доходів і зборів зобов'язаний обґрунтувати наявність кожної з них.

Позивачем надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.10.2015 року №14/10, про перевезення від 08.06.2017 року №293, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 19.06.2017 року №93, інформацію про ціну товару від 26.06.2017 року, платіжне доручення від 22.06.2017 року №794 про оплату таких послуг.

Митний орган зобов'язаний вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В постановах від 15.10.2013 р. у справі N 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі N 21-342а13 Верховний Суд України зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Однак, Відповідач не може документально підтвердити інформацію, щодо даного аналогічного товару, його вагу у співвідношенні за одиницю товару, якісних характеристик, країни походження, ціни та будь-які інші показники, які впливають на формування ціни, а лише посилається на зроблений аналіз баз даних.

Таким чином, причини неприйняття представлених документів на підтвердження митної вартості товарів є не обґрунтованими та відповідно у відповідача фактично були відсутні будь-які дійсні та об'єктивно визначені підстави для не визнання заявленою позивачем митної вартості поставлених товарів.

Верховний Суд України в постанові від 31.03.2015 р. по справі № 21-127а15 зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Стаття 57 МКУ обумовлює методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервного.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У постанові від 01.10.2013 р. у справі N 21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

В разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У ході розгляду справи відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору.

Аналогічну правову позицію викладено в рішенні Одеського апеляційного адміністративного суду по справі № 815/2013/15 від 11.10.2015 року, за участю тих же сторін.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю МІЖНАРОДНИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення від 26.06.2017 року №UA500060/2017/000064/2 та картки відмови №UA500060/2017/00769 належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року по справі № 815/4756/17, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст Постанови складено - 14 лютого 2018 року.

суддя-доповідач: ОСОБА_1 судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3