Постанова

від 21.08.2018 по справі 815/4756/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №815/4756/17

адміністративне провадження №К/9901/36097/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 (головуючий суддя - Марин П.П.)

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 (головуючий суддя - Семенюк Г.В., судді - Потапчук В.О., Шляхтицький О.І.)

у справі 815/4756/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний торгівельний центр

до Одеської митниці ДФС

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародний торгівельний центр (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило:

- визнати протиправними дії Митниці по коригуванню митної вартості товарів та оформленню картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними;

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26.06.2017 №UA500060/2017/000064/2;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.06.2017 № UA500060/2017/00769.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 17.11.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018, позов задовольнив частково:

- скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 26.06.2017 №UA500060/2017/000064/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.06.2017 № UA500060/2017/00769.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем під час митного оформлення товару було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, та не доведено неможливості застосування Товариством методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на правомірність прийняття оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 20.10.2015 між позивачем (Покупець) та компанією TREFI S.A. (Польща) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів №TRL-ITC, відповідно до якого продавець зобов'язався поставити на адресу покупця товар - дитячі настольні іграшки: дидактичні (розвиваючі): типу доміно, пазли, гральні карти різних найменувань в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в інвойсах.

У червні 2017 року згідно з рахунком-проформою № 31052017МТС від 31.05.2017 та інвойсом № FE/H/0002/06/17 від 19.06.2017 компанія TREFI S.A. (Польща) поставила на адресу позивача товар на загальну суму 27 483,48 євро, а саме: дитячі іграшки головоломки - пазли з картону та дитячі настільні ігри без механізмів та елементів живлення, за ціною 3,7 дол. США за 1 кг нетто.

З метою митного оформлення зазначеного товару 23.06.2017 позивач подав до м/п Одеса-центральний Одеської митниці ДФС митну декларацію №UA500060/2017/009324, відповідно до якої митна вартість товару визначена за основним методом (ціною контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до Митниці наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) № TRL-ITC від 20.10.2015 з додатком № 1-к від 08.06.2017; інвойс №FE/H/0002/06/17 від 19.06.2017; рахунок-проформа № 31052017МТС від 31.05.2017; автотранспортна накладна № 200475 від 19.06.2017; сертифікат з перевезення (походження) товару № PL/MF/AL 0012608 від 19.06.2017; банківський платіжний документ № 787 від 09.06.2017; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 368 від 19.06.2017; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 0730 від 19.06.2017; копія митної декларації країни відправлення від 19.06.2017; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №1/1-1-0-1/1/00/1/3/2 від 23.06.2017.

Під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару у зв'язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, відповідач надіслав декларанту повідомлення, в якому останньому було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з частиною третьою статті 53 МК України.

На виконання вказаної вимоги Митниці Товариство надіслало листа № 245 від 26.06.2017, до якого долучило наступні документи: договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.10.2015 № 14/10, договір про перевезення від 08.06.2017 № 293, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 19.06.2017 № 93, прайс-лист від 01.05.2017, переклад митної декларації країни відправлення, видаткову накладну від 01.11.2016, рахунок-фактуру від 28.10.2016, інформацію про ціну товару від 26.06.2017, платіжне доручення від 22.06.2017 № 794, митну декларацію від 31.10.2016 №500060006/2016/019999.

Розглянувши подані документи, відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняв картку відмови від 26.06.2017 № UA500060/2017/00769 та рішення про коригування митної вартості товарів від 26.06.2017 №UA500060/2017/000064/2, відповідно до якого збільшив митну вартість товарів за 1 кг з 3,7 доларів США до 6,47 доларів США, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 МК України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів Митниця зазначила, що подані Товариством документи містять розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення або невключення витрат на тару та пакування до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

- ненадання декларантом в повному обсязі документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; до митного оформлення надано лише лист від ПП Евентус від 19.06.2017 № 368, при цьому у наданих транспортних документах (CMR) наведене підприємство не значиться.

Так, відповідно до підпункту в пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Звідси випливає, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно з пунктом 2.1 зовнішньоекономічного контракту № TRL-ITC від 20.10.2015 до ціни товару входить вартість упаковки, маркування та етикетування, а це, в свою чергу, спростовує твердження відповідача про відсутність у наданих до митного оформлення документах (зокрема контракті) будь-якої інформації щодо даної складової митної вартості.

Колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок судів попередніх інстанцій, оскільки в даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

Щодо доводів позивача про ненадання декларантом в повному обсязі документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, то суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими, так як Товариство під час митного оформлення товарів надало наступні документи: договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.10.2015 № 14/10, договір про перевезення від 08.06.2017 № 293, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 19.06.2017 № 93, довідку про транспортні витрати від 19.06.2017 № 368, платіжне доручення від 22.06.2017 № 794.

Зазначені документи містили відомості про вартість транспортування оцінюваних товарів, натомість відповідач не обґрунтував, чому з поданих документів неможливо встановити числове значення даної складової митної вартості та які саме документи необхідні для підтвердження витрат на транспортування товарів.

Посилання Митниці на розбіжності в додатково наданих документах, зокрема копії митної декларації країни відправлення, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як вбачається з вищевикладеного, визначені в частині другій статті 53 МК України документи не містять розбіжностей, ознак підробки та підтверджують усі складові митної вартості імпортованого позивачем товару.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 26.06.2017 №UA500060/2017/000064/2, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій вірно дійшли висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова