Постанова

від 07.02.2018 по справі 813/1170/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/929/17 813/1170/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бевзенка В.М., суддів - Данилевич Н.А., Шарапи В.М., (далі - Суд) розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еней на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Хоми О.П. від 11 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Кузьмича С.М., Гулид Р.М., Улицького В.З. від 05 грудня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еней до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Еней звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16 березня 2017 року №13291380418-0185, якою на ТОВ Еней накладено штраф в розмірі 320 000 грн на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм чинного законодавства, оскільки керівником товариства не було створено перешкод у доступі перевіряючих осіб для проведення перевірки тому, що під час перевірки керівником товариства був ОСОБА_2, котрого було обрано згідно до протоколу зборів засновників від 23 травня 2016 року, а не ОСОБА_3, як зазначили посадові особи відповідача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач діяв в межах та у спосіб наданих йому повноважень.

Товариство з обмеженою відповідальністю Еней , не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, подало касаційну скаргу, в якій просить, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права такі рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У своєму відзиві відповідач заперечив проти задоволення касаційної скарги, пославшись на повне та всебічне встановлення обставин судами першої та апеляційної інстанції, просив залишити постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичні обставини справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області Теслі Б.І. від 02 лютого 2017 року у справі №460/461/17 призначено проведення перевірки щодо додержання трудового законодавства суб'єктами господарювання, реалізації державної політики у сферах: промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також при укладенні трудових відносин з суб'єктами господарювання, зокрема із ТОВ Еней .

Перевірка зумовлена досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12016140350001579 від 19 жовтня 2016 року за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

20 лютого 2017 року головні державні інспектори ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі наказу від 17 лютого 2017 року №0379-П та направлення від 17 лютого 2017 року №0378, спільно з оперуповноваженими Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прибули за адресою: Львівська область, м. Яворів, вул. Л.Українки, 47 з метою проведення позапланової перевірки дотримання ТОВ Еней вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

Службових осіб до перевірки допущено не було, про що цього ж дня складено відповідний акт, підписаний всіма вищевказаними особами.

Також ГУ Держпраці у Львівській області складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №13291380418 від 20 лютого 2017 року, в якому на стор.14 відображено факт не допуску посадових осіб до проведення перевірки.

06 березня 2017 року керівника ТОВ Еней повідомлено, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 14 березня 2017 року в приміщенні ГУ Держпраці у Львівській області. За клопотанням представника ТОВ Еней ОСОБА_8 розгляд справи було відкладено на 16 березня 2017 року для надання додаткових пояснень.

16 березня 2017 року на підставі акту перевірки №13291380418 від 20 лютого 2017 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Львівській області прийнято постанову №13291380418-0185, якою на ТОВ Еней на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 320 000 грн.

Вважаючи що така постанову прийнято з порушенням позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Приймаючи оскаржені рішення суд першої та апеляційної інстанції виходили з того, що станом на 20 лютого 2017 року керівником ТОВ Еней був ОСОБА_3, а не ОСОБА_2, оскільки відомості із Єдиного держаного реєстру про керівника ТОВ Еней , де зазначений ОСОБА_3 є належним і допустимим доказом в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України. Тому встановлені судом фактичні обставини дають підстави вважати, що у зв'язку із не допуском ТОВ Еней посадових осіб ГУ Держпраці у Львівській області до проведення перевірки, позивач перешкодив відповідачу у здійсненні ним функцій державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, передбачених ст. 265 КЗпП України.

Проаналізувавши матеріали справи, Верховний Суд приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права, повне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2013 року №390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за №1291/21603, затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Відповідно до пункту 3 Порядку підставою для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке здійснюється за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.

Відповідно до пункту 7 Порядку за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Керуючись наведеними вище нормами, 20 лютого 2017 року уповноваженні особи на підставі відповідного наказу та направлення, спільно з оперуповноваженими Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прибули за адресою: Львівська область, м. Яворів, вул. Л.Українки, 47 з метою проведення позапланової перевірки дотримання ТОВ Еней вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

Однак перевірка не була проведена, оскільки керівник ТОВ Еней ОСОБА_3 не допустив уповноважених посадових осіб відповідача до проведення такої.

Факт не допуску зафіксовано у акті, складеному власноручно головним державним інспектором ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_4 цього ж дня у приміщенні Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області.

Акт підписано всіма вказаними особами, які прибули за місцем здійснення ТОВ Еней господарської діяльності.

На підставі допиту у суді першої інстанції свідків - головного державного інспектора Курій О.В. та оперуповноважених Яворівського ВП ОСОБА_6, ОСОБА_7 встановлено, що вони прибули на ринок Еней , який розташований у м. Яворів, є єдиним ринком з такою назвою. Ринок Еней розташований по вул. Л.Українки, 47 і є місцем здійснення господарської діяльності ТОВ Еней .

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили факт не допуску головних державних інспекторів до проведення перевірки директором ТОВ Еней ОСОБА_3, особу якого було ідентифіковано зі слів працівників ринку. Вказана обставина відображена у акті про не допуск від 20 лютого 20217 року.

Однією з підстав скасування оскарженої постанови позивач, як в позовній заяві, так і в апеляційній та касаційній скарзі зазначає, що на час проведення перевірки, а саме 20 лютого 2017 року, директором/керівником ТОВ Еней являється ОСОБА_2, а не ОСОБА_3.

Однак Верховний Суд вважає що в цій частині суди першої та апеляційної інстанції вірно зробили висновок про безпідставність цих тверджень позивача, за огляду на таке.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що ОСОБА_2 був призначений на посаду директора ТОВ Еней згідно з протоколом №2 Загальних зборів засновників ТОВ Еней від 23 травня 2016 року.

Але відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 станом на 20 лютого 2017 року керівником та підписантом ТОВ Еней (код ЄДРПОУ 20793882), місцезнаходження юридичної особи Львівська область, м. Яворів, вул. Л.Українки, 47, є ОСОБА_3.

Відповідно ч. 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі:

1) відповідних заяв про державну реєстрацію;

2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій;

3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Відповідно до п. 8, 10, 13 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб:

- перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв'язку з державною реєстрацією;

- місцезнаходження юридичної особи;

- відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, які вносяться до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на зазначене та керуючись наведеними нормами, суд апеляційної інстанції вважає, що інформація внесена до Єдиного державного реєстру є достовірною і дає підстави вважати, що на момент проведення перевірки керівником та підписантом ТОВ Еней є ОСОБА_3.

Крім цього, як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, що відповідно до ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою перевірки дотримання позивачем ст.24 КЗпП України ГУ Держпраці у Львівській області 19 червня 2017 року звернулося до ГУ ДФС у Львівській області за наданням інформації про те, чи подавалось ТОВ Еней у продовж 2016 року, січня-лютого 2017 року повідомлення про прийняття на роботу працівника ОСОБА_2.

20 червня 2017 року за №151/9/18-0015/597 на вказаний запит Яворівським відділенням Городоцької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області надано відповідь про відсутність такого повідомлення на вказаного працівника у запитувані періоди.

Також потрібно зазначити, що до Головного управління ДФС у Львівській області Управлінням був надісланий запит про надання інформації стосовно директора ТОВ Еней у період з січня 2016 року по лютий 2017 року. На даний запит Управління отримало відповідь від 15 листопада 2017 року №20753/10/13-01-13-02-13, у якій зазначено - звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з січня 2016 року по лютий 2017 року підписував керівник - ОСОБА_3, а з березня 2017 року по даний час - керівник - ОСОБА_2.

Таким чином, всі офіційні документи, які були долучені до матеріалів справи Управлінням, свідчать про те, що 20 лютого 2017 року, на момент перевірки, керівником ТОВ Еней був ОСОБА_3.

При цьому Верховний Суд підтримує позицію судів попередніх інстанцій, щодо копії протоколу № 2 Загальних зборів засновників ТОВ Еней від 23 травня 2016 року, на підставі якого, як стверджує позивач, ОСОБА_2 почав виконувати обов'язки директора. На переконання колегії суддів, копія протоколу не може бути належним доказом, оскільки з вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_9 на цьому протоколі запису видно, що нотаріусом не перевірялись факти, зазначені в документі, а 28 лютого 2017 року було засвідчено справжність підпису ОСОБА_10, який зроблено у присутності нотаріуса, що засвідчує створення документу вже після проведення перевірки.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції правильно визначив, що такими нотаріальними діями позивач намагався зняти з себе відповідальність за не допуск уповноважених осіб до проведення перевірки.

На обґрунтованість своїх вимог представником апелянта під час апеляційного розгляду долучено копію відомостей на виплату грошей за першу половину 2016 року по другу половину серпня 2016 року в яких зазначено що за першу половину 2016 року ОСОБА_3 виплачено - 1376, 97 грн, ОСОБА_2 - 444, 87 грн. В наступних відомостях починаючи з другої половини травня 2016 по другу половину серпня 2016 року містяться відомості щодо виплати грошей лише ОСОБА_2, що на думку представників апелянта підтверджує, що з 23 травня 2016 року саме ОСОБА_2 виконував обов'язки керівника ТОВ Еней , що також було зазначено в касаційній скарзі.

Однак, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ці відомості не можуть належним чином підтвердити на якій саме посаді перебував ОСОБА_2, оскільки в них відображено лише період, табельні номери, прізвище, ім`я, по батькові, суму та підпис одержувача без зазначення займаної посади.

Також представниками апелянта було долучено до матеріалів справи копії книг нарахування заробітної плати, з яких також не можливо встановити на якій посаді перебував ОСОБА_2 під час проведення перевірки.

Крім цього, неаргументованими є доводи позивача щодо порушення порядку накладення штрафу. Зокрема, механізм накладення фінансових санкцій у вигляді штрафу визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року (із змінами внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України №55 від 03 березня 2016 року).

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення штрафи накладаються Головою управління Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформленім трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно матеріалів справи штраф був накладений першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_11, а підставою для накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про працю був акт перевірки відповідного суб'єкта господарювання.

Відповідно до пунктів 3-7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляд.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Акт перевірки був складений 20 лютого 2017 року. 02 березня 2017 року керівником було прийнято рішення про призначення справи до розгляду (тобто протягом 10 днів). 06 березня 2017 року ТОВ Еней було надіслано виклик для розгляду справи, розгляд справи призначено на 14 березня 2017 року, тобто повідомлення про розгляд справи надіслано за п'ять днів до дати розгляду За клопотанням представника ОСОБА_8 розгляд справи було відкладено на 16 березня 2017 року для надання додаткових пояснень. 16 березня 2017 року винесено постанову про накладення штрафу. Тобто, справу розглянуто з дотриманням п'ятнадцятиденного строку з дня прийняття рішення про її розгляд.

При визначенні розміру штрафу відповідач керувався вимогами ст. 265 КЗпП України. Зокрема, абз. 6 цієї статті передбачає, що недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні передбачає фінансову санкцію - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Абзац другий передбачає відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.

Як стає зрозумілим із змісту ухвали слідчого судді Яворівського районного суду від 02 лютого 2017 року предметом позапланової перевірки ТОВ Еней було питання укладення трудових відносин (тобто чи укладенні трудові договори з працівниками), яке у зв'язку із діями суб'єкта господарювання, залишилось не вивченим.

Беручи до уваги викладене розмір штрафу у постанові про накладення фінансової санкції встановлено правомірно в розмірі 320 000 грн.

Крім цього, як зазначив позивач у своїй касаційній скарзі, не можливо було провести перевірку 20 лютого 2017 року, оскільки відповідно до колективного договору підприємства, 20 лютого 2017 року був вихідним для підприємства днем.

Однак слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі , яка ратифікована Законом України № 1985-IV (1985-15) від 08 вересня 2004 року, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і у будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке інспектується. Тобто та обставина, що відповідно до колективного договору підприємства, 20 лютого 2017 року був вихідним для підприємства днем, не має жодного юридичного значення для інспектора. Із акту, який підписаний інспекторами Управління і представниками поліції можна зробити висновок, що саме директор ТОВ Еней ОСОБА_3, який був на робочому місці 20 лютого 2017 року не допустив до проведення перевірки інспектора.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач при здійсненні перевірки та приймаючи постанову про накладення штрафу від 16 березня 2017 року №13291380418-0185 діяв в межах наданих йому повноважень, з підстав встановлених чинним законодавством.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еней залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

В.М. Шарапа