Постанова

від 14.02.2018 по справі 804/9251/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2018 Київ К/9901/8141/18 справа №804/9251/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю промислова компанія Лідер на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі судді Суховарова А.В. від 13 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю промислова компанія Лідер до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю промислова компанія Лідер (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2015 року №0005401501; визнати протиправними дії по проведенню камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи вказану постанову такою, що прийнята з порушенням норм матеріального й процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу з вимогою про її скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не доданий документ про сплату судового збору.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач посилався на безпідставну відмову судом апеляційної інстанції у відстроченні сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки позивач був позбавлений можливості здійснити таку оплату внаслідок прийняття Господарським судом Дніпропетровської області постанови від 28 липня 2015 року у справі №904/5727/15, якою Товариство визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, а також накладення арешту на грошові кошти, що містились на банківських рахунках Товариства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 3 статті 7 КАС України (в редакції, чинній на момент подання позивачем апеляційної скарги) одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Статтею 187 КАС України встановлено вимоги до апеляційної скарги та, зокрема, передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, згідно із частинами 1 та 3 якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи, що, як вже зазначалось, подана позивачем апеляційна скарга не відповідала вимогам статті 187 КАС України (відсутність документа про сплату судового збору), колегія суддів вважає, що остання обґрунтовано залишена без руху ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року, у якій зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлений відповідний строк для цього.

Згідно з частиною першою статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Вказані норми дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Колегія суддів зазначає, що прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не є самостійною та достатньою підставою для ствердження про відсутність у позивача можливостей сплати судового збору.

Як вбачається із постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2015 року у справі №904/5727/15, на яку посилається позивач в підтвердження обставин щодо неможливості оплати судового збору, за результатами проведеної інвентаризації майна Товариства встановлено, що вартість основних засобів останнього складає 25667000 грн., дебіторська заборгованість - 4000 грн., грошові кошти на рахунках у банках - 15000 грн., що спростовує доводи про відсутність на рахунках підприємства будь-яких коштів. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази неможливості скерування призначеним судом ліквідатором вказаних активів на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Не свідчить про фінансову неспроможність Товариства й надана копія постанови державного виконавця від 22 червня 2015 року про накладення арешту на кошти, що містяться на певних рахунках у банках, оскільки позивачем не надано документально підтверджених відомостей, зокрема, від контролюючого органу, із переліком всіх рахунків, які належать (належали) позивачу, а також доказів чинності вказаного арешту на момент подачі апеляційної скарги (30 жовтня 2015 року).

Таким чином, позивачем не доведено наявності обставин та правових підстав, які б зумовлювали можливість відстрочення сплати судового збору.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю промислова компанія Лідер залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко