Постанова

від 14.02.2018 по справі 809/2305/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2018 року

Київ

справа №809/2305/14

провадження №К/9901/1190/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 809/2305/14

за позовом ОСОБА_1 до 1. Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, 2. Калуського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду , прийняту 21 січня 2015 року в складі головуючого судді - Біньковської Н. В., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду , прийняту 23 вересня 2015 року в складі колегії суддів: головуючого - Іщук Л. П., суддів: Дяковича В. П., Онишкевича Т. В.,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Калуського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати йому компенсації за всі невикористані дні щорічних основних чергових відпусток за 2011-2014 роки, нездійснення оплати за несення ним служби понад встановлений законодавством робочий час за період з 1 січня 2011 року по 17 квітня 2014 року, невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2011, 2012, 2014 роки;

- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплатити компенсації за 106 діб невикористаних щорічних основних чергових відпусток за 2011-2014 роки в розмірі 19505 грн., за 1732,55 годин несення ним служби понад встановлений законодавством робочий час за період з 8 січня 2011 року по 3 квітня 2014 року та несення служби в слідчо-оперативній групі за період 2011-2014 років в розмірі 39849 грн;

- стягнути з відповідача матеріальної допомоги на оздоровлення, яка надається під час відпусток, за 2011, 2012, 2014 роки в сумі 15350 грн;

- скасувати накази про позбавлення у 2013 році преміальних надбавок (у липні - 1500 грн та жовтні - 850 грн);

- зобов'язати відповідача надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області необхідну інформацію про отримані доходи ОСОБА_1 для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням компенсацій, скасованих преміальних надбавок та матеріальної допомоги на оздоровлення.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства України не виконані дії щодо виплати йому, як особі, звільненій з органів внутрішніх справ, компенсації за невикористані відпустки, оплати за несення ним служби понад встановлений законодавством робочий час, матеріальної допомоги на оздоровлення.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 21 січня 2015 року позов ОСОБА_1 в частині вимог про скасування наказів щодо позбавлення його в 2013 році преміальних надбавок, зокрема, у липні в сумі 1500 та жовтні 850 залишено без розгляду.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 21 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Калуського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області по не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за частину невикористаної в 2014 році чергової відпустки в кількості 32 днів, а також за несення ним служби понад встановлену тривалість робочого часу та у вихідні і святкові дні в кількості 1022,2 годин. Стягнув з Калуського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 32 дні невикористаної в 2014 році чергової відпустки в сумі 5953,83 грн та 7760,08 грн за 1022,2 годин служби понад встановлену тривалість робочого часу та у вихідні і святкові дні в липні 2011 року, в січні-березні, травні, грудні 2012 року, в січні-березні, травні, червні, вересні-грудні 2013 року, в січні-березні 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № № 565-XII), Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР Про відпустки , Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення) просить змінити ухвалені ними судові рішення в частині відмови в позові та задовольнити вимоги в повному обсязі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 листопада 2015 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

4 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 січня 2018 року касаційну скаргу прийняв до провадження, підготовчі дії по справі закінчив, а справу призначив до попереднього судового засідання на 24 січня 2018 року.

Відповідно до частини п'ятої статі 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа призначається до розгляду у судовому засіданні, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 січня 2018 року призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 лютого 2018 року на 12:30 год.

Відповідно до частини першої статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій; 4) перегляду рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

Оскільки в судове засідання 14 лютого 2018 року на 12:30 год. не прибув жодний з учасників справи, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вирішила розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 у період з 25 травня 1993 року по 17 квітня 2014 року проходив службу в органах внутрішніх справ, працював на різних посадах в територіальних органах УМВС України в Івано-Франківській області.

Наказом Т.в.о. начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 210 о/с від 16 квітня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника міського відділу начальника міліції громадської безпеки Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській області за п."б" статті 64 у запас (через хворобу).

16 травня 2014 року, 4 липня 2014 року, 10 серпня 2014 року ОСОБА_1 звертався із заявами до відповідачів про те, що при звільненні йому не виплачено грошове утримання та компенсації за невикористані відпустки, за несення служби понад встановлений законодавством робочий час, матеріальну допомогу на оздоровлення і просив провести відповідні нарахування. Однак, станом на час розгляду справи вказані кошти відповідачем позивачу не сплачені.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації за невикористані дні чергових відпусток за 2011-2014 роки.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 56 Положення особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

За змістом пунктів 52, 53 Положення чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року. Особам рядового і начальницького складу, які захворіли під час чергової відпустки, вона після одужання продовжується на число невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється начальником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого лікарем і начальником (головним лікарем) лікувального закладу . При відкликанні з чергової відпустки невикористана її частина надається, як правило, в поточному році. За бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Судами встановлено, що позивачу надавалися відпустки: за 2011 рік з 31 березня 2012 року по 17 травня 2012 року; за 2012 рік з 4 червня 2012 року по 22 липня 2012 року та за 2013 рік з 15 липня 2013 року по 1 вересня 2013 року.

При цьому позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з листами непрацездатності для продовження відпусток, що підтверджується довідкою Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській від 8 жовтня 2014 року № 17784 (а.с.241 т.1).

Доводи касаційної скарги не спростовують встановленого.

Таким чином колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача компенсації за невикористані дні чергових відпусток за 2011-2013 роки.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплатити компенсації за несення ним служби понад встановлений законодавством робочий час за період з 8 січня 2011 року по 3 квітня 2014 року та несення служби в слідчо-оперативній групі за 2011-2014 роки

Згідно з статтею 22 Закону № 565-XII для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 3.7.4. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх справ України № 499 від 31 грудня 2007 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі - Інструкція), підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ; б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.

Таким чином, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ можуть бути залученні до понаднормової роботи лише за письмовим наказом керівника або графіком нарядів чергувань, який затверджується начальником органу внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 3.7.5 Інструкції облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин.

Службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00. Особам, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в робочий час. Особам добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі), яка не враховується в робочий час (пункт 3.7.6 Інструкції).

Згідно пункту 3.7.1 Інструкції при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці (пункт 3.7.2 Інструкції).

Відповідно до пояснень позивача, представника відповідачів та наявних у справі розстановки нарядів, судом встановлено, що позивач ніс службу в понаднормовий час, - у дні щотижневого відпочинку та святкові дні.

Між тим перебування позивача на службі після робочого часу згідно журналів виходу на роботу нічим обумовлено не було, будь-яких доказів застосування відповідачем в даному випадку заходів примусового характеру щодо роботи позивачем понаднормово до суду не надано.

Заперечення скаржника в касаційній скарзі щодо неврахуванням судами 710,35 год. служби після робочого часу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки доказів на їх спростування до суду не надані.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками судів про стягнення з Калуського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області лише 7760,08 грн. за 1022,2 годин служби понад встановлену тривалість робочого часу та у вихідні і святкові дні в липні 2011 року, в січні-березні, травні, грудні 2012 року, в січні-березні, травні, червні, вересні-грудні 2013 року, в січні-березні 2014 року.

Щодо вимог про стягнення з відповідача матеріальної допомоги на оздоровлення за 2011, 2012, 2014 роки.

Відповідно до пункту 2.17.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати (пункт 2.17.3 Інструкції).

Підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку (пункт 2.17.4).

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджені рапорти позивача, які були підставою для надання йому відпусток, зі змісту яких вбачається, що позивач не звертався з вимогою про надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2011, 2012 роки.

Разом з цим, звертаючись з рапортом про надання йому відпустки за 2014 рік, позивач просив надати йому матеріальну допомогу на оздоровлення, яку і отримав у сумі 1150 грн.

Крім того, відповідно до пункту 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Таким чином висновки судів про відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача матеріальної допомоги на оздоровлення за 2011, 2012, 2014 роки є обґрунтованим та відповідають встановленим обставинам справи.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у справі № 809/2305/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх