Рішення

від 15.02.2018 по справі 910/19/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2018Справа №910/19/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Комп Мюзік в особі Об'єднання підприємств Український музичний альянс до Телерадіокомпанія Скіфія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - 1. Громадської організації Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав Оберіг 2. Громадської організації Автор простягнення 70 400,00 грн. Суддя Бойко Р.В. при секретарі судового засідання Бариновій О.І. Представники учасників справи: від позивача:Писаренко А.Г. від відповідача:Левченко О.В. від третьої особи-1:Жувака О.В. від третьої особи-2:не з'явився вільний слухач:ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2017 року Об'єднання підприємств Український музичний альянс звернулось до господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою посилаючись на порушення Телерадіокомпанія Скіфія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю майнових суміжних прав щодо об'єктів права інтелектуальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Комп Мюзік внаслідок використання двох окремих музичних творів - ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець ОСОБА_7) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець ОСОБА_8), у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача компенсації в загальному розмірі 64 000,00 грн. та штрафу у розмірі 6 400,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.01.2018 відкрито провадження у справі №910/19/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 25.01.2018.

25.01.2018 відповідачем через відділ діловодства суду було подано клопотання про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Громадської організації Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав Оберіг та Громадської організації Автор , з якими відповідач уклав договори, на підставі яких здійснював публічне сповіщення вказаних фонограм ефірі, та відповідно яким сплачував за таке використання винагороду.

25.01.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами його направлення іншим учасникам справи. Відзив відповідача мотивований тим, що Об'єднанням підприємств Український музичний альянс не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження того, що ТОВ Комп Мюзік є суб'єктом суміжних прав на фонограми музичних творів - ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець ОСОБА_7) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець ОСОБА_8), а також на підтвердження факту вчинення Телерадіокомпанія Скіфія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю відповідного порушення шляхом публічного сповіщення таких фонограм в ефірі. Крім того, відповідач вказує, що ним було укладено з уповноваженими організаціями колективного управління договори, на підставі яких він здійснював публічне сповіщення вказаних фонограм, та відповідно виплатив за таке використання винагороду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2018 задоволено клопотання відповідача, залучено до участі у розгляді справи Громадську організацію Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав Оберіг та Громадську організацію Автор в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача; та відкладено розгляд справи на 15.02.2018.

09.02.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 25.01.2018 доказів направлення залученим третім особам копій відзиву на позов з додатками.

12.02.2018 від представника позивача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

13.02.2018 через відділ діловодства суду надійшов відзив третьої особи-2 на позов, в якому ГО Автор вказує, що ст. 43 Закону України Про авторське право і суміжні права дозволяє відповідачу здійснювати пряме чи комерційне використання фонограм без згоди виробників фонограм; вказаних у позовній заяві порушень відповідачем не було вчинено, а позивач не є суб'єктом суміжних прав, оскільки зміст Ліцензійної угоди від 25.03.2014 не передбачає передачі (відчуження) прав на спірні фонограми.

14.02.2018 до суду надійшли пояснення третьої особи-1 щодо позову, в яких ГО Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав Оберіг вказує, що відповідачем використовувались спірні фонограми з дотриманням вимог законодавства, оскільки між третьою особою-1 та відповідачем укладено відповідний договір про виплату винагороди за публічне сповіщення в ефірі і (або) по супутнику фонограм, опублікованих для використання з комерційною метою, та відповідно сплачено винагороду.

Того ж дня, 14.02.2018, до суду надійшли додаткові заперечення на позовну заяву, в яких відповідач вказує, що позивач не набув статусу суб'єкта суміжних прав, наводить ряд, на його думку, дефектів в акті фіксації фактів публічного використання фонограм та акті дослідження відео-аудіозаписів та ідентифікації фонограм; вказує, що для публічного сповіщення фонограм відсутня необхідність у отриманні дозволу позивача; зазначає, що відповідачем було сплачено третім особам винагороду за публічне спірних фонограм, звертає увагу суду, що позивач не надав доказів, що він є суб'єктом авторського права та суміжних прав, у зв'язку з чим відповідач вважає, що позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню. До вказаних заперечень Телерадіокомпанія Скіфія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю додала DVD-диск із записом на підтвердження того, що сайт працював в тестовому режимі та відповідно публічне сповіщення фонограм не здійснювалось.

14.02.2018 від Об'єднання підприємств Український музичний альянс надійшли заперечення на відзив ГО Автор , в яких останній вказує, що предмет укладеного відповідачем та третьою особо-2 договору охоплює публічне сповіщення фонограм, опублікованих з комерційною метою в ефірі і (або) по супутнику, натомість підставою виникнення спору є публічне сповіщення за допомогою кабелів (проводів) в мережі Інтернет.

15.02.2018 відповідачем через канцелярію суду надано для долучення до матеріалів справи довідку Телерадіокомпанія Скіфія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, за змістом якої вбачається, що на домені www.europaplus.dp.ua міститься інформаційний сайт, який знаходиться на стадії розробки, а тому відсутня можливість онлайн-сповіщення фонограм. Крім того, відповідачем надано клопотання про долучення до матеріалів справи роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності , яка здійснювала моніторинг фонограм на веб-сторінці за адресою www.europaplus.dp.ua, на підтвердження того, що акт фіксації фактів публічного використання фонограм містить дефект в частині зазначення місцезнаходження ТОВ Агенція роялті з захисту інтелектуальної власності .

В судове засідання 15.02.2018 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи-1 в судове засідання 15.02.2018 з'явились, надали пояснення по суті спору, проти позову заперечували, вказували на його необґрунтованість та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи-2 в судове засідання 15.02.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою суду про відправлення на зворотному боці ухвали суду та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103031294162, згідно з яким ухвала суду від 25.01.2018 одержана ГО Автор 31.01.2018.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень від третьої особи-2 про причини неявки її представника в судове засідання 15.02.2018, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ГО Автор .

В судовому засіданні 15.02.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2005 між ТОВ Комп Мюзік (правовласник) та Об'єднанням підприємств Український музичний альянс (альянс) укладено договір №01-20/05/05 (надалі - Договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що правовласник надає у користування альянсу не виключне право здійснювати на колективній основі збір і розподілення винагороди (роялті) в повному обсязі, включаючи так звану долю виробника фонограми 50% та долю виконавця 50%, під час використання третіми особами об'єктів суміжних прав з каталогу правовласника на території України шляхом публічного сповіщення та ретрансляції (повторного публічного сповіщення) фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників через будь-які засоби зв'язку, в тому числі передачі ефірного, кабельного, супутникового телебачення та радіомовлення, мережу Інтернет.

У пункті 1.2 Договору сторони погодили, що за умови повного виконання правовласником цього Договору, альянс зобов'язується у повній відповідності до цього Договору та законодавства України здійснювати збір та розподіляти винагороди (роялті) за використання третіми особами суміжних прав з каталогу правовласника та виплачувати правовласнику належну останньому винагороду (роялті). Сторони узгодили, що альянс може доручати виконання своїх зобов'язань за цим Договором як частково, так і повністю третім особам на підставі договору доручення.

Згідно п. 7.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє протягом невизначеного строку до повного виконання зобов'язань сторін.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04.06.2010 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав визначено, що відповідно до статті 45 Закону України Про авторське право і суміжні права суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом г ч. 1 ст. 49 Закону України Про авторське право і суміжні права організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України Про авторське право і суміжні права - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що Об'єднання підприємств Український музичний альянс є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організації колективного управління №4/2003 від 22.08.2003 та свідоцтвом №6/УО від 02.04.2009.

Відтак, Об'єднання підприємств Український музичний альянс є уповноваженою особою на звернення із даним позовом в інтересах ТОВ Комп Мюзік .

27.03.2014 між Компанією UMG RECORDINGS SERVICES INC (надалі - Universal) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комп Мюзік укладено Ліцензійний договір та договір розповсюдження на території України (надалі - Ліцензійний договір).

Відповідно до п. 2 Ліцензійного договору, цей Договір починає свою дію з 01.01.2014 (дата початку) та продовжує її на період трьох років, якщо його дію не буде припинено раніше повністю або частково Universal у відповідності до умов цього Договору.

Згідно Договору про продовження терміну дії Ліцензійного договору та договору розповсюдження на території України від 19.12.2016, ТОВ Комп Мюзік та UMG RECORDINGS SERVICES INC погодили, що термін дії Ліцензійного договору та договору розповсюдження на території України продовжується до 31.12.2019.

Пунктом 3.1 е) Ліцензійного договору передбачено, що згідно з умовами цього Договору, правами, та/або обов'язками, як Universal та або/його Афіліати мають на момент дії даного Договору, Universal за даним Договором передає Ліцензіату тільки на строк та на територію на умовах, затверджених Universal, виключне право: надавати ліцензії для публічного виконання та/або сповіщення або дозволяти публічне виконання та/або сповіщення засобами радіо та/або телевізійної трансляції або іншими засобами публічної комунікації Фонограм та Музичних відео та збирати від організації колективного управління, назва якої повідомлятиметься Universal Ліцензіату час від часу, на території та за обов'язкової умови, що реєстрація збирати будь - який такий дохід зроблена від імені Universal та/або будь - якої іншої третьої особи, назва якої повідомлятиметься Universal Ліцензіату час від часу, що виникає в результаті такого використання Фонограм на території. Якщо це не заборонено законами або підзаконними нормативними актами, Ліцензіат має право збирати будь - який дохід, що виник у відношенні до публічного виконання до дати початку, але досі не був виплачений Universal або Афіліатам. Якщо Ліцензіат бажає збирати будь - який дохід від публічного виконання від будь - якої особи, що не є місцевою організацією колективного управління, включаючи мовників або кабельних операторів, Ліцензіат повинен отримати письмовий дозвіл Universal.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Дослідивши зазначений Ліцензійний договір та каталог музичних творів, суміжні права на які передано позивачу, суд встановив, що позивач у встановленому законом порядку набув суміжні права, зокрема, на музичні твори (фонограми): ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець ОСОБА_7) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець ОСОБА_8).

ТОВ Комп Мюзік в особі Об'єднання підприємств Український музичний альянс в обґрунтування поданого позову посилається на те, що відповідачем ( Телерадіокомпанія Скіфія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю) 21.08.2017 було порушено майнові права щодо музичних творів: ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець ОСОБА_7) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець ОСОБА_8).

На підтвердження таких обставин позивачем надано запис фіксації на матеріальному носії та Акт фіксації фактів публічного використання фонограм та зафіксованих у ній виконань від 21.08.2017.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Статтю 40 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

а) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;

б) розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;

в) комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом;

г) публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;

д) будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;

е) ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників з метою їх поширення серед публіки.

Частиною 2 статті 40 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено, що майнові права виробників фонограм і виробників відеограм можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання фонограми (відеограми), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання фонограми (відеограми), територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України. Майнові права виробника фонограми чи відеограми, який є юридичною особою, можуть бути також передані (відчужені) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи - суб'єкта суміжних прав.

Відповідно до п. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 статті 43 цього Закону передбачено, що допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

З аналізу наведених норм Закону України Про авторське право і суміжні права вбачається, що публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель) допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність необхідності в одержані згоди виробника фонограми та ТОВ Комп Мюзік в особі ОП Український музичний альянс на публічне сповіщення спірних фонограм є обґрунтованими.

Водночас, наведене не звільняє відповідача від обов'язку здійснювати виплату винагороди за таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності зазначено, що у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено, що публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Як встановлено судом, на підтвердження факту використання 21.08.2017 відповідачем твору ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець ОСОБА_7) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець ОСОБА_8) на веб-сторінці в мережі Інтернет за адресою: www.europaplus.dp.ua, позивачем надано відеозапис публічного сповіщення, акт фіксації №03/08/17 від 21.08.2017.

Судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне сповіщення, з приводу чого судом встановлено наступне.

З проведеного відеозапису вбачається, що у ньому зафіксовано звучання музичних творів під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець ОСОБА_7) (з 08 хв. 38 сек. по 12 хв. 45 сек. відеозапису) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець ОСОБА_8) (з 1 год. 12 хв. 20 сек. по 1 год. 15 хв. 45 сек. відеозапису) з веб-сторінки в мережі Інтернет за адресою: www.europaplus.dp.ua, яка належить Телерадіокомпанія Скіфія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (що не заперечується відповідачем у відзиві).

З акту фіксації фактів публічного використання фонограм та зафіксованих у ній виконань від 21.08.2017 вбачається, що юристом ТОВ Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності Кокошко Д.О. здійснено фіксацію фактів публічного використання фонограм та зафіксованих у них виконань шляхом публічного сповіщення/публічного повторного сповіщення на веб-сторінці за адресою у мережі Інтернет: www.europaplus.dp.ua, який належить та безпосередньо використовується в діяльності відповідача (останнім належність йому даного домену не заперечувалось під час розгляду даного спору), та встановлено, що на веб-сторінці за адресою у мережі Інтернет: www.europaplus.dp.ua здійснювалось публічне сповіщення фонограм музичних творів ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець ОСОБА_7) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець ОСОБА_8).

При цьому, посилання відповідача, наведені у клопотанні від 15.02.2018 (як на підставу для визнання спірного акту фіксації неналежним доказом), на те, що у вказаному акті від 21.08.2017 зазначено про здійснення фіксації за місцем знаходження офісу ТОВ Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності за адресою: м. Харків, провул. Театральний, буд. 11/13, офіс 225, в той час як згідно наданого відповідачем витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням ТОВ Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності є - м. Харків, провул. Набережний, буд. 8, кв. 3, суд відхиляє, оскільки, по-перше, спірний акт фіксації складено 21.08.2017, а наданий відповідачем витяг зроблений станом на 15.02.2018 (тобто, відповідачем не доведено, що ТОВ Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності станом на дату складання акту фіксації знаходилось за іншою адресою). По-друге, навіть у разі якщо припустити, що юристом ТОВ Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності допущено дефект в акті в частині невірно зазначеної адреси такого товариства, даний дефект не може мати своїм наслідком нівелювання зафіксованих у цьому акті фактів в цілому.

Таким чином, згідно зафіксованих фактів у акті від 21.08.2017 Телерадіокомпанія Скіфія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю здійснювала публічне сповіщення музичних творів ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець ОСОБА_7) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець ОСОБА_8), зафіксованого у фонограмі, по проводах (через кабель) у мережі Інтернет.

У своєму відзиві відповідач спочатку посилався (як на підставу для відмови у задоволенні позову) на укладення ним із третіми особами, як уповноваженими організаціями колективного управління, договорів №01/04/17-МРС від 01.11.2017, №РЕ-01/17 від 03.01.2017 та ліцензійного договору №08/14 від 27.12.2013, на підставі яких ним і здійснювалось публічне сповіщення відповідних творів, та відповідно за яке було сплачену передбачену законодавством винагороду. Крім того, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував на те, що ним не здійснювалось публічне сповіщення в ефірі та посилався на ряд недоліків, які на його думку, містились в акті фіксації від 21.08.2017 та доданих позивачем до позову документах, зокрема, вказував, що до позову не надано статуту ТОВ Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності та документів які б підтверджували, що особа, яка складала даний акт, прийнята на роботу цим товариством на посаду юриста.

Тобто, з таких пояснень відповідача у відзиві, вбачалось, що Телерадіокомпанія Скіфія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю не заперечувала факт сповіщення спірних фонограм в мережі Інтернет, проте не погоджувалось із доводами позивача щодо публічності такого сповіщення (вказувало, що не мало місце сповіщення в ефірі), вказувало про недоліки фіксації такого сповіщення та зазначало про виконання свого обов'язку зі сплати винагороди за використання фонограм.

Проте, в судовому засіданні 15.02.2018 представник відповідача почав стверджувати, що веб-сторінка у мережі Інтернет за адресою: www.europaplus.dp.ua як станом на 21.08.2017, так станом на даний час, перебуває у розробці та працює в якості інформаційного сайту (тобто, містить лише текстову інформацію).

Суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо того, що веб-сторінка у мережі Інтернет за адресою: www.europaplus.dp.ua станом на 21.08.2017 не працювала інакше, як в режимі інформаційного сайту з огляду на наступне.

По-перше, відповідач у своєму відзиві не вказував про те, що спірний сайт працює виключно як інформаційний.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Таким чином, відповідач не навів у своєму відзиві жодної вказівки щодо його незгоди з тим, що через веб-сторінку у мережі Інтернет за адресою: www.europaplus.dp.ua станом на 21.08.2017 не могло відбуватись публічного сповіщення спірних фонограм, оскільки остання працювала виключно як інформаційний сайт, а з наданих разом із відзивом доказів не вбачається такої незгоди, як не наведено відповідачем підстав, що не залежали від нього, проте які зумовили неможливість заперечити проти цієї обставини, вказаної позивачем у позові.

По-друге, позивачем на підтвердження відомостей, які містить акт фіксації від 21.08.2017 додано до позову диск із записом здійснення юристом ТОВ Агенція Роялті з захисту інтелектуальної власності відповідної фіксації (примірник якого також направлявся відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 28.12.2017), проте відповідачем зафіксовані у ньому обставини також не заперечувались у відзиві.

По-третє, непослідовність доводів відповідача, які змінювались виключно після того, як позивачем надавалось спростування обґрунтованості таких доводів, може свідчити про спробу введення суду в оману щодо дійсних обставин справи.

Із наведеного суд дійшов до висновку, що наданий позивачем відеозапис доводить факт використання відповідачем вказаних вище музичних творів (їх фонограм), а відповідачем у своєму відзиві даних обставин не заперечувалось, у зв'язку з чим в силу приписів ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відповідач позбавлений права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті у судовому засіданні 15.02.2018. А тому у суду відсутні підстави для сумнівів щодо доведеності факту використання відповідачем спірних фонограм.

Оскільки, судом встановлено, що відповідачем 21.08.2017 здійснювалось публічне сповіщення спірних фонограм на веб-сторінці у мережі Інтернет за адресою: www.europaplus.dp.ua (яка належить Телерадіокомпанія Скіфія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, що визнає відповідач), то останній зобов'язаний сплатити винагороду за відповідне використання фонограм.

Частиною 2 статті 43 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено, шо збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків.

У своєму відзиві, відповідач вказує, що ним виконано свій обов'язок з виплати винагороди за публічне сповіщення спірних фонограм, на підтвердження чого Телерадіокомпанія Скіфія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю надала суду договори №01/04/17-МРС від 01.11.2017, №РЕ-01/17 від 03.01.2017 та ліцензійний договір №08/14 від 27.12.2013.

Дослідивши вказані договори, судом встановлено, що їх предметом є надання права відповідачу (платнику) здійснювати публічне сповіщення в ефірі і (або) по супутнику фонограм способами трансляції чи ретрансляції фонограм, опублікованих для використання з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань на території України з виплатою за таке використання на рахунок таких організацій винагороди відповідних суб'єктів суміжних прав.

Тобто, відповідачем укладено договори, які підтверджують правомірне використання ним фонограм шляхом публічного сповіщення в ефірі і (або) по супутнику (як це передбачено п. б) ч. 1 ст. 43 Закону України Про авторське право і суміжні права ), натомість дані договори не підтверджують наявність у нього права на публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель) (тобто, в мережі Інтернет) (як це передбачено п. в) ч. 1 ст. 43 Закону України Про авторське право і суміжні права ).

В той же час, згідно ч. 3 ст. 43 Закону України Про авторське право і суміжні права розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається, з Розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №71 від 18.01.2003 (надалі - Постанова КМУ), розмір винагороди (роялті):

- за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) шляхом трансляції і ретрансляції зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, а також безпосередньо фонограм і (або) відеограм, опублікованих з комерційною метою, їх примірників у передачах ефірного і (або) супутникового радіомовлення становить 2 відсотки доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої здійснюється використання об'єктів суміжних прав (п. 2 ч. 1 Постанови КМУ),

- в той час як розмір винагороди (роялті) за публічне сповіщення аналогічним шляхом цих самих виконань у передачах кабельного телебачення і (або) радіомовлення чи через Інтернет становить - 5 відсотків доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої здійснюється використання об'єктів суміжних прав (п. 4 ч. 1 Постанови КМУ).

З наведеного вбачається, що публічне сповіщення у передачах ефірного і (або) супутникового радіомовлення не є тотожним публічному сповіщенню у передачах кабельного телебачення і (або) радіомовлення чи через Інтернет, та відповідно для правомірного використання таких фонограм шляхом публічного сповіщення у передачах через Інтернет відповідачу необхідно було укласти відповідний договір із уповноваженою організацією колективного управління та сплачувати винагороду за таке використання фонограм не менше ніж 5 відсотків доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої здійснюється використання об'єктів суміжних прав.

Проте, доказів укладення такого договору та сплати винагороди у відповідному розмірі Телерадіокомпанія Скіфія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю суду не надала.

Статтею 50 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. г) ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом г) ч. 2 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у

встановлених пунктом г) ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно п.п. 51.2, 52.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. г) п. 2 ст. 52 цього Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

У п. 5 ч. 1 ст. Закону України Про авторське право і суміжні права вказано, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Оскільки кожний музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який охороняється законом, то захисту підлягають права на два музичні твори, суб'єктами яких заявлені позивачі.

Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат на користь кожного із власників майнових прав на використані твори.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України №3-994гс15 від 11.11.2015.

Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 64 000,00 грн. компенсації, виходячи з мінімальної заробітної плати, яка на момент подачі позовної заяви складала 3 200,00 грн. (10 мінімальних заробітних плат за кожен факт порушення стосовно одного об'єкту (музичного твору).

Відповідно до абзацу 3 підпункту 51.3. пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Законом України Про державний бюджет України на 2018 рік встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01.01.2018 - 3 723,00 грн., а відтак станом на дату розгляду даного спору 10 мінімальних заробітних плат становлять суму у розмірі 37 230,00 грн.

В той же час, зважаючи на імпетаривність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб'єктів авторського права підлягають задоволенню в повному обсязі - у розмірі 64 000, 00 грн., тобто у розмірі заявленої до стягнення компенсації за використання кожного твору ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавець ОСОБА_7) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець ОСОБА_8)).

Крім того, позивачами заявлено до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 10% від суми, присудженої на користь позивачів.

Частиною 3 статті 52 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Проте, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої до стягнення даним судовим рішенням з огляду на наступне.

По-перше, ч. 3 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено право суду на стягнення відповідного штрафу, а не обов'язок, навіть у разі якщо позивачем заявлено таку вимогу.

По-друге, реалізація вказаного права виключно за ініціативою суду буде суперечити приписам ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (в частині відсутності у позивача порушеного права чи законного інтересу у стягненні спірної суми штрафу до Державного бюджету України), ст. 14 Господарського процесуального кодексу України (в частині того, що позивач має право розпоряджатися своїми правами щодо предмету спору, в той час як стягнення суми штрафу на користь Державного бюджету України не є частиною предмету спору, на яку має право позивач), ч. 2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України (в частині відсутності у позивача порушеного права чи законного інтересу у стягненні відповідного штрафу на користь Державного бюджету України).

По-третє, навіть якщо припустити, що дана вимога заявлена позивачем з метою вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При вирішенні даного спору судом було встановлено на підставі наданих позивачем платіжних доручень №512 від 18.12.2017, №526 від 28.12.2017, №460 від 20.11.2017 (за якими останній сплачував винагороду у розмірі 2% від доходу на підставі договорів, укладених з третіми особами) та пояснень сторін, що розмір винагороди, яку відповідач повинен був би сплатити за правомірне використання ним фонограм у даному випадку становить менше 1,00 грн. за кожний твір (фонограму). Водночас, розмір компенсації за неправомірне використання фонограм у даному випадку становить 32 000,00 грн. за кожний твір, тобто в 32 000 тисячі разів більше, ніж відповідач повинен був би сплати у разі правомірного використання даних фонограм.

Тому, на думку суду, застосовані у даному випадку компенсаційні заходи, спрямовані на захист майнових прав суб'єктів авторського права, є більш ніж адекватними та достатніми як для захисту порушених прав позивачів, так і для запобігання правопорушенням у майбутньому.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги відсутність звернення уповноваженого законодавством органу із позовом про стягнення до Державного бюджету України штрафу у розмірі 6 400,00 грн. та відсутність правового інтересу та компетенції у позивача на звернення до суду за захистом державних інтересів, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в частині вимоги позивача про стягнення з Телерадіокомпанія Скіфія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю штрафу.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Комп Мюзік в особі Об'єднання підприємств Український музичний альянс підлягають задоволенню в частині стягнення з Телерадіокомпанія Скіфія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю компенсації за порушення майнових прав суб'єктів авторського права у розмірі 64 000,00 грн. В іншій частині позов Товариства з обмеженою відповідальністю Комп Мюзік в особі Об'єднання підприємств Український музичний альянс задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 165, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Комп Мюзік в особі Об'єднання підприємств Український музичний альянс задовольнити частково.

2. Стягнути з Телерадіокомпанія Скіфія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Шевченка, буд. 3; ідентифікаційний номер 23364394) на користь Об'єднання підприємств Український музичний альянс (04053, м. Київ, вул. Артема, буд.1-5, офіс 614; ідентифікаційний код 31815383) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Комп Мюзік (01001, м. Київ, вул. Заньковецької, буд. 8, кв. 26; ідентифікаційний код 30858536) 64 000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав та 1 454 (одна тисяча чотириста п'ятдесят чотири) грн. 55 коп. - судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.02.2018.

Суддя Р.В. Бойко