Ухвала

від 16.02.2018 по справі 914/156/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.02.2018 р.                                                             Справа№ 914/156/16

Господарський суд Львівської області у складі

судді Фартушка Т.Б. при секретарі Сало О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги: Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», Львівська область, Старосамбірський район, м.Старий Самбір, від 18.01.2018р. (вх. №170/18 від 24.01.2018р.)

на дії начальника відділу Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника, або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 та постанову від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16

Орган оскарження (Орган ДВС): Старосамбірський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Львівська область, Старосамбірський район, м.Старий Самбір,

у справі №914/156/16 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн», м.Львів

до Відповідача: Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», Львівська область, Старосамбірський район, м.Старий Самбір,

про стягнення заборгованості

ціна позову: 74329,20 грн.

Представники:

Позивача (Стягувача): ОСОБА_2 – представник (довіреність від 30.11.2017р. б/н);

Заявника (Відповідача, Боржника): ОСОБА_3 – представник (довіреність від 26.01.2018р. б/н);

Органу ДВС: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

           24.01.2018р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла скарга Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» від 18.01.2018р. (вх. №170/18) на дії начальника відділу Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника, або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 та постанову від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн» до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про стягнення заборгованості. Ціна позову 74329,20 грн. Орган оскарження (Орган ДВС): Старосамбірський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.01.2018р. скаргу залишено без руху, надано Скаржнику десятиденний з моменту отримання ухвали строк для усунення недоліків поданої скарги, а саме надання суду оригіналів поштових квитанцій (касових чеків) від 22.01.2018р. №0674 і №0675 та описів вкладення до цінних листів №8200001242723 і №8200001242731 про направлення на адресу Учасників справи копії скарги та долучених до неї матеріалів.

02.02.2018р. Скаржником подано до суду Клопотання (вх. №3967/18), у якому просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку, а саме поштові квитанції (касові чеки) від 22.01.2018р. №0674 і №0675 та описи вкладення до цінних листів №8200001242723 і №8200001242731.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.02.2018р. визнано поважними причини пропуску Заявником строку подання скарги, поновлено Заявнику пропущений строк на подання скарги, прийнято скаргу до розгляду та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.02.2018р.

Окрім того, вказаною ухвалою суд з власної ініціативи зобов’язав Старосамбірський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в строк до 12.02.2018р. надати матеріали виконавчого провадження ВП №54401042 (оригінали для огляду в судовому засіданні, належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи).

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Процесуальні права та обов’язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз’яснення прав та обов’язків до суду не надходили. Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача (Стягувача) в судове засідання з'явилась, проти скарги заперечила повністю.

Представник Заявника (Відповідача, Боржника) в судове засідання з'явився, вимоги скарги підтримав повністю.

14.02.2018р. за вх.№5299/18 подав клопотання про долучення доказів з додатками та доказами надіслання усім Учасникам процесу, яке судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Також, 14.02.2018р. подав Заяву про зменшення вимог скарги (вх. №391/18), у якій просить суд визнати неправомірною постанову Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника, або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 в межах суми, яка передбачена для оплати праці працівників. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Щодо поданої заяви суд зазначає наступне.

          Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено у пункті 9.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (у чинній станом на момент надходження скарги до суду редакції), що у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання.

          Розглянувши та дослідивши матеріали справи та поданої заяви про зменшення вимог скарги (від 14.02.2018р. вх. №391/18) суд дійшов висновків про те, що за своєю правовою природою дана заява є заявою про зміну предмета скарги, так як у скарзі від 18.01.2018р. (вх. №170/18 від 24.01.2018р.) Заявник просив визнати неправомірними дії начальника відділу Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника, або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 та скасувати постанову Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16, а, з урахуванням поданої заяви, просить суд визнати неправомірною постанову Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 в межах суми, яка передбачена для оплати праці працівників; відтак, у поданій заяві від 14.02.2018р. вх. №391/18 Заявником зазначено вимоги, які первісно не пред’являлись та не входили до змісту пред’явлених первісно вимог.

          Згідно ч.2 ст.14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

          Проте, відповідно ч.3 ст.46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви; у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

          Згідно ч.2 ст.118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

          З врахуванням встановлених ч.1 ст. 342 ГПК України строків та порядку розгляду скарги, відсутності підготовчого засідання та строку подання заяви про зменшення вимог скарги, суд дійшов висновків про залишення заяви про зменшення вимог скарги (від 14.02.2018р. вх. №391/18) без розгляду з підстав пропуску Заявником встановленого стоку на її подання та необгрунтування підстав такого пропуску і неподання відповідних доказів.

          Судове рішення про залишення без розгляду заяви про зменшення вимог скарги (від 14.02.2018р. вх. №391/18) приймалось судом із виходом до нарадчої кімнати.

          Крім того, у заяві від 14.02.2018р. вх.№391/18 містилось клопотання про поновлення строку для подання скарги.

Відповідно до ч.1 ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Ч.1 ст.119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно норми ч.1 ст.341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

          Приписами ч.2 вказаної статті передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

          Проте суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 07.02.2018р. вже визнано поважними причини пропуску Старосамбірським дочірнім лісогосподарським підприємством обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Галсільліс” строку звернення до суду із скаргою від 18.01.2018р. (вх. №170/18 від 24.01.2018р.) на дії начальника відділу Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника, або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 та постанову від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 та поновлено Старосамбірському дочірньому лісогосподарському підприємству обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Галсільліс” строк звернення до суду із скаргою від 18.01.2018р. (вх. №170/18 від 24.01.2018р.) на дії начальника відділу Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника, або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 та постанову від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16.

          Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що строк для подання скарги вже поновлено, суд відмовив у клопотанні Заявника від 14.02.2018р. вх.№391/18 в частині поновлення строку подання скарги за безпідставністю.

          Судове рішення про відмову у задоволенні клопотання Заявника від 14.02.2018р. вх.№391/18 в частині поновлення строку подання скарги приймалось судом із виходом до нарадчої кімнати.

Представник Органу ДВС в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов’язковою, вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 07.02.2018р. у даній справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи та Органу ДВС щодо обґрунтування їх правової позиції по суті скарги та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи та поданої скарги, заслухавши пояснення представників Учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн» до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про стягнення заборгованості; ціна позову 74329,20 грн. позовні вимоги ТзОВ «ДСЛ Вуд Юкрейн» задоволено частково, вирішено стягнути з Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛ Вуд Юкрейн» 52030,44 грн. заборгованості та 964,60 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

04.03.2016р. Господарським судом Львівської області видано наказ про виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2016р. рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 залишено без змін.

Подану скаргу Заявник обґрунтовує тим, що Старосамбірським районним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області при виконанні зведеного виконавчого провадженні ВП №54401042, за яким, серед іншого, здійснюється примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області від 04.03.2016р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 постановою начальника відділу Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 від 14.12.2017р. накладено арешт на грошові кошти, що перебувають в касі Заявника (Боржника) або надходять до неї та належать Боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1583655,61 грн.

Заявник у поданій скарзі просить суд визнати неправомірними дії начальника відділу Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, що перебувають у касі Боржника,або надходять до неї, а також скасувати постанову начальника відділу Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, що перебувають у касі Боржника, або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 з підстав того, що накладення державним виконавцем арешту на кошти, які знаходяться в касі Боржника, або надходять до неї зумовило неможливість виплати останнім заробітної плати працівникам, а також сплати обов’язкових платежів, податків та зборів.

Вказані доводи Заявник підтверджує долученою до матеріалів справи Довідкою від 05.01.2018р. вих. №7 про те, що Боржник здійснює виплату заробітної плати працівникам через касу підприємства; витягом з Касової книги Боржника; Листом ПАТ «Ощадбанк» від 17.01.2018р. вих. №344; Довідкою Боржника від 05.02.2018р. вих. №52 про заборгованість, а також штатним розписом Боржника на 2017рік, згідно якого в штаті Старосамбірського ДЛГП ОКСЛГП «Галсільліс» перебуває 82 штатні одиниці.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення постановляються судами іменем України та є обов‘язковими для виконання на всій території України.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Статтею 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Нормою ч.1 ст.343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно ч.ч.2,3 ст.343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній станом на момент винесення оскаржуваної Постанови редакції) (надалі – Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч.1 ст. 3 Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст.6 Закону державний виконавець зобов'язаний виконувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст.13 Закону).

Відповідно до приписів ч.1 ст.18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої вказаної статті визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.п.1 та 5 ч.1 ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною першою статті 2 та ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95 визначено, що заробітна плата повинна охоронятись від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім’ї.

Згідно ч.1 ст.115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата

Приписами ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю України визначено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч.6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Таким чином, накладення арешту на кошти, які перебувають в касі Боржника або надходять до неї та призначені для виплати заробітної плати працівникам Боржника, суперечить встановленим державою гарантіям повної та своєчасної виплати винагороди (заробітної плати) працівникам Боржника, призводить до порушення їх конституційних прав.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 28.01.2016р. №01-06/131/16 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням господарськими судами Закону України «Про виконавче провадження» та постановах Вищого господарського суду України від 12.12.2016р. у справі №918/557/15 та від 29.11.2016р. у справі №905/3472/15.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що скарга в частині вимог про визнання неправомірними дій начальника відділу Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, що перебувають у касі Боржника, або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 є обґрунтованою, підлягає задоволенню частково, – в межах суми, яка передбачена для оплати праці працівників.

Щодо вимог Заявника про скасування постанови Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч.3 ст.74 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

При цьому суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (із змінами та доповненнями), що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що вказані вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення, так як суперечать приписам статті 74 Закону та ч.2 ст.343 ГПК України, оскільки Заявником при зверненні до суду із скаргою обрано спосіб захисту саме шляхом скасування оскаржуваних постанов, а не визнання їх неправомірними тоді, як вищевказаними нормами передбачено, що суд, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення неправомірними, тобто, способом захисту порушеного права Заявника при зверненні до суду із скаргою на рішення державного виконавця є визнання цих рішень неправомірними в той час, як правом скасування рішень (постанов) державного виконавця при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень наділений начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Окрім цього, Заявником не доведено належними, достатніми та допустимими доказами у справі факту звернення до державного виконавця зі скаргою із вимогами про скасування оскаржуваної постанови, а також ухилення державного виконавця від вчинення дій, передбачених статтею 74 Закону.

В той же час, Заявник не позбавлений права на звернення до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця у випадку доведення такої належними, достатніми та допустимими доказами у справі.

Таким чином, суд, визнавши дії державного виконавця протиправними в подальшому, у разі невиконання рішення суду Боржник вправі звертатися до господарського суду з конкретними вимогами про зобов'язання державного виконавця до вчинення певних дій за умови ухилення його від таких (бездіяльність). А тому, в даному випадку суд відхиляє вимоги Заявника в цій частині.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 18, 42, 234, 235, 341-344 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Скаргу Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» від 18.01.2018р. (вх. №170/18 від 24.01.2018р.) на дії начальника відділу Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника, або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 та постанову від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 задоволити частково.

2.          Визнати неправомірними дії начальника відділу Старосамбірського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 14.12.2017р. ВП №54401042 про арешт коштів, які перебувають у касі Боржника, або надходять до неї в частині виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/156/16 в межах суми, яка передбачена для оплати праці працівників.

3.          В задоволенні решти вимог за скаргою відмовити.

4.          Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

5.          Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 19.02.2018р.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя                                                                                  Фартушок Т. Б.