Ухвала

від 15.02.2018 по справі 916/3206/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"15" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3206/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача (стягувача-скаржника) - не з'явився,

від відповідача (боржника) - не з'явився,

від ВДВС - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 Логістік» на дії Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-736/18 від 05.02.2018 р.) в порядку ст. 342 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/3206/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 Логістік» до Приватного підприємства „Транс-Інтеграл» про стягнення заборгованості в сумі 30544,89 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 Логістік» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Транс-Інтеграл» про стягнення заборгованості за договором міжнародних та міжміських перевезень вантажів автомобільним транспортом № 2005/1 від 20.05.2016 р. в загальній сумі 43200,22 грн., у т.ч. 29388,59 грн. - основного боргу, 1351,88 грн. - індексу інфляції, 289,86 грн. - річних за користування чужими коштами, 12169,89 грн. - штрафу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2016 р. позовну заяву ТОВ ОСОБА_1 Логістік прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3206/16, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

26.12.2016 р. від позивача до господарського суду надішли пояснення разом із заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до яких позивач просив суд стягнути з відповідача 29388,59 грн. залишок боргу за надані послуги по перевезенню вантажу та санкцій за прострочення грошового зобов'язання, при цьому позивач зменшив розмір річних та інфляційних на 333,42 грн. та 822,88 грн. відповідно (за період з 01.10.2016 р. по 31.10.2016 р.), а в частині вимог про стягнення пені позивач відмовився.

10.01.2017 р. від позивача до господарського суду надійшли пояснення по справі та заява про розгляд справи без участі представника, згідно яких позивач остаточно просив суд стягнути з відповідача 29388,59 грн. залишок боргу за транспортні послуги; 171,58 грн. річних (на суму боргу 39388,59 грн. за період з 19.07.2016 р. по 09.09.2016 р.); 161,84 грн. річних (на суму боргу 29388,59 грн. за період з 10.09.2016 р. по 15.11.2016 р.); 822,88 грн. інфляційних (з 29388,59 грн. за період з 01.10.2016 р. по 31.10.2016 р.), що загалом становить 30544,89 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.01.2017 р. по справі № 916/3206/16 позов Приватного підприємства „Транс-Інтеграл» задоволено частково, а саме на користь останнього стягнуто з ПП „Транс-Інтеграл» основну заборгованість в сумі 29388,59 грн., 3% річних в сумі 332,60 грн., інфляційні втрати в сумі 822,88 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1377,96 грн.; в задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

03.02.2017 р. Господарським судом Одеської області був виданий наказ на примусове виконання вказаного судового рішення у справі № 916/3206/16 щодо стягнення з Приватного підприємства „Транс-Інтеграл» на користь ТОВ ОСОБА_1 Логістік основної заборгованості в сумі 29388,59 грн., 3% річних в сумі 332,60 грн., інфляційних втрат в сумі 822,88 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 1377,96 грн.

05.02.2018 р. від ТОВ „ОСОБА_1 Логістік» до Господарського суду Одеської області надійшла скарга на дії Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-736/18) в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на неправомірність повернення з боку ВДВС наказу суду по справі № 916/3206/16 стягувачу без виконання.

Зокрема, скаржник у поданій скарзі вказує, що вкінці лютого 2017 року ТОВ ОСОБА_1 Логістік , сплативши встановлений розмір авансового внеску, подало до Комінтернівського районного відділу ГТУЮ в Одеській області заяву за вих. № 1368 від 28.02.2017 р., якою просило прийняти до виконання наказ господарського суду Одеської області від 03.02.2017 р. по справі № 916/3206/16 про стягнення з ПП Транс-Інтеграл на користь ТОВ ОСОБА_1 Логістік 31922,03 грн. Як вказує скаржник, до заяви Товариство додало оригінали вказаного наказу суду та платіжного доручення № 144 від 27.02.2017 р. про оплату авансового внеску.

15.03.2017 р. головним державним виконавцем Комінтернівського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП) № 53561156 по примусовому виконанні наказу суду від 03.02.2017 р. по справі № 916/3206/16 про стягнення з боржника - ПП „Транс-Інтеграл» на користь стягувана - ТОВ „ОСОБА_1 Логістік» 31922,03 грн.

Проте, за ствердженнями скаржника, що 25 січня 2018 року ТОВ „ОСОБА_1 Логістік» отримало від Лиманського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області рекомендований лист, в якому супровідним листом гол. держвиконавця цього ж відділу ДВС від 29.12.2017 р. № 34-14870 надіслано постанову головного державного виконавця Лиманського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 від 29.12.2017 р. ВП № 53561156 про повернення стягувачу виконавчого документа - наказу господарського суду Одеської області від 03.02.2017 р. по справі № 916/3206/16 про стягнення з ПП Транс-Інтеграл на користь ТОВ „ОСОБА_1 Логістік» 31922,03 грн.

Так, скаржник вказує, що в зазначеній постанові головним державним виконавцем вказано, що майно, належне боржнику, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявлено, кошти на рахунках відсутні; стягнення провести неможливо.

Посилаючись на ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , який набрав чинності з 05.10.2016 р., скаржник зазначає, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Разом з цим скаржник вказує, що суб'єктом оскарження не підтверджено, на якій правовій підставі в особі головного державного виконавця Лиманського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області виніс постанову від 29.12.2017 р. ВП № 53561156 про повернення виконавчого документа стягувачу, у той час як вказане ВП № 53561156 відкрито 15.03.2017 р. постановою головного державного виконавця Комінтернівського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області, тобто іншим органом виконавчої служби.

Також скаржник вказує, що всупереч вимог ст.ст. 18, 26, 36 Закону України Про виконавче провадження Лиманським районним відділом ДВС ГТУЮ в Одеській області не вчинено необхідних дій по виконанню рішення суду, а саме відсутні докази про обов'язкову перевірку декларації про доходи та майно боржника (ч. 5 ст. 26 Закону); виходу на місце знаходження боржника (за юридичною та фактичною адресою); перевірки наявності майна за місцем знаходження боржника; дослідження книги обліку основних засобів боржника; дослідження книги касових оборотів боржника; дослідження банківського руху коштів боржника; дослідження відомостей про боржника (його керівника, бухгалтера, керівників підрозділів) по реєстрам ПФ України та ДФС України (які відкриті для державного виконавця) щодо сплати по таким і його персоналу обов'язкових податків та зборів; відібрання пояснень у посадових осіб (керівника, бухгалтера, керівників підрозділів) боржника стосовно невиконання рішення суду; притягнення посадових осіб боржника до відповідальності за невиконання рішення суду.

Тому, на думку скаржника, є підстави для визнання недійсною (скасування) постанови головного державного виконавця Лиманського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 від 29.12.2017 р. у ВП № 53561156 про повернення?стягувачу виконавчого документа - наказу господарського суду Одеської області від 03.02.2017 р. по справі № 916/3206/16 про стягнення з ПП Транс-Інтеграл на користь ТОВ ОСОБА_1 Логістік 31922,03 грн.

Відтак, скаржник просить суд:

- поновити ТОВ ОСОБА_1 Логістік строк на оскарження постанови Лиманського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області від 29.12.2017 р. у ВП № 553561156 про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таку отримано лише 25.01.2018 р.;

- визнати незаконними дії Лиманського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області щодо винесення постанови від 29.12.2017 р. у ВП № 53561156 про повернення стягувачу виконавчого документа - наказу господарського суду Одеської області від 03.02.2017 р. по справі № 916/3206/16 про стягнення з ПП Транс-Інтеграл па користь ТОВ ОСОБА_1 Логістік 31922,03 грн.,

- визнати недійсною постанову Лиманського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області від 29.12.2017 р. у ВП № 553561156 про повернення виконавчого документа стягувачу;

- зобов'язати Лиманський районний відділ ДВС ГТУЮ в Одеській області відновити виконавче провадження № 553561156 та здійснити передбачені Законом України Про виконавче провадження заходи з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 03.02.2017 р. по справі № 916/3206/16 про стягнення з ПП Транс-Інтеграл па користь ТОВ ОСОБА_1 Логістік 31922,03 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017 р.) скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2018 р. по справі № 916/3206/16 скаргу ТОВ ОСОБА_1 Логістік прийнято до провадження та розгляд скарги призначено в засіданні суду на 15.02.2018 р.

Стягувач (скаржник) у судове засідання не з'явився, наразі надіслав електронною поштою заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідач (боржник) відзив на скаргу не надав, також представник відповідача (боржника) у судове засідання не з'явився, хоча про дату і час розгляду скарги повідомлявся судом належним чином, у зв'язку з чим з'ясувати думки стосовно поданої скарги не уявляється можливим.

ВДВС відзив на скаргу не надав, також представник ВДВС у судове засідання не з'явився, хоча про дату і час розгляду скарги повідомлявся судом належним чином, у зв'язку з чим з'ясувати думки стосовно поданої скарги не уявляється можливим.

Між тим за приписами ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та скарги, господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент пред'явлення скаржником до ВДВС до виконання наказу суду по даній справі) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент пред'явлення скаржником до ВДВС до виконання наказу суду по даній справі) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження» .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

В ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як випливає зі змісту скарги, виданий Господарським судом Одеської області 03.02.2017 р. наказ про примусове виконання рішення суду у справі № 916/3206/17 щодо стягнення з ПП Транс-Інтеграл на користь ТОВ ОСОБА_1 Логістік основної заборгованості в сумі 29388,59 грн., 3% річних в сумі 332,60 грн., інфляційних втрат в сумі 822,88 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 1377,96 грн. був пред'явлений стягувачем до примусового виконання до Комінтернівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Так, 15.03.2017 р. головним державним виконавцем Комінтернівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № ВП 53561156 з виконання виданого Господарським судом Одеської області наказу по справі № 916/1544/17 від 03.02.2017 р. про стягнення з ПП Транс-Інтеграл на користь ТОВ ОСОБА_1 Логістік основної заборгованості в сумі 29388,59 грн., 3% річних в сумі 332,60 грн., інфляційних втрат в сумі 822,88 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 1377,96 грн. При цьому у вказаній постанові про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2017 р. зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено останнього про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Однак, 29.12.2017 р. головним державним виконавцем Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно якої наказ Господарського суду Одеської області від 03.02.2017 р. у справі № 916/3206/17 щодо стягнення з ПП Транс-Інтеграл на користь ТОВ ОСОБА_1 Логістік основної заборгованості в сумі 29388,59 грн., 3% річних в сумі 332,60 грн., інфляційних втрат в сумі 822,88 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 1377,96 грн. повернуто стягувачу (скаржнику) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження» . За змістом вказаної постанови, майно, належне боржнику, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявлено, кошти на рахунках відсутні, тому стягнення провести неможливо.

Зазначена постанова Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області була направлена стягувачу супровідним листом ВДВС від 29.12.2017 р. № 34-14870 та отримана скаржником 25.01.2018 р.

Не погодившись з вказаною постановою про повернення виконавчого документа стягувачу, останній звернувся до суду зі скаргою, вважаючи такі дії Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області незаконними.

Згідно ч. 1, 5 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (п. ч. 1 ст. 341 ГПК України)

Так, з матеріалів скарги вбачається, що оскаржувану постанову Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 29.12.2017 р. разом з супровідним листом ВДВС було отримано ТОВ ОСОБА_1 Логістік 25.01.2018 р.

В свою чергу з огляду на вказане та враховуючи те, що заявлену скаргу подано до господарського суду 05.02.2018 р., відповідно суд вважає, що скарга заявлена у встановлений п. 1 ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України та ч. 5 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження» строк для оскарження дій органу ДВС, протягом 10-ти робочих днів з урахуванням вихідних, з моменту, як скаржнику стало відомо про існування оскаржуваної постанови. Відтак, суд вважає безпідставним клопотання скаржника про поновлення ТОВ ОСОБА_1 Логістік строку на оскарження постанови Лиманського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області від 29.12.2017 р. у ВП № 553561156 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Поряд з цим, проаналізувавши зміст скарги, суд вважає, що подана ТОВ ОСОБА_1 Логістік скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Так, за ствердженнями скаржника, ВДВС не підтверджено, на якій правовій підставі головними державним виконавцем Лиманського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області винесена оскаржувана постанова від 29.12.2017 р. ВП № 53561156 про повернення виконавчого документа стягувачу, у той час як вказане ВП № 53561156 відкрито 15.03.2017 р. постановою головного державного виконавця Комінтернівського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області, тобто іншим органом виконавчої служби.

Між тим суд вважає вказані доводи скаржника необґрунтованими і безпідставними, оскільки зміна найменування Комінтернівського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області на Лиманський районний відділ ДВС ГТУЮ в Одеській області спричинена зміною найменування Комінтернівського району Одеської області. Адже, Постановою Верховної Ради України 14 липня 2016 року № 1465-VIII „Про перейменування деяких населених пунктів Миколаївської, Одеської, Харківської областей та Комінтернівського району Одеської області» Комінтернівський район Одеської області перейменовано на Лиманський район.

Також скаржник вказує, що всупереч вимог ст.ст. 18, 26, 36 Закону України Про виконавче провадження Лиманським районним відділом ДВС ГТУЮ в Одеській області не вчинено необхідних дій по виконанню рішення суду, а саме відсутні докази про обов'язкову перевірку декларації про доходи та майно боржника (ч. 5 ст. 26 Закону); виходу на місце знаходження боржника (за юридичною та фактичною адресою); перевірки наявності майна за місцем знаходження боржника; дослідження книги обліку основних засобів боржника; дослідження книги касових оборотів боржника; дослідження банківського руху коштів боржника; дослідження відомостей про боржника (його керівника, бухгалтера, керівників підрозділів) по реєстрам ПФ України та ДФС України (які відкриті для державного виконавця) щодо сплати по таким і його персоналу обов'язкових податків та зборів; відібрання пояснень у посадових осіб (керівника, бухгалтера, керівників підрозділів) боржника стосовно невиконання рішення суду; притягнення посадових осіб боржника до відповідальності за невиконання рішення суду.

Наразі, як вже зазначалось, в оскаржуваній постанові ВДВС вказано, що державним виконавцем не виявлено належного боржнику майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, а також кошти на рахунках відсутні, у зв'язку з цим стягнення провести неможливо.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, необхідними умовами для повернення виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" є відсутність майна у боржника (на яке може бути звернуто стягнення за законодавством) та безрезультатність розшуку такого майна.

Натомість скаржник, звертаючись до суду із даною скаргою на дії ВДВС та про скасування оскаржуваної постанови, не надав жодного доказу, які б спростовували обставини, наведені державним виконавцем у вказаній постанові як на підставу повернення виконавчого документа, як-то, наприклад докази наявності у боржника майна або коштів. При цьому слід зазначити, що безпідставними є доводи скаржника про невчинення державним виконавцем необхідних дій по виконанню рішення суду всупереч вимог ст.ст. 18, 26, 36 Закону України Про виконавче провадження , оскільки відсутність у скаржника відповідної інформації про проведення державним виконавцем перевірки майнового стану боржника (запити до відповідних органів, банківських установ) та незазначення в оскаржуваній постанові про направлення таких запитів не є доказом бездіяльності державного виконавця.

Відтак, матеріалами справи не підтверджено та господарським судом не встановлено, що з боку державного виконавця Лиманського районного ВДВС не у повній мірі здійснено дії щодо розшуку майна, на яке можливо було б звернути стягнення в рахунок погашення боргу. Тому суд не вбачає правових підстав для визнання недійсною оскаржуваної постанови вказаного ВДВС про повернення виконавчого документа стягувачу, а дій державного виконавця - незаконними.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що доводи заявника, викладені скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладені обставини та необґрунтованість вимог скаржника, господарський суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ТОВ „ОСОБА_1 Логістік» на дії Лиманського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Наразі суд зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Керуючись ст.ст. 342, 343, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 Логістік» на дії Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області по справі № 916/3206/16.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено 16.02.2018 р.

Суддя В.С. Петров