Рішення

від 14.02.2018 по справі 916/2916/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2916/17

За позовом: Приватного підприємства Стратегічні рішення (81400, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35712667)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ін Стайл ОСОБА_1 (65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 40114932)

про стягнення заборгованості за Договором суборенди від 08.12.2016 № 341 у розмірі 112 008,06 грн.

Суддя Погребна К.Ф

При секретарі Арзуманян В.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 18.12.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 19.12.2017р.

ОСОБА_4 директор (паспорт, витяг)

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне підприємство Стратегічні рішення звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ін Стайл ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором суборенди від 08.12.2016 № 341 у розмірі 112 008,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов Договору суборенди від 08.12.2016 № 341 не вносив плату за суборендне користування у зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 112 008,06 грн.

Ухвалою суду від 29.11.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 20.12.2017р.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У зв'язку з набранням 15.12.2017 р. чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII господарським судом Одеської області постановлено ухвалу від 20.12.2017 р. про розгляд даної справи № 916/3100/17 за правилами загального позовного провадження. При цьому вказаною ухвалою суду підготовче засідання призначено на 15 січня 2018 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2018р. підготовче засідання було відкладено на 29.01.2018р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.01.2018р. в порядку ч.3 п.2 ст. 185 ГПК України підготовче засідання було закрито та призначено відповідну справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позов від 05.01.2018р. за вх.. ГСОО №270/18 відповідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними, в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

При цьому, в обґрунтування позовних вимог відповідача зазначає, що він ніколи не заїжджав до приміщення зазначеного у договорі та самовільно звільнити ні мав можливості. Фактично, відповідач не приймав приміщення у своє господарське відання та ніколи їм не користувався, а тому вважає що платити за договором суборенди відповідач не зобов'язаний. Зазначена обставина, за посиланнями відповідача, виникла в зв'язку з тим що позивач в телефонному режимі а згодом шляхом надсилання на адресу відповідача електронного листа вимагав від остатнього підписати новий протокол договірної ціни. Одразу після цього 01.02.2017р. відповідачем було надіслано позивачу електронний лист про відмову від договору.

Крім того, відповідач зазначає, що реального виконання зобов'язання позивачем, а саме виконання зобов'язання в натурі - фактичної передачі об'єкта суборенди не виконано.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

08 грудня 2016р. між Приватним підприємством "Стратегічні рішення" (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ін Стайл ОСОБА_1 (Суборендар) було укладено договір суборенди №341, згідно умов п.1.1. якого, Орендар зобов'язується передати, а Суборендар зобов'язується прийняти у строкове платне суборендне користування об'єкт суборенди, а саме:

- Торгову площу (приміщення) в розмірі 95м 2 , яким Орендар користується згідно умов Договору оренди, укладеного між ТОВ "Марком-Захід" (Орендодавець) та ПП "Стратегічні рішення". ОСОБА_5 суборенди розташований на першому поверсі Торгового Центру "Марк" (за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 95) під умовними внутрішніми номерами №130, 131 (надалі - ОСОБА_5 суборенди). (Розташування об'єкту суборенди в торговому центрі "Марк", зображено на плані схемі (надалі - Плані) відповідно поверху Торгового центру (Додаток №1 до Договору суборенди) із зазначенням на даному плані, відповідного умовного внутрішнього номеру ОСОБА_5 суборенди)). Вартість об'єкта суборенди (майна) складає 862 951,50грн. Вартість об'єкта суборенди індексується відповідно до коефіцієнту інфляції (офіційного показника індексу інфляції), розрахованого та встановленого Міністерством статистики України за попередній календарний місяць. ОСОБА_5 суборенди належить Орендодавцеві на праві приватної власності на підставі Свідоцтва на право власності на будівлю від 14 червня 2007 року, виданого Франківською районною державною адміністрацією Львівської міської ради та зареєстроване в БТІ 19.06.2007р. за №19276956.

Відповідно до п.3.1. Договору, Орендар повинен звільнити об'єкт суборенди та підготувати його для передачі Суборендарю у термін не пізніше 01 січня 2017 року.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що об'єкт суборенди, повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Суборендарем не пізніше 01 вересня 2017 року.

При передачі ОСОБА_5 суборенди, складається ОСОБА_4 приймання-передачі об'єкта суборенди (Додаток №3 до даного Договору),який підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною договору (п.3.3 Договору).

Відповідно п.3.4 Договору, ОСОБА_5 суборенди вважається переданим в суборенду з моменту підписання ОСОБА_4 приймання-передачі ОСОБА_5 суборенди.

За посиланнями позивача, 01.02.2017р. між сторонами по справі був підписаний ОСОБА_4 приймання-передачі приміщення, за яким Орендар передав, а Суборендар прийняв у тимчасове користування об'єкт оренди.

Зі змісту п.4.1. Договору вбачається, що даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк Договору починає свій перебіг у момент визначений у п.4.1 договору та закінчується 30.06.2017р. (пп.4.1.1 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що розмір суборендної плати за весь ОСОБА_5 оренди, встановлюється Сторонами у Протоколі погодження договірної ціни та суборендну плату, який є невід'ємним додатком до Договору (додаток 2). Протокол є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами, починаючи з моменту підписання ОСОБА_4 приймання-передачі об'єкта суборенди і діє до 30.06.2017р. якщо інше не встановлено у протоколі (пп.5.1.1 Договору).

Умовами п.5.2. Договору, суборенда плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендаря щомісячно, до 5 числа поточного місяця суборенди. Суборендна плата нараховується та підлягає до сплати з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі ОСОБА_5 суборенди.

Пунктом 1 Протоколу погодження договірної ціни, підписаного сторонами по справі, передбачено, що сторони досягли згоди про договірну ціну на суборендну плату в розмірі 33 250грн. на місяць протягом лютого, березня, квітня 2017р. Загальна вартість суборенди на місяць становить 33 250грн.

Відповідно до п.2 Протоколу, сторонами досягнута згода про договірну ціну на суборендну плату в розмірі 38 000грн. на місяць протягом травня, червня, липня 2017р. Загальна вартість суборенди на місяць становить 38 000грн.

Суборендна плата не залежить від наслідків господарської діяльності Суборендаря і повинна сплачуватися в порядку та строки зазначені у пункті 5.2 договору (п.5.8 Договору).

Умовами підпункту 6.1.4 пункту 6.1 Договору передбачено, що Суборенлар зобов'язується своєчасно сплачувати суборендну плату у відповідності з Протоком погодження договірної ціни.

В той же час, відповідач свої зобов'язання за Договором суборенди, щодо оплати суборендної плати, належним чином не виконував в зв'язку з чим у нього станом на 16.03.1017р. виникла заборгованість в розмірі 66 500грн.

20.03.2017р. позивачем на адресу відповідача була надіслана Претензія (вих.. №25/04 від 16.03.2017р.) з вимогою сплатити наявну заборгованість з суборендної плати. Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В подальшому, 04.04.2017р. позивачем на адресу відповідача був надісланий ОСОБА_2 (повідомлення) про розірвання договору суборенди №341 від 08.12.2016р. (вих.. №17/03 від .04.2017р.) із зазначенням про дострокове розірвання Договору з 10 травня 3016р., у зв'язку із несплатою відповідачем суборендної плати та з вимогою передати ОСОБА_5 суборенди за Договором суборенди, шляхом підписання ОСОБА_4 приймання-передачі (повернення) протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його дострокового розірвання.

Втім, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У випадку самовільного звільнення суборендарем ОСОБА_5 суборенди без узгодження з Орендарем або відмови суборендаря від підписання ОСОБА_4 приймання-передачі (повернення) ОСОБА_5 суборенди, факт повернення ОСОБА_5 суборенди підтверджується ОСОБА_4 звільнення ОСОБА_5 суборенди, складеним комісією у складі представників орендаря. Цей акт є підставою для припинення нарахування всіх передбачених цим договором платежів та підтвердженням вчинення суборендарем грубого порушення умов Договору. Після підписання даного ОСОБА_4, орендар має право використовувати об'єкт суборенди на власний розсуд за його призначенням (п.7.9 Договору).

Відповідно п.5.13 Суборендна плата нараховується та підлягає до сплати з дня підписання сторонами ОСОБА_4 приймання-передачі ОСОБА_5 суборенди по день підписання ОСОБА_4 приймання-передачі (повернення) об'єкта суборенди (включно), або по день підписання ОСОБА_4 звільнення ОСОБА_5 суборенди (включно), у разі самовільного звільнення Суборнедарем ОСОБА_5 суборенди без узгодження з орендарем.

10.05.2017р. комісією орендаря був складений та підписаний ОСОБА_4 звільнення ОСОБА_5 суборенди, відповідно якого станом на 18год.00хв. 10.05.2017р. на ОСОБА_5 суборенди (торговій площі (приміщення) в розмірі 95м 2 , що знаходиться на першому поверсі Торгового Центру "Марк" під умовними внутрішніми номерами №130, 131 за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 95 згідно Договору суборенди №341 від 08.12.2016р.)), відсутній Суборендар - ТОВ Ін Стайл ОСОБА_1 , працівника та будь яке майно Суборендаря.

Позивач зазначає, що ним з 11.05.2017рю припинено нарахування суборендної плати до Договором суборенди. Протягом строку суборенди, а саме з 01.02.2017р. по 10.05.2017р. відповідач повинен був сплатити за строкове платне суборенд не користування об'єктом суборенди 112 008,06грн. (лютий 2017р. 33 250грн. + березень 2017р. 33 250грн. + квітень 2017р. 33250грн. + травень 2017р. (з 01.05.2017р. по 10.02\5.2017р. /(38000грн./31к.д)*10к.д.)) 12 258,06грн.).

З підстав неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором суборенди №341 в частині здійснення суборендних платежів, позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частинами 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 774 ЦК України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору суборенди, договірні зобов'язання щодо оплати суборендних платежів не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість встановлена судом в розмірі 112 008,06 грн., з огляду на наступне:

Умовами протоколу погодження договірної ціни на суборенду плату встановлено, що

- протягом лютого, березня, квітня 2017р. розмір суборендної плати складає 33 250грн.

- протягом травня, червня, липня 2017р. розмір суборендної плати складає 38 000грн.

Таким чином загальний розмір суборенди з весь час користування відповідачем приміщенням складає 112 008,06 грн. згідно наступного розрахунку: (лютий 2017р. 33 250грн. + березень 2017р. 33 250грн. + квітень 2017р. 33250грн. + травень 2017р. (з 01.05.2017р. по 10.02\5.2017р. /(38000грн./31к.д)*10к.д.)) 12 258,06грн.).

З врахуванням наведеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за суборендними платежами в розмірі 112 008,06 грн.

В той же час заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Так, по-перше відповідач у відзиві на позов зазначає, що реального виконання зобов'язання позивачем, а саме виконання зобов'язання в натурі - фактичної передачі об'єкта суборенди не виконано.

В той же час зазначене твердження спростовується матеріалами справи, зокрема підписаним уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємства ОСОБА_4 приймання-передачі ОСОБА_5 суборенди.

По-друге відповідач посилаючись на положення ч.6 ст. 283 ГК України зазначає, що ОСОБА_5 суборенди він не користувався з вини позивача, а тому не повинен сплачувати суборендні платежі.

За приписами ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Так, як зазначалось вище наймач повинен сплачувати плату за користування майном щомісячно, якщо інші періоди сплати не встановлені договором (щоквартальні, щотижневі виплати тощо). Якщо наймач тимчасово позбавляється можливості користуватися найнятим майном через обставини, за які він не відповідає, він звільняється від плати за весь час неможливості такого користування. Обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, можуть бути пов'язані як з діяльністю наймодавця (якщо, наприклад, майно терміново знадобилося самому наймодавцеві), так і з певними об'єктивними обставинами (проведення ремонту майна внаслідок його пошкодження третіми особами тощо).

Отже, визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. На думку відповідача зазначеною обставиною є протиправні дії позивача.

В той же час, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів невикористання об'єкта суборенди саме з вини позивача.

Так, відповідач зазначав що саме з вини позивача, який на власний розсуд вирішив підняти суборендну плату, він не приступив до користування ОСОБА_5 суборенди, а згодом надіслав на його електрону адресу відмову від договору. В підтвердження чого надав до суду копії електронів листів.

До зазначених посилань суд ставиться критично з огляду на той факт, в матеріалах справи міститься лише один варіант Протоколу погодження договірної ціни який підписаний сторонами та на який у своєї позовної зави посилається позивач. Що ж до електронного листа яким, за посиланнями відповідача, було його повідомлено про зміну розміру суборендної плати, то зазначений лист не містить цифрового підпису, як то вимагає чинне законодавство, а тому на думку суду не може вважатись належним та допустимим доказом.

Крім того, на думку суду, додані до матеріалів справи відповідачем в підтвердження своїх посилань щодо невикористання ним ОСОБА_5 оренди документи, а саме: лист ТОВ Таркет-Захід и№29/01-02 від 29.01.2018р., акт обстеження частини першого поверху ТЦ МАРК від 29.01.2018р., службова записка ТОВ Маркт-Захід від 29.01.2018р. та інш. жодним чином не підтверджує наявність обставин, за які він як суборендар не відповідає, а тому звільняється від сплати суборнедних платежів.

Крім того суд зазначає, що положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазналось вище 08.12.2016р. між сторонами по справі було укладено договір суборенди №341, пунктом 7.5 якого передбачено, що ОСОБА_5 суборенди, вважається фактично переданим Орендарю з моменту підписання ОСОБА_4 приймання-передачі (повернення) ОСОБА_5 суборенди.

В той же час відповідач умови договору, зокрема п.7.5 договору не виконав, належним чином ОСОБА_5 оренди позивачу не повернув. Доказів на підтвердження підстав неможливості виконання умов договору щодо належного повернення позивачу ОСОБА_5 оренди до суду не надав.

Що ж стосується посилань відповідача, на лист від 01.02.2017р. яким він як він відмовився від договору, зазначений лис був надісланий на електрону пошту, проте вона не є офіційною електронною поштою позивача. Відповідно до п. 11.7 Договору суборенди, повідомлення та інші документи , які надсилаються стороні на виконання цього договору або у зв'язку з ним, вважаються передами стороні належним чином, якщо вони будуть вручені особисто стороні або відправлені поштою. Як встановлено судом позивачу про існування відповідного листа від 01.02.2017р. стало відомо 03.03.2017р., коли він був отриманий поштою.

Втім зазначений лист, не можна вважати відомою від договору, оскільки з його тексту вбачається що відповідач повідомляє позивача що на його адресу надійшли нові додатки до договору з іншою ціною за лютий місяць, з чим він повністю не згоден і сплачувати ціну не має наміру та вважає, що в подальшому господарські відносини в такому дусі не представляє можливим. Викладене в листі, на думку суду, свідчить лише про незгоду з іншою ціною, проте но не як про відмову відповідача від договору суборенди №341, оскільки він в цьому випадку повинен був запропонувати позивачу підписати ОСОБА_4 приймання-передачі (повернення) приміщення.

Більш того, посилання відповідача на той факт що ним не було сплачено жодної копійки за договором суборенди, свідчить про недобросовісність відповідача відносно виконання ним зобов'язань за договором, оскільки, як вже зазначалось вище, жодними доказами не довів суду неможливості користування об'єктом оренди з вини позивача, а також не довів суду підстави з яких, у разі з незгодою далі продовжувати договірні відносини, не був підписаний ОСОБА_4 приймання-передачі (повернення) приміщення, як то вимагають умови договору.

Отже враховуючи вищенаведене, суд вважає що відповідач, подаючи відповідні заперечення, які жодними належними та допустимим доказами не підтверджені та не доведені суду, намагається уникнути відповідальності та ухилитись від виконання своїх зобов'язань за договором.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства Стратегічні рішення є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства Стратегічні рішення задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ін Стайл ОСОБА_1 (65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 40114932) на користь Приватного підприємства Стратегічні рішення (81400, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35712667) заборгованість за Договором суборенди від 08.12.2016 № 341 у розмірі 112 008 (сто дванадцять тисяч вісім)грн. 06 коп. та 1 680 (одну тисячу шістсот вісімдесят)грн.. 13 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 лютого 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна