Постанова

від 25.05.2018 по справі 916/2916/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2916/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Стайл Інтернешил Груп"

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2018 р. (суддя Погребна К.Ф.) вступну та резолютивну частину якого проголошено у судовому засіданні о 14:47 у м. Одесі, просп. Шевченка, 29. Повний текст складено 19.02.2018

по справі №916/2916/17

за позовом Приватного підприємства "Стратегічні рішення"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Стайл Інтернешил Груп"

про стягнення 112 008,06 грн.

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2017 Приватне підприємство "Стратегічні рішення" (далі - ПП "Стратегічні рішення") звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Стайл Інтернешил Груп" (далі - ТОВ "Ін Стайл Інтернешил Груп") в якому просило стягнути з відповідача 112008,06 грн. заборгованості по сплаті суборендної плати за договором суборенди №341 від 08.12.2016.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ПП "Стратегічні рішення" зазначило, що відповідач у порушення умов договору суборенди не сплачував плату за користування об'єктом суборенди, у зв'язку із чим за останнім рахується заборгованість у розмірі 112008,06 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.02.2018 позов ПП "Стратегічні рішення" задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Ін Стайл Інтернешил Груп" на користь ПП "Стратегічні рішення" заборгованість за договором суборенди від 08.12.2016 №341 у розмірі 112 008 грн. 06 коп. та 1 680 грн. 13 коп. судового збору.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції пославшись на умови укладеного між сторонами договору та приписи ст.193, 283 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 612, 762, 774 Цивільного кодексу України зазначив, що відповідачем договірні зобов'язання щодо оплати суборендних платежів не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 112 008,06 грн., яка на думку суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з цим судом першої інстанції відхилено заперечення відповідача щодо відсутності фактичної передачі об'єкта суборенди та зазначено, що факт передачі об'єкта суборенди підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємства актом приймання-передачі об'єкта суборенди.

Також місцевим господарським судом відхилено посилання відповідача на неможливість користування орендованим майном з вини позивача та з посиланням на приписи ст. 283 ГК України та ст. 762 ЦК України зазначено, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів невикористання об'єкта суборенди саме з вини позивача. Суд першої інстанції також визнав необґрунтованими посилання відповідача на те, що позивач на власний розсуд вирішив підняти суборендну плату, він не приступив до користування об'єктом суборенди, а згодом надіслав на електрону адресу позивача відмову від договору та зазначив, що в матеріалах справи міститься лише один варіант протоколу погодження договірної ціни який підписаний сторонами та на який у своєї позовної заяви посилається позивач. Що ж до електронного листа яким, за посиланнями відповідача, було його повідомлено про зміну розміру суборендної плати, то зазначений лист, за твердженням суду першої інстанції, не містить цифрового підпису, як то вимагає чинне законодавство, а тому на думку суду не може вважатись належним та допустимим доказом. Крім того, на думку суду, додані до матеріалів справи відповідачем в підтвердження своїх посилань щодо невикористання ним об'єкту оренди документи, жодним чином не підтверджують наявність обставин, за які він як суборендар не відповідає, а тому звільняється від сплати суборендних платежів.

Щодо посилань відповідача, на лист від 01.02.2017 р. яким на його думку він відмовився від договору, судом першої інстанції зазначено, що даний лист був надісланий на електрону пошту, проте вона не є офіційною електронною поштою позивача та про існування відповідного листа від 01.02.2017 р. позивачеві стало відомо 03.03.2017р., коли він був отриманий поштою. Втім, на думку суду першої інстанції, зазначений лист, не можна вважати відомою від договору, оскільки з його тексту вбачається що відповідач повідомляє позивача що на його адресу надійшли нові додатки до договору з іншою ціною за лютий місяць, з чим він повністю не згоден і сплачувати ціну не має наміру та вважає, що в подальшому господарські відносини в такому дусі не представляє можливим. Викладене в листі, на думку суду, свідчить лише про незгоду з іншою ціною, проте не як не про відмову відповідача від договору суборенди №341, оскільки він в цьому випадку повинен був запропонувати позивачу підписати Акт приймання-передачі (повернення) приміщення.

Посилання відповідача на той факт що ним не було сплачено жодної копійки за договором суборенди, на думку суду першої інстанції, свідчить про недобросовісність відповідача відносно виконання ним зобов'язань за договором, оскільки, відповідач жодними доказами не довів суду неможливості користування об'єктом оренди з вини позивача, а також не довів суду підстави з яких, у разі з незгодою далі продовжувати договірні відносини, не був підписаний Акт приймання-передачі (повернення) приміщення, як то вимагають умови договору.

Не погодившись з означеним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "Ін Стайл Інтернешил Груп" з апеляційною скаргою в якій просить прийняти нове рішення, яким вимоги за позовом позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2018 по справі №916/2916/17 скасувати повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції рішення було винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, неправильним дослідження та оцінки доказів, та неправильним визначенням відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, що полягає у наступному.

Так посилаючись на приписи ст. 207 ЦК України скаржник зазначає, що домовленість й угода щодо підписання договору суборенди від 08.12.2016р. №341 та додатків до нього проводились сторонами з використанням електронних листів через електронні адреси позивача та відповідача, а також за допомогою мобільного зв'язку. За твердженням апелянта, після домовленості та отримання через електронні адреси зразків було вирішено та підписано відповідачем договір з додатками та відправлено через нову пошту оригінали примірників договору й додатків.

Апелянт вважає необґрунтованими твердженням позивача та суду першої інстанції про те, що електронна адреса за якою здійснювалось листування не є офіційною адресою позивача, а листи не містять електронного цифрового підпису, оскільки ділова переписка між сторонами та угода про підписання договору здійснювалась через електронні адреси позивача та відповідача.

На думку скаржника, суд першої інстанції у своїх висновках неправильно вважає неналежними доказами наданні відповідачем скріншот електронного листа від 01.02.2017 року в якому вкладено новий протокол погодження договірної ціни зі збільшенням ціни суборенди за договором, оскільки згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України електронні документи подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом. Апелянт вважає, що в даному випадку засвідченням електронних доказів можуть виступати оригінали електронних листів в ноутбуку у програмі Gmail , які були відправленні на електронні адреси позивача визначені ним під час складення угоди за договором та додатками до нього.

За твердженням скаржника, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позивача викладені у відзиві на позов від 05.01.2018 року, в якому наведено що відповідач на судовому засіданні за потребою суду зможе надати ноутбук із відкритою програмою Gmail для підтвердження ділової переписки та оригіналів електронних доказів щодо надсилання усіх листів та документів між позивачем та відповідачем та не вжив ніяких дій задля ознайомлення з оригіналами електронної переписки у ноутбуку відповідача.

Крім того, скаржник зазначає, що відповідачем було надіслано лист від 01.02.2017 року до позивача про відмову від договору. В цьому листі, як стверджує апелянт, відповідач повністю відмовився від нових вимог позивача щодо збільшення суборендної оплати за лютий місяць та заявив, що господарські стосунки в такому дусі продовжувати не представляється можливим, та просив повернути назад оригінали підписаного договору та акту, тим самим заявив побажання відмовитися від договору. Даний лист, як стверджує апелянт, був відправлений через електронну пошту як директору підприємства позивача так й юристу позивача 03.02.2017 року.

Скаржник також відзначає, що позивачем лист від 01.02.2017 про відмову від договору отримано не 03.03.2017 року, як вказує представник позивача у позовній заяві, а 20.02.2017 року, що підтверджується відповіддю директора ПП "Стратегічні рішення", яка надіслана на електронну адресу відповідача.

Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції щодо того, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів невикористання об'єкта суборенди саме з вини позивача є неправильними, оскільки зі змісту електронного листа позивача від 20.02.2017 р. вбачається наявність конфлікту між позивачем та відповідачем, та повне ігнорування позивачем своїх обов'язків щодо виконання договору, а саме надання для використання об'єкту суборенди.

Вважає апелянт хибними й посилання суду першої інстанції на те, що лист відповідача від 01.02.2017 не можна вважати відмовою від договору, оскільки, за твердженням скаржника, в листі відповідача було прохання до позивача повернути усі підписані оригінали документів (договір та додатки до нього), тобто повернути оригінали, так як ціна договору була змінена в односторонньому порядку, тому апелянт вважає, що це свідчить про відмову від договору.

Скаржник зазначає, що у п. 6.1.24 договору вказано, що відповідач у разі розірвання договору або закінчення строку суборенди зобов'язуються передати позивачу ключі від об'єкта суборенди, тобто, якщо відповідач був повинен повернути назад ключі позивачу то й сам позивач був повинен вручити при фактичній передачі приміщення ці ключі від об'єкту суборенди, але ж цього не відбулося і ніяких ключів позивач представникам відповідача ніколи не передавав. Також скаржник зазначає, що згідно з п. 6.3.2 договору позивач зобов'язується забезпечити безперешкодне використання відповідачем об'єкту суборенди на умовах даного договору, але цього позивач не виконав та й взагалі наполягав на тому, що буде перешкоджати використанню приміщенням.

Посилаючись на приписи ст. 193 ГК України та ст.ст. 762, 765, 766 ЦК України апелянт зазначає, що реального виконання зобов'язання позивачем, а саме виконання зобов'язання в натурі - фактичної передачі об'єкта суборенди не виконано. У зв'язку з тим, що відповідачем не було сплачено ніяких грошей згідно договору, ніяких вимог до позивача відповідачем не пред'являлося та у листі від 01.02.2017 року до позивача було прохання повернути оригінали підписаних договору та акту. За твердженням апелянта, відповідачем не було фактично прийнято приміщення, позивачем не було надано ключі від цього приміщення та представники відповідача не заїхали до об'єкту суборенди і ніяких меблів та іншого майна не завозили тому лист вих. 25/04 від 04.04.2017 року з вимогою передати об'єкт суборенди це, на думку апелянта, необґрунтована вимога до відповідача.

Крім того, апелянт вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що відповідач грубо порушив п. 7.9. Договору самовільно звільнивши об'єкт оренди, оскільки як стверджує скаржник, відповідач ніколи не заїжджав до приміщення зазначеного у договорі та самовільно звільнити його ніяк не мав можливості. Фактично, за твердженням апелянта, відповідач не прийняв приміщення у своє господарське ведення та ніколи їм не користувався, а тому, вважає що платити за об'єкт суборенди відповідач не зобов'язаний.

До того ж, як відзначає апелянт, позивачем не було складено актів виконаних робіт (послуг) які є підставою для розрахунків у відповідності до листа Міністерства Фінансів України від 30.05.2016 р. №31-11410-09-10/15182 "Щодо первинних документів при виконанні договору оренди".

Скаржник також зазначає, що від позивача не надходило жодного рахунку фактури щодо сплати хоча б за один місяць суборенди. Крім того, як стверджує апелянт, ці факти підтверджує службова записка та лист власника приміщення ТОВ "МАРКОМ-ЗАХІД", де вказується, що ОСОБА_3, який працював у вказаний період в ТЦ "МАРК" підтверджує, що відповідно до наявної у нього інформації ТОВ "Ін Стайл Інтернешнл Груп" фактично ніколи не використовувало суборендоване приміщення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі №916/2916/17 за апеляційною скаргою ТОВ "Ін Стайл Інтернешил Груп" на рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2018 р., визначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Стайл Інтернешил Груп" на рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2018 р. у справі №916/2916/17 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копію вищевказаної ухвали суду від 26.03.2018 позивачем отримано 03.04.2018, відповідачем - 04.04.2018.

Однак станом на 25.05.2018 до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

18.04.2018 Одеським апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ПП "Стратегічні рішення" в якому останнє просить залишити рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2018 р. по справі №916/2916/17 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Так у своїх запереченнях позивач зазначає, що ним виконано свій обов'язок за договором, відповідачем прийнято об'єкт суборенди, однак не виконано свого обов'язку щодо сплати суборендних платежів.

Також позивач зазначає, що наданий відповідачем протокол погодження ціни не може були належним доказом у справі, оскільки не міститься підписів сторін, а ціна за користування об'єктом суборенди була визначення та погоджена сторонами на дату підписання договору суборенди.

За твердженням позивача, останній не чинив перешкод відповідачу у користування об'єктом суборенди. Жодної вимоги до позивача від відповідача, щодо чинення перешкод у користуванні майно не висувалось. Відповідач прийнявши об'єкт суборенди використовував його на власний розсуд в своїй господарській діяльності та зобов'язувався сплачувати суборенду плату на умовах визначених договором.

На думку позивача є необґрунтованими й твердження апелянта стосовно надсилання на електронні адреси позивача листа від 01.02.2017, оскільки дані електронні адреси не є офіційними адресами позивача, а належні реквізити вказані сторонами у договорі. За твердженням позивача, про зміст листа від 01.02.2017 йому стало відомо після його отримання поштою, а саме 03.03.2017.

Не є обґрунтованими, на думку позивача, й посилання апелянта на те, що позивачем не було надано ключі від орендованого приміщення, оскільки, об'єкт суборенди знаходиться в торгівельному центрі на відкритій площі та на ньому відсутні будь-які двері. До того ж, між сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкта суборенди в якому зазначено, що об'єкт суборенди має задовільний стан та сторони один до одного претензій не мають.

Також позивач вважає, що посилання відповідача на те, що останнім не було сплачено жодних коштів за договором суборенди, не характеризує відповідача як добросовісного користувача об'єктом суборенди.

В ході апеляційного розгляду даної справи Одеським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2014 між ТОВ "Марком-Захід" (орендодавець) та ПП "Стратегічні рішення" (орендар) було укладено договір оренди №01/05 за умовами п. 1.1. якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у тимчасове користування об'єкт оренди, а саме: приміщення торгового центру "МАРК" загальною площею 9166,6 кв.м., яке знаходиться адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 95 (договірна вартість об'єкта на час передачі становить 83 260 869,46 гри.) та його прилеглу територію, в тому числі майданчик з твердим покриттям.

Відповідно до п. 6.1.10 договору орендар не має права поступатися на користь будь-якої третьої сторони ні самим об'єктом оренди, ні будь-яким з прав орендаря щодо об'єкта оренди (включаючи, серед іншого, укладання угод про співпрацю, угод про спільну діяльність та/або угод про створення товариства чи інших угод) за винятком укладення договорів суборенди. (Сторони домовилися, що орендодавець надає свою згоду орендарю на передачу орендарем в суборенду орендованого приміщення (його частини) іншим особам, визначеним на розсуд орендаря. В цьому випадку орендар має право без будь-якого додаткового узгодження з орендодавцем передавати орендоване приміщення (його частину) в суборенду іншим особам, укладати договори суборенди орендованого приміщення (його частини) на умовах та у терміни (строки), які не суперечать даному Договору).

Згідно з п. 6.2.4 договору орендар має право передавати об'єкт оренди в суборенду. Строк (термін) договорів суборенди не повинні перевищувати строку (терміну) дії даного договору. Крім того, відповідальність за будь-які порушення вчинені майбутніми суборендарями, орендар бере на себе особисто та відшкодовує орендодавцю в повному обсязі.

Пунктами 4.1. - 4.2. договору визначено, що він вважається укладеним з моменту підписання його сторонами і набирає чинності з 01 вересня 2014 року. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 4.1 цього договору та закінчується 31 липня 2017 року. Якщо жодна із сторін не менше як за 12 місяців до закінчення строку дії даного договору не заявить про намір його припинити, - такий договір автоматично пролонгується строком на 35 місяців; при цьому, зазначений у даному пункті строк, сторони вважають достатнім та розумним строком попередження про припинення договору.

У відповідності до акту приймання-передачі від 01.09.2014 орендодавець ТОВ "Марком-Захід" передав, а орендар ПП "Стратегічні рішення" прийняв у тимчасове користування об'єкт оренди, а саме приміщення першого, другого та цокольного поверхів торгового центру "МАРК" загальною площею 9166,6 кв.м., яке знаходиться адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 95 та його прилеглу територію, у тому числі майданчик з твердим покриттям.

08.12.2016 між ПП "Стратегічні рішення" (орендар) та ТОВ "Ін Стайл Інтернешил Груп" (суборендар) укладено договір суборенди №341 у відповідності до п.1.1. якого орендар зобов'язується передати, а суборендар зобов'язується прийняти у в строкове платне суборендне користування об'єкт суборенди, а саме торгову площу (приміщення) в розмірі 95 кв.м, яким орендар користується згідно умов договору оренди, укладеного між ТОВ "Марком-Захід" (орендодавець) та ПП "Стратегічні рішення". Об'єкт суборенди розташований на першому поверсі торгового центру "Марк" (за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 95) під умовним внутрішнім номером № 130, 131 (надалі - об'єкт суборенди). ((Розташування об'єкту суборенди в торговому центрі "Марк" зображено на плані-схемі (надалі - плані) відповідного поверху торгового центру (додаток № 1 до договору суборенди) із зазначенням на даному плані, відповідного, умовного внутрішнього номеру об'єкта суборенди)). Вартість об'єкта суборенди (майна) складає 862951,50 гривень. Вартість об'єкта суборенди індексується відповідно до коефіцієнту інфляції (офіційного показника індексу інфляції), розрахованого та встановленого Міністерством статистики України за попередній календарний місяць.

Об'єкт суборенди належить орендодавцеві на праві приватної власності на підставі Свідоцтва на право власності на будівлю від 14 червня 2007 року, виданого Франківською районною державною адміністрацією Львівської міської ради та зареєстроване в БТІ 19.06.2007 року за №19276956 .

Пунктами 2.1.-2.2. договору визначено, що об'єкт суборенди передається суборендарю для здійснення торгівельної діяльності, а саме для торгівлі меблями та предметами інтер'єру ТМ "Ін Стайл". Сторони дійшли до взаємної згоди про те, що суборендар не використовує об'єкт суборенди для торгівлі іншими видами продукції і не здійснює інших видів діяльності, окрім вказаних в цьому п. 2.1. договору. Суборендар, на вимогу орендаря, зобов'язаний пред'явити документи, підтверджуючі його право реалізовувати ту або іншу продукцію. країну виготовлення цієї продукції і договір (або інший документ), що регламентує порядок роботи з цим товарами, вказаними в цьому п. 2.1. Договору. Суборендар погоджується з тим, що невиконання умов дозволеного використання, викладених в цьому п. 2.1. договору, вважається грубим порушенням умов договору суборенди з наслідками, визначеними договором. Використовувати об'єкт суборенди не за цільовим призначенням зазначеним у п.п. 2. Забороняється.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.4. договору орендар повинен звільнити Об'єкт суборенди та підготувати його для передачі суборендарю у термін не пізніше 01 січня 2017 року. Об'єкт суборенди, повинен бути переданий орендарем та прийнятий суборендарем не пізніше 01 січня 2017 року. При передачі Об'єкта суборенди, складається Акт приймання-передачі Об'єкта суборенди (Додаток №3 до даного Договору), який підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною даного договору. Об'єкт суборенди, вважається переданим в суборенду з моменту підписання Акту приймання-передачі Об'єкта суборенди.

Згідно з п. 4.1. договору Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (та скріплення печатками Сторін разі наявності).

У відповідності до п.п. 5.1., 5.2., 5.8., 5.13. договору розмір суборендної плати за весь Об'єкт суборенди, встановлюється Сторонами у Протоколі погодження договірної ціни на суборендну плату (надалі - Протокол), який є невід'ємним додатком до даного договору (Додаток № 2). Протокол є підставою для проведення взаєморозрахунків між Сторонами, починаючи з моменту підписання Акту приймання- передачі Об'єкта суборенди і діє до 30 червня 2017 року, якщо інше не зазначено в самому Протоколі. Суборендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря щомісячно, не пізніше 5 числа поточного місяця суборенди. Суборендна плата нараховується та підлягає до сплати з моменту підписання сторонами Акту приймання - передачі Об'єкта суборенди. Суборендна плата не залежить від наслідків господарської діяльності суборендаря і повинна сплачуватися в порядку та отроки зазначені у п. 5.2. даного Договору. Суборендна плата нараховується та підлягає до сплати з дня підписання Сторонами Акту приймання - передачі Об'єкта суборенди по день підписання Акту приймання-передачі (повернення) Об'єкта суборенди (включно), або по день підписання Акту звільнення об'єкта оренди (включно), у разі самовільного звільнення Суборендарем Об'єкту суборенди без узгодження з орендарем.

Суборендар зобов'язується своєчасно сплачувати суборендну плату у відповідності з Протоколом погодження договірної ціни на суборендну плату (п. 6.1.4. договору).

Згідно з п.п. 7.1. - 7.5. договору повернення орендарю Об'єкта суборенди, здійснюється уповноваженими представниками сторін. Протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту закінчення строку (терміну) дії даного Договору або його дострокового розірвання. Суборендар зобов'язаний підготувати Об'єкт суборенди до передачі орендарю та звільнити його. Об'єкт суборенди, повинен бути переданий суборендарем та прийнятий орендарем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту закінчення строку (терміну) дії даного Договору або його дострокового розірвання. При передачі Об'єкта суборенди, складається Акт приймання-передачі (повернення) Об'єкта суборенди, який підписується уповноваженими представниками Сторін. Об'єкт суборенди, вважається фактично переданим орендарю з моменту підписання Акт приймання-передачі (повернення) Об'єкта суборенди.

Додатком №1 до даного договору є план першого поверху Торгового Центу Марк із зазначенням на даному плані, відповідного, умовного внутрішнього номеру об'єкту суборенди.

Додатком №2 до договору є протокол погодження договірної ціни на суборендну плату у відповідності до п.1 якого сторони досягли згоди про договірну ціну на суборендну плату в розмірі 33 250грн. на місяць протягом лютого, березня, квітня 2017 р. Загальна вартість суборенди на місяць становить 33 250 грн.

Відповідно до п.2 протоколу, сторонами досягнута згода про договірну ціну на суборендну плату в розмірі 38 000 грн. на місяць протягом травня, червня, липня 2017 р. Загальна вартість суборенди на місяць становить 38 000 грн.

Додатком №3 до договором є акт приймання-передачі об'єкта суборенди у відповідності до якого орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове платне користування об'єкт суборенди, а саме торгову площу (приміщення) в розмірі 95 кв.м., що знаходиться на першому поверсі Торгового центу Марк , під умовним внутрішнім номером 130,131, за адресою м. Львів, вул. Княгині Ольги, 95. Сторони один до одного претензій не мають.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору суборенди, не виконує своїх зобов'язань в частині сплати суборендних платежів.

Позивач також зазначив, що 20.03.2017 р. ним на адресу відповідача була надіслана Претензія (вих. №25/04 від 16.03.2017 р.) з вимогою про сплату наявної заборгованісті з суборендної плати.

Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

04.04.2017 р. позивачем на адресу відповідача був надісланий Лист (повідомлення) про розірвання договору суборенди №341 від 08.12.2016р. (вих. №17/03 від .04.2017р.) із зазначенням про дострокове розірвання Договору з 10 травня 2016 р., у зв'язку із несплатою відповідачем суборендної плати та з вимогою передати Об'єкт суборенди за Договором суборенди, шляхом підписання Акту приймання-передачі (повернення) протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його дострокового розірвання.

Втім, названий лист (повідомлення) був залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

10.05.2017 р. комісією орендаря був складений та підписаний Акт звільнення Об'єкта суборенди, відповідно якого станом на 18 год.00 хв. 10.05.2017 р. на Об'єкті суборенди (торговій площі (приміщення) в розмірі 95м2, що знаходиться на першому поверсі Торгового Центру "Марк" під умовними внутрішніми номерами №130, 131 за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 95 згідно Договору суборенди №341 від 08.12.2016р.)), відсутній Суборендар - ТОВ Ін Стайл Інтернешил Груп , працівники та будь-яке майно Суборендаря.

Як стверджує позивач, з 11.05.2017 р. припинено нарахування суборендної плати до договором суборенди. Протягом строку суборенди, а саме з 01.02.2017 р. по 10.05.2017 р. відповідач повинен був сплатити за строкове платне суборендне користування об'єктом суборенди 112 008,06 грн., проте своїх вимог за договором не виконав, що й стало підставою для звернення із позовом до суду.

Судом першої інстанції позовні вимоги визнано обґрунтованими та задоволено позов у повному обсязі.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного Кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 774 ЦК України визначено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Так за умовами укладеного між сторонами договору суборенди, відповідач мав сплачувати суборендну плату, у розмірі встановленому у протоколі погодження договірної ціни на суборенду плату, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача щомісячно, не пізніше 5 числа поточного місяця суборенди, з моменту підписання сторонами Акту приймання - передачі об'єкта суборенди.

Відповідно до Протоколу погодження договірної ціни на суборендну плату, договірна ціна за суборендну плату складає 33 250 грн. на місяць протягом лютого, березня, квітня 2017 р. Договірна ціна на суборендну плату протягом травня, червня, липня 2017 р. складає 38 000 грн. на місяць.

Згідно з актом приймання-передачі об'єкта суборенди, 01.02.2017 орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове платне користування об'єкт суборенди.

Наявними матеріали справи підтверджується, а відповідачем не спростовано, що станом на час звернення позивача із позовом до суду ТОВ "Ін Стайл Інтернешил Груп" не було виконано взятих на себе зобов'язань за договором суборенди та не сплачено суборендні платежі за користування майном, що було передано за договором.

У випадку самовільного звільнення суборендарем Об'єкта суборенди без узгодження з Орендарем або відмови суборендаря від підписання Акту приймання-передачі (повернення) Об'єкта суборенди, факт повернення Об'єкта суборенди підтверджується Актом звільнення Об'єкта суборенди, складеним комісією у складі представників орендаря. Цей акт є підставою для припинення нарахування всіх передбачених цим договором платежів та підтвердженням вчинення суборендарем грубого порушення умов Договору. Після підписання даного Акту, орендар має право використовувати об'єкт суборенди на власний розсуд за його призначенням (п.7.9 Договору).

Відповідно п.5.13 Суборендна плата нараховується та підлягає до сплати з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі Об'єкта суборенди по день підписання Акту приймання-передачі (повернення) об'єкта суборенди (включно), або по день підписання Акту звільнення Об'єкту суборенди (включно), у разі самовільного звільнення Суборнедарем Об'єкту суборенди без узгодження з орендарем.

Так, 10.05.2017 р. комісією орендаря був складений та підписаний Акт звільнення Об'єкта суборенди, відповідно якого станом на 10.05.2017 р. на Об'єкті суборенди відсутній Суборендар - ТОВ "Ін Стайл Інтернешил Груп", працівники та будь яке майно Суборендаря.

Отже, загальний розмір заборгованості, яка рахується за відповідачем, за договором суборенди відраховується з 01.02.2017 (дата складення та підписання акту приймання-передачі об'єкта суборенди) по 10.05.2017 (дата складання акту звільнення об'єкта суборенди) та складає 112 008,06 грн. (лютий 2017 р. 33250 грн., березень 2017 р. 33250 грн., квітень 2017 р. 33250 грн., травень 2017 р. (з 01.05.2017 р. по 10.05.2017 р. /(38000грн./31к.д)*10к.д.)) 12258,06 грн.).

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що саме з вини позивача, який на власний розсуд вирішив підняти суборендну плату, відповідач не зміг користуватись орендованим майном, з наступних підстав.

Так, умовами договору суборенди чітко визначено, що об'єкт суборенди вважається переданим в суборенду з моменту підписання Акту приймання-передачі Об'єкта суборенди. Такий акт було підписано сторонами 01.02.2017, отже саме з цієї дати відповідач прийняв майно в суборенду.

За приписами ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У відповідності до умов укладеного між сторонами договору суборенди, наймач повинен сплачувати плату за користування майном щомісячно, якщо інші періоди сплати не встановлені договором (щоквартальні, щотижневі виплати тощо). Якщо наймач тимчасово позбавляється можливості користуватися найнятим майном через обставини, за які він не відповідає, він звільняється від плати за весь час неможливості такого користування. Обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, можуть бути пов'язані як з діяльністю наймодавця (якщо, наприклад, майно терміново знадобилося самому наймодавцеві), так і з певними об'єктивними обставинами (проведення ремонту майна внаслідок його пошкодження третіми особами тощо).

З урахуванням наведеного, умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Разом з цим, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджувати наявність обставин, за які він не відповідає та які унеможливили використання ним майна переданого за договором суборенди.

Посилання апелянта, як на підставу неможливості використання об'єкту суборенди з вини позивача, на те, що позивач на власний розсуд вирішив підняти суборендну плату та надіслав на електронну адресу відповідача протокол погодження договірної ціни на суборендну плату в якому договірна ціна на лютий 2017 визначена у розмірі 49875 грн. колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, з наступних підстав.

Пунктами 11.6.-11.9. договору суборенди визначено, якщо інше не передбачене умовами даного договору, зміни та доповнення до даного договору можуть вноситися лише в письмовій формі за підписом та печатками сторін даного договору. Повідомлення та інші документи, які надсилаються стороні на виконання цього договору або у зв'язку з ним, вважатимуться переданими стороні належним чином, якщо вони будуть вручені особисто стороні або відправлені поштою. Всі повідомлення та інші документи надсилаються на юридичні (поштові) адреси сторін, що наводяться нижче в реквізитах сторін даного договору або вручаються особисто стороні (та за бажанням сторони надсилаються на електронну адресу). Кожна зі сторін зобов'язується негайно письмово інформувати іншу сторону про зміну і їх контактних адресах, телефонах та банківських реквізитах.

Разом з цим, наданий відповідачем протокол погодження договірної ціни на суборендну плату не містить ані підписів сторін, ані печаток підприємств. Також означений протокол не міститься дати його складання.

До того ж даний протокол, як стверджує відповідач, отриманий ним засобами електронного зв'язку від юриста позивача, який використав електронну адресу klym-vasyl@email.ua. Проте, означене твердження відповідача не узгоджується з п. 11.8. договору суборенди, який передбачає листування між сторонами лише за реквізитами визначеними у договорі. Так, у реквізитах ПП "Стратегічні рішення" взагалі не вказано електронної адреси.

За таких обставин, судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивач на власний розсуд вирішив підняти суборендну плату та означені призвело до неможливості використання відповідачем орендованого майна.

Не є також належними доказами, на підтвердження неможливості використання відповідачем орендованого майна, лист ТОВ "Таркет-Захід"и№29/01-02 від 29.01.2018 р., акт обстеження частини першого поверху ТЦ "МАРК" від 29.01.2018 р. та службова записка ТОВ "Маркт-Захід" від 29.01.2018 р., оскільки в означених документах йде мова лише про те, що майно, яке було передано відповідачеві за договором суборенди, не використовується та є вільним, що жодним чином не доводить неможливість його використання, зокрема, й з вини позивача.

Не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції й посилання скаржника на те, що ТОВ "Ін Стайл Інтернешил Груп" 01.02.2017 було надіслано позивачеві лист про відмову від договору суборенди, у зв'язку з наступним.

Скаржник вважає, що листом який датується 01.02.2017 та надісланий на електронну адресу директора та юриста позивача, останній повідомив ПП "Стратегічні рішення" про відмову від договору суборенди.

Так підстави дострокового розірвання договору визначені сторонами у розділі 9 договору суборенди.

Відповідно до п. 9.1. даний Договір може бути розірваний (припинений тощо) відповідно до даного Договору та чинного законодавства України.

Даний Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком наступних випадків, зокрема, з ініціативи суборендаря письмово попередивши орендаря у термін за 90 календарних днів до моменту розірвання даного договору. У випадку дострокового розірвання Договору з ініціативи суборендаря, з підстав передбачених у п. 9.1.5. Договір вважається розірваним на наступний календарний день, після закінчення 90 (дев'яноста) календарних днів - терміну попередження, при цьому перебіг терміну (строку) попередження починає обчислюватись з наступного дня після відправлення Суборендарем такого письмового повідомлення Орендарю, або з наступного дня після особистого вручення Суборендарем такого письмового повідомлення Орендарю.

Відповідно до п. 11.8. договору суборенди всі повідомлення та інші документи надсилаються на юридичні (поштові) адреси сторін, що наводяться нижче в реквізитах сторін даного договору або вручаються особисто стороні (та за бажанням сторони надсилаються на електронну адресу).

У розділі 13 договору суборенди визначено реквізити сторін. Колегія суддів наголошує, що у реквізитах орендаря ПП "Стратегічні рішення" не міститься будь-якої електронної адреси, а тому посилання відповідача на надсилання листа від 01.02.2017 про відмову від договору на електронні адреси директора та юриста позивача, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Наявними матеріалами справи, зокрема, витягом з офіційного сайту Укрпошта станом на 16.03.2017 (а.с. 40) підтверджується, що лист відповідача від 01.02.2017 був отриманий позивачем засобам поштового зв'язку 03.03.2017.

До того ж, колегія суддів зауважує, що зміст листа відповідача від 01.02.2017, який останній вважає відмовою від договору суборенди, не містить посилань на припинення, розірвання або відмову відповідача від договору суборенди. В даному листі лише міститься прохання відповідача повернути оригінал договору та додатки до нього у зв'язку з тим, що відповідач не згодний сплачувати суборендний платіж за лютий 2017, який складає 49875 грн.

Колегія суддів також відзначає, що пунктом 7.5. договору суборенди передбачено, що Об'єкт суборенди, вважається фактично переданим Орендарю з моменту підписання Акту приймання-передачі (повернення) Об'єкта суборенди.

Разом з цим, стверджуючи про відмову від договору у зв'язку із неможливістю використання орендованого майна з вини позивача, відповідачем не надано доказів на підтвердження повернення об'єкту оренди позивачеві.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не вжив ніяких дій задля ознайомлення з оригіналами електронної переписки у ноутбуку відповідача, оскільки, ст. 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору суборенди, сторонами було погодження порядок надсилання повідомлень та інших документів, а саме останні вважатимуться переданими стороні належним чином, якщо вони будуть вручені особисто стороні або відправлені поштою. Всі повідомлення та інші документи надсилаються на юридичні (поштові) адреси сторін, що наводяться в реквізитах сторін даного договору або вручаються особисто стороні (та за бажанням сторони надсилаються на електронну адресу).

В реквізитах позивача, що визначені у договорі суборенди взагалі відсутня будь-яка електронна адреса, а тому наявність електронної переписки, яка за твердженням відповідача здійснювалась з представниками позивача, не може вважатись належним доказом по справі.

Не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги й посилання апелянта на те, що позивачем не було вручено при фактичній передачі приміщення відповідачеві ключі від об'єкту суборенди, не забезпечено безперешкодне використання відповідачем об'єкту суборенди на умовах даного договору.

Так колегія суддів наголошує, що жодними з умов укладеного між сторонами договору суборенди не передбачено передачу орендарем суборендарю ключів від об'єкту суборенди. Навпаки, п. 6.1.23. договору визначено, що суборендар у випадку встановлення дверей зобов'язаний один ключ від об'єкта суборенди упакувати у паперовий конверт, який опечатати своєю печаткою та підписом керівника і здати на зберігання орендарю. Суборендарю забороняється без погодження з орендарем самовільно змінювати замки на дверях.

Доказів того, що позивач наполягав на тому, що буде перешкоджати використанню приміщенням апелянтом до суду не надано.

На думку колегії суддів є необґрунтованими й посилання апелянта на те, що позивачем не було складено актів виконаних робіт (послуг) які є підставою для розрахунків у відповідності до листа Міністерства Фінансів України від 30.05.2016 р. №31-11410-09-10/15182 "Щодо первинних документів при виконанні договору оренди" та від позивача не надходило жодного рахунку фактури щодо сплати хоча б за один місяць суборенди, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено складання актів виконаних робіт (послуг). Так п.5.2. договору визначено, що суборендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря щомісячно, не пізніше 5 числа поточного місяця суборенди, з моменту підписання сторонами Акту приймання - передачі Об'єкта суборенди.

Інших доводів, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення апелянтом не наведено.

Отже, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2018 р. у справі №916/2916/17 є законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з додержання норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2018 р. у справі №916/2916/17 - залишити без змін.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду.

Датою ухвалення та складання повного судового рішення є 25.05.2018 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.