Рішення

від 15.02.2018 по справі 927/1118/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

15 лютого 2018 року м. ЧернігівСправа № 927/1118/17

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.,

при: секретарі судового засідання Мігди Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/1118/17, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Заступника керівника Менської місцевої прокуратури,

вул. Чернігівський шлях, 9, м. Мена, 15600 в інтересах держави

В особі: Відділу освіти Менської районної державної адміністрації,

вул. Героїв АТО, 6, м. Мена, Чернігівська область, 15600

Відповідач: Фізична особа-підприємець Аникієнко Дмитро Валерійович,

АДРЕСА_2

АДРЕСА_1, 14000

Про стягнення 15578,36 грн пені.

За участю представників:

Прокуратури: Сидоренко Ю.К., посвідчення №047945 від 13.09.2017, прокурор відділу прокуратури Чернігівської області

Позивача: Євтушенко Л.В., доручення №01-15/1256 від 31.01.2018,

Відповідача: Хряпов І.Б., довіреність від 18.01.2018,

Присутня у судовому засіданні, як представник позивача, згідно з довіреністю від 14.02.2018 № 01-15/179 Аршинник О.О., головний бухгалтер централізованої бухгалтерії відділу освіти Менської райдержадміністрації, не була допущена до участі у справі у зв'язку з відсутністю документів, які посвідчують особу.

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Заступником керівника Менської місцевої прокуратури подано позов в інтересах держави, в особі: Відділу освіти Менської районної державної адміністрації до відповідача: Фізичної особи-підприємця Аникієнка Дмитра Валерійовича про стягнення 10726,08 грн пені на підставі п. 6.2. договору №11 від 09.08.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем (постачальником) зобов'язань щодо поставки товару, на підставі договору №11 від 09.08.2017.

Враховуючи, ту обставину, що провадження у даній справі було порушено судом 14.12.2017 і на момент набрання чинності новим Господарським процесуальним кодексом України, суд не перейшов до розгляду справи №927/1118/17 по суті, а тому розгляд даної судової справи здійснюється, відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, за правилами Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Відповідно, судове засідання 10.01.2018 у даній справі було визначено судом як підготовче.

У судому засіданні 10.01.2018 судом було прийнято збільшення прокурором позовних вимог на 4852,28 грн пені, донарахованої за період з 12.12.2017 по 31.12.2017, та відповідно стягнення з відповідача пені на загальну суму 15578,36 грн та відкладено підготовче судове засідання на 01.02.2018 року о 10:00.

Прокурор листом №77 вих.ки-18 зазначив, що інших позовів до цього самого відповідача, з цим самим предметом та з цих самих підстав, Менською місцевою прокуратурою до суду не заявлено.

Позивач, у поданій письмовій заяві (поясненнях) у справі вказує на те, що умовами договору не визначено у якій формі (усній чи письмовій) повинна бути заявка, передбачена п. 4.1. договору №11 від 09.08.2017; так само у договорі не передбачено, яким чином вона повинна бути надана або передана відповідачу, порядок її вручення або надіслання, яким шляхом (поштою, факсимільним зв'язком чи на електронну адресу), куди (їх координати та адреси), яким документами повинно бути підтверджено отримання заявки відповідачем. Заявка щодо поставки протягом 3-х календарних днів стосувалася випадків у разі необхідності їх термінової (дострокової) поставки, ніж протягом строку, визначеного у п. 4.1. договору або поставки до навчальних закладів в іншій кількості ніж визначено додатком 1 до договору. Працівники відділу освіти неодноразово, в телефонному режимі, зверталися до відповідача з вимогою поставити паливні брикети протягом серпня-жовтня 2017, а оскільки поставка та тоннаж брикетів протягом зазначеного періоду не змінювалась, писати письмову заявку було не доцільно. Позивач також зазначає, що стягнення пені за невиконання або неналежне виконання постачальником своїх зобов'язань, передбачено п. 6.1.,6.2. договору. Оскільки, кошти, виділені для забезпечення паливом навчальних закладів 31.12.2017 було вилучено в бюджет; недобросовісність відповідача поставила під загрозу зрив навчального процесу у 12 навчальних закладах, а тому позивач вважає, що позовні вимоги прокурора є законними та справедливими.

Відповідач, у відзиві на позов щодо заявлених позовних вимог заперечує та зазначає, що відповідно до п. 4.1. договору №11 від 09.08.2017, постачальник здійснює поставку товару покупцю протягом серпня-жовтня 2017 року, за заявкою покупця протягом 3-х календарних днів після отримання такої заявки. Проте, позивачем не надано доказів надання відповідачу заявок на постачання товару, у відповідності до п. 4.1. договору, а також доказів повідомлення відповідача про черговість та обсяги поставки, що унеможливлює відвантаження товару. Посилання позивача на переписку про зміну сторін у договорі, як на доказ, що підтверджує відмову від виконання договору, є безпідставним, оскільки такі листи не являються заявкою покупця та відмовою постачальника від конкретних замовлень. Також відповідач зазначає про безпідставність нарахування пені, оскільки дана санкція застосовується при прострочці поставки товару, проте позивачем не надано доказів несвоєчасної поставки товару, необґрунтовано період нарахування пені та не зазначено момент порушення умов договору відповідачем; п.6.2. договору поставки передбачає сплату пені, але в ньому не зазначено від якої суми нараховується пеня, а позивач на власний розсуд для розрахунку пені застосував загальну суму договору. Крім того, відповідач зазначає, що позивач у період нарахування пені (листопад-грудень 2017) вже оголосив новий тендер по закупівлі паливного брикету, що на думку відповідача припинило його зобов'язання за договором поставки.

Ухвалою суду від 01.02.2018 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2018 о 11:00.

Менська місцева прокуратура Чернігівської області у відповіді на відзив представника відповідача №47-2254-17 зазначає, що договором, з урахуванням додатку №1, не передбачено черговості поставки, що свідчить про відсутність конкретних вимог покупця з цих питань, тому відповідач мав вправо завозити паливні брикети на власний розсуд у період, обумовлений договором. З аналізу договору можна зробити висновок, що за відсутності заявки товар поставляється упродовж строку, передбаченого договором, тобто протягом серпня-жовтня 2017 у будь-який час. Також п.5 договору не віднесено до обов'язків покупця направлення постачальнику заявок, як і відсутній алгоритм дій щодо їх направлення. Відповідачем не було вжито жодних дій передбачених п. 5.3.1.,5.3.3.,5.4.2., направлених на належне виконання ним своїх обов'язків щодо поставки товару та уникнення штрафних санкцій. Крім того, Відділом освіти Менської РДА жодних листів відповідачу щодо відмови з їхнього боку від укладеного договору не направлялося, а тому твердження відповідача щодо відмови позивачем шляхом оголошення нового тендеру є надуманим та необґрунтованим. Строки поставки товару визначено сторонами у договорі (серпень-жовтень 2017), тому саме після останнього дня жовтня 2017 настає строк, коли відповідачем порушено умови договору щодо строків поставки та виникає право покупця застосувати штрафні санкції, відповідно 01.11.2017 є першим днем настання прострочення поставки товару. Термін дії договору узгоджено п. 9.1. (до 31.12.2017), тому строк обрахування пені, що становить прострочені дні виконання зобов'язання постачальником, становить з 01.11.2017 по 31.12.2017 (прострочено 61 день).

Позивач у відповіді на відзив відповідача №01-15/153 вказує на те, що заявка щодо поставки протягом 3-х календарних днів стосувалася випадків у разі необхідності їх термінової (дострокової) поставки, ніж протягом строку, визначеного п. 4.1. договору або поставки до навчальних закладів в іншій кількості ніж визначено додатком 1 до договору. Оскільки поставка та тоннаж брикетів протягом зазначеного періоду не змінювались, писати письмову заявку було не доцільно, тим паче форма подачі заявки у договорі не передбачена. Крім того, постачальник мав можливість на свій розсуд поставляти товар у будь-який час та період з серпня по жовтень 2017. Оскільки не було здійснено жодної поставки паливних брикетів, Відділ освіти був змушений прийняти рішення про оголошення нового тендеру, який не відбувся.

Позивачем додано до матеріалів справи заяву від 05.02.2018 свідка ОСОБА_6, техніка І категорії Відділу освіти Менської РДА (відповідального за постачання палива закладам освіти), у якій він повідомляє, що з серпня по грудень 2017 він 20-25 разів телефонував ФОП Аникієнко Д.В. (т.НОМЕР_2, т.НОМЕР_3) щодо постачання біопалива, у зв'язку з чим отримав відповідь про подорожчання палива та необхідність перерахунку його ціни, а тому по ціні, яка була закладена в тендерній документації, паливо відпускатись не буде. На даний час паливо не поставлено. Про кримінальну відповідальність обізнаний, готовий з'явитись в суд щодо надання свідчень.

Подана позивачем заява від 05.02.2018 свідка ОСОБА_6 залишена судом без розгляду та повернута позивачу виходячи з наступного:

Відповідно до ст.88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

У порушення зазначених вимог, у поданій заяві свідка ним не зазначено номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти, а наявний на заяві підпис свідка ОСОБА_6 не посвідчено нотаріусом, що суперечить вимогам ч.3 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України.

Докази подаються у порядку, визначеному ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 8 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про виклик у судове засідання свідків, суд вирішує у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 01.02.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач свої правом, передбаченим ч. 1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, належним чином оформлену заяву про залучення свідка, яка не була подана в підготовчому провадженні, не надав та не обґрунтував наявність поважної причини щодо не подання такої заяви в підготовчому провадженні.

Відповідач у запереченнях на відповідь прокурора та позивача зазначає, що додаток 1 до договору №11 від 09.08.2017 містить відомості про місце та орієнтовний обсяг поставки, які згідно з додатком не являються остаточними, у зв'язку з чим покупець зобов'язаний був повідомити про конкретні та остаточні обсяги поставки, оскільки постачальник при поставці 120 тон товару не міг поставляти товар на власний розсуд без заявки. Пунктом 4.1. договору визначено період поставки (серпень-жовтень 2017), строк (протягом трьох календарних днів), умови (після отримання заявки). Для належного виконання договору позивач зобов'язаний був оформити письмову заявку та/або довіреність, де чітко зазначити осіб уповноважених на здійснення господарської операції, визначити обсяги та місця поставок товару. Крім того, умовами договору передбачено, що постачальник повинен отримати заявку на поставку товару, тобто поставка товару відбувається не з моменту повідомлення, а з моменту отримання документу, що автоматично виключає можливість усних замовлень. Передумовою для виникнення у постачальника обов'язку передати товар є відповідна вимога покупця - представити замовлення. Доказів письмового звернення покупця до постачальника з вимогою передати або поставити товар до матеріалів справи не додано, а тому строк поставки товару не настав, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Інших заяв та клопотань від прокуратури та сторін до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення прокурора та повноважних представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Приймаючи до уваги, що судом було прийнято збільшення прокурором позовних вимог на 4852,28 грн пені, донарахованої за період з 12.12.2017 по 31.12.2017, та відповідно стягнення з відповідача пені на загальну суму 15578,36 грн, а тому суд розглядає справу з урахуванням поданої прокурором заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 202 та ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

09.08.2017 між Відділом освіти Менської райдержадміністрації (покупець) та ФОП Аникієнком Дмитром Валерійовичем (постачальник) було укладено договір №11.

Відповідно до п. 1.1.,1.2. договору №11 від 09.08.2017, постачальник (відповідач) зобов'язується поставити покупцю товар: ДК 021:2015 код 09110000-3 Тверде паливо (паливні брикети деревні Піні-Кей ) з доставкою до навчальних закладів Менського району Чернігівської області (товар), а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кількість товару за цим договором складає 126 тонн.

Ціна та порядок розрахунків визначено розділом 2 договору №11 від 09.08.2017.

Згідно з п.2.2.,2.4. договору №11 від 09.08.2017, покупець здійснює розрахунки за товар, протягом 5 робочих днів з дати прийому-передачі товару. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Сума цього договору становить 345240,00 грн. Ціна цього договору включає: вартість транспортних послуг на доставку товару до місця поставки, визначеного цим договором, а також інші витрати. Ціна за одиницю товару з урахуванням ПДВ, всіх податків, зборів та транспортних послуг складає 2740 грн за 1 т (п.2.5., 2.6., 2.8. договору №11 від 09.08.2017).

Відповідно до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 9.1.,9.2. договору №11 від 09.08.2017 сторони визначили, що цей договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Даний договір може бути розірваний раніше терміну, вказаного в договорі, з ініціативи кожної із сторін, або за взаємною згодою сторін - виключно при умові відсутності взаємних заборгованостей, підтверджених письмово обома сторонами.

У випадках одностороннього розірвання цього договору сторона ініціатор повинна повідомити про це іншу сторону не пізніше, як за 14 календарних днів до припинення виконання нею своїх зобов'язань по даному договору (п. 9.3. договору №11 від 09.08.2017).

Доказів визнання недійсним, дострокового чи одностороннього розірвання договору №11 від 09.08.2017 сторони суду не надали.

Зі змісту договору №11 від 09.08.2017 вбачається, що за юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 4.1.-4.6. договору №11 від 09.08.2017 передбачено, що постачальник здійснює поставку товару покупцю протягом серпня-жовтня 2017 року, за заявкою покупця протягом 3-х календарних днів після отримання такої заявки. Постачальник здійснює поставку товару за місцем знаходження навчальних закладів покупця відповідно додатку №1 до договору. Обсяг поставки в розрізі навчальних закладів може корегуватися. Датою поставки товару вважається дата передачі постачальником покупцю товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання керівниками навчальних закладів видаткової накладної. Зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаними у повному обсязі з моменту доставки товару до навчальних закладів.

Постачальник, відповідно до п. 5.3.1. договору №11 від 09.08.2017, зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

У відповідності до п. 6.2. договору №11 від 09.08.2017, у випадку порушення постачальником строків поставки товару, визначених в п. 4.1. діючого договору, постачальник виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки товару.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами було підписано додаток № 1 до договору №11 від 09.08.2017, яким визначено місце та орієнтований обсяг поставки товару щодо кожного навчального закладу.

З урахуванням зазначеного, у спірних правовідносинах має місце зустрічне виконання зобов'язання, згідно з яким виконання свого обов'язку однією із сторін, відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку (ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у Фізичної особи-підприємця Аникієнка Дмитра Валерійовича (постачальника), обов'язок щодо поставки товару за заявкою покупця протягом серпня-жовтня 2017 року, на підставі п. 4.1. договору №11 від 09.08.2017, виникає протягом 3-х календарних днів після отримання такої заявки.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, прокурором та позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують направлення позивачем, як покупцем, відповідачу (постачальнику) заявки на поставку товару, відповідно до п.4.1 договору поставки.

Отже, суд не може зробити беззаперечного висновку, з якої дати відповідач зобов'язаний відраховувати 3 календарні дні, протягом яких повинен був здійснити поставку товару навчальним закладам в обсягах, зазначених у додатку № 1 до договору № 11 від 09.08.2017, на виконання п. 4.1. договору №11 від 09.08.2017, та відповідно з якої дати виникла прострочка поставки товару.

Як свідчать матеріали, 27.09.2017 відповідач, посилаючись на наміри припинити господарську діяльність та керуючись п. 10.5. договору, звернувся до Відділу освіти Менської райдержадміністрації з проханням надати згоду на заміну сторони в договорі - постачальника на фізичну особу-підприємця Котіна Олександра Олександровича, що підтверджується його гарантійним листом про зобов'язання взяти на себе обов'язок належним чином виконати поставку Твердого палива (паливі брикети деревні Піні-Кей ), у відповідності до досягнутих домовленостей між Відділом освіти Менської райдержадміністрації та ФОП Аникієнко Д.В. у ІІІ кварталі 2017 (а.с.26).

03.10.2017 відповідач повторно звернувся з листом до Відділу освіти Менської райдержадміністрації про надання згоди та проведення заміни постачальника в договорі на фізичну особу-підприємця Котіна О.О. У випадку ненадання згоди на заміну постачальника в договорі та/або за відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, відповідач просить письмово розірвати договір (а.с.27).

Позивач, листом №01-15/1032 від 05.10.2017 (а.с.23-24) повідомив відповідача, що не заперечує щодо передачі права поставки паливних брикетів Піні-Кей до закладів освіти ФОП Котіну (за довіреністю) без заміни сторони договору так, як договір №11 від 09.08.2017 був укладений за результатами проведення процедури закупівлі UA-2017-07-27-001663-b, а тому пропозиція щодо зміни сторони договору суперечить чинному законодавству. Зазначена відповідачем причина про намір припинити господарську діяльність не є об'єктивною, щоб не виконати умови договору поставки товару протягом серпня-жовтня 2017 року, тим більше, що договором передбачалось право на дострокову поставку.

Із аналізу зазначених листів слідує, між позивачем та відповідачем, протягом вересня-жовтня 2017 велась переписка щодо врегулювання питань заміни постачальника за договором №11 від 09.08.2017. Лист позивача від 05.10.2017 № 01-15/1032 не містить замовлення на поставку товару.

Посилання позивача на те, що умовами договору не визначено у якій формі (усній чи письмовій) повинна бути заявка, передбачена п. 4.1. договору №11 від 09.08.2017; не передбачено, яким чином вона повинна бути надана або передана відповідачу, порядок її вручення або надіслання, яким шляхом (поштою, факсимільним зв'язком чи на електронну адресу), куди (їх координати та адреси), яким документами повинно бути підтверджено отримання заявки відповідачем, а також на ту обставину, що заявка щодо поставки протягом 3-х календарних днів стосувалася випадків у разі необхідності їх термінової (дострокової) поставки, ніж протягом строку, визначеного у п. 4.1. договору або поставки до навчальних закладів в іншій кількості ніж визначено додатком 1 до договору, судом до уваги не приймається, оскільки сторонами при укладенні та підписанні договору №11 від 09.08.2017 було самостійно, на власний розсуд, визначено та погоджено його умови, в тому числі і щодо обов'язку постачальника здійснювати поставку товару покупцю протягом серпня-жовтня 2017 року, за заявкою покупця протягом 3-х календарних днів після отримання такої заявки (п.4.1. договору №11 від 09.08.2017). Договір не містить умови, що заявка на поставку товару подається лише в разі необхідності дострокової поставки товару.

Разом з тим, з аналізу додатку 1 до договору №11 від 09.08.2017 вбачається, що у ньому зазначено відомості про місце та обсяги поставки товару різним навчальним закладам, що унеможливлює здійснення поставки постачальником самостійно на власний розсуд без конкретної заявки, необхідність якої обумовлено п. 4.1. договору №11 від 09.08.2017.

Крім того, згідно з ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими до актів цивільного законодавства.

Твердження позивача про те, що працівники відділу освіти неодноразово, в телефонному режимі, зверталися до відповідача з вимогою поставити паливні брикети протягом серпня-жовтня 2017, а оскільки поставка та тоннаж брикетів протягом зазначеного періоду не змінювалась, писати письмову заявку було не доцільно, також судом до уваги не приймається, оскільки умовами договору №11 від 09.08.2017 не передбачено звернення покупця до постачальника з вимогою щодо поставки товару в телефонному режимі, оскільки поставка товару повинна відбуватися не з моменту усного повідомлення, а з моменту отримання письмового документу (заявки), що автоматично виключає можливість усних замовлень.

Таким чином, передумовою для виникнення у постачальника обов'язку передати товар є відповідний обов'язок покупця - надати заявку.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1. ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із змісту ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України слідує, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до ч.3 ст. 538 Цивільного кодексу України, зокрема, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №908/1138/15-г.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем (покупцем) не було вчинено дій, обумовлених умовами п. 4.1. договору №11 від 09.08.2017 щодо направлення відповідачу (постачальнику) заявки на поставку товару, що було підставою для подальшого виконання відповідачем (постачальником) його зобов'язань щодо поставки товару; доказів письмового звернення покупця до постачальника з вимогою (заявкою) поставити товар до матеріалів справи не додано, у зв'язку з чим строк поставки товару не настав, а тому суд доходить висновку, що у позивача відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 6.1.,6.2. договору №11 від 09.08.2017, у вигляді стягнення 15578,36 грн пені за період з 01.11.2017 по 31.12.2017 за прострочку поставки товару.

Також слід зазначити, що у відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нормами чинного законодавства не передбачено заборони щодо встановлення відповідальності у вигляді сплати пені за прострочку поставки товару.

Але діючим законодавством, зокрема ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, ст. 343 Господарського кодексу України та Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , визначено порядок обчислення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Відповідно, розмір та базу нарахування пені за прострочку поставки товару сторони повинні визначати в договорі, оскільки законодавством не визначено обов'язок та умови сплати пені за прострочку поставки товару.

Із аналізу п. 6.2. договору №11 від 09.08.2017 не можна зробити беззаперечного висновку щодо визначення сторонами бази нарахування пені.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Посилання відповідача на те, що повторно оголошений тендер Відділом освіти Менської РДА - 11.11.2017 через електронну систему публічних закупівель України ProZorro з закупівлі паливного брикету Піні-Кей ідентифікатор закупівлі: UA-2017-10-11-001667-b являється односторонньою відмовою покупця від договору № 11 від 09.08.2017, що припиняє зобов'язання відповідача, судом до уваги не приймається, оскільки порядок односторонньої відмови від договору визначено п.9.2. та 9.3. договору.

Відповідачем не надано суду доказів та не доведено, що договір №11 від 09.08.2017 було розірвано позивачем в односторонньому порядку, відповідно до п.9.2. та 9.3. договору.

Безпідставним є і твердження відповідача про те, що покупець зобов'язаний був повідомити постачальника про повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, що обов'язково підтверджуються відповідно до законодавства, оскільки п. 4.4. договору № 11 від 09.08.2017 сторони визначили, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання керівниками навчальних закладів видаткової накладної.

Таким чином, позивач, відповідно до п.4.4. договору №11 від 09.08.2017 уповноважив керівників навчальних закладів отримати товар та підписати видаткові накладні.

За таких обставин, позовні вимоги заступника керівника Менської місцевої прокуратури, в інтересах держави, в особі: Відділу освіти Менської районної державної адміністрації про стягнення з Фізичної особи-підприємця Аникієнка Дмитра Валерійовича 15578,36 грн пені, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Оскільки, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача, а тому судові витрати у даній справі покладаються на прокурора, який подавав позов та сплачував судовий збір.

Керуючись ст. 42, 46, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236-238, 239, 240,241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог заступника керівника Менської місцевої прокуратури, вул. Чернігівський шлях, 9, м. Мена, 15600 в інтересах держави, в особі: Відділу освіти Менської районної державної адміністрації, вул. Героїв АТО, 6, м. Мена, Чернігівська область, 15600 (код ЄДРПОУ 02147463) до Фізичної особи-підприємця Аникієнка Дмитра Валерійовича, пр-т. Перемоги, 119 А, м. Чернігів, 14000; АДРЕСА_1, 14000 (ІПН НОМЕР_1) про стягнення 15578,36 грн пені, відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 20.02.2018.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Л. М. Лавриненко