Постанова

від 13.02.2018 по справі 904/5104/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2018 року м. Дніпро Справа № 904/5104/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

Представники сторін:

прокурор: Вороновська О.В., посвідчення № 040413 від 20.01.2016 р.;

від відповідача-1: Догонова Т.В., довіреність №-24/0/2-18 від 12.01.2018 р.,;

представники відповідачів 2,3 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Солонянської районної ради, смт. Солоне, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 року у справі № 904/5104/17 , ухвалене суддею Петренко Н.Е., повний текст якого складений 11.10.2017 року,

за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області, м. Дніпро

до відповідача-1: Солонянської районної ради, смт. Солоне, Дніпропетровська область

відповідача-2: Приватного підприємства "НІКС", смт. Солоне, Дніпропетровська область

відповідача-3: Солонянської селищної ради, смт. Солоне, Дніпропетровська область

про визнання незаконним рішення Солонянської районної ради № 279-36/VІ від 04.12.2014 в частині передачі в оренду Приватному підприємству "НІКС" нерухомого майна приміщення Солонянської СЗОШ № 1, І-ІІІ ступеня; визнання недійсним договору оренди нерухомого приміщення від 19.06.2015; зобов'язання Приватного підприємства "НІКС" повернути за актом приймання-передачі Солонянській районній раді приміщення Солонянської СЗОШ №1,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулась Дніпропетровська місцева прокуратура №2 Дніпропетровської області до відповідача-1: Солонянської селищної ради, відповідача-2: Приватного підприємства "НІКС", в якому просила суд:

- визнати незаконним рішення Солонянської районної ради №279-36/VI від 04.12.2014 "Про оренду нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ Солонянського району" в частині передачі в оренду Приватному підприємству "НІКС" в особі директора ОСОБА_2 нерухомого майна приміщення Солонянської середньої загальноосвітньої школи №1, І-ІІІ ступенів, загальною площею 49,57 кв.м., розташованого за адресою: вул. Шевченка, б. 33, смт. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області, частини даху та 2 поверх 3-поверхової будівлі;

- визнати недійсним договір оренди нерухомого приміщення Солонянської середньої загальноосвітньої школи №1, І-ІІІ ступенів, загальною площею 49,57 кв.м., розташованого за адресою: вул. Шевченка, б. 33, смт. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області, частини даху та 2 поверх 3-поверхової будівлі, укладений 19.06.2015 між Солонянською районною радою та Приватним підприємством "НІКС" в особі директора ОСОБА_2;

- зобов'язати Приватне підприємство "НІКС" в особі директора ОСОБА_2 звільнити і повернути за актом приймання-передачі Солонянській районній раді приміщення Солонянської середньої загальноосвітньої школи №1, І-ІІІ ступенів, загальною площею 49,57 кв.м., розташованого за адресою: вул. Шевченка, б. 33, смт. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області, частини даху та 2 поверх 3-поверхової будівлі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що основним видом економічної діяльності відповідача є діяльність у сфері телевізійного мовлення, що не є навчально-виховним процесом. Використання майна навчальних загальноосвітніх закладів не за цільовим призначенням завдає шкоди інтересам держави щодо ефективного та сталого розвитку системи загальної середньої освіти та забезпечення якісного виховання і навчання дітей. Заявлені прокурором позовні вимоги ґрунтуються на порушенні відповідачами вимог чинного законодавства під час укладення спірного договору оренди нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 року здійснено заміну первісного відповідача-1 - Солонянської селищної ради, належним відповідачем-1 - Солонянською районною радою; розпочато розгляд справи заново у судовому засіданні 20.07.2017.

15.08.2017 року до господарського суду надійшла заява про зміну підстави позову, в якій прокурор просив суд змінити підставу позовних вимог у справі № 904/5104/17 та розглянути позов з урахуванням внесених змін, викласти прохальну частину в наступній редакції:

- визнати незаконним рішення Солонянської районної ради № 279-36/VІ від 04.12.2014 "Про оренду нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ Солонянського району" в частині передачі в оренду приватному підприємству "НІКС" нерухомого майна приміщення Солонянської СЗОШ № 1 І-ІІІ ступеня, загальною площею 49,57 кв.м, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с.Солоне, вул. Шевченка, 33;

- визнати недійсним Договір оренди нерухомого приміщення Солонянської СЗОШ № 1, І-ІІІ ступеня, загальною площею 49,57 кв.м, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Солоне, вул. Шевченка, 33, укладений 19.06.2015 між Солонянською районною радою та приватним підприємством "НІКС";

- зобов'язати приватне підприємство "НІКС" повернути за актом приймання-передачі Солонянській районній раді приміщення Солонянської СЗОШ № 1 І-III ступеня, площею 49,57 кв.м., яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с.Солоне, вул. Шевченка, 33.

- судові витрати в розмірі 4 800,00 грн. покласти на відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017 залучено до участі у справі відповідачем-3 - Солонянську селищну раду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 року по справі №904/5104/17 позов задоволено у повному обсязі.

Визнано незаконним рішення Солонянської районної ради № 279-36/VІ від 04.12.2014 "Про оренду нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ Солонянського району" в частині передачі в оренду приватному підприємству "НІКС" нерухомого майна приміщення Солонянської середньої загальноосвітньої школи №1 І-ІІІ ступеня, загальною площею 49,57 кв.м, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Шевченка, 33.

Визнано недійсним договір оренди нерухомого приміщення Солонянської середньої загальноосвітньої школи №1, І-ІІІ ступеня, загальною площею 49,57 кв.м., розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Шевченка, буд. 33, укладений 19.06.2015 між Солонянською районною радою (52400, Дніпропетровська область, смт. Солоне, вул. Задернюка, буд. 3, код ЄДРПОУ 25004697) та Приватним підприємством "НІКС" (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Шевченко, буд. 33, код ЄДРПОУ 24422674).

Зобов'язано Приватне підприємство "НІКС" повернути за актом приймання-передачі Солонянській районній раді приміщення Солонянської середньої загальноосвітньої школи №1, І-ІІІ ступеня, загальною площею 49,57 кв.м., яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Шевченка, буд. 33.

Стягнуто з Солонянської районної ради на користь прокуратури Дніпропетровської області витрати по сплаті судового збору у сумі 4 800,00 грн.

Не погодившись з даним рішенням Солонянська районна рада звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що рішення господарського суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме:

- судом не враховано, що прокурор, заявляючи позов в інтересах держави, в порушення вимог статті 2 ГПК України, необґрунтовано визначив, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відсутній;

- відсутність у прокурора підстав для представництва та неповідомлення суб'єкта владних повноважень про звернення до суду;

- наголошує на правомірності передачі в оренду майна закладу освіти, посилаючись на абзац 21 частини 2 статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна із складу цілісного майнового комплексу, ч. 1 та 4 сталі 61 Закону України Про освіту щодо додаткових джерел фінансування закладів освіти, підпункт 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 року про затвердження Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності;

- посилається на те, що спірне приміщення у навчальному та виховному процесах не використовується, діяльність орендаря в орендованому приміщенні не перешкоджає навчально-виховному процесу, оскільки дане приміщення знаходиться в окремому крилі школи, а необхідність школи у додатковому приміщенні відсутня;

- на даний час комунальний заклад освіти "Солонянська середня загальноосвітня школа №1 І-ІІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської області" не перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ Солонянського району, тож не знаходиться в управлінні Солонянської районної ради, а є комунальною власністю і, згідно рішення Солонянської районної ради від 27.01.2016р. №43-4/VII "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ Солонянського району", рішення Солонянської селищної ради №6-4/VII від 28.01.2016р., знаходиться в управлінні Солонянської селищної ради, як і відповідне майно, що є об'єктом оспорюваного договору оренди; не будучи власником чи управителем відповідного майна відповідач-1 не може бути відповідачем по даній справі, а позовна вимога про зобов'язанняПП Нікс повернути Солонянській районній раді майно, що є об'єктом оспорюваного договору оренди, суперечить ч. 1 ст. 785 та ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України, тобто, об'єкт оренди має бути повернуто його власнику Солонянській селищній раді;

- судом без обґрунтування причини безпідставно покладено на відповідача-1 обов'язок з відшкодування в повному обсязі судового збору.

Прокуратура Дніпропетровської області у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу Солонянської районної ради залишити без задоволення а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 року змінити в частині особи, якій повернути за актом приймання-передачі приміщення.

Солонянська селищна рада у відзиві на апеляційну скаргу звертає увагу суду на те, що є неналежним відповідачем по справі, оскільки не є стороною по спірному договору, просить задовольнити апеляційну скаргу Солонянської районної ради у повному обсязі.

Приватне підприємство НІКС відзив на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 року прийнято апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 16.01.2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 року розгляд справи відкладено на 13.02.2017 року.

В судовому засіданні 13.02.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення прокурора, представника Відповідача-1, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Рішенням Солонянської районної ради №279-36/VI від 04.12.2014 року "Про оренду нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ Солонянського району" було надано дозвіл на укладення договору оренди об'єкта нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Солонянського району, зокрема, частини нежитлового приміщення Солонянської СЗОШ №1, І-ІІІ ступеня, площею 49,57 кв.м. розташованого за адресою: 52400, вул. Шевченка, буд. 33 в смт. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області, частина даху та II поверх III поверхової будівлі (т.1, а.с.38).

19.06.2015 року між Солонянською районною радою та Приватним Підприємством "НІКС", в особі директора ОСОБА_2, було укладено договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Солонянського району, об'єктом якого відповідно до п.п. 2.1 є нерухоме майно загальною площею 49,57 кв.м., розташоване за адресою: 52400, Дніпропетровський район, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Шевченка, 33, частина даху та ІІ поверх 3-поверхової будівлі. Цільове призначення предмету Договору визначено п.п. 1.1. - для здійснення підприємницької діяльності (діяльність у сфері телевізійного мовлення). Строк дії Договору визначено п.п. 11.1- з 05.12.2014 до 01.12.2017 року. (т.1. а.с. 28-35).

19.06.2015 року на виконання умов Договору між сторонами було підписано Акт приймання - передачі приміщення за вказаною адресою, який підтверджує фактичну передачу зазначеного приміщення у строкове платне користування орендарю (т.1. а.с 36).

27.01.2016 року Солонянською районною радою було прийнято рішення № 43-4/VII "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Солонянського району", відповідно до якого юридичну особу - комунальний заклад освіти "Солонянська середня загальноосвітня школа № 1 І-ІІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської області" за адресою вул. Шевченка, буд. 33, смт. Солоне, Солонянський район, Дніпропетровська область та її майно, що перебуває на балансі відділу освіти Солонянської районної державної адміністрації передано зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Солонянського району до комунальної власності Солонянської селищної ради за умови прийняття Солонянською селищною радою відповідного рішення згідно з чинним законодавством (т.1, а.с.40-43).

Задовольняючи позовні вимоги позивача в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що майно, яке було передане в оренду, перебувало на балансі відділу освіти Солонянської районної державної адміністрації і відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту" не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, проте орендоване приміщення відповідачем використовувалось не з метою проведення освітньої діяльності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру та пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 (щодо тлумачення ст. 2 ГПК України) здійснення прокуратурою представницьких повноважень передбачає перш за все захист порушених інтересів держави у певній сфері.

Враховуючи, що спір у даній справі винник у зв'язку з порушенням порядку використання об'єктів комунальної власності освітнього призначення та порушниками встановленого порядку управління об'єктами комунальної власності є саме органи місцевого самоврядування, підстави для визначення їх позивачами уданій справі відсутні.

Разом з тим, як зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 08.12.2016 у справі №924/219/16 за результатами застосування положень ст. 29 ПІК України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру вказівка наведених норм про можливість втручання прокурора у випадку, коли захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, або коли такий орган відсутній, а так само, на необхідність обґрунтування підстав для здійснення прокурором представництва підкреслюють позавідомчий та міжгалузевий характер діяльності прокурора, як інституту, що призначений для універсального та постійного ефективного захисту конституційно значимих цінностей та відповідно розповсюджується на ті сфери суспільних відносин щодо яких діє спеціальний (відомчий) державний контроль.

Із вищенаведеного вбачається, що зазначення органу державної влади та (або) місцевого самоврядування, як органу уповноваженого здійснювані захист інтересів держави у спірних правовідносинах, можливе лише у тому випадку, якщо відповідний орган має законодавчо визначені повноваження щодо захисту інтересів держави у певній сфері (функції державного контролю).

Водночас, як вбачається із положень Закону України Про місцеве самоврядування на органи місцевого самоврядування покладено обов'язки виключно захисту інтересів територіальної громади.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у прокурора підстав для представництва є безпідставними, оскільки прокурор у позовній заяві обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави, а суд, відкривши 28.04.2017 року провадження у справі, підтвердив наявність цих підстав.

При вирішенні питання про порушення провадження у справі суд керується нормами Господарського процесуального кодексу України, яким чітко визначено підстави для відмови у прийнятті позовної заяви (відмови у відкритті провадження у справі), повернення позовної заяви (залишення позовної заяви без руху). Наявність або відсутність повідомлення громадянина або суб'єкта владних повноважень про звернення прокурора до суду не впливає на порушення (відкриття) провадження у справі, оскільки господарське процесуальне законодавство не містить наслідків, пов'язаних з наявністю або відсутністю такого повідомлення.

Правовідносини сторін виникли з приводу користування комунальним майном за договором оренди.

Положенням ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно п. 19 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання щодо передачі в оренду об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів у встановленому законом порядку, вирішуються районними і обласними радами виключно на пленарних засіданнях.

Правовий режим майна загальноосвітніх навчальних закладів встановлюється Законом України Про освіту , Про загальну середню освіту , Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами .

Так, частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування (ст. 61 Закону України "Про освіту").

Відповідно ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту", матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності; майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Частиною 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Частиною ч. 4 ст. 61 Закону України Про освіту передбачено, що додатковими джерелами фінансування є зокрема, доходи від надання в оренд) приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

При вирішенні спорів даної категорії необхідно системно застосовувати Закон України Про освіту , який є спеціальним нормативним актом по відношенню до спірних правовідносин та застосовувати положення ч. 5 ст. 63 та ч. 4 ст. 61 закону у їх сукупності.

Вказані норми знаходяться в одному розділі Закону України Про освіту - Розділ IV Фінансово-господарська діяльність, матеріально-технічна база навчальних закладів та знаходяться у безпосередньому взаємозв'язку, оскільки мають один предмет правового регулювання.

Однак, заявник апеляційної скарги в обґрунтування правомірності спірного договору оренди посилається лише на положення ч. 4 ст. 61 Закону України Про освіту , яка передбачає можливість передачі в оренду майна навчальних закладів.

Крім того, до спірних правовідносин мають застосовуватись положення Закону України Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення та Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН) 5.5.2.008-01.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України Про загальну середню освіту вимоги до матеріально-технічної бази визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами.

Статтею 20 Закону України Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення передбачено, що органи виконавчої влади, адміністрації навчально-виховних закладів, які організовують або забезпечують навчальний та виховний процеси зобов'язані забезпечити при цьому умови, які відповідають вимогам санітарних норм.

Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 року, дія яких розповсюджується на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості, встановлено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється (п. 3.19).

Отже, передача в оренду приміщення навчального закладу дозволяється лише у випадках, якщо об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу.

Навчально-виховний процес - система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об'єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо) (п. 1.2. Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затверджено наказом Міністерства освіти і науки від 01.08.2001 №563).

На момент вчинення спірного договору майно, що передане в оренду, перебувало на балансі відділу освіти Солонянської районної державної адміністрації і відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту" не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди від 19.06.2015, укладеного між Солонянською районною радою та приватним підприємством НІКС орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно для здійснення підприємницької діяльності (діяльність у сфері телевізійного мовлення).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності приватного підприємства НІКС є діяльність у сфері телевізійного мовлення .

Таким чином, економічна діяльність приватного підприємства НІКС не передбачає надання послугу галузі освіти.

Відповідачем орендоване приміщення використовувалось не з метою проведення освітньої діяльності, тому при наданні спірного майна в оренду порушено вимоги ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Враховуючи, що об'єкти освіти, навчальні заклади, засновані на комунальній власності, джерелами фінансування яких є кошти місцевих/державних бюджетів, не підлягають приватизації і використання їх не за призначенням, тобто не для навчального та наукового процесу, суперечить вимогам чинного законодавства, тоді як приміщення школи було надано в оренду для здійснення підприємницької діяльності відповідача-2 і ця діяльність не пов'язана з навчально-виховним процесом, укладення між Солонянською районною радою (орендодавцем) та ПП "НІКС" (орендарем) договору оренди нерухомого майна відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, а саме ст. 63 Закону України "Про освіту", що є підставою для визнання спірного правочину згідно ст.203 Цивільного кодексу України, ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним в судовому порядку.

Слід також зауважити, що вищевказані законодавчі акти (Закон України Про оренду державного та комунального майна , Постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними Закладами, іншими установами та закладами та ін.) не скасовують застережень, які містяться у частині 5 ст. 63 Закону України Про освіту щодо використання об'єктів освіти за призначенням та не містять протилежних положень, які б дозволяли використання об'єктів не в освітніх цілях, чим спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги.

Зокрема, підпункт 2 пункту 8 Постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами , на який посилається Солонянська районна рада, передбачає можливість передачі в оренду майна навчального закладу, яке тимчасово не використовується закладом освіти в навчальному процесі. Проте, вказаний пункт та постанова в цілому не містять положень, які б дозволяли здійснювати таку передачу в оренду з порушенням цільового призначення майна навчальних закладів, тобто не в освітніх цілях.

Для розуміння, виявлення і розкриття цілей, які ставив законодавець закріплюючи ч. 5 ст.63 Закону України Про освіту , яка забороняє використання об'єктів освіти не за призначенням, варто звернути увагу, що у Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, затвердженій Указом Президента України від 25.06.2013, наявність у системі освіти фактів нецільового використання приміщень навчальних закладів визначено, як одну з актуальних проблем розвитку освіти в Україні.

Забороняючи "використання не за призначенням" (ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту"), законодавство не містить чіткого зазначення, яке використання може кваліфікуватися таким, що буде суперечити призначенню. З огляду на викладене суд вважає, що законна мета норми ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту"- не допустити такого використання об'єкту освіти, яке за зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак буде суперечити призначенню такого об'єкту з огляду на освітній, навчально-виховний, навчально-виробничий, науковий характер діяльності закладу освіти.

Апеляційним судом встановлено, що орендар не є закладом освіти, не має ліцензії на надання освітніх послуг, тому не може здійснювати навчально-виховну діяльність та надавати такі послуги.

При цьому, невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірною передачі такого приміщення в оренду з іншою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом метою, оскільки чинним законодавством встановлена заборона використання цього приміщення з іншою метою.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 23.02.2017 у справі №922/2687/15, від 23.03.2017 у справі №913/731/16, від 12.04.2017 у справі №922/2759/16.

За положеннями ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Рішення Солонянської районної ради №279-36/VI від 04.12.2014 року "Про оренду нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ Солонянського району", на підставі якого передано спірне приміщення в оренду, в частині передачі в оренду Приватному підприємству "НІКС" нерухомого майна приміщення Солонянської середньої загальноосвітньої школи № 1, І-ІІІ ступеня, загальною площею 49,57 кв.м., розташованого за адресою: Дніпропетровська область, смт. Солоне, вул. Шевченка, буд. 33, суперечить нормам законодавства, тому підлягає визнанню незаконним.

Відповідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Із правової природи договору оренди нерухомого майна вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди у разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, оскільки використання майна безповоротне і відновити первісне положення сторін практично неможливо.

Згідно з ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 236 Цивільного кодексу України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди у разі його недійсності унеможливлює проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір судом має бути визнано недійсним і припинено лише на майбутнє, а не з моменту укладення (постанова Верховного Суду України від 01.07.2015 р. у справі №3-195гс15).

У зв'язку із визнанням недійсним договору оренди нежитлового приміщення на Приватне підприємство "НІКС" покладається обов'язок повернути приміщення, що є предметом договору, тому господарським судом цілком вірно задоволено позовні вимоги прокурора в частині зобов'язання Приватне підприємство "НІКС" звільнити та повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі.

Проте, приймаючи рішення по справі, господарський суд залишив поза увагою, що комунальний заклад освіти "Солонянська середня загальноосвітня школа №1 І-ІІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської області" не перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ Солонянського району, тож не знаходиться в управлінні Солонянської районної ради, а згідно п.п. 2.1.6 п. 2 рішення Солонянської районної ради від 27.01.2016р. №43-4/VII "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Солонянського району", рішення Солонянської селищної ради №6-4/VII від 28.01.2016р. передано зі спільної власності територіальної громади сіл, селищ Солонянського району до комунальної власності Солонянської селищної ради, в управлінні якої знаходиться і відповідне майно, що є об'єктом договору оренди.

Згідно ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

24.03.2017 року між Солонянською селищною радою та Приватним підприємством НІКС укладено договір до договору оренди нерухомого майна від 19.06.2015 року, відповідно до якого у зв'язку із зміною орендодавця - Солонянської районної ради внесено зміни до преамбули та п. 12 Юридичні адреси та банківські реквізити сторін договору оренди нерухомого майна від 19.06.2015 року.

Крім того, Солонянською селищною радою виставлялися ПП НІКС рахунки на оплату за оренду приміщення, за якими отримується орендна плата.

01.12.2017 року між сторонами: Солонянською селищною радою та Приватним підприємством НІКС підписано Акт приймання - передачі орендованого приміщення з оренди.

Отже, на момент винесення оскаржуваного рішення об'єкт оренди мав бути повернуто його власнику станом на час прийняття господарським судом рішення по справі - Солонянській селищній раді, а не Солонянській районній раді, як просив прокурор у позовній заяві та зазначив господарський суд у оскаржуваному рішенні.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 року в частині, якою зобов'язано Приватне підприємство "НІКС" повернути за актом приймання-передачі Солонянській районній раді приміщення Солонянської середньої загальноосвітньої школи №1, І-ІІІ ступеня, загальною площею 49,57 кв.м., яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Шевченка, буд. 33, необхідно скасувати, оскільки висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки вимога про повернення спірного приміщення саме Солонянській селищній раді не була предметом розгляду в суді першої інстанції, то апеляційний суд відповідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України не може вийти за межі позовних вимог та постановити рішення, яким зобов'язати Приватне підприємство НІКС повернути спірне приміщення Солонянській селищній раді.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави для задоволення позову щодо відповідача-3 Солонянської селищної ради, оскільки з позовної заяви не вбачається пред'явлення до Солонянської селищної ради жодної з трьох позовних вимог, зокрема, вимоги про визнання недійсним рішення Солонянської районної ради, про визнання недійсним договору оренди, про зобов'язання повернути об'єкт оренди, як наслідок, не визначено яким чином Солонянська селищна рада порушує чи не визнає прав або законних інтересів держави по кожній вимозі.

В прийнятому відповідачем-1 спірному рішенні та укладеному з відповідачем-2 договорі оренди на момент їх прийняття та укладення не йшлось про права та обов'язки відповідача-3, і прокурор в позові не посилається на порушення чи невизнання саме відповідачем-3 прав або законних інтересів держави по кожній з трьох вимог.

У зв'язку з чим, рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог до відповідача-3 Солонянської селищної ради необхідно скасувати.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, знайшли своє часткове підтвердження.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є таким, що не в повній мірі відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства, в зв'язку з чим апеляційна скарга на підставі ст. 277 ГПК України підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог до відповідача-3 Солонянської селищної ради, а також в частині, якою зобов'язано Приватне підприємство "НІКС" повернути за актом приймання-передачі спірне приміщення Солонянській районній підлягає скасуванню. В цій частині слід прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Щодо доводів скаржника про безпідставне стягнення судового збору, то приписами ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на момент винесення рішення) встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Солонянської районної ради, на підставі прийнятого рішення якої було укладено спірний договір та надано в оренду нежитлове приміщення школи, судові витрати по справі підставно покладено на відповідача-1 у повному обсязі.

З цих же підстав колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача-1.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 240, 273, 275, 277, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Солонянської районної ради, смт. Солоне, Дніпропетровська область - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 року у справі № 904/5104/17 в частині задоволення позовних вимог до відповідача-3 Солонянської селищної ради, а також в частині, якою зобов'язано Приватне підприємство "НІКС" повернути за актом приймання-передачі Солонянській районній раді приміщення Солонянської середньої загальноосвітньої школи №1, І-ІІІ ступеня, загальною площею 49,57 кв.м., яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Шевченка, буд. 33 - скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 року у справі № 904/5104/17 залишити без змін.

Судові витрати Солонянської районної ради за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.02.2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя Л.О. Чимбар