Постанова

від 14.02.2018 по справі 910/16698/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2018 р. Справа№ 910/16698/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 14.02.2018;

розглянувши апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартиного будинку №18, 19 по вулиці П.Григоренка, 36-А "Зеніт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 (повне рішення складено - 07.12.2017)

у справі № 910/16698/17 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 18,19 по вулиці П.Григоренка 36-А "Зеніт"

про стягнення 147 279,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 18,19 по вулиці П.Григоренка 36-А "Зеніт" (надалі - відповідач) про стягнення 147 279,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.05.2015 між позивачем та відповідачем укладено угоду №Р1310380-05/15 про реструктуризацію заборгованості за договором №1310380 від 26.06.2000 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Внаслідок неналежного виконання умов угоди, заборгованість відповідача станом на 01.09.2017 складає 104 548,16 грн. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 104 548,16 грн - основного боргу, інфляційну складову у розмірі 33 568,00 грн, 3% річних в розмірі 9 163,36 грн та 2 209,19 грн. витрат із сплати судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 (повне рішення складено - 07.12.2017) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 18,19 по вулиці П.Григоренка 36-А "Зеніт" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" основний борг в розмірі 39 362 грн. 37 коп., індекс інфляції в розмірі 33 568 грн 00 коп, три проценти річних в розмірі 9 163 грн 36 коп та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 812 грн 20 коп. В іншій частині позову в розмірі 26 461,93 грн відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартиного будинку №18, 19 по вулиці П.Григоренка, 36-А "Зеніт" 15.12.2017 (згідно відтиску штемпеля Господарського суду міста Києва на апеляційній скарзі) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до невірного з'ясування судом обставин, що мають значення у справі. Окрім цього, за доводами апелянта, судом першої інстанції помилково не було враховано, що сума основного боргу у розмірі 56 627,09 грн є припинена. А тому просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2017 справу № 910/16698/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2017 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною Об`єднання співвласників багатоквартиного будинку №18, 19 по вулиці П.Григоренка, 36-А "Зеніт" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/16698/17.

15.01.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартиного будинку №18, 19 по вулиці П.Григоренка, 36-А "Зеніт" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/16698/17 було призначено до розгляду на 14.02.2018.

У зв'язку з перебування з 12.02.2018 по 02.03.2018 у відпустці судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.02.2018 для розгляду апеляційної скарги у даній справі було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Михальська Ю.Б., вказана судова колегія ухвалою від 14.02.2018 прийняла апеляційну скаргу у даній справі до свого провадження.

В судовому засіданні 14.02.2018 представник відповідача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 14.02.2018 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.06.2000 між акціонерною Енергопостачальною компанією Київенерго (постачальник), правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство Київенерго та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 18,19 по вулиці П.Григоренка 36-А "Зеніт" (споживач) укладено договір №1310380 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб з опалення та гарячого водопостачання, а споживач - отримати її та оплатити.

В подальшому, 14.05.2015 між Публічним акціонерним товариством Київенерго (енергопостачальна організація) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 18,19 по вулиці П.Григоренка 36-А "Зеніт" (споживач) укладено угоду №Р1310380-05/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.06.2000 №1310380. Вказана обставина не заперечувалась сторонами ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення суду.

Відповідно до п.1. угоди передбачено, що споживач визнає та підтверджує заборгованість перед енергопостачальною організацією за договором від 26.06.2000 №1310380 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.05.2015 загальною сумою 414 329,26 грн з ПДВ. Заборгованість сумою 137 116,89 грн - згідно рішення від 21.01.2014 №13/556; заборгованість сумою 277 212,37 грн, що виникла за період з 01.11.2009 по 01.05.2015.

Згідно з п.2 угоди, споживач зобов'язується сплатити зазначені у п.1.2 цієї угоди суми протягом травня 2015 року - квітня 2016 року щомісячними платежами згідно з додатком 1 цієї угоди до 25 числа кожного місяця за тарифною групою згідно з вищезазначеним договором.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що графіком погашення заборгованості ОСББ Зеніт (додаток №1 до угоди №Р1310380-05/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.06.2000 №1310380) передбачено, що відповідач повинен сплатити 277 212,37 грн, а саме: до 25 числа кожного місяця: травень 2015 року - 23 101,04 грн, червень 2015 року - 23 101,04 грн, липень 2015 року - 23 101,04 грн, серпень 2015 року - 23 101,04 грн, вересень 2015 року - 23 101,04 грн, жовтень 2015 року - 23 101,04 грн, листопад 2015 року - 23 101,04 грн, грудень 2015 року - 23 101,04 грн, січень 2016 року - 23 101,04 грн, лютий 2016 року - 23 101,04 грн, березень 2016 року - 23 101,04 грн, квітень 2016 року - 23 101,04 грн.

Пунктом 3 угоди передбачено, що споживач разом із сплатою суми, зазначеної у п.1.2 цієї угоди, зобов'язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 4 угоди при проведенні сплати заборгованості, зазначеної у п.1.2 цієї угоди, споживач посилається в реквізитах призначення платежу платіжного документа на цю угоду та зазначити № договору, за яким здійснює оплату боргу. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані енергопостачальною організацією кошти зараховується в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди.

Звертаючись із позовом у даній справі, позивач зазначив, що станом на 01.09.2017 відповідачем проведено часткову оплату заборгованості на загальну суму 172 664,21 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на 01.09.2017 становить 104 548,16 грн.

Розглядаючи спір по суті у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 38 723,86 грн; в іншій частині позов задоволено частково: стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 18,19 по вулиці П.Григоренка 36-А "Зеніт" на користь ПАТ "Київенерго" основний борг в розмірі 39 362 грн 37 коп, індекс інфляції в розмірі 33 568 грн 00 коп, 3% річних в розмірі 9 163 грн 36 коп та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 812 грн 20 коп; в іншій частині позову в розмірі 26 461,93 грн - відмовлено.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим такий висновок місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, з матеріалів справи (53-55, 75-76), відповідачем надано докази часткової оплати на суму 65 185,79 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: №97 від 06.09.2017 на суму 12 861,93 грн, №105 від 26.09.2017 на суму 13 600,00 грн, №113 від 18.10.2017 на суму 12 861,93 грн, №123 від 31.10.2017 на суму 12 861,93 грн, №124 від 07.11.2017 на суму 13 000,00 грн.

З урахуванням тієї обставини, що частина боргу у розмірі 38 723,86 грн була погашена відповідачем після порушення провадження у даній справі, судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення 38 723,86 грн на підставі п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції).

Щодо суми основного боргу у розмірі 26 461,93 грн, з урахуванням тієї обставини, що вказана сума боргу була погашена відповідачем до порушення провадження у даній справі, місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні вимог в цій частині.

Таким чином, обґрунтованим та таким, що правомірно задоволено судом першої інстанції є основний борг у розмірі 39 362, 97 грн, виходячи з обрахунку: 104 548,16 грн - (26 461,93 + 38 723,86 грн).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що факт наявності основної заборгованості за угодою №Р1310380-05/15 від 14.05.2015 в розмірі 39 362,37 грн у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта, що як позивачем, так і судом першої інстанції не було враховано, що зобов'язання боржника перед кредитором із сплати фінансових санкцій за рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 № 13/556 в сумі 56 627,09 грн вважаються припиненими, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, як вбачається з наданого відповідачем договору №1518-16 про відступлення права вимоги (цесії) від 17.11.2016 та угоди №1520-16 про порядок сплати санкцій від 17.11.2016 та доказів сплати по даним угодам, вона стосується виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 №13/556. Тоді як спір у даній справі виник щодо несплати відповідачем заборгованості на суму 277 212,37 грн, що виникла за період з 01.11.2009 по 01.05.2015 (відповідно до угоди №Р1310380-05/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.06.2000 №1310380), а не щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 № 13/556. Аргументи апелянта щодо зарахування однієї заборгованості за рахунок іншої (за умови самостійного визначення призначення платежу) є помилковими. А тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтовані та такі, що відхиляються судом апеляційної інстанції.

Окрім суми основного боргу, позивачем до стягнення було також заявлено 3 % річних в розмірі - 9 163,36 грн та індекс інфляції в розмірі 33 568,00 грн.

Так, щодо вказаних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом було правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині в повному обсязі в розмірі 3 % річних - 9 163,36 грн та індекс інфляції в розмірі 33 568,00 грн за період з травня 2015 по вересень 2017 (за кожен платіж, визначений графіком, окремо).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції є обґрунтоване, відсутні підстави для його скасування, а тому, відповідно, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції у розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з меж та доводів апеляційної скарги в розумінні ст. 269 ГПК України та повноважень суду апеляційної інстанції, визначених ст. 275 ГПК України.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартиного будинку №18, 19 по вулиці П.Григоренка, 36-А "Зеніт" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/16698/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/16698/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16698/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 19.02.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Ю.Б. Михальська

А.Г. Майданевич