Постанова

від 13.02.2018 по справі 922/2222/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2018 р. Справа № 922/2222/17

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.

та за участю:

від прокуратури Харківської області прокурор відділу Зливка К.О. (посвідчення № 047938 від 13.09.2017);

від Харківської обласної державної адміністрації - Котляр О.Б. (довіреність № 01-53/10584 від 26.12.2017);

від 1-го відповідача - ФОП Іванюкович І.С. особисто;

від 1-го відповідача - Петраков В.А. (представник на підставі договору щодо надання правової допомоги та свідоцтва № 2102 від 14.06.2017);

від Харківського обласного управління водних ресурсів - Колосов В.Я. (довіреність № 22 від 09.01.2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області (вх. №3806 Х/2) на рішення ухвалене Господарським суду Харківської області о 12 годині 59 хвилин у складі колегії суддів : головуючий суддя Новікова Н.А., суддя Чистякова І.О., суддя Присяжнюк О.О. 20.11.2017 у приміщенні Господарського суду Харківської області у справі № 922/2222/17

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області

в інтересах держави в особі:

позивача-1 Харківського обласного управління водних ресурсів (код ЄДРПОУ 01038594);

позивача -2 Краснокутського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 38289026);

позивача -3 Харківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956);

до 1-го відповідача ФОП Іванюковича І.С. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

2-го відповідача В'язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04397371)

про визнання незаконними та скасування рішень; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки; зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Держави в особі позивачів Харківського обласного управління водних ресурсів, Краснокутського міжрайонного управління водного господарства, Харківської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідачів фізичної особи-підприємця Іванюковича І.С., В'язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, в якій просить:

1. визнати незаконним та скасувати рішення 25 сесії XXIV скликання від 22.12.2005 року "Про надання дозволу приватному підприємцю Іванюкович І.С. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під Трудолюбівським водосховищем для подальшого надання в оренду на території В'язівської сільської ради";

2. визнати незаконним та скасувати рішення 10 сесії V скликання В'язівської сільської ради від 18.12.2007 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком з земель запасу водного фонду сільської ради в межах с. Михайлівка та технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки";

3. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду від 10.06.2008 року, укладений між В'язівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Іванюковичем І.С., яка знаходиться в межах с. Михайлівка на території В'язівської сільської ради загальною площею 40,2590 га, у тому числі 35,9000 га під ставками, 0,2000 га під гідротехнічними спорудами, 4,1590 га пасовищ строком на 49 років, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Харківській області 09.07.2008 року за № 040869900003;

4. зобов'язати фізичну особу-підприємця Іванюковича І.С. повернути В'язівській сільській раді земельну ділянку загальною площею 40,2590 га, що використовується на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.06.2008 року, укладеного між В'язівською сільською радою та фізичною особою- підприємцем Іванюковичем І.С.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2017 у справі № 922/2222/17 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення 25 сесії XXIV скликання від 22.12.2005 року "Про надання дозволу приватному підприємцю Іванюкович І.С. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під Трудолюбівським водосховищем для подальшого надання в оренду на території В'язівської сільської ради" - припинено. В решті позову - відмовлено.

Прокуратура Харківської області не погодилась з прийнятим у справі рішенням та звернулась з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2017 у справі № 922/2222/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити. Судові витрати відшкодувати на користь прокуратури Харківської області за рахунок відповідачів.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував те, що станом на час прийняття В'язівською сільською радою розпорядження від 18.12.2007 та укладення 10.06.2008 з ФОП Іванюковичем І.С. спірного договору оренди землі розмежування між землями державної та комунальної власності в межах с. Михайлівка В'язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області та, застосовуючи норми ч. 1, 4 ст. 122 п. 12 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, дійшов необґрунтованого висновку про наявність у В'язівської сільської ради компетенції на передачу спірної земельної ділянки в оренду.

Крім того, апелянт посилається на те, що відповідно до ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі під водними об'єктами загальнодержавного значення. На думку апелянта, вказана норма закону, незалежно від того, в якому статусі опиниться спірна земельна ділянка у разі здійснення розмежування земель на землі державної та комунальної власності, - чи в статусі комунальної, чи то державної, - є самодостатньою. Тобто правовий режим спірної земельної ділянки саме як державної форми власності не зміниться, ні за яких обставин чи норми законодавства, які матимуть місце у майбутньому. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет міністрів України та місцеві державні адміністрації. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що право розпорядження спірною земельною ділянкою належить Харківській обласній державній адміністрації.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В'язівська сільська рада надіслала відзив (вх. 54 від 04.01.2018) на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а доводи, викладені в апеляційній скарзі - безпідставними.

Від Харківської обласної державної адміністрації надійшли пояснення (вх. 345 від 12.01.2018), в яких зазначила, що підтримує вимоги, викладені в апеляційній скарзі прокуратури, вважає доводи апелянта обґрунтованими.

Від Харківського обласного управління водних ресурсів надійшов відзив (вх. 423 від 15.01.2018) на апеляційну скаргу, в якому звертає увагу на те, що сільська рада передала в оренду земляні гідротехнічні споруди, які знаходяться на балансі Краснокутського міжрайонного управління водного господарства та не є власністю орендодавця. Зазначив, що підтримує вимоги апеляційної скарги прокуратури та просить скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове, яким повністю задовольнити вимоги прокуратури Харківської області.

15.12.2017 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 48, ст.436.

Відповідно до п. п. 9 п. 1 Перехідних положень справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи наведені норми Закону, справа розглядається за правилами ГПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017.

В судовому засіданні 17.01.2018 оголошено про перерву в судовому засіданні до 07.02.2018.

Від Харківського обласного територіального управління водних ресурсів надійшло клопотання (вх. 550 від 17.01.2018), в якому просить долучити до матеріалів справи копію водного паспорта Трудолюбівського водосховища, довідку про комплексне призначення, довідка балансоутримувача.

Від ФОП Іванюковича І.С. надійшов відзив (вх. 554 від 17.01.2018) на апеляційну скаргу, в якому він наводить заперечення на доводи, викладені в апеляційній скарзі. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, яке, на його думку, є законним та обґрунтованим.

Від Дергачівської місцевої прокуратури надійшла відповідь (вх. 900 від 25.01.2018) на відзив Іванюковича І.С. У відповіді заперечує проти позиції та доводів відповідача, вважає їх такими, що суперечать фактичним обставинам справи. Вважає безпідставним посилання відповідача на те, що на момент виникнення спірних правовідносин не існувало розмежування між землями державної та комунальної власності. Наводить обґрунтування своєї позиції.

ФОП Іванюковичем І.С. надано заперечення щодо відповіді прокуратури на відзив відповідача.

Від Краснокутського міжрайонного управління водного господарства надійшло клопотання (вх. 1320 від 06.02.2018), в якому зазначив, що підтримує апеляційну скаргу, щодо винесення рішення покладається на розсуд суду.

07.02.2018 оголошено про перерву в судовому засіданні до 13.02.2018.

Від Харківського обласного управління водних ресурсів надійшли додаткові пояснення (вх. 1497 від 12.02.2018). В поясненнях зазначає, що Трудолюбівське водосховище є водосховищем комплексного призначення та не може бути об'єктом оренди. Крім того, вказує на безпідставність посилань відповідача ФОП Іванюковича І.С. щодо погодження відведення земельної ділянки водного фонду на території В'язівської сільської ради. Звертає увагу суду на те, що листом, на який посилається відповідач ФОП Іванюкович, поставлені умови при виконанні яких може відбутись це погодження. Вказує на те, що жоден з пунктів умов виконаний не був.

Провадження у справі продовжено після перерви 13.02.2018 у тому ж складі суду.

В судовому засіданні 13.02.2018 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні. Вказує на те, що В'язівська сільська рада не мала відповідних повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

В судовому засіданні 13.02.2018 представник Харківської обласної державної адміністрації, представник Харківського обласного управління водних ресурсів підтримали вимоги апеляційної скарги. Представник обласного управління водних ресурсів зазначає, що на земельній ділянці, яка передана в оренду за оспорюваним договором, знаходяться гідротехнічні споруди, якими не мала права розпоряджатись В'язівська сільська рада та які знаходяться на балансі Краснокутського міжрайонного управління водного господарства.

В судовому засіданні 13.02.2018 відповідач особисто та його представник заперечували проти вимог апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду. Звернули увагу суду на те, що гідротехнічні споруди, які знаходяться на балансі Краснокутського міжрайонного управління водного господарства, в оренду не передавались. Вказує на те, що гідротехнічні споруди, про які зазначають представники Краснокутського обласного управління водних ресурсів та Краснокутського міжрайонного управління водного господарства, та ті, які зазначені в спірному договорі оренди та передані ФОП Іванюковичу, є різними об'єктами з різною площею та призначенням. В обґрунтування звертає увагу суду на невідповідність площі та характеристик гідроспоруд, про які зазначають представники водного господарства та управління водних ресурсів, площі, переданої в оренду земельної ділянки та гідроспоруди, яка зазначена в договорі оренди. Отже, зазначені позивачами гідроспоруди йому не передавались. Вказує, що на орендованій земельній ділянці розташований місток, який і визначений у договорі як гідроспоруда.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши докази, які стосуються фактів, на які посилаються учасники провадження у справі, переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що спірні рішення В'язівської сільської ради прийняті всупереч вимог ст. ст. 12, 122 Земельного кодексу України, ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" та ст. 51 Водного Кодексу України, а саме за відсутності у органу місцевого самоврядування відповідних повноважень. Прокурор вважає, що В'язівська сільська рада, приймаючи рішення 10 сесії V скликання від 18.12.2007 щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 40,2590 га ФОП Іванюковичу І.С. не мала права на розпорядження землями загальнодержавного значення. На думку прокурора, постійним користувачем вищевказаної земельної ділянки є Краснокутське МУВГ. Прокурор вказує, що В'язівська сільська рада за відсутності згоди Краснокутського МУВГ незаконно вилучила земельну ділянку у постійного землекористувача та передала її в користування на умовах оренди ФОП Іванюкович І.С. Крім того, прокурор посилається на порушення ст. ст. 124,134 ЗК України, а саме на передання земельної ділянки без земельних торгів. Недотримання процедури надання в оренду земельної ділянки, на думку прокурора, є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення 10 сесії V скликання В'язівської сільської ради від 18.12.2007 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком з земель запасу водного фонду сільської ради в межах с. Михайлівка та технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки" місцевий господарський суд дійшов висновку, що вказане рішення відповідає вимогам закону та прийнято В'язівською сільською радою в межах її повноважень. З огляду на наведене, суд також дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору оренди землі з підстав наведених у позові.

Припиняючи провадження у справі в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення 25 сесії XXIV скликання від 22.12.2005 року "Про надання дозволу приватному підприємцю Іванюкович І.С. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під Трудолюбівським водосховищем для подальшого надання в оренду на території В'язівської сільської ради", суд послався на п. 2 ч. 1 статті 80 ГПК України. Так, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 06.03.2017 по справі № 922/4648/16 вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання фізичної особи - підприємця Іванюковича І.С. повернути В'язівській сільській раді земельну ділянку загальною площею 40,2590 га, що використовується на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.06.2008, укладеного між В'язівською сільською радою та фізичною особою - підприємцем Іванюковичем І.С., суд дійшов висновку про безпідставність її заявлення з огляду на те, що дана вимога не направлена на відновлення прав позивача, оскільки передбачає зобов'язання відповідача - 1 вчинити дії по передачі земельної ділянки відповідачу 2.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірними такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених Законом України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 ГПК України (в редакції чинній на момент звернення прокурора з позовом у даній справі).

Відповідно до статті 29 ГПК України (в редакції чинній на момент звернення прокурора з позовом у даній справі) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених Законом України "Про прокуратуру".

Відповідно до п. 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на момент звернення прокурора з позовом у даній справі) право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Статтею 23 "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Як вбачається з матеріалів справи Дергачівська місцева прокуратура Харківської області повідомила Краснокутське міжрайонне управління водного господарства та Харківську обласну державну адміністрацію про звернення з позовом у даній справі (а.с. 79 т. 1)

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/9 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", зазначеним у статті 2 ГПК України , потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом ст. 131-1 Конституції України та ст. 2 ГПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючі визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Прокурором зазначено, що пред'являючи позов у даній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення земельної ділянки із користування відповідача.

У Конституції України закріплено, що земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 1 Земельного Кодексу України земля в Україні може перебувати в приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури.

Отже, прокурором обґрунтовано підстави для представництва у даній справі, що правомірно підтверджено господарським судом першої інстанції.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Рішенням 25 сесії XXIV скликання від 22.12.2005 року приватному підприємцю Іванюковичу І.С. надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під Трудолюбівським водосховищем для подальшого надання в оренду на території В'язівської сільської ради (арк. справи 43).

Рішенням 10 сесії V скликання від 18.12.2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під ставком із земель запасу водного фонду сільської ради в межах с. Михайлівка та технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та надано в оренду приватному підприємцю Іванюковичу І.С. вищевказану земельну ділянку для рибогосподарської діяльності, терміном на 49 років (арк. справи 45).

На підставі рішення 10 сесії V скликання від 18.12.2007 року між В'язівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Іванюковичем І.С. 10.06.2008 року укладено договір оренди землі, яка знаходиться в межах с. Михайлівка на території В'язівської сільської ради загальною площею 40,2590 га, у тому числі 35,9000 га під ставками, 0,2000 га під гідротехнічними спорудами, 4,1590 га пасовищ строком на 49 років (арк. справи 47-53).

Договір оренди землі від 10.06.2008 року, укладений між В'язівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Іванюковичем І.С., зареєстровано у відділі Держкомзему у Харківській області 09.07.2008 року за № 040869900003 (арк. справи 23).

Відповідно до п. 8 договору оренди землі договір укладено на 49 років (арк. справи 148).

Відповідно до листа № 02-25-16 вих. 16 від 16.09.2016 року відділу Держгеокадастру у Краснокутському районі Харківської області за землекористувачем фізичною особою-підприємцем Іванюковичем І.С. обліковується земельна ділянка загальною площею 40,2590 га, у тому числі 35,9000 га під ставками, 0,2000 га під гідротехнічними спорудами, 4,1590 га пасовищ згідно договору оренди землі, укладеного 10.06.2008 року між фізичною особою-підприємцем Іванюковичем І.С. та В'язівською сільською радою на земельну ділянку державної власності площею 40,2590га під Трудолюбівським водосховищем (арк. справи 23).

Згідно копії відповіді від № 02-11/846 від 11.09.2017 року Краснокутського міжрайонного управління водного господарства на балансі управління знаходиться земляна гребля Трудолюбівського водосховища з гідротехнічною спорудою. Балансова вартість становить 3101423,00 грн. (арк. справи 66).

Місцевим господарським судом встановлено також, що Трудолюбівське водосховище знаходиться і використовується на території більш як однієї області, а саме: у Краснокутському районі Харківської області та Чутівському районі Полтавської області, а відтак, у відповідності до ст. 5 Водного кодексу України є водним об'єктом загальнодержавного значення.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно з приписами статті 5 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3)поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4)водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: 1)поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2)підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання. Згідно зі статтею 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Статтею 59 Земельного кодексу України визначено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Відповідно до частини 3 статті 140, частини 1 статті 144, частини 1 статті 143 Конституції України територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин відповідно до закону. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. За приписами статті 4 цього ж Закону орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. Водночас, Розділом VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про оренду землі" визначено, що частини 2, 3 і 4 статті 4 набирають чинності після розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності. До розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України. За приписами частин 1, 4 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті. При цьому, пунктом 12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об'єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку. За приписами статті 10 Закону України "Про розмежовування земель державної та комунальної власності" ( в редакції станом на момент ухвалення рішення ради), розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється в межах адміністративно-територіальних утворень - сіл, селищ, міст, районів, областей. Підставою для проведення робіт, пов'язаних з розмежуванням земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів, є рішення сільської, селищної, міської ради, а за межами населених пунктів - рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим або відповідної обласної державної адміністрації. Розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється за проектами, які за замовленням відповідних сільських, селищних, міських рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій розробляються державними та іншими землевпорядними організаціями.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду. Крім того, місцевим господарським судом правомірно визначено, що з огляду на наведені приписи, в даному випадку, державою фактично делеговані повноваження органам місцевого самоврядування, до моменту розмежування земель державної і комунальної власності, щодо розпорядження землями державної власності, які знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Разом з вищенаведеним, як встановлено місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду, матеріали справи не містять доказів розмежування земель державної та комунальної власності в межах с. Михайлівка , В'язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, в тому числі щодо земельної ділянки під Трудолюбівським водосховищем на території с. Михайлівка , В'язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області станом на момент прийняття спірних рішень ради.

Доказів реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за Харківською облдержадміністрацією матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення 10 сесії V скликання В'язівської сільської ради від 18.12.2007 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком з земель запасу водного фонду сільської ради в межах с. Михайлівка та технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки", оскільки сільська рада діяла в межах повноважень, наданих їй законом.

Також судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 10.06.2008 року, укладеного між В'язівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Іванюковичем І.С., яка знаходиться в межах с. Михайлівка на території В'язівської сільської ради загальною площею 40,2590 га, у тому числі 35,9000 га під ставками, 0,2000 га під гідротехнічними спорудами, 4,1590 га пасовищ строком на 49 років, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Харківській області 09.07.2008 року за № 040869900003 з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 14 Закону України "Про оренду землі" Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 15 вказаного закону передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як встановлено місцевим господарським судом та під час апеляційного провадження спірний договір оренди зареєстровано у відділі Держкомзему у Харківській області 09.07.2008 року за № 040869900003 (арк. справи 23).

Згідно статті 215 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення спірного договору оренди) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення спірного правочину) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно встановлено, що прокурором не доведено підстав, з якими Закон пов'язує недійсність правочину.

Судова колегія вважає безпідставними посилання прокурора в апеляційній скарзі на порушення процедури передання земельної ділянки, яке полягає в непроведенні аукціону, оскільки на момент прийняття спірного рішення ради 18.12.2007 про передачу земельної ділянки в оренду положення закону щодо передачі земельних ділянок в оренду шляхом проведення аукціону були відсутні.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом залишено поза увагою той факт, що спірним договором оренди надано в користування на умовах оренди ФОП Іванюковичу І.С., крім землі, гідротехнічну захисну споруду спростовуються матеріалами справи.

Так, згідно з умовами договору оренди землі від 10.06.2008 року в оренду передана земельна ділянка загальною площею 40,2590 га у тому числі 35,90 га під ставками та 0,20 га під гідротехнічними спорудами , 4,1590 га пасовищ.

Отже, матеріали справи не містять доказів передання в оренду гідротехнічної споруди. Матеріали справи не містять також доказів неможливості використання та обслуговування балансоутримувачем гідротехнічної споруди, яка знаходиться над земельною ділянкою наданою в оренду ФОП Іванюковичу І.С.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення 25 сесії XXIV скликання від 22.12.2005 року "Про надання дозволу приватному підприємцю Іванюкович І.С. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під Трудолюбівським водосховищем для подальшого надання в оренду на території В'язівської сільської ради", зважаючи на таке.

Рішенням Господарського суду Харківської області по справі № 922/4648/16 у задоволенні позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України, Харківського обласного управління водних ресурсів, Краснокутського міжрайонного управління водного господарства, Харківської обласної державної адміністрації до: відповідача 1 - фізичної особи-підприємця Іванюковича Ігоря Семеновича та відповідача 2 - В'язівської сільської ради Харківської області про визнання незаконним та скасування рішення 25 сесії ХХІV скликання від 22.12.2005 "Про надання дозволу приватному підприємцю Іванюкович Ігор Семенович на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під Трудолюбівським водосховищем для подальшого надання в оренду на території В'язівської сільської ради" відмовлено.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.03.2017 року набрало законної сили 20.03.2017 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі підлягає залишенню без змін.

Також судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у вимозі про зобов'язання фізичну особу-підприємця Іванюковича І.С. повернути В'язівській сільській раді земельну ділянку загальною площею 40,2590 га, що використовується на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.06.2008 року, укладеного між В'язівською сільською радою та фізичною особою- підприємцем Іванюковичем І.С., оскільки дана вимога не направлена на відновлення прав позивача.

Харківський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що ФОП Іванюковичем І.С. заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності під час розгляду справи в суді першої інстанції.

У рішенні суду першої інстанції не зазначено висновків суду щодо розгляду даної заяви першого відповідача. Разом з тим, це не призвело до неправильного рішення, оскільки як місцевим господарським судом так і судом апеляційної інстанції зроблено висновок про відсутність правових підстав задоволення позовних вимог, тому не можно застосувати наслідки пропуску строку позовної даності.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Харківського апеляційного господарського суду України вважає, що висновки, викладені у рішенні Господарського суду Харківської області від 20.11.2017 по справі № 922/2222/17 відповідають матеріалам справи та ґрунтується на чинному законодавстві. Судова колегія не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника спростовуються матеріалами справи, документально не підтверджені та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування рішення.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України та зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати у вигляді судового збору, який сплачений апелянтом за звернення з апеляційною скаргою, відшкодуванню не підлягають та покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 254, 269, 270, 273, п.1 ч. 1 статті 275, 276 ГПК України Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2017 у справі № 922/2222/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дати складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19.02.2018

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Плахов О.В.