Рішення

від 15.02.2018 по справі 375/1380/17

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/1380/17

Провадження № 2/375/23/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2018 Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю АПК Насташка , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центр надання адміністративних послуг Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області

про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що вона являється дочкою померлої 20.02.2014 ОСОБА_2, після смерті якої успадкувала за заповітом право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме площею - 2,6525 га з кадастровим номером 3223783500:03:001:0004, яка розташована на території Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Зазначає, що після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку вона 18.11.2015 звернулася до Відділу Держгеокадастру у Рокитнянському районі Київської області про надання належним чином завірених копій договорів оренди земельної ділянки чи додаткових угод до нього. У відповідь на зверення їй було направлено копію договору оренди земельної ділянки, укладеного 12.09.2006 між ОСОБА_2 та ТОВ "Агропромисловий комплекс "Насташка", який зареєстрований 30.10.2006 за № 040634700859 з терміном його дії 5 років та додаткової угоди до вказаного договору оренди земельної ділянки, укладеної 01.11.2008 та зареєстрованої 10.02.2010 за № 041095300097, відповідно до умов якої строк дії оренди було уточнено сторонами договору, а саме - 7 років.

Такі обставини давали їй підстави вважати, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 12.09.2006 закінчився в листопаді 2015, а тому вона своїм листом від 06.11.2015 звернулася до відповідача із заявою про небажання продовжувати орендні правовідносини за вказаним договором та просила припинити використовуати земельну ділянку.

Відповіді на таке своє письмове звернення від відповідача вона не отримала, а тому у 2016 році звернулася в усному порядку до керівництва орендаря про припинення використання земельної ділянки і при цьому довідалася про існування ще однієї додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, яка була зареєстрована 08.11.2012 і відповідно до умов якої строк дії договору оренди був продовжений ще на 7 років. За результатми її повторного звернення до відділу у Рокитнянському районі ГУ Держгеокадастру її було надано копію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 30.10.2006, зареєстрованої в Управлінні Держкомзему у Рокитнянському районі Київської області 08.11.2012 за № 322370004001425, відповідно до умов якої договір оренди земельної ділянки було доповнено п.4.1 слідуючого змісту: "Починаючи з моменту закінчення строку дії договору, зазначеного в п. 4 даного договору, строк дії договору продовжено на 7 (сім) років."

З візуального огляду вказаної Додаткової угоди вона виявила, що остання її мамою не підписувалась і що таким чином відповідач неправомірно користується земельною ділянкою, що належала ОСОБА_2. У звязку із цим вона звернулася до відповідача із письмовою заявою, якою повідомила, що успадкувала орендовану земельну ділянку і що не має наміру продовжувати із відповідачем орендні стосунки у звязку із закінченням терміну дії договору оренди та має бажання обробляти свою земельну ділянку самостійно.

Вважає спірний правочин незаконним та просить суд визнати його недійсним у відповідності до положень ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 6, 16 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 93, 125 ЗК України, ст.26 ч. 2 ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень і зобов'язати відповідача передати їй належну на праві власності земельну ділянку, яка є предметом спірної Додаткової угоду до договору оренди землі від 30.10.2006 № 040634700859, укладеного між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Насташка .

Третя особа, будучи належним чином повідомленою, в судове засідання свого представника не направила, заяви про розгляд справи у його відсутності не подала.

За викладеного, заслухавши думку представників сторін спору, суд ухвалив провести розгляд спору по суті у відсутності представника третьої особи, що узгоджується із положеннями ст.223 ЦПК України.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали за викладених у ньому обставин і підстав та просили його задовольнити.

Представник позивача, зокрема суду показала, що просить визнати спірну угоду недійсною з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, а саме з підстави відсутності волевиявлення дійсного власника земельної ділянки на момент укладення спірної угоди, яким була спадкодавець ОСОБА_2, і про що свідчить висновок судової почеркознавчої експертизи в тім, що підпис у спірній додатковій угоді від імені ОСОБА_2 вчинений не нею особисто, а іншою особою.

Представник відповідача проти позову заперечила, посилаючись на необгрунтованість позовних вимог та дійсність обставин укладення між ТОВ АПК Насташка та ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та додаткових угоди до даного договору і в тому числі спірної. Даний договір та угоди були укладені та зареєстровані у відповідності до діючих на той час вимог законодавства України.

Зазначила, що з моменту укладання договору оренди та додаткових угод до теперішнього часу відповідач належним чином виконує взяті на себе за ними зобов'язання, а саме використовує земельну ділянку у відповідності до умов договору та виплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, яку регулярно отримувала ОСОБА_2 (спадкодавець позивачки) до моменту її смерті, а потім і сама позивачка.

Твердження позивача стосовно того, що додаткова угода від 08.11.2012 до договору оренди не підписана ОСОБА_2 та вона не надавала згоди на укладання спірних угод є надуманими та не підтверджені жодними доказами.

Просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін спору, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2, померлій 20.02.2014, на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме земельна ділянка площею - 2,6525 га з кадастровим номером 3223783500:03:003:0017, яка розташована на території Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області та була успадкована позивачем за заповітом і про що свідчить видане 24.11.2014 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НАК № 041068.

За свого життя, а саме 12.09.2006, спадкодавець в особі ОСОБА_2 уклала з відповідачем у справі договір оренди вказаної земельної ділянки, строк дії якого був визначений сторонами угоди терміном п'ять років.

08.11.2012 в Управлінні Держкомзему у Рокитнянському районі Київської області зареєстровано за № 322370004001425 Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 08.11.2012, укладену між ОСОБА_2 та відповідачем у справі, відповідно до умов якої строк дії договору оренди земельної ділянки від 12.09.2006 вважався укладеним на 7 років, починаючи з дня підписання такої Додаткової угоди.

Разом з тим, як вбачається зі змісту наявного у матеріалах справи висновку судової почеркознавчої експертизи від 23.01.2018 року № 23557/17-32/23558/17-33 підписи від імені ОСОБА_2 у спірній додатковій угоді виконані не нею, а іншою особою.

Викладене підтверджується поясненнями у судовому засіданні сторін спору та їх представників, дослідженими у судовому засіданні письмовими матеріалами справи, якими є:

? Паспорт на ім'я позивача СК № 755360 (а.с. 8);

? Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії І-ОК № 388940 (а.с.9);

? Свідоцтво про народження позивача V-УР № 0421864 (а.с. 10);

? Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 24.11.2014 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (а.с. 11);

? Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.11.2014 (а.с. 12);

? Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 24.11.2014 (а.с. 13);

? Копія заяви ОСОБА_1 на імя в.о. начальника відділу Держгеоадастру у Рокитнянському районі Київської області від 18.11.2015 та відповідь на останню (а.с. 14-15);

? Державний акт на право власності на земельну ділянку , виданий на імя ОСОБА_2 07.08.2006 (а.с.16);

? Договір оренди земельної ділянки від 12.09.2006, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агропромисловий комплекс Насташка (а.с. 17);

? Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 01.11.2008 без номера (а.с. 18);

? Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 08.11.2012 без номера (а.с. 20);

? Заяви позивача на ім'я відповідача від 06.11.2015(а.с. 22), від 10.12.2015 (а.с.24), від 20.09.2017 (а.с. 27) ;

? Довідки Відділу у Рокитнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06.06.2017, 08.06.2017 (а.с. 25, 26);

? Висновок судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань, а також шляхом проведення за їх клопотаннями судових експертиз.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи.

Судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами стосуються правочинів у сфері оренди землі та регулюються положеннями ст.ст. 202, 203, 215, 316, 317, 626, 638 ЦК України, ст.ст. 1- 6, 13, 14, 16, 35 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 2, 3, 125, 152, 158 Земельного Кодексу України.

Так, відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті шостої вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами ч.1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з положеннями ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 16 Закону України Про оренду землі , укладання договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

В розумінні ч.1 ст. 316 та ч 1 ст. 317 ЦК України право власності є право особи володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) і в тому числі з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч. 1 ст.14 Закону України Про оренду землі договір оренди укладається у письмовій формі та відповідно до статті 18 цього Закону набуває чинності після його державної реєстрації.

На разі, як вбачається із встановлених обставин справи, спірна Додаткова угода укладена у письмовій формі, як того вимагають вимоги закону, проте в ній відсутній підпис однієї із сторін правочину - орендодавця в особі ОСОБА_2, на що однозначно вказує висновок судової почеркознавчої експертизи і що у свою чергу вказує на відсутність підстав вважати, що договір укладений сторонами спору у письмовій формі, як того вимагає закон, і що на його укладання та на умовах, які у ньому зазначені, мала волевиявлення ОСОБА_2

Разом з тим, з огляду на викладене, слід констатувати, що спірний договір, який також пройшов державну реєстрацію, є вчиненим і що є підставою для його визнання недійсним за ст. ст. ст. 203, 215 ЦК України за відсутності волевиявлення власника земельної ділянки на його укладання на визначених у ньому умовах. Такий висновок суду узгоджується із положеннями Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

Таким чином, підсумовуючи викладене, оцінючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність обставин позову, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання недійсною Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 040634700859 від 30.10.2006 без номера та дати, укладену між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Насташка та зареєстровану 08.11.2012 в управлінні Держкомзему у Рокитнянському районі Київської області за № 32237004001425.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 236 ЦК України спірний правочин має бути визнаний недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки з огляду на отримані у справі докази не можливо встановити дату укладення спірної угоди, суд знаходить справедливим визнання останньої недійсною з моменту проведення її державної реєстрації, тобто з 08.11.2012.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 12.06.2017 між позивачем та адвокатом ОСОБА_4 укладено договір про надання правової допомоги та захисту інтересів (а.с. 28).

За умовами п. 3.1 даного договору гонорар за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.12 Договору визначається домовленістю сторін. Договір не містить відомостей про розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо.

На підтвердження виконаних робіт представником позивача надано розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 18.02.2018, проведений згідно ЗУ "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", який втратив чинність станом на 15.12.2017, та квитанцію № 1 прибуткового касового ордера від 15.02.2018.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на викладене вбачається, що позивачем не виконано вимог ст.137 ЦПК України, для чого у неї на переконання суду не існувало обєктивних першкод, а тому суд позбавлений можливості вирішити питанння щодо ідшкоудвання понесних нею у справі судових витрат по оплаті правничої допомоги.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею у справі судові витрати в сумі 6168.00 грн., які складаються із судового збору за подачу до суду позову в розмірі 640.00 грн., судового збору за забезпечення доказів у справі в сумі 320.00 грн. та витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 5208.00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. 14 Конституції України, ст.ст. 202, 203, 215, 316, 317, 626, 638 ЦК України, ст.ст. 1- 6, 13, 14, 16, 35 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 2, 3, 125, 152, 158 Земельного Кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-83, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 30.10.2006 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Насташка , укладену 08.11.2012 між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Насташка та зареєстровану 08.11.2012 року в управлінні Держкомзему у Рокитнянському районі Київської області за № 322370004001425.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Насташка передати в натурі ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськосподарського виробництва з кадастровим № 3223783500:03:003:0017, розташовану на території Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Насташка , 09633, вул. Петровського, 45-А, с.Насташка Рокитнянського району Київської області, код ЄДРПОУ 32792184, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_2, поштовий індекс 09117, в рахунок відшкодування понесених судових витрат 6168.00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне обґрунтування виготовлено 20.02.2018.

Суддя О.Литвин

Рішення набрало законної сили "