Постанова

від 20.02.2018 по справі 478/1041/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/1041/17 20.02.2018

Провадження №22-ц/784/135/18

Категорія 47 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Прокопчук Л.М.,

при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного судового

провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2017 року, вступна та резолютивна частини якого проголошені головуючим суддею Томашевським О.О. цього ж дня у приміщенні цього ж суду о 17 год.15 хв. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору- відділ у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області , приватне підприємство Укрприватзем , про визнання недійсним, скасування розпорядження про передачу земельної ділянки у власність та скасування рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И Л А

10 липня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області ( далі - Казанківська РДА), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - відділ у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, приватне підприємство Укрприватзем ( далі - ПП Укрприватзем ) про визнання недійсним та скасування розпорядження про передачу земельної ділянки у власність та скасування рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що він 19 червня 2000 року прийняв в дар земельну частку (пай) по колишньому КСП ім. Петровського від ОСОБА_4, яка на схемі поділу земель колективної власності була позначена під НОМЕР_1.

З моменту отримання в дар вказаної земельної ділянки він постійно та безперервно обробляв її, а 11 вересня 2008 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_2, який було видано на підставі розпорядження Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області № 23-р від 24 січня 2008 року. Вказана земельна ділянка є ділянкою сільськосподарського призначення, загальною площею 6,21 га ріллі, з кадастровим номером - НОМЕР_3

Навесні 2017 року він дізнався, що його земельна ділянка була оброблена та засіяна ОСОБА_2, який пояснив, що земельна ділянка є його власністю, оскільки його право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 за судовим рішенням надано земельну ділянку не із земель запасу, а із земель колективної власності, які увійшли до розпайованих земель, а відтак прийняття Казанківькою РДА розпорядження №780-р призвело до порушення його прав щодо володіння, розпорядження та користування належною земельною ділянкою.

Таким чином, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 виданий йому 11 вересня 2008 року та свідоцтво на право власності на нерухоме майно отримане ОСОБА_2 22 травня 2013 року, фактично є правовстановлюючими документами, на одну й ту саму земельну ділянку.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просив визнати недійсним та скасувати розпорядження Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області № 780-р від 30 вересня 2012 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Казанківської селищної ради ; визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 травня 2013 року з індексним номером 2480093 про реєстрацію права власності земельної ділянки ОСОБА_2 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним та скасувано розпорядження Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області № 780-р від 30 вересня 2012 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Казанківської селищної ради .

Визнано недійсним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 травня 2013 року з індексним номером 2480093, про реєстрацію власності земельної ділянки ОСОБА_2 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Стягнуто з ОСОБА_2, Казанківської РДА на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору по 640 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 11 вересня 2008 року належить земельна ділянка НОМЕР_4, яка розташована в межах території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області ( а.с.18,19).

10 вересня 2008 року відділом Держземагенства у Казанківському районі проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 6,2056 га за кадастровим № НОМЕР_5 за позивачем ( а.с.19).

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2009 року за ОСОБА_2 визнано право на земельну частку (пай), що становить 6,94 умовних кадастрових гектарів набутого під час роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Петровського Казанківського району Миколаївської області у 1995 році ( а.с.24).

Розпорядженням Казанківської РДА №53-р від 02 лютого 2010 року ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення технічної документації із земелеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в розмірі 6.94 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськокогосподасрького вирбництва в межах території Казанківської селищної ради, а наступним розпорядженням Казанківської РДА від 30 вересня 2012 року № 780-р ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Казанківської селищної ради та передано у власність земельну ділянку, загальною площею 6,2054 га ріллі ( а.с.25).

9 квітня 2013 року відділом Держземагенства у Казанківському районі проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 6,2054 га за ОСОБА_2 за кадастровим номером земельної ділянки НОМЕР_6, а 22 травня 2013 року він отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_7 (а.с.22, 100,103).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дослідивши у судовому засіданні Державний акт на право власності на земельну ділянку видану позивачеві, схему поділу земельних ділянок колективної власності, викопіювання земель колективної власності по КСП ім. Петровського, кадастровий план виданий відповідачеві, технічну документацію складену ПП Укрприватзем дійшов висновку про абсолютну ідентичність географічних даних земельної ділянки отриманої у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з такого.

Частиною 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю гарантується Конституцією України.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом ( ч.2 ст. 328 ЦК України).

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю гарантується, набувається і реалізується громадянами України на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За приписами п. п. а , б , в ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до зазначеної норми закону встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) здійснюється на підставі технічної документації з землеустрою, що посвідчує розмір і розташування земельної ділянки.

Згідно з п. г ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати право власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Статтею 116 ЗК України визначено, що підставою набуття громадянами права на землю є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах установлених цим Кодексом повноважень.

Реалізація громадянами свого права на отримання земельної ділянки у власність здійснюється відповідно до ЗК України.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації, а відповідно до ст. 126 ЗК України таким документом був державний акт, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.321 ЦК україни встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 391 ЦК України та ст.155 ЗК України 2001 року власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За таких обставин порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

З урахуванням ч.1 ст.3 ЦПК України ч.1 ст.15 ЦК України, вирішуючи спір щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи; у чому полягає таке порушення; якими доказами це підтверджується. Залежно від установленого, суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18 травня 2016 року №6-558цс15.

На час отримання позивачем державного акту на право власності на земельну ділянку діяла Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затверджена Наказом №43 від 04травня 1999 року Державного комітету України по земельним ресурсам ( втратила чинність наказом №404 від 03 липня 2013 року Міністерства аграрної політики та продовольства)( далі- Інструкція).

Так, відповідно до п.1.15 Інструкції, розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів.

За положеннями п.1.16 технічна документація зі складання державного акта на

право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає:

- виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші

цивільно-правові угоди), рішення суду;

- технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акту;

- журнал польових вимірювань (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);

- кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки;

- збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів;

- відомість обчислення площі земельної ділянки;

- відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки;

- експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем

Пунктом 2.3 Інструкції визначено, що межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості.

Перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної

мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки ( п.2.4 Інструкції).

Кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів.

На план наносяться: - межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів; - поворотні точки меж земельної ділянки; - лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки; - річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші елементи ситуації; - межі вкраплених земельних ділянок сторонніх землевласників і землекористувачів (додається їх список); - межі угідь та зон обмежень щодо використання земельної ділянки ( п.2.6 Інструкції).

Як вбачається із копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_3, інформації наданою Головним управлінням Держегеокадастру у Миколаївській області опис меж земельної ділянки позивача має такий вигляд( а.с.18,169):

А - землеволодіння ОСОБА_6НОМЕР_8Б - землі запасу, В - землеволодіння ОСОБА_7, на теперішній час ОСОБА_8 та ОСОБА_9 НОМЕР_9

Г- землі власників сертифікатів;

Д - землеволодіння ОСОБА_10НОМЕР_10Географічних даних земельної ділянки позивача матеріали справи не містять.

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян (178 чоловік), розроблену ПП Меридіан у 2008 році у відділі у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області відсутня та позивачем не надана ( а.с.99).

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий план земельної ділянки позивача, крім схематичного малюнку з зазначенням розміру земельної ділянки (ширина та довжина) не містить опису меж цієї ділянки, відсутні відомості щодо крайніх поворотних точок меж, які повинні бути закріпленні довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, відсутні відомості щодо погодження меж із іншими суміжними землевласниками (а.с.19-22).

Відповідно до технічної документанції на земельну ділянку ОСОБА_2 опис меж земельної ділянки відповідача наступний:

від А до Б землеволодіння ОСОБА_11 НОМЕР_11

від Б до В землі державної власності,

від В до Г - землеволодіння ОСОБА_7.( на теперішній час ОСОБА_8 та ОСОБА_9.) (НОМЕР_12

від Г до А землеволодіння ОСОБА_12 НОМЕР_13

Земельна ділянка ОСОБА_7 межує як із земельною ділянкою позивача, так і з земельною ділянкою відповідача. Однак межа проходить вдовж земельної ділянки ОСОБА_2, тоді як межа по відношенню до позивача є боковою.

Співставлення складених в різні періоди планів спірних земельних ділянок є не досить коректним для надання об'єктивного висновку щодо накладання земельних ділянок. Крім того, чинними законодавчими актами та нормативно-технічними документами не визначено поняття накладання земельних ділянок , але воно зустрічається в професійній діяльності землевпорядників і стосується випадків коли внаслідок допущених при виготовленні земельно-кадастрової документації помилок різним особам видається документ на право власності (користування, оренди) на одну і ту ж земельну ділянку.

Отже, питання щодо накладення земельних ділянок може бути вирішене лише за наявності відповідної земельно-кадастрової документації, на підставі якої й можливо визначити наявність чи відсутність накладень.

Позивачем до суду технічну документацію на належну йому земельну ділянку не надано. Наявний у витязі Державного земельного кадастру про земельну ділянку позивача кадастровий план не містить відомостей щодо крайніх поворотних точок меж, які повинні бути закріпленні довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, відсутні відомості щодо погодження меж із іншими суміжними землевласниками.

Тоді як у технічній документації відповідача зазначено координати точок зовнішніх меж земельних ділянок, відомості про вирахування площ, межі погоджено з суміжними власниками, акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачі і прийому межових знаків під охорону та зберігання.

Більш того, відповідно до публічної кадастрової карти України( а.с.170) земельна ділянка позивача з кадастровим НОМЕР_14 не накладаються, знаходяться на різних масивах, спільних меж чи точок перетину не мають .

З врахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлення абсолютної ідентичності географічних даних земельних ділянок отриманих у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2, не дивлячись на те,що фактичні площі та конфігурація земельних ділянок сторін майже співпадають, проте враховуючи межі із суміжними землевласниками та відсутність технічної документації на земельну ділянку позивача неможливо встановити наявність чи відсутність накладення земельних ділянок сторін у справі одна на одну.

Посилання у відгуці ОСОБА_3 на проект землеустрою щодо організації території земельної частки( пай) та інші планово - картографічні матеріали, відповідно до яких стало можливим ідентифікувати місцезнаходження належної йому земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки не є належними та допустимими доказами даних обставин.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування( ч.1 ст.77 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено належними доказами порушення його прав або інтересів відповідачами, а тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення даного позову.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог п.3 ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 належить стягнути сплачений останнім за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1408 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - відділ у Казанківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, приватне підприємство Укрприватзем , про визнання недійсним, скасування розпорядження про передачу земельної ділянки у власність та скасування рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1408 ( одна тисяча чотириста вісім) грн.00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Прокопчук

Повний текст постанови складено 20 лютого 2018 року