Ухвала

від 19.02.2018 по справі 815/630/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/630/18

УХВАЛА

19 лютого 2018 року                                         м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерадрук» (67400, Одеська область, Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Європейська, 44, код ЄДРПОУ 33213717) про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лерадрук» звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача – Роздільнянська районна рада, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Одеської обласної ради №641-VII від 21.12.2017 року «Про передачу майнового комплексу - Роздільнянська районна друкарня, що розташований за адресою: Одеська область, місто Роздільна, вулиця Європейська (Леніна), 44, зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області до комунальної власності Роздільнянського району Одеської області».

15.02.2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерадрук» надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення Одеської обласної ради №641-VII від 21.12.2017 року «Про передачу майнового комплексу - Роздільнянська районна друкарня, що розташований за адресою: Одеська область, місто Роздільна, вулиця Європейська (Леніна), 44, зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області до комунальної власності Роздільнянського району Одеської області» до розгляду справи по суті;

          - заборони Одеській обласній раді здійснювати будь-які дії (враховуючи надання розпоряджень, передачу третім особам та оформлення документів на передачу третім особам) стосовно майна - майнового комплексу (друкарня літ. А, прибудова літ. Г, гараж літ. Б, котельня літ. В, мощения 1, огорожа № 1, ворота № 2), загальною площею 650,4 кв. м, який розташовано за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Європейська (Леніна), 44 до розгляду справи по суті;

          - заборони будь-яким третім особам, включаючи Управління обласної ради з майнових відносин та Роздільнянську районну раду здійснювати будь-які дії (враховуючи передачу та/або прийняття оформлення документів на передачу та/або прийняття) стосовно майна - майнового комплексу (друкарня літ. А, прибудова літ. Г, гараж літ. Б, котельня літ. В, мощения 1, огорожа № 1, ворота № 2), загальною площею 650,4 кв. м, який розташовано за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Європейська (Леніна), 44 до розгляду справи по суті.

          В обґрунтування клопотання про забезпечення позову заявник зазначив, що незаконна передача майнового комплексу, стосовно якого заявлено вказаний позов унеможливить виконання рішення суду, якщо позовні вимоги буде задоволено, оскільки в даному випадку у майна буде вже інший власник, що в свою чергу в подальшому істотно ускладнить ефективний захист порушених прав та інтересів позивача стосовно приватизації вказаного комплексу, за захистом яких він має намір звернутися до суду, в порядку господарського судочинства.

          Заявник вважає, що діючим заходом забезпечення позову, з урахуванням положень, передбачених ст. 151 КАС України є: зупинення дії індивідуального акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, оскільки п.2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Заявник також зазначив, що необхідність застосування заходу забезпечення позову по спорах з органами місцевого самоврядування чітко передбачена нормою прямої дії, а саме: ст.144 Конституції України, в якій сказано, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Згідно ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.154 КАС України).

Забезпечення позову може застосовуватися лише з підстав, визначених статтею 150 КАС України.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

З наведеного вбачається, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Суд вважає необгрунтованими доводи заявника про те, що незаконна передача майнового комплексу, стосовно якого заявлено позов унеможливить виконання рішення суду, якщо позовні вимоги буде задоволено.

Суд зазначає, що у разі забезпечення даного позову шляхом зупинення дії рішення Одеської обласної ради №641-VII від 21.12.2017 року до розгляду справи по суті, судом фактично ухвалюється рішення по суті спору, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Крім того, невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, жодним чином не унеможливить виконання рішення суду про скасування рішення відповідача № 641-VII від 21.12.2017 року, у разі задоволення позову, оскільки жодних дій на його виконання не потрібно буде вчиняти.

Доводи позивача щодо унеможливлення ефективного захисту його порушених прав та інтересів стосовно приватизації вказаного комплексу, за захистом яких позивач має намір звернутися до господарського суду - свідчать про те, що позивач намагається в адміністративному судочинстві фактично вжити забезпечувальні заходи для майбутнього майнового спору в господарському суді.

Вказана обставина свідчить про неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, із заявленими позивачем вимогами.

Посилання позивача в обґрунтування заяви про забезпечення позову на ст.144 Конституції України щодо зупинення дій оскаржуваного акту з одночасним зверненням до суду, суд також вважає безпідставними.

Відповідно до абз.2, 3 п.5 Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року (офіційне тлумачення ст.144 Конституції України), системний аналіз цих конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру", прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя, четверта статті 21 Закону України "Про прокуратуру").

У зв'язку з наведеним Конституційний Суд України дійшов висновку, що за змістом частини другої статті 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про прокуратуру" порядку з одночасним зверненням до суду. При цьому Конституційний Суд України зазначає, що право прокурора оскаржувати до суду рішення органів місцевого самоврядування не є абсолютним, оскільки у Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному (частина третя статті 8, частина друга статті 55).

Отже, Конституційний Суд України дає системне тлумачення ст.144 Конституції України, і пов'язує зупинення рішень органів місцевого самоврядування у встановленому законом порядку саме з повноваженнями прокурора на внесення протесту на рішення місцевих рад, відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на зазначене, за результатами розгляду заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

          Керуючись ст. 150, 151, 154, 256, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

          У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерадрук» (67400, Одеська область, Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Європейська, 44, код ЄДРПОУ 33213717) про забезпечення позову - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

          Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Андрухів