Постанова

від 19.12.2018 по справі 815/630/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/630/18

Категорія: 5.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,

при секретарі Іщенко В.О.,

за участю представника позивача Мельника О.В., представника відповідача Клібанської Л.І., представника третьої особи Форманюк О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лерадрук на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 04.06.2018 р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лерадрук до Одеської обласної ради та 3-ї особи Роздільнянської районної ради Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

15.02.2018 року ТОВ Лерадрук звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської обласної ради та 3-ї особи Роздільнянської районної ради Одеської області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської обласної ради №641-VII від 21.12.2017 року Про передачу майнового комплексу - Роздільнянська районна друкарня, що розташований за адресою: Одеська область, місто Роздільна, вулиця Європейська (Леніна), 44, зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області до комунальної власності Роздільнянського району Одеської області .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням відповідача було порушено його законне право на приватизацію орендованого протягом багатьох років майнового комплексу друкарні, оскільки його було передано третій особі у комунальну власність всупереч положенням чинного законодавства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ Лерадрук відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ТОВ Лерадрук - адвокат Грабовий А.М. 04.07.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судами встановлено наступні обставини справи.

Відповідачу - Одеській обласній раді, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №874814 від 05.11.2003 року, на праві комунальної власності належить майновий комплекс друкарні, розташований за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, м. Роздільна, вул.Леніна,44, загальною площею 507,8 кв.м. (друкарня - літера А, гараж - літера Б, котельна - літера В, прибудова - літера Г, мощіння - літера І, забор 1, ворота, 2).

01.06.2005 року Управління обласної ради з питань використання майна та приватизації (Орендодавець ) уклало з TOB Лерадрук (Орендар ) договір оренди цілісного майнового комплексу, відповідно до п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Роздільнянської районної друкарні, який знаходиться за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, м.Роздільна, вул.Леніна, 44.

Згідно з п.9.1 вказаного договору, останній діє з 01.06.2005 року і до 31.05.2015 року.

06.06.2008 року Головою Одеської обласної ради прийнято рішення №558-V Про припинення діяльності комунальних підприємств спільної власності територіальних громад області, цілісні майнові комплекси яких надано в оренду .

Згідно із вказаним рішенням №558-У, головою облради було вирішено припинити діяльність районних друкарень, майно яких передано в оренду шляхом їх реорганізації через приєднання орендарів: Ананьївської до ТОВ МВП Ананьївська друкарня , Балтської до ТОВ Балтська друкарня , Котовської до ТОВ Котовська друкарня , Ренійської до ТОВ Ренійська друкарня , Березівської до ТОВ Березівська друкарня , Красноокнянської до ПП Красноокнянська друкарня , Миколаївської до ТОВ Миколаївська друкарня , Овідіопольської до ТОВ Овідіопольська друкарня , Роздільнянської до ТОВ Лерадрук , відповідно з переходом до останніх всіх прав та обов'язків приєднаних підприємств.

20.09.2011 року Управління обласної ради з майнових відносин уклало з TOB Лерадрук додаткову угоду до договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.06.2005 року, що стосуються збільшення розміру орендної плати. Усі інші умови договору оренди залишилися без змін.

24.03.2015 року Управління обласної ради з майнових відносин уклало з TOB Лерадрук новий договір оренди про строкове платне користування майновим комплексом друкарні строком до 25.02.2018 року.

14.04.2017 року ТОВ Лерадрук звернулося до начальника Управління обласної ради з майнових відносин з листом №03, в якому просило надати згоду на приватизацію орендованого майнового комплексу друкарні.

Однак, 16.05.2017 року, управління обласної ради з питань майнових відносин своїм листом №0501/793 повідомило ТОВ Лерадрук , що для розгляду питання стосовно можливості приватизації майнового комплексу та для визначення способу приватизації майна, необхідно надати перелік документів, згідно положень чинного законодавства, та вказало цей перелік.

23.06.2017 року позивач своїм листом №11 надав до Управління документи, зазначені в листі від 16.05.2017 року.

01.09.2017 року ТОВ Лерадрук повторно звернулось до голови Одеської обласної ради щодо приватизації майна спільної власності територіальних громад.

Однак своїм листом №3576/01/03-32/2285 від 05.10.2017 року Одеська обласна рада повідомила ТОВ Лерадрук , що вказане питання щодо приватизації об'єкта оренди направлено для розгляду на засіданні постійної комісії обласної ради з питань управління майном спільної власності територіальних громад області.

Рішенням Роздільнянської районної ради Одеської області від 08.12.2017 року №516-VII Про надання згоди на прийняття зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області до спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Роздільнянського району майнового комплексу - Роздільнянська районна друкарня, який розташований за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Європейська, 44 вирішено надати згоду на прийняття зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області до спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Роздільнянського району майнового комплексу - Роздільнянська районна друкарня, який розташований за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Європейська, 44.

21.12.2017 року Одеською обласною радою прийнято рішення №641-VII Про передачу майнового комплексу - Роздільнянська районна друкарня, що розташований за адресою: Одеська область, місто Роздільна, вулиця Європейська (Леніна), 44, зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області до комунальної власності Роздільнянського району Одеської області .

Згідно вказаного рішення, облрадою вирішено передати майновий комплекс - Роздільнянська районна друкарня зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, управління якою здійснює Одеська обласна рада, до комунальної власності Роздільнянського району Одеської області, для розширення мережі дошкільної освіти у місті Роздільна, шляхом перепрофілювання у навчально-виховний комплекс.

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту вимог ст.20 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Відповідно до приписів п.20 та п.32 ч.1 ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників; надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.

А у відповідності до ч.2 ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

А як вбачається зі змісту вимог ч.ч.1,2,4,5 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Так, підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Правовий режим майна спільної власності територіальних громад визначається законом.

Так, згідно із ч.1 ст.7 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , який був чинний на момент прийняття оскаржуваного рішення, фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в т.ч. за методом зниження ціни, без оголошення ціни ); продажу за конкурсом; викупу.

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації.

Така заява повинна містити: назву об'єкта малої приватизації, його місцезнаходження; запропоновані умови купівлі та експлуатації об'єкта.

До того ж, разом із заявою, покупці - фізичні особи подають: відомості про особу, домашню адресу, громадянство; номери рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об'єкт приватизації.

Покупці - юридичні особи, подають: повну назву заявника та його юридичну адресу; прізвище, ім'я, по батькові керівника; номери розрахункових рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об'єкт приватизації.

До заяви додаються: документ про внесення плати за подання заяви; копії установчих документів, що підтверджують право юридичної особи бути покупцем згідно з цим Законом (копію відповідного рішення органу місцевого самоврядування - для органів місцевого самоврядування, засвідчені нотаріально або посадовою особою відповідного органу приватизації ); довідку органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію ) (для покупців - фізичних осіб ) у випадках, передбачених частиною 1 статті 6 цього Закону.

Форму заяви та розмір плати за її подання встановлює орган приватизації. При цьому розмір плати за подання заяви не повинен перевищувати половини розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Додаткові відомості та документи подаються органу приватизації лише за згодою заявника.

Одночасно, слід зазначити,що згідно із ч.6 ст.7 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , з прийняттям рішення про включення об'єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, стосовно нього застосовуються обмеження та вимоги, визначені ч.5 ст.12 Закону України Про приватизацію державного майна .

Відповідно до положень ст.11 вказаного вище Закону, викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.

Покупець, який став власником об'єкта і не скористався на момент його приватизації правом викупу будівлі (споруди, нежитлового приміщення ) у межах займаної таким об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, нежитлове приміщення ), якщо це не заборонено законодавчими актами.

Порядок же викупу об'єкта безпосередньо встановлюється Фондом державного майна України.

Відповідно до вимог зазначеної вище ст.12 Закону України Про приватизацію державного майна , з моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів ) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється: здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності; обмін, іпотека або застава майна; списання основних засобів, що мають залишкову вартість; безоплатна передача та реалізація майна для погашення заборгованості; передача майна в оренду; внесення майна до статутного капіталу інших суб'єктів господарювання, передача майна в управління та здійснення операцій з борговими вимогами і зобов'язаннями (факторинг), якщо за період з моменту прийняття такого рішення сума вартості майна, що відчужується, або зобов'язань перевищує 5 відсотків підсумку балансу підприємства за останній звітний період, але не більш як 250 мінімальних заробітних плат протягом одного календарного року; вчинення дій, які можуть призвести до обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку державної власності, на якій розташований такий об'єкт; зміна номінальної вартості або кількості акцій без зміни розміру статутного капіталу акціонерного товариства; прийняття рішень про збільшення або зменшення статутного капіталу, крім випадків збільшення статутного капіталу на суму збільшення вартості власного капіталу товариства; прийняття рішень про припинення господарської організації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

Згідно із ст.11 Закону України Про дошкільну освіту , на яку також посилається позивач, заклад дошкільної освіти - навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Заклад дошкільної освіти, зокрема: задовольняє потреби громадян відповідної території в здобутті дошкільної освіти; забезпечує відповідність рівня дошкільної освіти вимогам Базового компонента дошкільної освіти; створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання; формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки; сприяє збереженню та зміцненню здоров'я, розумовому, психологічному і фізичному розвитку дітей.

Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та вже зазначалось вище, 01.06.2005 року Управління обласної ради з питань використання майна та приватизації (Орендодавець ) уклало з TOB Лерадрук (Орендар ) договір оренди цілісного майнового комплексу, який, як вбачається з його змісту, діяв до 31.05.2015 року та передбачав право участі орендаря в приватизації орендованого ним майна.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, в подальшому між цими ж сторонами був укладений новий договір оренди від 24.03.2015р. зі строком дії до 25.02.2018 року, який, в свою чергу, не передбачав права участі орендаря в приватизації орендованого майна.

Тобто, згідно умов п.2.2 договору оренди від 24.03.2015 року, передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на майно, і управління майном обласна рада здійснює на власний розсуд.

Отже, жодного пункту щодо переважного права приватизації майна після закінчення строку дії договору оренди або будь-які обмеження власника майна щодо управління та розпорядження майном, укладений між сторонами договір оренди від 24.03.2015 року не містить.

Таким чином, посилання позивача про наявність виключного права на першочергову приватизацію цілісного майнового комплексу шляхом викупу є необґрунтованими, оскільки відповідно і вимог ч.1 ст.289 Господарського кодексу України, орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Крім того, при цьому, слід звернути увагу й на ту обставину, що позивач до цього часу у будь-який спосіб не оскаржив відмову облради у приватизації цього майнового комплексу.

Також, одночасно слід звернути увагу й на те, що спірний майновий комплекс, розташований за адресою: Одеська область, місто Роздільна, вул.Леніна,44, не був включений Одеською обласною радою до Переліку об'єктів, які підлягають приватизації, а тому, відповідно, обмеження та вимоги, визначені ст.12 Закону України Про приватизацію державного майна на нього не розповсюджуються.

Отже, як вбачається з проекту рішення Про внесення змін до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації та рішення Одеської обласної ради від 21.12.2017 року №642-VIII Про внесення змін до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації , яке було прийнято за результатами голосування, позивач дійсно звертався до управління обласної ради з майнових відносин щодо приватизації спірного нерухомого майна шляхом його викупу, проте, як зазначалось вище, рішення про приватизацію спірного майнового комплексу Одеською обласною радою не приймалося.

Крім того, враховуючи положення п.20 ч.1, ч.2 ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , суд вважає, що Одеська обласна рада, в даному випадку, діяла в межах своїх повноважень на передачу майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Роздільнянського району Одеської області.

Що ж стосується посилань позивача на положення ст.5-1 Закону України Про приватизацію державного майна про належність об'єкта преси, видавничої справи до об'єктів соціально-культурного призначення, то слід зазначити, що останні безпосередньо пов'язані з посиланням на ст.18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) щодо першочергового права викупу об'єкта соціально-культурного призначення. До того ж, наведений Закон безпосередньо не регулює правовідносини, що виникли між сторонами по даній справі.

Стосовно ж доводів позивача про нібито неможливість подальшого використання майнового комплексу для розширення мережі дошкільної освіти, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, зазначає, що такі висновки до проведення робіт з реконструкції та ремонту комплексу є передчасними, і крім того, ці доводи не свідчать про порушення прав позивача, як орендаря майна, та, в свою чергу, не є достатньою підставою для скасування спірного рішення відповідача.

Щодо невірного зазначення в оскаржуваному рішенні найменування нерухомого майна: майновий комплекс - Роздільнянська районна друкарня, що розташований за адресою: Одеська область, м.Роздільна, вул.Європейська (Леніна),44 замість - найменування майновий комплекс, що розташований за адресою: Одеська область, м.Роздільна, вул.Європейська (Леніна), 44 , то слід зазначити, що вказана неточність не перешкоджає в ідентифікації об'єкта нерухомості за зазначеною адресою та також не є підставою для скасування рішення відповідача.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, про відсутність належних і достатніх підстав для скасування рішення Одеської обласної ради №641-VII від 21.12.2017 року Про передачу майнового комплексу - Роздільнянська районна друкарня, що розташований за адресою: Одеська область, м.Роздільна, вул.Європейська (Леніна),44, зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області до комунальної власності Роздільнянського району Одеської області .

Окрім того, при прийнятті остаточно рішення судова колегія також вважає за необхідне врахувати ще й ту обставину, що після закінчення строку дії останнього договору оренди, а саме, станом на 08.06.2018р., Роздільнянська районна Рада Одеської області прийняла рішення №713-VІІ Про затвердження акту приймання-передачі зі спільної власності територіальних громад сіл селищ, міст Одеської області до спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Роздільнянського району майнового комплексу, який розташований за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, м.Роздільна, вул.Європейська (колишня Леніна ), 44 .

Також, на підставі вищевказаного акту приймання-передачі, 08.06.2018 року Роздільнянська районна Рада Одеської області прийняла рішення №714-VІІ Про внесення змін та доповнень до рішення районної ради від 29.12.2011р. №210-VІ Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Роздільнянського району, управління якими здійснює районна рада , яким доповнено додаток до рішення пунктом 22 Майновий комплекс, який розташований за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, м.Роздільна, вул.Європейська (колишня Леніна ), 44.

Тобто, на час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, позивач фактично в добровільному порядку звільнив спірні приміщення (будівлі) друкарні, які, в свою чергу, згідно вказаного вище акту приймання-передачі, були фактично передані у комунальну власність Роздільнянської райради.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лерадрук - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 28.12.2018р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук