Рішення

від 23.01.2018 по справі 817/2174/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2018 року м. Рівне №817/2174/17 Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: ОСОБА_1, відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доГУ ДФС у Рівненській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, В С Т А Н О В И В:

21.12.2017 відкрито провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання дій протиправними та скасування рішення №0009955002 від 11.12.2017 про накладення штрафу в розмірі 3200,00 грн. Розгляд справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 23.01.2017.

Ухвалою суду від 11.01.2018 за клопотанням позивача, судове засідання у справі вирішено провести 23.01.2017 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав. На його обґрунтування вказав, що він як платник єдиного податку другої групи сплачував податок в сумі та в строки, передбачені чинним законодавством України, а тому у відповідача не було жодних підстав для висновків про несвоєчасну сплату (несплату) єдиного податку з фізичних осіб за період з 20.02.2017 по 20.11.2017. Наголосив, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили 05.03.2014, по аналогічним спірним правовідносинам щодо сплати єдиного податку, від 25.12.2013 по справі №817/4263/13-а за позовом ФОП ОСОБА_1 до ДПІ м. Рівне, встановлено, що обов'язок сплати податкового зобов'язання в разі внесення суми готівкових коштів через касу банку для подальшого переказу на рахунок органу казначейства служби є виконаним з моменту прийняття до виконання банком документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Обов'язок платника податків щодо сплати податкового зобов'язання припиняється з моменту сплати коштів до банківської установи. А тому висновки відповідача про сплату єдиного податку за лютий 2017 року 21.02.2017, а не 20.02.2017, суперечать вказаному рішенню суду. Що стосується сплати єдиного податку за березень 2017 року, то такий сплачено ним особисто 15.03.2017, а не його матір'ю ОСОБА_3. Та обставина, що в дублікаті чека зазначено прізвище, ім'я та по-батькові його матері свідчить лише про те, що саме нею було отримано такий дублікат, а не про те, що вона являлася платником. В дублікаті квитанції №0.0.724931904.1 від 15.03.2017 чітко зазначено, що відправником платежу є саме ОСОБА_1, а в призначенні платежу вказано: єдиний податок з фізичних осіб; ОСОБА_1 . Щодо вказаного в реквізитах призначення платежу РНОКПП НОМЕР_1, - то це лише технічна помилка оператора ПриватБанку під час формування електронної версії платіжного документа, з якої (електронної версії платіжного документу) був роздрукований дублікат квитанції та до якої (помилки) позивач не має ніякого відношення. Оскільки вказана сума єдиного податку не була повернута податковим органом, то вона вважається належною сплатою такого податку за відповідний період. У зв'язку з наведеним, вважав протиправним застосування до нього штрафу в розмірі 3200,00грн. та просив скасувати спірне рішення.

Відповідач - Головне управління ДФС у Рівненській області, позов не визнав, подав відзив на позовну заяву (а.с.32-33). Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що авансовий внесок по єдиному податку за лютий 2017 року ФОП ОСОБА_1 по строку сплати 20.02.2017 фактично сплачений 21.02.2017, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків. В підтвердження своєчасності сплати авансового внеску по єдиному податку за лютий 2017 року ФОП ОСОБА_1 надав копію квитанції №0781-6386-5119-4299 про сплату 20.02.2017 єдиного податку в сумі 640,00грн. Однак, позивачем при здійсненні даного платежу не було враховано, що відповідно до абз.2 п.8.1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Авансовий внесок по єдиному податку за березень 2017 року по строку сплати 20.03.2017 позивачем не сплачений. В підтвердження своєчасності сплати авансового внеску по єдиному податку за березень 2017 року ФОП ОСОБА_1 надав копію дубліката чека, виданого 12.04.2017, про сплату 15.03.2017 єдиного податку з фізичних осіб в сумі 640,00 грн. Проте, у зазначеному дублікаті чека вказано платником ОСОБА_3, РПОКПП НОМЕР_1. Таким чином, станом на 20.03.2017 у позивача виник борг в сумі 589,55грн. (640,00грн. авансового внеску за березень 2017 року - 50,45 грн. переплати). Враховуючи зазначене, відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України наступні здійсненні позивачем платежі по строках сплати 20.04.2017, 20.05.2017, 20.06.2017, 20.07.2017, 20.08.2017, 20.09.2017, 20.10.2017, 20.11.2017 зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. На підставі викладеного представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши учасників справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець та є платником єдиного податку 2-ї групи, відповідно до заяви №1945 від 11.02.2012 (а.с.34).

21.11.2017 на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу І, п.76.1 та п.76.2 ст.76 розділу ІІ Податкового кодексу України уповноваженою особою Головного управління ДФС у Рівненській області проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, з питань своєчасності сплати єдиного податку з фізичних осіб.

За результатами перевірки складено акт №496/17-00-50-02/НОМЕР_2 від 21.11.2017 (а.с.34-35), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення п.295.1 ст.295 глави І розділу ХІV Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 не сплачено (несвоєчасно сплачено) суму податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб (18050400) протягом граничних строків нарахування за січень - листопад 2017 року, за що передбачена відповідальність п.122 .1 ст.122 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки №496/17-00-50-02/НОМЕР_2 від 21.11.2017 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0009955002 від 11.12.2017, яким ФОП ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у сумі 3200,00 грн. (а.с.37).

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податку та дотримання вимог податкового законодавства.

Згідно з ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Відповідно до ст.35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Статтею 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.37.1 ст.37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України).

Згідно з п.291.3 ст.291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до п.293.1 та п.293.2 ст.293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;

2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

З 01.01.2012 ФОП ОСОБА_1 зареєстрований платником єдиного податку згідно з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування поданої напередодні до податкового органу, та обрав ставку єдиного податку, встановлену для другої групи платників єдиного податку.

Відповідно до п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Згідно з п.295.2 ст.295 Податкового кодексу України, нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 20.02.2017 (квитанція №0781-6386-5119-4299), 15.03.2017 (квитанція №1566312037), 20.04.2017 (квитанція №0.0.750138705.1), 19.05.2017 (квитанція №0.0.769517290.1), 20.06.2017 (квитанція №0.0.790402682.1), 19.07.2017 (квитанція №0.0.810453114.1), 18.08.2017 (квитанція №0.0.830951473.1), 19.09.2017 (квитанція №0.0.852979627.1), 20.10.2017 (квитанція №0.0.875685532.1) та 20.11.2017 (квитанція №0.0.898308148.1) сплачено через ПАТ А-БАНК та ПАТ КБ Приватбанк суму єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 640,00 грн. за кожен період (а.с.7).

У вказаних квитанціях у графі призначення платежу зазначено: єдиний податок з фізичних осіб ОСОБА_1 .

Вказані квитанції підтверджують факт подання їх позивачем, одержання та виконання банком 20.02.2017, 15.03.2017, 20.04.2017, 19.05.2017, 20.06.2017, 19.07.2017, 18.08.2017, 19.09.2017, 20.10.2017, 20.11.2017, відповідно.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України та відповідальність суб'єктів переказу встановлено Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні №2346-III від 05.04.2001.

Згідно з п.1 ст.8 цього Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 8.4 ст.8 цього Закону визначено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Таким чином, платіжні доручення клієнтів виконуються банком протягом цього ж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня і не можуть перевищувати два операційні дні для внутрішньобанківського переказу коштів, а для міжбанківського переказу коштів не можуть перевищувати три операційні дні або в інші строки, якщо це передбачено в договорі.

Статтею 24 Закону передбачено, що подання ініціатором до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі здійснюється протягом операційного часу. Реквізити документів на переказ готівки та особливості їх оформлення встановлюються Національним банком України. При використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - члена платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Обов'язок сплати податкового зобов'язання в разі внесення суми готівкових коштів через касу банку для подальшого переказу на рахунок органу казначейської служби є виконаним з моменту прийняття до виконання банком документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

На користь вказаного висновку свідчить також норма, закріплена у п.1.3 ст.1 Закону, якою визначено поняття дати валютування, що є зазначеною платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки датою, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Законодавство визначає термін своєчасності сплати податкового зобов'язання. Обов'язок платника податків щодо сплати податкового зобов'язання припиняється з моменту сплати коштів до банківської установи.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що позивачем виконано обов'язок щодо сплати податкового зобов'язання за період з лютого по листопад 2017 року в строки, передбачені п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України. Висновки контролюючого органу про сплату авансових внесків з єдиного податку позивачем у вказаних вище періодах з порушенням термінів є помилковими.

Відповідно до п.122.1 ст.122 Податкового кодексу України, несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Розмір належної до сплати позивачем суми авансового внеску єдиного податку в лютому-листопаді 2017 року становив 6400,00 грн. Відповідачем до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 3200,00грн. (6400,00*50%).

Суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що авансовий внесок по єдиному податку за лютий 2017 року по строку сплати 20.02.2017 позивачем фактично сплачено 21.02.2017 з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 20.02.2017 позивачем сплачено через ПАТ КБ Приватбанк суму єдиного податку з фізичних осіб за лютий в розмірі 640,00 грн., що підтверджується копією квитанції №0781-6386-5119-4299 (а.с.8).

Згідно з картою особового рахунку позивача кошти в сумі 640,00 грн. сплачені згідно з квитанцією №0781-6386-5119-4299 від 20.02.2017 зараховані 21.02.2017 (а.с.39-43).

Однак, як вже зазначалося судом, обов'язок платника податків щодо сплати податкового зобов'язання припиняється з моменту сплати коштів до банківської установи.

Таким чином, позивачем не пропущено строк сплати податкового зобов'язання з єдиного податку за лютий 2017 року.

Крім того, згідно з даними картки особового рахунку позивача, контролюючим органом не відображено сплату ним єдиного податку за березень 2017 року (а.с.39-43).

Як зазначає представник відповідача в підтвердження своєчасності сплати авансового внеску по єдиному податку за березень 2017 року ФОП ОСОБА_1 надав копію дубліката чека, виданого 12.04.2017, про сплату 15.03.2017 єдиного податку з фізичних осіб в сумі 640,00 грн., проте у зазначеному дублікаті чека вказано платником ОСОБА_3.

З наявної в матеріалах справи квитанції ПАТ КБ "Приватбанк" від 15.03.2017 №0.0.724931904.1 встановлено, що платником є ОСОБА_1, призначення платежу "єдиний податок з фізичних осіб; ОСОБА_1", сума 640,00 грн. (а.с.50).

В дублікаті вказаної квитанції теж зазначено, що призначенням платежу є "єдиний податок з фізичних осіб; ОСОБА_1", сума 640,00 грн. (а.с.52).

Таким чином, позивачем належним чином сплачено податкове зобов'язання по єдиному податку за березень 2017 року, а відповідач протиправно дійшов висновку про його не сплату.

Та обставина, що банком допущено помилку і невірно вказано у призначенні платежу РПОКПП позивача, не може бути поставлена у вину позивачу, тим більше, що грошові кошти йому з бюджету повернуті не були.

Фактично, сплачений позивачем 15.03.2017 єдиний податок в розмірі 640,00 грн. за березень 2017 року надійшов на відповідний бюджетний рахунок, позаяк реквізити рахунку вказані точно і вірно. Та обставина, що в призначенні платежу було не лише вказано РПОКПП платника, але і його прізвище, ім'я та по-батькові, дозволяла відповідачу при умові сумлінного ставлення до своїх обов'язків зарахувати таку оплату позивачу.

Оскільки ж ні зарахування, ні повернення здійснено не було, кваліфікувати дії позивача як порушення податкового законодавства яке полягає у повній несплаті авансового платежу з єдиного податку за березень 2017 року, є неправомірним заходом. Оскільки саме ця обставина зумовила те, що наступні здійсненні позивачем платежі по строках сплати 20.04.2017, 20.05.2017, 20.06.2017, 20.07.2017, 20.08.2017, 20.09.2017, 20.10.2017, 20.11.2017 зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, то нарахування відповідної суми штрафних санкцій за нібито несвоєчасну сплату єдиного податку, розцінюється судом як безпідставний і протиправний захід.

За наведеного, податкове повідомлення-рішення №0009955002 від 11.12.2017 про накладення на позивача штрафу в розмірі 3200,00 грн., з підстав несвоєчасності сплати (несплати) єдиного податку з фізичних осіб за період з 20.02.2017 по 20.11.2017 не відповідає визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вимогам законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості. А тому відповідні позовні вимога ФОП ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача по винесенню такого рішення, то суд не розцінює її як окрему позовну вимогу.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Кодекс адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними, допустимим, достовірними та достатніми доказами, а відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати стягуються на користь позивача у відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (33028 м.Рівне, вул. Млинарська,9 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (33023 м.Рівне, вул.Відінська,12, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 41646372) про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області №0009955002 від 11.12.2017, згідно з яким фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у сумі 3200,00 гривень.

Присудити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 640,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повне рішення суду складено 02 лютого 2018 року.

Суддя Друзенко Н.В.