Рішення

від 12.02.2018 по справі 658/3411/17

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 р.м. ХерсонСправа № 658/3411/17

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитрієвої О.О.,

при секретарі: Пономаренко М.М.,

за участю:

представника позивачів ОСОБА_1,

представника відповідача Рябітченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (далі - позивачі) звернулися до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 08.01.2018, просять:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області листом від 01.08.2017 року №П-8509/0/2889/6/17 щодо надання ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, що розташовані на території Костогризівської сільської ради Каховського району для ведення фермерського господарства та перебувають в оренді фермерського господарства "Софія І Д" (кадастровий номер НОМЕР_7) на підставі договору оренди землі від 25 листопада 2011 року, зареєстрованого 20.12.2011 року за №652350004002045, загальною площею 50,0000 га, в тому числі ріллі - 50,0000 га;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, що розташовані на території Костогризівської сільської ради Каховського району для ведення фермерського господарства та перебувають в оренді фермерського господарства "Софія І Д" (кадастровий номер НОМЕР_7) на підставі договору оренди землі від 25 листопада 2011 року, зареєстрованого 20.12.2011 року за №652350004002045, загальною площею 50,0000 га, в тому числі ріллі - 50,0000 га;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області у місячний строк з дня набрання рішення законної сили подати до Херсонського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.07.2017 року позивачі звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, що розташовані на території Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області для ведення фермерського господарства та перебувають в оренді фермерського господарства Софія і Д (кадастровий номер НОМЕР_8) на підставі договору оренди землі від 25 листопада 2011 року, зареєстрованого 20.12.2011 року за №652350004002045, загальною площею 50,0000 га, в тому числі ріллі - 50,0000 га, у яких було зазначено, що заявники не використали право на безоплатне отримання земельної ділянки за даним цільовим призначенням. До вказаної заяви додали відповідні документи, визначені Законом України Про фермерське господарство та Земельним кодексом України. За результатом розглядом даних заяв, позивачам було відмовлено у наданні такого дозволу. У листі відмові від 01.08.2017 №П-8509/0-2889/6-17 відповідач послався на те, що на даний час Головне управління має право передавати у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації не більше 25% від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території Херсонської області у кварталі, що передував поточному кварталу. Позивач вважає необґрунтованою таку відмову, що і стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов. Просив суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю та необґрунтованістю. Пояснив, що неможливість задоволення клопотання заявників полягає у невідповідності місця розташування земельної ділянки (об'єкта) вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, в даному випадку, Постанови КМУ від 07.06.2017 №413 Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними , яка вступила в дію 17.06.2017 року. Таким чином повноваження Головного управління щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності в рамках безоплатної приватизації розповсюджується не на всі земельні ділянки на території області (100%), а виключно на 25% від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному. Зазначив, що позивачами було повністю проігноровано вказаний порядок.

Окрім того, звертає увагу суду на те, що договір оренди землі від 25.11.2011 року №28 укладено із громадянкою ОСОБА_10, а згідно угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.01.2017 року №652350004002045 орендаря змінено на фермерське господарство Софія і Д в особі ОСОБА_10, щодо членів зазначеного господарства не було надано жодного документа.

Також відповідач вважає, що суд при винесенні рішення не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ним функцій та повноважень, визначених законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.02.2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою від 14.07.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що розташоване на території Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області загальною площею 50 га за кадастровим номером НОМЕР_8. До зазначеної заяви додано копії: статуту ФГ Софія і Д , виписка ФГ Софія і Д , рішення засновників від 20.01.2017 року, договір оренди землі №28 від 25.11.2011 року із змінами, внесеними додатковою угодою від 17.01.2017 року, витяг з ДЗК.

Також, в заяві зазначено, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням заявники не використали.

Проте, листом від 01.08.2017 року №П--8509/0-2889/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області відмовило заявникам в задоволенні клопотання у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. При цьому ГУ Держгеокадастру у Херсонській області зазначило, що на даний час Головне управління має право передавати у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації не більше 25% відсотків площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території Херсонської області у кварталі, що передував поточному кварталу. Для цього Головне управління формує переліки земельних ділянок та визначає площу земельних ділянок, які можливо передати в межах норми безоплатної приватизації на території Херсонської області, та розміщує на сайті управління. Повідомив заявників, що земельна ділянка, яку вони бажають отримати у власність для ведення фермерського господарства не увійшла до зазначеного переліку.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивачі звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про особисте селянське господарство", Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15.

Зокрема, ст. 14 Конституції України передбачає, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (п. а) ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України).

Стаття 81 Земельного кодексу України визначає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною 2 ст. 31 Земельного кодексу України громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Частина 1 статті 116 Земельного кодексу України встановила, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Згідно з ч. 2, 3 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Крім того, відповідно до частини першої та другої статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

За змістом положень ст.. 3 Закону України Про фермерське господарство членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту. Для цілей цього Закону до членів сім'ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім'ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).

Так, згідно договору оренди землі від 25.11.2011 року №28, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Каховському районі 20.12.2011 року за №652350004002045 та додаткової угоди від 17.01.2017 року орендарем земельної ділянки загальною площею 50,0000га (кадастровий номер НОМЕР_8), із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області, є фермерське господарство Софія і Д . За рішенням №1 засновника фермерського господарства Софія і Д від 01.02.2017 року Про відчуження фермерського господарства Софія і Д , прийом в члени господарства, зміну місцезнаходження, обрання голови, внесення змін до Статуту фермерського господарства Софія і Д здійснено, зокрема відчуження ФГ Софія і Д , як цілісного майнового комплексу громадянці України ОСОБА_3 на підставі цивільно-правової угоди та обрано на посаду голови ОСОБА_11, звільнивши з посади голови ОСОБА_10 за власним бажанням.

За рішенням №2 засновника фермерського господарства Софія і Д від 14.02.2017 року Про прийняття в члени фермерського господарства Софія і Д вирішено, зокрема прийняти до складу членів ФГ Софія і Д родичів голови та засновника ОСОБА_3, а саме: тітку - ОСОБА_4, мати тітки ОСОБА_5, батька тітки ОСОБА_6, двоюрідного брата ОСОБА_7, мати двоюрідного брата ОСОБА_8.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.02.2018 року №1003602247 фермерського господарства Софія і Д (код ЄДРПОУ 39182082) утворено та зареєстровано 16.04.2014 року, засновником є ОСОБА_3, про що внесено зміни до відомостей про юридичну особу у лютому 2017 року.

Згідно з статтею 32 Земельного кодексу України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, єдиним способом приватизації земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, є подання громадянином до компетентного органу клопотання та необхідні документи із зазначенням цільового призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Законодавцем встановлено виключний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У такому випадку, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надало відповідь, яка по суті не відповідає фактичним обставинам, а саме, судом не встановлено невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України. Тобто, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством.

Така підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як включення/не включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації на території Херсонської області, Земельним кодексом або іншим законом не передбачена.

У Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі - Стратегія), затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року за № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", дійсно викладено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні:

формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області за такою формулою: Sбп = Sаук х 0,25, де Sбп - площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області; Sаук - площа земельних ділянок, право оренди та/або емфітевзису на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу;

щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок;

надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції;

враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

Суд зазначає про те, що Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" не передбачено надання земельної ділянки у власність в залежності від площі земельних ділянок, право оренди на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу, або інших кількісно-якісних показників правовідносин у сфері забезпечення права на землю громадян. Суд вважає, що вказана Стратегія затверджена Кабінетом Міністрів України в супереч положенням Конституції України, Земельного кодексу України та Закону України "Про особисте селянське господарство", які мають вищу юридичну силу в регулюванні даних спірних правовідносин, ніж норми постанови Кабінету Міністрів України, та положення яких не передбачають жодних формул щодо визначення коефіцієнтів кількості земельних ділянок, що можуть бути видані в рамках виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того суд зазначає, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження, разом з тим, зазначає, що постанова від 07 червня 2017 року №413 не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність та не прийнята відповідно до певного закону чи на виконання такого закону, яким регулюються вимоги щодо обмеження розташування земельних ділянок, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Суд вважає, що факт надання дозволу на розробку проекту землеустрою ще не є вирішенням питання про передачу земельної ділянки у власність, дозвіл лише засвідчує намір, не більше. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не створює права на її отримання у власність поза встановленою законодавством процедурою. Позивач має ще вжити певні заходи, які передбачено для остаточного оформлення права власності.

Таким чином, виходячи з обставин справи та норм діючого законодавства, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачено законодавством, тому суд визнає таку відмову протиправною.

Пунктом 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, визначено, що Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання. Підпунктом 11 пункту 11 наведеного вище Положення передбачено, що начальник Головного управління, зокрема, підписує накази Головного управління.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством України передбачена єдина форма рішення, що приймається територіальними органами Держгеокадастру, за результатами розгляду заяв про надання земельних ділянок, - це наказ.

Відмова відповідача, оформлена ним у формі листа, наказу чи у будь-якій іншій формі, змісту не змінює та є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо обрання того чи іншого способу вирішення питання в межах дискреції, встановленої законодавством. Суд вважає, що обрана відповідачем форма рішення, навіть якщо вона суперечить Положенню, не є беззаперечним доказом протиправності такого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимогу позивачів про визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо надання ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, що розташовані на території Костогризівської сільської ради Каховського району для ведення фермерського господарства та перебувають в оренді фермерського господарства "Софія І Д" (кадастровий номер НОМЕР_7) на підставі договору оренди землі від 25 листопада 2011 року, зареєстрованого 20.12.2011 року за №652350004002045, загальною площею 50,0000 га, в тому числі ріллі - 50,0000 га.

Згідно ч. 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Конвенційний принцип "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Крім того, відповідно до практики Верховного Суду України отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про подальшу передачу такої земельної ділянки особі. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 січня 2016 року № 21-3690а15, від 13 грудня 2016 року № 21-2573а16 та інших.

Отже, оскільки відмова Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не ґрунтується на нормах закону, вона вважається протиправною, що є належною підставою для задоволення позовної вимоги.

Щодо вимог позивачів про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність як членам фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, що розташовані на території Костогризівської сільської ради Каховського району для ведення фермерського господарства та перебувають в оренді фермерського господарства "Софія І Д" (кадастровий номер НОМЕР_7) на підставі договору оренди землі від 25 листопада 2011 року, зареєстрованого 20.12.2011 року за №652350004002045, загальною площею 50,0000 га, в тому числі ріллі - 50,0000 га., суд зазначає наступне.

Суд не може перебирати на себе повноваження та функції уповноваженого органу, втручаючись при цьому у внутрішньо - організаційну специфіку роботи.

Отже, суд не вправі зобов'язувати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із вищезазначеним земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.

Аналогічну правову позицію виклав Вищий адміністративний суд у своєму рішенні по справі № 820/4897/16.

Однак, відповідно до ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене та з огляду на протиправність рішення відповідача про відмову в наданні ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності для ведення фермерського господарства, суд приходить до висновку, що в спірних правовідносинах належним способом захисту порушеного права позивачів буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 від 14.07.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, що розташовані на території Костогризівської сільської ради Каховського району для ведення фермерського господарства та перебувають в оренді фермерського господарства "Софія І Д" (кадастровий номер НОМЕР_7) на підставі договору оренди землі від 25 листопада 2011 року, зареєстрованого 20.12.2011 року за №652350004002045, загальною площею 50,0000 га, в тому числі ріллі - 50,0000 га. з урахуванням висновків суду.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками викладеними в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 у справі №821/939/17.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтями 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 12, 14, 77, 90, 143, 94, 241-247, 250, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_3 (74800, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1), ОСОБА_4 (74800, АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_2), ОСОБА_5 (74800, АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_3), ОСОБА_6 (74800, АДРЕСА_3, рнокпп НОМЕР_4), ОСОБА_7 (74800, АДРЕСА_4, рнокпп НОМЕР_5), ОСОБА_8 (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Кобзарська (Чапаєва), б. 60, рнокпп НОМЕР_6) задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, б. 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) листом від 01.08.2017 року №П-8509/0/2889/6/17 щодо надання ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, що розташовані на території Костогризівської сільської ради Каховського району для ведення фермерського господарства та перебувають в оренді фермерського господарства "Софія І Д" (кадастровий номер НОМЕР_7) на підставі договору оренди землі від 25 листопада 2011 року, зареєстрованого 20.12.2011 року за №652350004002045, загальною площею 50,0000 га, в тому числі ріллі - 50,0000 га.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, б. 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) повторно розглянути заяви ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, що розташовані на території Костогризівської сільської ради Каховського району для ведення фермерського господарства та перебувають в оренді фермерського господарства "Софія І Д" (кадастровий номер НОМЕР_7) на підставі договору оренди землі від 25 листопада 2011 року, зареєстрованого 20.12.2011 року за №652350004002045, загальною площею 50,0000 га, в тому числі ріллі - 50,0000 га.

В решті позовних вимог відмовити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, б. 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) подати у тридцятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, б. 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (74800, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 320 грн. (триста двадцять гривень нуль копійок).

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, б. 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 (74800, АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору у розмірі 320 грн. (триста двадцять гривень нуль копійок).

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, б. 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_5 (74800, АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_3) витрати по сплаті судового збору у розмірі 320 грн. (триста двадцять гривень нуль копійок).

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, б. 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_6 (74800, АДРЕСА_3, рнокпп НОМЕР_4) витрати по сплаті судового збору у розмірі 320 грн. (триста двадцять гривень нуль копійок).

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, б. 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_7 (74800, АДРЕСА_4, рнокпп НОМЕР_5) витрати по сплаті судового збору у розмірі 320 грн. (триста двадцять гривень нуль копійок).

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, б. 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_8 (74800, АДРЕСА_4, рнокпп НОМЕР_6) витрати по сплаті судового збору у розмірі 320 грн. (триста двадцять гривень нуль копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20 лютого 2018 р.

Суддя Дмитрієва О.О.

кат. 6.2.1