Рішення

від 12.02.2018 по справі 826/10769/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2018 року 12:05 № 826/10769/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., за участю секретаря судових засідань Огнивого Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Дуда Бар" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 28.03.2017 №0000454001, за участю:

представника позивача - Розметова Р.Н.

представника відповідача - Кулькова В.О.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 лютого 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дуда Бар" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2017 №0000454001.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 14.03.2017 №26/74/40/40824477, прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2017 №0000454001.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 14.03.2017 №26/74/40/40824477 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 28.03.2017 №0000454001.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено фактичну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Дуда Бар" з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Дуда Бар" статті 11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , а саме: зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, без марок акцизного податку.

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 14.03.2017 №26/74/40/40824477 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2017 №0000454001, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства в сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в розмірі 34 000, 00 грн..

Товариство з обмеженою відповідальністю Дуда Бар не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначені правила маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів (стаття 15 3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ).

Відповідно до пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції. Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів встановлено, що маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Пунктом 226.1 статті 226 Податкового кодексу України визначено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Пунктом 226.11 статті 226 Податкового кодексу України встановлено, що ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Згідно з пунктом 228.2 статті 228 Податкового кодексу України контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

Також, суд звертає увагу, що законами України та нормативно правовими-документами не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами зберігати марки акцизного податку чи збору після відкупорювання або розкривання товару.

Як вбачається з акта перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14.03.2017 №26/74/40/40824477 в ході проведення перевірки, посадовими особами контролюючого органу було встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку, а саме: алкогольний напій аперитив Апероль ємністю 1,0 л., 11% оборотів та коньяку Арарат 5* ємністю 0,7 л. 40% без марок акцизного податку. Також перевіркою встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації тютюнових виробів, а саме - тютюн кальянний без марок акцизного податку.

Як зазначив позивач, вказані алкогольні напої придбавались в гіпермаркетах з марками акцизного податку і відкупорені та реалізуються на розлив протягом певного часу, а пакунок тютюну розкритий, оскільки з нього виготовляється кальян для паління.

На підтвердження придбавання алкогольних напоїв у гіпермаркетах позивачем було надано суду копії фіскальних чеків.

Також позивач зазначив, що вказані алкогольні напої мають сертифікати відповідності та висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Матеріалами справи підтверджується, що товариство з обмеженою відповідальністю Дуда Бар має відповідні ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (реєстраційний номер ліцензії та дата реєстрування №16265410562 від 20.10.2016) та ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (реєстраційний номер ліцензії та дата реєстрування №1626546610563 від 20.10.2016.

За приписами пункту 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854, роздрібна торгівля алкогольними напоями - це діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.

Згідно з пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 №218 роздрібна торгівля тютюновими виробами - діяльність з продажу тютюнових виробів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Також в матеріалах справи наявні копії сертифікату відповідності та висновку державної санітарно-епідеміологічної служби, згідно з якими аперитив Апероль та коньяк Арарат 5* відповідають вимогам законодавства.

Товариством з обмеженою відповідальністю Дуда Бар також надано суду копії накладних, якими підтверджується поставка вугілля та тютюну для кальяну.

Разом з тим, суд звертає увагу на наявність постанови Оболонського районного суду міста Києва від 02.06.2017 по справі №756/5381/17-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (директор товариства з обмеженою відповідальністю Дуда Бар ) стосовно порушення останньою статті 11 Закону України Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , якою суд закрив провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1. події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що відповідачем при проведенні фактичної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Дуда Бар було не враховано, що позивач має право проводити роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами (що підтверджується відповідними ліцензіями).

Суд також акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

З огляду на необґрунтованість висновків акту перевірки від 14.03.2017 №26/74/40/40824477, та враховуючи те, що контролюючим органом не доведено законності винесеного податкового повідомлення-рішення від 28.03.2017 №0000454001, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.03.2017 №0000454001.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дуда Бар" (код ЄДРПОУ 40824477, адреса: м. Київ, вул. М. Тимошенко, 18) здійснені ним та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 600, 00 грн. (одна тисяча шістсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 33/19).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 20.02.2018.