Постанова

від 15.02.2018 по справі 825/1834/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/1834/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Баргаміна Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 27 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства У ПАНИ ШАРИНОЙ до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2017 року, Приватне підприємство У ПАНИ ШАРИНОЙ звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 25-01-018/0591/247 від 01.11.2017 Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами , якою на Приватне підприємство У ПАНИ ШАРИНОЙ накладено штраф у розмірі 9 600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час проведення перевірки дотримання законодавства про працю та загальнообов'язкове страхування головним державним інспектором Управління Держпраці у Чернігівській області було виявлено порушення трудового законодавства, а саме затримка повного розрахунку з працівником при звільненні.

Однак, вказує, що розрахунки з працівником у серпні 2017 року проведені підприємством в повному обсязі та у встановлені чинним законодавством строки, заборгованість перед працівником по заробітній платі у журналі-ордері за вересень 2017 року та у розрахунково-платіжній відомості за вересень 2017 року не значиться.

Зазначає, що підприємством вимоги частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України не порушувались, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Чернігівській області № 25-01-018/0591/247 від 01.11.2017 Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами .

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, що на підставі наказу Управління Держпраці у Чернігівський області від 02.10.2017 № 235 та направлення на перевірку від 02.10.2017 № 887 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_2 була проведена позапланова перевірка Приватного підприємства У ПАНИ ШАРИНОЙ за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 44, про що складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 10.10.2017 № 25-01-018/0591.

Вказаною перевіркою було встановлено, що наказом по підприємству від 04.08.2017 № 13 працівника ОСОБА_3 звільнено з посади водія за власним бажанням (згідно статті 38 Кодексу законів про працю України) з 07.08.2017.

При звільненні йому нарахована компенсація за невикористану щорічну відпустку за період роботи на Приватному підприємстві У ПАНИ ШАРИНОЙ з 02.03.2017 по 07.08.2017 за 10 календарних днів у сумі 479,70 грн.

Виплачено під підпис ОСОБА_3 згідно відомості на виплату грошей № ПП-0000008 від 07.08.2017 суму розміром 158,78 грн.

З суми компенсації утримана сума 313,73 грн., що є порушенням статті 129 Кодексу законів про працю України.

Крім того, встановлено, що згідно наданої незавіреної копії розрахунково-платіжної відомості № ПП-0000008 за серпень 2017 року вищезазначеному працівнику нарахована сума 479,70 грн., з цих коштів утримано 7,20 грн. та 313,73 грн.

Виплачено під підпис ОСОБА_3 згідно відомості про виплату грошей № ПП-0000008 від 07.08.2017 суму розміром 158,78 грн.

Згідно табелю обліку робочого часу за липень-серпень 2017 року вищезазначений працівник з 17.07.2017 по 07.08.2017 перебував у відпустці за свій рахунок, тому заробітна плата за цей період йому не нараховувалась.

Сума у розмірі 479,70 грн. є лише тільки сумою грошової компенсації за невикористану відпустку. Виходячи з вищевикладеного, вбачається проведення неповного розрахунку при звільненні Приватного підприємства У ПАНИ ШАРИНОЙ перед звільненим працівником ОСОБА_3 у зв'язку з незаконним утриманням з суми компенсації за невикористану відпустку при звільненні, що є порушенням частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України.

Станом на день проведення інспекційного відвідування 09.10.2017 затримка повного розрахунку триває понад 2 місяці.

01.11.2017 першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_4 було розглянуто акт перевірки від 10.10.2017 № 25-01-018/0591 щодо порушення Приватним підприємством У ПАНИ ШАРИНОЙ законодавства про працю та винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-01-018/0591/247, якою на позивача на підставі абзацу третього частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 9 600,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також надани додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 затверджений Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (далі - Порядок № 390), в пунктах 2, 3 якого визначено, зокрема, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці. Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідно пункту 7 Порядку № 390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Колегія суддів звертає увагу н а те, що Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_2, у період з 04.10.2017 по 10.10.2017 проведено інспекційне відвідування ПП У ПАНИ ШАРИНОЙ , код ЄДРПОУ 36931354, за юридичною адресою: 14005, м. Чернігів, проспект Миру, 44.

Під час інспекційного відвідування було встановлено порушення вимог ст. 129 КЗпП України щодо відрахування коштів з грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку звільненому працівнику ОСОБА_3

Так, наказом ПП У ПАНИ ШАРИНОЙ від 04.08.2017 № 13 працівника ОСОБА_3 звільнено з посади водія за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) з 07.08.2017. При звільненні йому нараховано грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 02.03.2017 по 07.08.2017 за 10 календарних днів у сумі 479,70 гривень. Згідно розрахунково- платіжної відомості за серпень 2017 року № ПП-0000008, ОСОБА_3 нараховано 479,70 грн, з яких утримано 7,20 грн (графа інші утримання ) та 313,73 грн (графа заборгованість за/перед працівником ). Відповідно до відомості на виплату грошей від 07.08.2017 № ПП-0000008, ОСОБА_3 виплачено 158,78 грн (графа разом до видачі ).

Таким чином, керівництвом ПП У ПАНИ ШАРИНОЙ проведено неповний розрахунок при звільненні ОСОБА_3 у зв'язку з відрахуванням з суми грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні, що є порушенням ст. 129 КЗпП України, відповідно до якої не допускається відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення. Дане відрахування з компенсаційних виплат ОСОБА_3 потягло за собою порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, а саме, не проведення повного розрахунку всіх сум в день звільнення, що належать працівнику від підприємства.

Зазначені порушення встановлено на підставі документів, які були надані інспектору під час проведення інспекційного відвідування директором ПП У ПАНИ ШАРИНОЙ ОСОБА_5

Згідно табелів обліку робочого часу за липень - серпень 2017 року ОСОБА_3 з 17.07.2017 по 07.08.2017 перебував у відпустці за свій рахунок, тому заробітна плата за цей період йому не нараховувалась.

Сума 479,70 грн є компенсацією за невикористану відпустку, а тому, будь-які утримання за виконавчими листами, або відшкодування зайво виплачених коштів з цієї суми робити заборонено.

При звільненні працівника підприємство зобов'язане виплати всі суми, що належать звільненому працівнику в повному розмірі в день звільнення. Виходячи з вищевикладеного вбачається проведення неповного розрахунку з боку ПП У ПАНИ ШАРИНОЙ перед звільненим працівником ОСОБА_3 у зв'язку з незаконним утриманням коштів з компенсації за невикористану відпустку при звільнення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем так і не доведено та документально не підтверджено, за що саме утримано з суми компенсації за невикористану відпустку 479,70 грн суму 313, 73 грн.

Відповідно до п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати затвердженої наказо Державного комітету статистики України від 13.01.2014 № 5, компенсація за невикористану відпустку вважається додатковою заробітною платою, тож з суми компенсації в місяці нарахування повинні утримуватися прибутковий податок в розмірі 18 % та військовий збір 1,5%. Крім того роботодавець суму компенсації потрібен врахувати при нарахуванні та сплаті ЄСВ з загального місячного доходу працівника.

В разі, якщо компенсація працівнику з якихось обставин виплачується після його звільнення, сума компенсації не включається в базу нарахування єдиного соціального внеску.

Вичерпний перелік підстав, які дають право роботодавцю проводити утримання із зарплати для погашення заборгованості працівника перед підприємством, визначено ч. 2 ст. 127 КЗпП України. Відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для" покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, в т.ч. при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 ст. 36 і п. 1, 2 і 5 ст. 40 КЗпП України, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію.

Можливість утримати з працівника надміру виплачену внаслідок помилки зарплату залежить від типу такої помилки - рахункова (лічильна) і нелічильна. Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 № 13 зазначено, що вирішуючи спори, пов'язані із застосуванням ст. 127 КЗпП України, суди мають враховувати, що роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду згідно з правилами частини першої ст. 233 КЗпП України протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

Стаття 1212 ЦКУ зобов'язує особу, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.

При цьому ст.1215 ЦКУ встановлює, що не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти й інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, нормами закону не передбачено повернення працівником підприємству зайво виплачених коштів, крім випадків, встановлених ст.127 КЗпП України, ст.1215 ЦКУ.

Відповідно до ст. 129 КЗпП України не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення. Перелік таких виплат встановлено ст.73 Закону України Про виконавче провадження .

Заборона на відрахування з видів виплат, зазначених у ст. 129 КЗпП України, означає, що навіть за наявності у власника вимоги до працівника щодо зайво виплачених сум, яка не задовольняється відрахуванням із заробітної плати у встановлених межах, власник зобов'язаний провести такі виплати на користь працівника. Якщо зустрічна вимога до працівника полягає у відшкодуванні шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків, вона незалежно від її суми реалізується шляхом пред'явлення власником до працівника позову у межах річного строку з дня виявлення шкоди ст. 136 КЗпП України.

Інші вимоги власника до працівника не можуть бути взагалі задоволені, хоча б власник цілком своєчасно відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 127 КЗпП України видав наказ про відрахування із заробітної плати.

Щодо посилання позивача на те, що для підтвердження ним до суду першої інстанції було надано копії та оригінали прибуткових касових ордерів, видаткових касових ордерів, відомостей про виплату грошей, колегія суддів зазначає наступне.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до Акту передачі копій документів головному держаному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_6 (а.с.34) позивачем не було передано зазначених вище документів наданих ним до суду першої інстанції.

Зазначене вище під час судового засідання не спростовано позивачем та не надано підтверджуючих доказів щодо надання їх під час перевірки.

Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на те, що є відомості щодо нарахування та утримання по заробітній платі ОСОБА_3 проте відсутні вирахування заборгованості працівника.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку щодо задоволення позовних вимог, а тому постанова суду першої інстанції має бути скасована з постановлянням нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області - задоволити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства У ПАНИ ШАРИНОЙ до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 20 лютого 20118 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

Н.М. Троян