Ухвала

від 29.11.2017 по справі 813/3868/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2017 року м. Київ К/800/41898/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2014

у справі № 813/3868/13-а Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства Кук

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 20.03.2013 № 0000292210.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача розміру від'ємного значення ПДВ у податковому обліку за серпень 2012 року на 250371,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2013 № 0000292210, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 22.02.2013 за № 146/15-4009.32713144. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпунктів 7.4.1, 7.4.4., 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (Закон № 168/97-ВР), пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 200.1. 200.4 ст. 200, пункту 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит на загальну суму 2503170,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на 2503170,00 грн. у податковому обліку за 3-й, 4-й квартали 2009 року, 1-й, 2-й, 3-й та 4-й квартали 2010 року, 2-й, 3-й та 4-й квартали 2011 року, січень, березень 2012 року.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від імені ТОВ Будівельна компанія Комфортбуд-1 підрядних послуг (виконання будівельних робіт на споруджені готельного комплексу за адресою: м. Львів, вул. Фредра, 7) та від ТОВ Галкомплект послуг по встановленню пожежної сигналізації, сторони підписали акти приймання виконаних робіт, акти виконаних робіт, від імені цих постачальників на адресу позивача були виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит на 2390658,00 грн. та 75105,00 грн. відповідно у податкових деклараціях за вищевказані податкові періоди.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (Закон № 168/97-ВР, втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності ПК України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції, чинній станом на березень - жовтень 2011 року).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг)

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми податкового кредиту, ДПІ посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу від ТОВ Будівельна компанія Комфортбуд-1 та ТОВ Галкомплект підрядних послуг. Так, обґрунтовуючи безтоварність господарських операцій із поставки позивачу від ТОВ Будівельна компанія Комфортбуд-1 послуг із виконання будівельних робіт, ДПІ вказує на не надання позивачем під час перевірки додаткових доказів фактичного виконання договору генерального підряду від 03.07.2008р. № 010708, укладеного з ТОВ Будівельна компанія Комфортбуд-1 , як-то: акт приймання-здачі будівельного майданчика, акт відбору проб бетону, акт приймання покрівлі, акт приймання внутрішніх електромонтажних робіт, сертифікатів якості товарно-матеріальних цінностей тощо; а також на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 18.10.2012р. у кримінальній справі № 1319/8118/2012, яким директора ТОВ Будівельна компанія Комфортбуд-1 визнано винним за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Доводячи відсутність реального характеру послуг, отриманих позивачем від ТОВ Галкомплект , ДПІ вказує про ознаки фіктивності контрагентів цього постачальника по ланцюгу поставки.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки досліджених в судовому процесі доказів, а саме: актів приймання виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, актів виконаних робіт, актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, дозволу на виконання будівельних робіт від 20.06.2008р. № 417/08, акту приймальної комісії про готовність закінченого будівництва об'єкту до експлуатації (забезпечення протипожежного захисту) від 14.07.2011р. - за відсутності з боку ДПІ доказів, які б беззаперечно спростовували відсутність реального характеру поставки позивачу від ТОВ Будівельна компанія Комфортбуд-1 та ТОВ Галкомплект підрядних послуг та достовірність наданих позивачем документів щодо операцій із поставки з цими постачальниками, - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Посилання ДПІ на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 18.10.2012р. по кримінальній справі № 1319/8118/2012, яким директора ТОВ Будівельна компанія Комфортбуд-1 визнано винним за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) не спростовує реальне виконання цим постачальником підрядних послуг. Згідно з цим вироком директор ТОВ Будівельна компанія Комфортбуд-1 підписав податкові декларації з ПДВ за січень, липень, серпень 2010 року, в яких завідомо для нього були задекларовані суми податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Метро МТД та ТОВ БМК Укренергосервіс на безтоварні поставки послуг з виконання будівельних робіт (а.с. 2-6, т. 6-й). Обставин щодо безтоварності операцій між ТОВ будівельна компанія Комфортбуд-1 та ПП КУК у вироці не встановлено. Як свідчить зміст вироку, допитаний в судовому процесі директор ПП КУК підтвердили виконання будівельний робіт силами ТОВ Будівельна компанія Комфортбуд-1 на об'єкті за адресою: м. Львів, вул. Фредра, 5.

Що ж до доводів ДПІ, що судами не було враховано заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, подану 15.07.2013 (а.с. 211, т.5), як на підставу скасування судових рішень, то слід вказати наступне. У цій заяві позивач просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 № 0000292210 в частині зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за серпень 2012 року на 2465763,00 грн. Судом першої інстанції було відображено вказаний факт в описовій частині постанови суду першої інстанції, а мотивувальна частина постанови свідчить про те, що судом оцінювалось податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 № 0000292210 у частині, яку позивач просив скасувати відповідно до уточнених позовних вимог. Отже, судом було допущено описку, яка має бути ним виправлена.

Відповідно до частини 1 ст. 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

Наведені норми встановлюють право позивача зменшити розмір позовних вимог, при цьому, не передбачають необхідності процесуального закріплення цієї дії позивача окремою ухвалою суду.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,

якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписЮ.І. Цвіркун