Рішення

від 30.01.2018 по справі 819/2092/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2092/17

30 січня 2018 р.м. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Придаткевич Н.В.

представника позивача ОСОБА_1, довіреність від 10.01.2018

представника відповідача ОСОБА_2, довіреність від 18.12.2017 № 8244/10/19-00-10-02-12/19374

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галичлитво" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичлитво" (надалі - позивач, ТОВ "Галичлитво") звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (надалі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.09.2017 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ні з наказу на проведення перевірки та наказів на продовження термінів її проведення, ні з направлень посадових осіб, ні з самого акту перевірки неможливо ідентифікувати, передбачену законодавством, фактичну підставу для проведення перевірки, а саме лише посилання на цілий ряд норм законодавства не може розцінюватись як дотримання вимог щодо відповідності документа закону .

Контролюючим органом безпідставно винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення, оскільки висновки відповідача щодо недоведеності фактичного здійснення господарської операції з товариством з обмеженою відповідальністю "Генезіс ЛТД" (далі - ТОВ "Генезіс ЛТД") є необґрунтованими.

Законність та дійсність придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується представленими для перевірки належними первинними документами бухгалтерського обліку, що підписувались безпосередньо ОСОБА_3, який згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 10.12.2015 є кінцевим бенефіціарним власником, керівником і підписантом ТОВ "Генезіс ЛТД".

Водночас, ТОВ "Галичлитво" не може нести відповідальності за можливі порушення податкового чи іншого законодавства зі сторони його контрагента, оскільки зі своєї сторони позивач виконав всі необхідні дії для підтвердження свого права на податковий кредит та понесені витрати, а тому притягнення його до відповідальності є необґрунтованим та суперечить положенням Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 26.12.2017 о 12:00 год. Ухвалою суду від 26.12.2017 відкладено розгляд справи на 22.01.2018 о 11:00 год. В судовому засіданні, призначеному на 22.01.2018, оголошено перерву у розгляді справи до 30.01.2018 о 11:30 год.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позові, відповіді на відзив від 22.01.2018 (а.с.93-95) та поясненнях від 30.01.2018 (а.с.164-168), просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з мотивів, викладених у відзиві на адміністративний позов від 26.12.2017 (а.с.84-88) та запереченнях від 29.01.2018 (а.с.150-152), долучених до матеріалів справи, та повідомила наступне. Документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Галичлитво" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ "Генезіс ЛТД" за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 призначена на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.11 пункту 78.1 статті 78.1 ПК України та ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/4403/17 провадження №1-кс/161/2170/17.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Генезіс ЛТД" товар позивачу фактично не поставляло, оскільки на момент проведення господарської операції у нього сам актив був відсутній. Первинні документи, які стали підставою для формування ТОВ "Галичлитво" податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

За таких обставин, контролюючим органом правомірно збільшено оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 34344,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 8586,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних міркувань.

ТОВ "Галичлитво" (код ЄДРПОУ 37753747, місцезнаходження: 47302, Тернопільська область, Збаразький район, місто Збараж, вулиця Д. Галицького, будинок 56) зареєстроване 06.03.2012 як юридична особа, знаходиться на обліку як платник податків у Кременецькій ОДПІ (Збаразьке відділення) Головного управління ДФС у Тернопільській області, зареєстроване платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.06.2012 № 200053361.

ТОВ "Галичлитво" згідно з відомостями про види діяльності товариства, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює лиття чавуну.

Як встановлено судом, контролюючим органом відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 cт. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України та згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2017 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Галичлитво", на підставі наказу від 12.05.2017 № 748 (а.с.30), наказу від 21.08.2017 № 1584 про внесення змін до наказу від 12.05.2017 № 748 (а.с.31) та направлень на проведення перевірки № 1155 від 12.05.2017, № 2791 від 21.08.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Галичлитво" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з TOB "Генезіс ЛТД" за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 31.08.2017 №5965/14-01/37753747. (а.с.14-29)

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 cт. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, у зв'язку з чим занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 34344,00 грн., в т.ч. за березень 2016 року в сумі 11095,00 грн., за квітень 2016 в сумі 13527,00 грн., за травень 2016 року в сумі 9722,00 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення - рішення від 13.09.2017 № НОМЕР_1, яким ТОВ "Галичлитво" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 42930,00 грн. (основний платіж 34344,00 грн., штрафна санкція 8586,00 грн.).

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до вищестоящого податкового органу. Рішенням ДФС України від 20.11.2017 № 26790/06/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення - рішення від 13.09.2017 № НОМЕР_1 залишено без задоволення, а скаргу ТОВ "Галичлитво" без задоволення. (а.с.33-35)

Відтак, ТОВ "Галичлитво" звернулось до суду з даним адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2017 № НОМЕР_1.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України (в редакції станом на час призначення перевірки) податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесене ними відповідно до закону.

В даному випадку перевірка позивача призначена згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2017 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Галичлитво".

За таких обставин суд вважає, що вимоги підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України щодо підстави документальної позапланової перевірки відповідачем дотримано.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки (абзаци 7,8 пункту 81.1 статті 81 ПК України).

Як вбачається з пункту 81.2 статті 81 КАС України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Суд зазначає, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицію Верховного Суду України, висловленою у постанові від 24.12.2010 № 21-25а10, згідно з якою саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Досліджуючи надані сторонами докази, оцінюючи їх в сукупності, суд бере також до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В силу пункту 198.3 cтатті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 cтатті 193 ПК України протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу а) пункту 198.1 cтатті 198 ПК України право на податковий кредит виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (в тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. При цьому, пунктом 198.6 cтатті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПК України.

Відповідно до пункту 123.1 cтатті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 cтатті 54 ПК України, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (надалі - Закон № 996) передбачено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності.

Виходячи з вимог частини другої статті З Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На платників податків покладаються такі обов'язки, як вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансову - господарську діяльність, так і забезпечувати її зберігання в терміни, встановлені законами (лише дійсно проведених господарських операцій).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (пункт 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Судом встановлено, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Галичлитво", оформленої актом перевірки, у якому зроблено висновки про те, що ТОВ "Галичлитво" занижено ПДВ по операціях з TOB "Генезіс ЛТД"

Так, щодо фінансово-господарських відносин позивача з TOB "Генезіс ЛТД" суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договір з TOB "Генезіс ЛТД" № 04/03 від 01.03.2016 на постачання труби чавунної. (а.с.55-56)

На підтвердження здійснених операцій TOB "Генезіс ЛТД" на адресу TOB "Галичлитво" були виписані наступні видаткові накладні на трубу чавунну Ду 350: № 31 від 03.03.2016; № 52 від 18.03.2016; № 85 від 08.04.2016; № 90 від 12.04.2016; № 121 від 16.05.2016 на суму 206065,20 грн. (а.с.57-61)

TOB "Генезіс ЛТД" зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму 206065,20 грн.: № 3 від 03.03.2016; № 24 від 18.03.2016; № 2 від 08.04.2016; № 7 від 12.04.2016; № 40 від 16.05.2016. (а.с.62-66).

На підтвердження перевезення надано товарно-транспортні накладні: № Р31 від 03.03.2016; № Р52 від 18.03.2016; № Р85 від 08.04.2016; № Р90 від 12.04.2016; Р121 від 16.05.2016. (а.с.67-71)

ТОВ "Галичлитво" здійснено оплату на адресу TOB "Генезіс ЛТД" на суму 206065,20 грн. згідно платіжних доручень: № 1236 від 11.03.2016; № 1243 від 24.03.2016; № 1257 від 08.04.2016; № 1260 від 13.04.2016; № 1295 від 24.05.2016. (а.с.72-76)

Перевіркою встановлено, що TOB "Генезіс ЛТД" трубу чавунну Ду 350 фактично не поставляло, оскільки на момент проведення господарських операцій у TOB "Генезіс ЛТД" був відсутній сам актив - труба чавунна Ду 350. Згідно з даними ЄРПН за 2015-2016 роки відсутня інформація про здійснення придбання вказаної труби чавунної TOB "Генезіс ЛТД", що унеможливлює здійснення операцій з її поставки ТОВ "Галичлитво". Перевіркою не встановлено джерело походження, виробника продукції - труби чавунної Ду 350 та не підтверджено легальність руху продукції в "ланцюгу" постачання від виробника до ТОВ "Галичлитво". Згідно поданого ТОВ "Генезіс ЛТД" до податкового органу фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 1 квартал 2016 року основні засоби на підприємстві відсутні. Фактично, ТОВ "Генезіс ЛТД" в "ланцюгу" постачання введено в товарообіг товар невідомого виробництва з метою формування відповідної ціни та, як наслідок, формування витрат та податкового кредиту кінцевому споживачу.

Як вбачається з матеріалів справи, всі первинні документи контрагента TOB "Генезис ЛТД" підписані директором ОСОБА_3. Однак, Центральний районний суд м. Миколаєва у кримінальному провадженні № 32017030000000003 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 205 КК України виніс вирок від 07.02.2017 №490/829/17 07.02.2017 н/п 1 -кп/490/459/2017 по справі №490/829/17, яким громадянина ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України. Відповідно до вказаного вироку, який вступив у законну силу 10.03.2017, обвинувачений ОСОБА_4 уклав угоду про визнання винуватості із стороною обвинувачення, чим визнав інкримінований йому злочин, передбачений частиною першою статті 205 КК України, а саме: "Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона".

Вироком встановлено, що в грудні 2015 року ОСОБА_3, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, перебуваючи на вулиці Московській в місті Миколаєві, вступив в змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами, не маючи жодного наміру та можливості здійснювати фактичне керівництво підприємством, оскільки не мав на це спеціальних знань чи навичок, а також необхідних для здійснення підприємницької діяльності капіталовкладень та погодився за грошову винагороду в розмірі 1500 гривень на місяць, перереєструвати на своє ім'я юридичну особу ТОВ "Генезіс ЛТД".

Маючи на меті отримання обіцяної грошової винагороди, ОСОБА_3, виконуючи вказівки невстановлених осіб 14.12.2015, в офісному приміщенні, що знаходиться у невстановленому будинку по вулиці Московській у м. Миколаєві, підписав виготовлені за невстановлених слідством обставин, установчі документи, а саме: протокол №2 від 10.12.2015 загальних зборів учасників ТОВ "Генезіс ЛТД", відповідно до якого ОСОБА_3 одноособово прийняв рішення про призначення себе директором товариства, а також затвердив статутний капітал ТОВ "Генезіс ЛТД" в розмірі 500000 грн. (100 %), обравши види економічної діяльності товариства (Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність).

В подальшому, ОСОБА_3 на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Генезіс ЛТД" від 10.12.2015 підписав наказ №1 від 10.12.2015 та приступив до виконання обов'язків директора вказаного товариства.

14.12.2015 продовжуючи виконання вказівок невстановлених осіб, ОСОБА_3 подав до Миколаївської міської ради документи:

- реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 14.12.2015;

- протокол №2 від 10.12.2015 загальних зборів учасників ТОВ "Генезіс ЛТД";

- реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 14.12.2015;

- протокол №2-1 від 10.12.2015 р. загальних зборів учасників ТОВ "Генезіс ЛТД";

- заяву від 11.12.2015 р. гр. ОСОБА_5;

- статут ТОВ "Генезіс ЛТД" від 14.12.2015 №15221050002031840,

на підставі яких, державним реєстратором ОСОБА_6 проведено перереєстрацію ТОВ "Генезіс ЛТД" та затверджено статут ТОВ "Генезіс ЛТД" в новій редакції за номером запису №15221050002031840, з зазначенням про те, що ОСОБА_3 являється одноособовим власником та директором товариства (ТОВ "Генезіс ЛТД" код 39845572, яке зареєстровано за адресою: 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, будинок 8).

Окрім того, 22.12.2015 ОСОБА_3, продовжуючи виконання вказівок невстановлених осіб, в приміщенні Миколаївського відділення №1 ПАТ "Альфа-Банк" (МФО 300346 ) за адресою: м. Миколаїв, вул. Шевченка, 59А, на підставі заяви про зміну тарифного пакету від 22.12.2015 переоформив на себе відкритий попередніми власниками підприємства банківський рахунок ТОВ "Генезіс ЛТД" №26003014515801.

Крім цього, в грудні 2015 року ОСОБА_3 за вказівками невстановлених осіб відкрив рахунки ТОВ "Генезіс ЛТД" у ПАТ "Приватбанк" (м. Миколаїв, вул. Мостобудівельників, 17) №26007053219339, №26059053210591, та в ПАТ "А-Банк" (м. Миколаїв, вул. Пушкінська) №26002010025550, №26051010011463.

Після проведення перереєстрації, документи бухгалтерського обліку, звітності, та інших документи що пов'язані з господарською діяльністю ТОВ "Генезіс ЛТД", ОСОБА_3 не готував та не підписував, де знаходиться печатка підприємства йому не відомо, банківськими рахунками не розпоряджався.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена у постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 №21-4781а15 та яка у силу норм статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, "первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними". У правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 12.01.2016 року №21-3706а15, вказано, що "статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку".

Таким чином, надані позивачем первинні документи не відображають реального руху господарських операцій, на підставі яких ним сформовані дані свого податкового обліку.

Відтак, суд погоджується з висновками контролюючого органу та вважає, що у Головного управління ДФС у Тернопільській області були всі правові підстави для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також правові норми, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Галичлитво" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2017 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 42930,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 34344,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 8586.00 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.