Постанова

від 30.07.2018 по справі 819/2092/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/2361/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Галичлитво на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, ухвалене головуючим суддею Мартиць О.І. о 12:14 у м. Тернополі, повний текст складений 09.02.2018 року, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Галичлитво до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Галичлитво (надалі - ТзОВ Галичлитво ) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення№ 0007151401від 13.09.2017 року.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року відмовлено в задоволенні позову.

ТзОВ Галичлитво оскаржило рішення суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду щодо доведеності нереальності господарських операцій ТзОВ Галичлитво із ТОВ Генезіс ЛТД є безпідставними, оскільки усі податкові накладні, які видавались ТОВ Генезіс ЛТД , належним чином зареєстровані у реєстрах Державної фіскальної служби; будь - яких претензій з боку податкових органів до їх оформлення і змісту не було; вони були перевірені на предмет реальної сплати податку на додану вартість за вказаними у них операціями. Крім того, зазначає, що надана відповідачем копія вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.02.2017 року про засудження директора і засновника ТОВ Генезіс ЛТД ОСОБА_1 є недопустимим доказом, оскільки копія не засвідчена належним чином і, крім того, у вироку відсутнє покликання на нереальність і фіктивність операцій контрагента саме із ТзОВ Галичлитво . Покликається також на те, що договори поставки труби чавунної, первинні фінансово - бухгалтерські документи підписувались безпосередньо ОСОБА_1, який згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є кінцевим бенефіціарним власником, керівником ТОВ Генезіс ЛТД і підписантом з 10.12.2015 року. Зазначає, що проведення господарських операцій із ТзОВ Галичлитво підтверджується також листом засновника і директора ТОВ Генезіс ЛТД ОСОБА_1 від 01.06.2017 року на адресу директора ТзОВ Галичлитво . Крім того, зазначає, що рішення господарського суду про визнання ТОВ Генезіс ЛТД фіктивним суб'єктом господарювання відсутнє, а вирок Центрального районного суду м.Миколаєва стосується виключно ОСОБА_1 як фізичної особи.

Просить скасувати рішення суду і прийняти постанову, якою задовольнити позов.

Представник апелянта під час апеляційного розгляду підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Галичлитво знаходиться на обліку як платник податків у Кременецькій ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області, зареєстроване платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200053361від 21.06.2012 року.

ТОВ Галичлитво згідно з відомостями про види діяльності товариства, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює лиття чавуну.

Контролюючим органом відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 cт. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України та згідно ухвали слідчого-судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2017 року про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Галичлитво , на підставі наказу № 748 від 12.05.2017 року (а.с.30), наказу № 1584 від 21.08.2017 року про внесення змін до наказу № 748 від 12.05.2017 року (а.с.31) та направлень на проведення перевірки № 1155 від 12.05.2017 року, № 2791 від 21.08.2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Галичлитво з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з TOB Генезіс ЛТД за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 31.08.2017 року (а.с.14-29).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 cт. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88від 24.05.1995, у зв'язку з чим занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету всього в розмірі 34344,00 грн., в т.ч. за березень 2016 року - в розмірі 11095,00 грн., за квітень 2016- в розмірі 13527,00 грн., за травень 2016 року - в розмірі 9722,00 грн.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесене податкове повідомлення - рішення № 0007151401 від 13.09.2017 року, яким ТОВ "Галичлитво" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 42930,00 грн. (основний платіж - 34344,00 грн., штрафна санкція- 8586,00 грн.).

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до вищестоящого податкового органу. Рішенням ДФС України № 26790/06/99-99-11-01-02-25 від 20.11.2017 року податкове повідомлення - рішення № 0007151401 від 13.09.2017 року залишене без змін, а скаргу ТОВ "Галичлитво" - без задоволення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, а тому вони не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, у зв'язку із чим віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Апеляційний суд повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 cтатті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 cтатті 193 ПК України протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу а) пункту 198.1 cтатті 198 ПК України право на податковий кредит виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (в тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Виходячи з вищезазначеного, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. При цьому, пунктом 198.6 cтатті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПК України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (надалі - Закон № 996) передбачено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності.

Виходячи з вимог частини другої статті З Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На платників податків покладаються такі обов'язки, як вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансову - господарську діяльність, так і забезпечувати її зберігання в терміни, встановлені законами (лише дійсно проведених господарських операцій).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (пункт 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договір з TOB "Генезіс ЛТД" № 04/03 від 01.03.2016 року на постачання труби чавунної (а.с.55-56).

На підтвердження здійснених операцій TOB Генезіс ЛТД на адресу TOB Галичлитво були виписані видаткові накладні на трубу чавунну Ду 350: № 31 від 03.03.2016 року; № 52 від 18.03.2016 року; № 85 від 08.04.2016 року; № 90 від 12.04.2016 року; № 121 від 16.05.2016 року в розмірі 206065,20 грн. (а.с.57-61).

Як вбачається з матеріалів справи, всі первинні документи контрагента TOB "Генезис ЛТД" підписані директором ОСОБА_1.

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва у кримінальному провадженні № 32017030000000003 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України від 07.02.2017 року у справі № 490/829/17 громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України.

Відповідно до вказаного вироку, який вступив у законну силу 10.03.2017 року, обвинувачений ОСОБА_2 уклав угоду про визнання винуватості із стороною обвинувачення, чим визнав інкримінований йому злочин, передбачений частиною першою статті 205 КК України, а саме: фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Цим вироком встановлено, що у грудні 2015 року ОСОБА_1, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, перебуваючи на вулиці Московській в місті Миколаєві, вступив в змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами, не маючи жодного наміру та можливості здійснювати фактичне керівництво підприємством, оскільки не мав на це спеціальних знань чи навичок, а також необхідних для здійснення підприємницької діяльності капіталовкладень та погодився за грошову винагороду в розмірі 1500 гривень на місяць, перереєструвати на своє ім'я юридичну особу ТОВ "Генезіс ЛТД".

Маючи на меті отримання обіцяної грошової винагороди, ОСОБА_1, виконуючи вказівки невстановлених осіб 14.12.2015 року, в офісному приміщенні, що знаходиться у невстановленому будинку по вулиці Московській у м. Миколаєві, підписав виготовлені за невстановлених слідством обставин, установчі документи, а саме: протокол №2 від 10.12.2015 року загальних зборів учасників ТОВ "Генезіс ЛТД", відповідно до якого ОСОБА_1 одноособово прийняв рішення про призначення себе директором товариства, а також затвердив статутний капітал ТОВ "Генезіс ЛТД" в розмірі 500000 грн. (100 %), обравши види економічної діяльності товариства (Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність). В подальшому ОСОБА_1 на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Генезіс ЛТД" від 10.12.2015 року підписав наказ №1 від 10.12.2015 року та приступив до виконання обов'язків директора вказаного товариства. 14.12.2015 року, продовжуючи виконання вказівок невстановлених осіб, ОСОБА_1 подав до Миколаївської міської ради документи:

- реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 14.12.2015 року;

- протокол №2 від 10.12.2015 року загальних зборів учасників ТОВ "Генезіс ЛТД";

-реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 14.12.2015 року;

- протокол №2-1 від 10.12.2015 року загальних зборів учасників ТОВ "Генезіс ЛТД";

- заяву від 11.12.2015 року гр. ОСОБА_3;

- статут ТОВ "Генезіс ЛТД" №15221050002031840від 14.12.2015 року, на підставі яких, державним реєстратором ОСОБА_4 проведено перереєстрацію ТОВ "Генезіс ЛТД" та затверджено статут ТОВ "Генезіс ЛТД" в новій редакції за номером запису №15221050002031840 з зазначенням про те, що ОСОБА_1 являється одноособовим власником та директором товариства (ТОВ "Генезіс ЛТД" код 39845572, яке зареєстровано за адресою: 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, будинок 8).

Окрім того, 22.12.2015 року ОСОБА_1, продовжуючи виконання вказівок невстановлених осіб, в приміщенні Миколаївського відділення №1 ПАТ "Альфа-Банк" (МФО 300346 ) за адресою: м. Миколаїв, вул. Шевченка, 59А, на підставі заяви про зміну тарифного пакету від 22.12.2015 переоформив на себе відкритий попередніми власниками підприємства банківський рахунок ТОВ "Генезіс ЛТД" №26003014515801.

Крім цього, в грудні 2015 року ОСОБА_1 за вказівками невстановлених осіб відкрив рахунки ТОВ "Генезіс ЛТД" у ПАТ "Приватбанк" (м. Миколаїв, вул. Мостобудівельників, 17) НОМЕР_1, НОМЕР_2, та в ПАТ "А-Банк" (м. Миколаїв, вул. Пушкінська) НОМЕР_3, НОМЕР_4.

Після проведення перереєстрації, документи бухгалтерського обліку, звітності, та інші документи, що пов'язані з господарською діяльністю ТОВ "Генезіс ЛТД", ОСОБА_1 не готував та не підписував, де знаходиться печатка підприємства йому не відомо, банківськими рахунками він не розпоряджався.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що первинні документи, надані позивачем, не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність господарської операції з поставки труби чавунної між ТОВ Галичлитво та TOB Генезіс ЛТД є обгрунтованим та підставним.

Покликання апелянта на те, що податкові накладні, які видавались ТОВ Генезіс ЛТД позивачу, належним чином були зареєстровані у реєстрах Державної фіскальної служби та будь - яких претензій з боку податкових органів до їх оформлення і змісту не було не заслуговує на увагу, оскільки спростовується обставинами, встановленими вироком Центрального районного суду м. Миколаєва.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена у постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 року №21-4781а15 та яка відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд України у постанові від 12.01.2016 року №21-3706а15 висловив позицію, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Крім того, апеляційний суд враховує, що перевіркою встановлено, що TOB Генезіс ЛТД трубу чавунну Ду 350 фактично не поставляло, оскільки на момент проведення господарських операцій у TOB Генезіс ЛТД був відсутній сам актив - труба чавунна Ду 350. Згідно з даними ЄРПН за 2015-2016 роки відсутня інформація про здійснення придбання вказаної труби чавунної TOB "Генезіс ЛТД", що унеможливлює здійснення операцій з її поставки ТОВ "Галичлитво". Перевіркою не встановлено джерело походження, виробника продукції - труби чавунної Ду 350 та не підтверджено легальність руху продукції в ланцюгу постачання від виробника до ТОВ "Галичлитво". Згідно поданого ТОВ "Генезіс ЛТД" до податкового органу фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 1 квартал 2016 року основні засоби на підприємстві відсутні. Фактично, ТОВ "Генезіс ЛТД" в ланцюгу постачання введено в товарообіг товар невідомого виробництва з метою формування відповідної ціни та, як наслідок, формування витрат та податкового кредиту кінцевому споживачу.

Відповідно до ч.6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, покликання апелянта на те, що договори поставки труби чавунної, первинні фінансово - бухгалтерські документи підписувались безпосередньо ОСОБА_1, який є кінцевим бенефіціарним власником, керівником ТОВ Генезіс ЛТД і підписантом з 10.12.2015 року, не грунтуються на законі.

Апеляційний суд також не бере до уваги доводи апелянта про підтвердження реальності операцій письмовими поясненнями засудженого ОСОБА_1 від 01.06.2017 року, які містяться у його листі на адресу директора позивача, оскільки зазначений лист не є належним та допустим доказом реальності здійснення таких господарських операцій. Крім того, достовірність такого доказу не підтверджена позивачем.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, оскільки судове рішення першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Галичлитво залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі № 819/2092/17- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Р. В. Кухтей Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складене 06.08.2018 року