Постанова

від 06.02.2018 по справі 820/6715/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

06.02.2018 р. справа №820/6715/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Стрєлка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Приватного підприємства "ПО Мануфактура" до Головного управління ДФС у Харківській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001841411 від 09.08.2017р. , -

встановив:

Позивач, Приватне підприємство ПО Мануфактура , у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0001841411 від 09.08.2017 р.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що не вчиняв податкового правопорушення, яке викладено в акті перевірки. Стверджував, що спірне рішення суб'єкта владних повноважень вмотивовано помилковими судженнями, факт вчинення податкового правопорушення є вигаданим, при справлянні податку на додану вартість платник неухильно дотримувався вимог закону. Посилаючись на ці міркування, представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що проведеною перевіркою не підтверджено реальності господарських зносин між платником та постачальником - ТОВ Еко-Інтертрейд , а також між платником та покупцями - ТОВ Тресор та ПП Семенівська мануфактура , так як відсутні документи про оплату товару та про транспортування товару. Посилаючись на ці міркування, представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що контролюючий орган провів позапланову невиїзну перевірку ПП ПО Мануфактура (ідентифікаційний код - 36817590) з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ Еко-Інтертрейд (ідентифікаційний номер - 39926902) за листопад 2016 року.

Результати перевірки оформлені актом від 24.07.2017 р. №8206/20-40-14-11-11/36817590.

У вказаному акті відображені судження контролюючого органу про вчинення платником порушень: ст. 187, п. 201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у взаємовідносинах з ТОВ Тресор та ПП Семенівська мануфактура , що призвело до завищення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 298.163,00 грн. за рахунок відображення в обліку господарських операцій, котрі у дійсності не відбувались; п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України у взаємовідносинах з ТОВ Еко-Інтертрейд , що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 298.163,00 грн. за рахунок відображення в обліку господарських операцій, котрі у дійсності не відбувались

09.08.2017 р. з посиланням на названий акт відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, прийняв податкове повідомлення-рішення №0001841411, яким одночасно зменшив суму податкового кредиту з ПДВ за листопад 2016 р. на 298.163,00 грн. та зменшив суму податкового зобов'язання з ПДВ за листопад 2016 р. на суму 298.163,00 грн.

Перевіряючи відповідність закону, зокрема і ч. 3 ст. 2 КАС України (в редакції до 15.12.2017 р.) та ч. 2 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017 р.), юридичних та фактичних мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, суд зазначає, що з 01.01.2011 року правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

Окрім того, суд бере також до уваги, що з цієї ж дати правовідносини з приводу здійснення державного контролю за дотриманням особами податкової дисципліни унормовані приписами ст.ст. 42, 45, 73, 75-86 Податкового кодексу України.

Контролюючий орган не подав до суду запиту, спрямованого платнику податків по взаємовідносинам з ТОВ Еко-Інтертрейд (ідентифікаційний номер - 39926902) за листопад 2016 року, а відтак, суд не вбачає за можливе визнати відповідність цього запиту вимогам ст. 73 Податкового кодексу України.

Але на повторну вимогу суду контролюючим органом все ж таки подано докази направлення платнику податків наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки від 14.07.2017 р.

Оцінюючи обставини, пов'язані з доведенням до відома платника податків факту прийняття рішення про призначення перевірки, суд зауважує, що згідно з абз. 1 п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За приписами абз. 2 п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Наявні у справі документи засвідчують, що наказ про призначення перевірки від 14.07.2017 р. був одержаний особою на прізвище Цимбал 21.07.2017 р., тобто у п'ятницю.

Акт перевірки від 24.07.2017 р. №8206/20-40-14-11-11/36817590 не містить жодної згадки про те, що цей громадянин (громадянка) є службовою чи посадовою особою платника податків або принаймні уповноваженим представником платника податків.

Окрім того, текст акту перевірки також не містить і будь-якої згадки про те, що станом на 24.07.2017 р. (дата початку та завершення проведення перевірки) контролюючий орган був достеменно обізнаний з одержанням платником податків наказу про призначення невиїзної перевірки

Сама перевірка була розпочата та завершена в один день - 24.07.2017 р. (понеділок).

Суд вважає, що платник податків, котрий був сповіщений про призначення невиїзної перевірки у п'ятницю 21.07.2017 р., поза розумним сумнівом був не здатний забезпечити участь у цій перевірці у перший робочий день - понеділок 24.07.2017 р. і подати додаткові документи.

Окрім того, суд звертає увагу владного суб'єкта, що у даному конкретному випадку ненадання платником податків документів є підставою для прийняття рішення з приводу призначення виїзної перевірки на підставі ст. 78 Податкового кодексу України (суть та механізм здійснення якої дозволяють вичерпно встановити всі обставини об'єктивної дійсності).

Прийняття ж за таких умов рішення про призначення невиїзної перевірки на підставі ст. 79 Податкового кодексу України не відповідає ані інтересам платника податків (котрий позбавляється можливості подати додаткові документи), ані інтересам Держави як учасника податкових правовідносин (які полягають у встановленні об'єктивної істини стосовно факту додержання або навпаки порушення особою податкової дисципліни).

За таких обставин, суд доходить висновку, що не маючи достовірних даних про завчасне одержання платником податків рішення контролюючого органу про призначення невиїзної перевірки контролюючий орган не мав правових підстав для здійснення перевірки.

З огляду на викладене, суд вважає, що спірна перевірка була проведена контролюючим органом з недодержанням закону, з обмеженням прав платника податків на подачу додаткових документів, а відтак, висновки такої перевірки не можуть бути законними підставами для винесення податкового повідомлення - рішення.

Окрім того, судом виявлено, що у ході проведення спірної перевірки контролюючим органом не у повному обсязі була врахована вже наявна у розпорядженні Головного управління інформація про господарські зносини між платником та постачальником - ТОВ Еко-Інтертрейд .

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 р. по справі №820/759/17 (залишеною у силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 р.) були встановлені обставини реальності господарських зносин між переліченими вище особами за липень 2017 р.

Проте, указані обставини не знайшли взагалі ніякого відображення у тексті акту 24.07.2017 р. №8206/20-40-14-11-11/36817590, хоча мають безпосереднє юридичне значення для оцінки відповідності закону господарських операцій у подальших звітних податкових періодах.

Аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрації контрагентом-постачальником податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій з постачальником - ТОВ Еко-Інтертрейд позивач подав: 1) договір поставки №29/07/2016 від 29.07.2016 р.; 2) видаткові накладні №176 від 15.11.2016 р., №177 від 10.11.2016 р., №175 від 07.11.2016 р.; 3) товарно-транспортні накладні від 07.11.2016 р. №175; від 15.11.2016 р. №176, від 11.11.2016 р. №177.

Відсутність податкових накладних зумовлена визнаним контролюючим органом фактом реєстрації таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також фактом заповнення реквізитів податкових накладних без порушень закону.

Суд відмічає, що відносно зазначеного договору контролюючим органом не реалізовувалась управлінська функція згідно з п. 20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України, а відтак, зазначений правочин є діючим.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій з покупцем - ТОВ Тресор позивач подав: 1) договір поставки №2411-01 від 24.11.2014 р.; 2) видаткові накладні №341 від 07.11.2016 р., №342 від 15.11.2016 р., 3) документи про оплату вартості товару, а саме копії виписок по банківському рахунку від 11.11.2016 р., 4) товарно-транспортні накладні 07.11.2016 р. №175; від 15.11.2016 р. №176, від 11.11.2016 р. №177

Відсутність податкових накладних зумовлена визнаним контролюючим органом фактом реєстрації таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також фактом заповнення реквізитів податкових накладних без порушень закону.

Суд відмічає, що відносно зазначеного договору контролюючим органом не реалізовувалась управлінська функція згідно з п. 20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України, а відтак, зазначений правочин є діючим.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій з постачальником - ПП Семенівська мануфактура позивач подав: 1) договір поставки №01/09-2016 від 01.09.2016 р.; 2) видаткову накладну №343 від 11.11.2016 р., №3) документи про оплату вартості товару, а саме копії виписок по банківському рахунку за 22.11.2016 р., від 30.11.2016 р., від 12.12.2016 р., 4) товарно-транспортні накладні 07.11.2016 р. №175; від 15.11.2016 р. №176, від 11.11.2016 р. №177

Відсутність податкових накладних зумовлена визнаним контролюючим органом фактом реєстрації таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також фактом заповнення реквізитів податкових накладних без порушень закону.

Суд відмічає, що відносно зазначеного договору контролюючим органом не реалізовувалась управлінська функція згідно з п. 20.1.30 ст. 20 Податкового кодексу України, а відтак, зазначений правочин є діючим.

З матеріалів справи суд не знаходить підстав для висновку про те, що подані платником податків первинні документи за формою, змістом, джерелом походження не відповідають закону, наділені явними та очевидними нездоланними дефектами, котрі у силу ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні , ст.ст. 44, 185, 201 Податкового кодексу України, п.п. 2.4 п. 2 Положення про документарне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88; зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р.; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату юридичної сили.

Причиною відсутності документів про оплату товару та про переміщення товару у даному конкретному випадку є саме рішення контролюючого органу про призначення невиїзної перевірки, а відтак, ця обставина не може бути розцінена судом як доказ вчинення платником податкового правопорушення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владним суб'єктом за визначеною законом процедурою не зібрано належних та допустимих доказів у достатньому обсязі на підтвердження події скоєння особою податкового правопорушення у розумінні ст. 109 Податкового кодексу України.

Пошук судом інших фактичних даних та документів для підкріплення сумнівів владного суб'єкта у дотриманні особою податкової дисципліни суперечить як ст.ст. 6, 8, 19 Конституції України, так і завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України, а відтак, передбачене ст. 9 цього кодексу правило офіційного з'ясування всіх обставин у справі не може застосовуватись у даному конкретному випадку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для скасування спірного рішення владного суб'єкта.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0001841411 від 09.08.2017 р.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України.

Судове рішення у повному обсязі виготовлено 9 лютого 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.