Постанова

від 13.06.2018 по справі 820/6715/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 р. Справа № 820/6715/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представник позивача Яковлєва Є.В.; представник відповідача Лютянського М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 (суддя Сліденко А.В., 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, повний текст складено 09.02.18) по справі № 820/6715/17 за позовом Приватного підприємства "ПО"Мануфактура" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001841411 від 09.08.2017 р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство ПО Мануфактура , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, у якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0001841411 від 09.08.2017 р.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що спірне рішення субєкта владних повноважень вмотивовано помилковими судженнями, факт вчинення податкового правопорушення є вигаданим, при справлянні податку на додану вартість платник неухильно дотримувався вимог закону. Посилаючись на ці міркування, представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 року позов - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0001841411 від 09.08.2017 р.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що контролюючий орган провів позапланову невиїзну перевірку ПП ПО Мануфактура (ідентифікаційний код 36817590) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ Еко-Інтертрейд (ідентифікаційний номер 39926902) за листопад 2016 року.

Результати перевірки оформлені актом від 24.07.2017 р. №8206/20-40-14-11-11/36817590.

У вказаному акті відображені судження контролюючого органу про вчинення платником порушень: ст. 187, п. 201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у взаємовідносинах з ТОВ Тресор та ПП Семенівська мануфактура , що призвело до завищення податкових зобовязань з ПДВ на суму 298.163,00 грн. за рахунок відображення в обліку господарських операцій, котрі у дійсності не відбувались; п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України у взаємовідносинах з ТОВ Еко-Інтертрейд , що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 298.163,00 грн. за рахунок відображення в обліку господарських операцій, котрі у дійсності не відбувались.

09.08.2017 р. з посиланням на названий акт відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, прийняв податкове повідомлення-рішення №0001841411, яким одночасно зменшив суму податкового кредиту з ПДВ за листопад 2016 р. на 298.163,00 грн. та зменшив суму податкового зобовязання з ПДВ за листопад 2016 р. на суму 298.163,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001841411 від 09.08.2017 р. суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто, витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження доводів про реальність господарських операцій з постачальником - ТОВ Еко-Інтертрейд позивач подав: 1) договір поставки №29/07/2016 від 29.07.2016 р.; 2) видаткові накладні №176 від 15.11.2016 р., №177 від 10.11.2016 р., №175 від 07.11.2016 р.; 3) товарно-транспортні накладні від 07.11.2016 р. №175; від 15.11.2016 р. №176, від 11.11.2016 р. №177.

Слід зазначити, що відносно зазначеного договору контролюючим органом не реалізовувалась управлінська функція згідно з п. 20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України, а відтак, зазначений правочин є діючим.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій з покупцем - ТОВ Тресор позивач подав: 1) договір поставки №2411-01 від 24.11.2014 р.; 2) видаткові накладні №341 від 07.11.2016 р., №342 від 15.11.2016 р., 3) документи про оплату вартості товару, а саме копії виписок по банківському рахунку від 11.11.2016 р., 4) товарно-транспортні накладні 07.11.2016 р. №175; від 15.11.2016 р. №176, від 11.11.2016 р. №177

Слід зазначити, що відносно зазначеного договору контролюючим органом не реалізовувалась управлінська функція згідно з п. 20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України, а відтак, зазначений правочин є діючим.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій з постачальником - ПП Семенівська мануфактура позивач подав: 1) договір поставки №01/09-2016 від 01.09.2016 р.; 2) видаткову накладну №343 від 11.11.2016 р., №3) документи про оплату вартості товару, а саме копії виписок по банківському рахунку за 22.11.2016 р., від 30.11.2016 р., від 12.12.2016 р., 4) товарно-транспортні накладні 07.11.2016 р. №175; від 15.11.2016 р. №176, від 11.11.2016 р. №177

Слід зазначити, що відносно зазначеного договору контролюючим органом не реалізовувалась управлінська функція згідно з п. 20.1.30 ст. 20 Податкового кодексу України, а відтак, зазначений правочин є діючим.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знаходить підстав для висновку про те, що подані платником податків первинні документи за формою, змістом, джерелом походження не відповідають закону, наділені явними та очевидними нездоланними дефектами, котрі у силу ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні , ст.ст. 44, 185, 201 Податкового кодексу України, п.п. 2.4 п. 2 Положення про документарне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88; зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р.; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату юридичної сили.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, стосовно неможливості реального здійснення господарських операцій між позивачем та постачальником - ТОВ Еко-Інтертрейд , колегія суддів зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 р. по справі №820/759/17 (залишеною у силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 р.) були встановлені обставини реальності господарських зносин між переліченими вище особами за липень 2017 р.

Проте, указані обставини не знайшли взагалі ніякого відображення у тексті акту 24.07.2017 р. №8206/20-40-14-11-11/36817590, хоча мають безпосереднє юридичне значення для оцінки відповідності закону господарських операцій у подальших звітних податкових періодах.

Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне окремо зазначити, стосовно дотримання контролюючим органом норм Податкового кодексу України, та наявності правових підстав при призначенні невиїзної перевірки.

Так, з 01.01.2011 року правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

Окрім того, з цієї ж дати правовідносини з приводу здійснення державного контролю за дотриманням особами податкової дисципліни унормовані приписами ст.ст. 42, 45, 73, 75-86 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2017 року платнику податків направлено наказ про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Оцінюючи обставини, пов'язані з доведенням до відома платника податків факту прийняття рішення про призначення перевірки, колегія суддів зазначає, що згідно з абз. 1 п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За приписами абз. 2 п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Також з матеріалів справи слідує, що зазначений наказ про призначення перевірки від 14.07.2017 р. одержала особа на прізвище Цимбал 21.07.2017 р., тобто у п'ятницю. (а.с. 154)

Акт перевірки від 24.07.2017 р. №8206/20-40-14-11-11/36817590 не містить жодної згадки про те, що цей громадянин (громадянка) є службовою чи посадовою особою платника податків або принаймні уповноваженим представником платника податків.

Окрім того, текст акту перевірки також не містить і будь-якої згадки про те, що станом на 24.07.2017 р. (дата початку та завершення проведення перевірки) контролюючий орган був достеменно обізнаний з одержанням платником податків наказу про призначення невиїзної перевірки

Сама перевірка була розпочата та завершена в один день - 24.07.2017 р. (понеділок).

Дослідтвши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що платник податків, котрий був сповіщений про призначення невиїзної перевірки у п'ятницю 21.07.2017 р., не був здатний забезпечити участь у цій перевірці у перший робочий день - понеділок 24.07.2017 р. і подати додаткові документи.

Окрім того, слід звернути увагу, що у даному випадку ненадання платником податків документів є підставою для прийняття рішення з приводу призначення саме виїзної перевірки на підставі ст. 78 Податкового кодексу України (суть та механізм здійснення якої дозволяють вичерпно встановити всі обставини об'єктивної дійсності).

Прийняття ж за таких умов рішення про призначення невиїзної перевірки на підставі ст. 79 Податкового кодексу України не відповідає ані інтересам платника податків (котрий позбавляється можливості подати додаткові документи), ані інтересам Держави як учасника податкових правовідносин (які полягають у встановленні об'єктивної істини стосовно факту додержання або навпаки порушення особою податкової дисципліни).

Отже, не маючи достовірних даних про завчасне одержання платником податків рішення контролюючого органу про призначення невиїзної перевірки контролюючий орган не мав правових підстав для здійснення перевірки.

Таким чином, колегія суддів, дійшла висновку, що спірна перевірка була проведена контролюючим органом з недодержанням закону, з обмеженням прав платника податків на подачу додаткових документів, а відтак, висновки такої перевірки не можуть бути законними підставами для винесення податкового повідомлення - рішення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001841411 від 09.08.2017 р. суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 року по справі № 820/6715/17 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 по справі № 820/6715/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) О.М. Калитка В.О. Бондар Постанова складена в повному обсязі 18.06.18.