Рішення

від 30.01.2018 по справі 823/626/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року справа № 823/626/17

16 год. 38 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,

представників позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю), ОСОБА_2 (за посадою),

представника відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства Опек до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

20.04.2017 приватне підприємство Опек (далі - позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000871400 від 30.09.2016, прийняте на підставі акту перевірки №121/23-25-14-010/31773747 від 15.09.2016, яким було встановлено збільшення суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість на загальну суму 198 804 грн (основний платіж - 159 043 грн та штрафні санкції - 39 761 грн);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000881400 від 30.09.2016, прийняте на підставі акту перевірки №121/23-25-14-010/31773747 від 15.09.2016, яким було встановлено збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток на загальну суму 143 139 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для донарахування позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток згідно з оскаржуваним рішенням стали висновки викладені в акті перевірки від 15.09.2016 №121/23-25-14-010/31773747, які, на думку позивача, не відповідають фактичним обставинам справи.

Також в позовній заяві зазначено, що посилання податкового органу в акті перевірки на відомості щодо фіктивності господарської діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю Інтербілд Комьюніті , отримані під час досудового слідства по кримінальній справі є неприпустимим.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимог та просили позов задовольнити.

Відповідачем надано заперечення проти адміністративного позову від 30.06.2017, в яких вказано, що первинні документи надані позивачем під час проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин за період з 01.01.2014 по 29.07.2016 не є чинними первинними документами щодо відображення взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю Інтербілд Комьюніті .

Також у запереченнях вказано, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2015 під № 12015000000000630 встановлено, що учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА_4 в період 2014 - 2016 років зареєстровано або перереєстровано на підставних осіб ряд підприємств, у тому числі і ТОВ Інтербілд Комьюніті з метою прикриття незаконної діяльності шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, з підстав зазначених у запереченні на адміністративний позов.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Судом встановлено, що позивач (ідентифікаційний код 31773747) зареєстрований як юридична особа 22.01.2002.

У період з 31.08.2016 по 06.09.2016 Черкаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Опек з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які зазначені в ухвалах Солом'янського районного суду м. Києва від 22.06.2016, 01.08.2016 у справі № 760/6919-16к, провадження № 1-кс760/10651/1, за період з 01.01.2014 по 29.07.2016, за результатами якої складено акт від 15.09.2016 № 121/23-25-14-010/31773747.

У вказаного вище акту перевірки зазначено, що перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства здійснена з врахуванням наступних обставин (узагальнено):

1) до Канівського відділення Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області листом від 18.08.2016 № 16581/23-00-14-0212 надійшли ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 22.06.2016 та від 01.08.2016 у справі № 760/6919-16к, провадження № 1-кс760/10651/1 про призначення позапланової документальної перевірки в рамках кримінального провадження № 12015000000000630 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2015 стосовно приватного підприємства Опек з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.

2) в ухвалі слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва, від 01.08.2016 (справа № 760/6919/16-к, провадження №1кс/760/10651/16) про надання дозволу на проведення у кримінальному провадженні № 12015000000000630 документальної позапланової виїзної перевірки ПП Опек (код ЄДРПОУ 31773747) в рамках досудового розслідування зазначено, мовою тексту:

« ... Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному проваджені встановлено, що учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА_5 в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі …, TOB Інтербілд Комьюніті (код ЄДРПОУ 39932429), ... з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Так на банківські рахунки таких суб'єктів господарювання з ознаками «фіктивності» перераховувались кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи, поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та переведення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків.

3) згідно протоколу обшуку від 22.03.2016 старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України ОСОБА_6 в результаті проведеного обшуку за адресою АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено печатки ряду суб'єктів господарювання в тому числі і TOB Інтербілд Комьюніті .

4) відповідно протоколу допиту свідка громадяника ОСОБА_7 (за даними АІС Податковий блок є директором та засновником TOB Інтербілд Комьюніті ), який 15.04.2016 надійшов на адресу відповідача та складений оперуповноваженим ОУ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва лейтенантом податкової міліції ОСОБА_8 Вказана особа надала наступні пояснення, мовою протоколу: В березні 2015 року знайшов в соціальній мережі В контакті оголошення про те, що пропонують роботу. Зателефонувавши за вказаним номером телефону на телефонний дзвінок відповіла дівчина на ім'я ОСОБА_7 та повідомила про те, що є можливість підзаробітку, що пов'язаний з оформленням мене на підприємство директором. За вказану роботу обіцяла винагороду у розмірі 800 грн. На дану пропозицію я погодився. Підписавши документи у нотаріуса та необхідні документи у банку Збереження та заощадження , я отримав обіцяну винагороду. В подальшому вказана особа, неодноразова телефонувала до мене та пропонувала підзаробити таким же шляхом, але я відмовлявся. Пам'ятаю, що підписував документи по TOB Інтербілд Комьюніті , про те, що на мене на моє ім'я оформлені інші підприємства мені нічого не відомо. Здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності на ТОВ Інтербілд Комьюніті , а також інших підприємств в мене на меті не було. Статутні документи я не оформлював та не складав і не підписував, державну реєстрацію підприємств також не здійснював. Із заявою до відповідних органів щодо виготовлення печаток не звертався, печатки підприємств не отримував. Від імені TOB Інтербілд Комьюніті та інших підприємств будь-які угоди не заключав та взагалі не здійснював жодної фінансово-господарської діяльності на TOB Інтербілд Комьюніті , як і на інших підприємствах .

5) в ході дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів за даними АІС Податковий блок , системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість, інших наявних у фіскальної служби інформаційних ресурсів встановлено, що TOB Інтербілд Комьюніті зареєстровано у Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Оржінікідзевське відділення), має стан 65 - платник з наступного року; згідно довідки Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Оржінікідзевське відділення) від 25.05.2016 № 16866/7/05-19-21-3, отриманої листом від 18.08.2016 № 16581/23-00-14-0212, проведено необхідні та достатні заходи щодо встановлення місцезнаходження платника податків, за результатами яких місцезнаходження платника податків не встановлено, та встановлено, що суб'єкт господарювання зареєстрований на осіб, які до діяльності юридичної особи відношення не мають .

Також висновками акту перевірки від 15.09.2016 №121/23-25-14-010/31773747 встановленом порушення позивачем вимог, а саме:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 3, ст. 4, ч. 3 ст. 8, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами) та з п.2.4, п.2.5. п.2.6, п.2.15. п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, п. 9.2 ст. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318. зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 ріку на суму 143 139 грн;

- п. 198.1. п. 198.2. п.198.3. п. 198.5 п.198.6 ст. 198., ст. 201 Податкового кодексу України, п. 4.5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228. п. 6) розділу ІІІ Розрахунки за звітний період Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за №2094/24626. п. 5. розділу III Розрахунки за звітний період Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 159 043 грн в тому числі за жовтень 2015 року.

За наслідками перевірки відповідачем 30.09.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000871400, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 198 804 грн 00 коп., в тому числі за основним платежем 159 043 грн 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 39 761 грн 00 коп. та № НОМЕР_1, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 143 139 грн 00 коп.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду, за їх оскарженням.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.

Між замовником ТОВ Черліс та підрядником ПП Опек був укладений договір підряду № 309-03-03(2)/17/05-ДП від 18.05.2015.

Після чого для виконання вказаного вище договору позивачем (Підрядник) залучено співпідрядників, у тому числі укладено договори субпідряду і з TOB Інтербілд Комьюніті (Субпідрядник) № 55 від 01.09.2015 та № 59 від 01.10.2015.

За вказаними договорами Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати у відповідності до умов вказаних вище договорів роботи по прибиранню монтажу стінових та покрівельних робіт формуванню та по монтажу металевих конструкцій на об'єкті, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Білозір'я, а саме будівництво 2 черги складу 8000 тон з холодильною камерою на кукурудзяно - калібрувальному заводі ТОВ Черліс .

На виконання вказаних договорів № 55 від 01.09.2015 та № 59 від 01.10.2015 позивачем надано акти прийому-передачи матеріалів, акти виконаних робіт, платіжні доручення та податкові накладні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст. 78 ПК України.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України, зазначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Відповідно до пункту 201.1, 201.2. статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) встановлено, що сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 статті 3 Закону 996-ХІV визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704.

У статті 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань позивачем надано до суду договір субпідряду з ТОВ Інтербілд Комьюніті № 55 від 01.09.2015 та № 59 від 01.10.2015, акт прийому-передачі матеріалів від 01.10.2015, акти надання послуг від 21.10.2015 № 21, № 22, № 23, від 30.10.2015 № 35, платіжні доручення від 06.11.2015 № 1215, від 09.11.2015 № 1217, від 10.11.2015 № 1224, від 16.11.2015 № 1228, від 19.11.2015 № 1233, від 13.01.2016 № 1298 та податкові накладні від 21.10.2015, від 30.10.2015.

З вище вказаних документів, судом встановлено, що договір субпідряду № 55 від 01.09.2015 та № 59 від 01.10.2015, акт прийому-передачі матеріалів від 01.10.2015, акти надання послуг від 21.10.2015 № 21, № 22, № 23, від 30.10.2015 № 35 від імені ПП Опек підписано директором - ОСОБА_2 з боку субпідрядника - ТОВ Інтербілд Комьюніті директором - ОСОБА_9

Тобто, під час розгляду справи судом встановлено, що документи, які надані на підтвердження реальності здійснення господарської операції позивача з ТОВ Інтербілд Комьюніті від імені останнього підписані директором - ОСОБА_9

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованих Черкаським окружним адміністративним судом станом на 01.09.2015, 01.10.2015, 30.10.2015 та станом на 18.01.2018 стосовно контрагента позивача - ТОВ Інтербілд Комьюніті (код ЄДРПОУ 39932429) встановлено таке:

- станом на 01.09.2015 (момент укладення договору субпідряду № 55) керівником ТОВ Інтербілд Комьюніті був ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 49-50);

- станом на 01.10.2015 (момент укладення договору субпідряду № 59) керівником ТОВ Інтербілд Комьюніті був ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 51-52);

- з 23.10.2015 керівником ТОВ Інтербілд Комьюніті став ОСОБА_9, про що 27.10.2015 в реєстр внесено відповідні дані про керівника юридичної особи за № 10701070001058971 (т. 2 а.с. 53-55);

- з 15.03.2016 керівником ТОВ Інтербілд Комьюніті став ОСОБА_7, про що 16.03.2016 в реєстр внесено відповідні дані про керівника юридичної особи за № 10701070014058971 (т. 2 а.с. 56-58).

Отже, з вище вказаних обставин та документів які надані позивачем на підтвердження виконання договорів субпідряду № 55 та № 59, слідує, що з боку ТОВ Інтербілд Комьюніті директором ОСОБА_9 міг бути підписаний лише акт надання послуг від 30.10.2015 № 35, який складений на виконання умов договору субпідряду № 59 від 01.10.2015, натомість всі вище вказані та додані до матеріалів справи документи, що підтверджують взаємовідносини між позивачем та ТОВ Інтербілд Комьюніті , з боку останнього підписані саме ОСОБА_9

Тобто, особою, яка не мала повноважень на вчинення таких дій.

Стосовно посилання представників позивача, що у ході здійснення господарських операцій з ТОВ Інтербілд Комьюніті позивачем було встановлено його податкову правосуб'єктність, зокрема шляхом перевірки реєстраційних даних з використанням ЄДР та даних щодо його реєстрації, як платника податку на додану вартість, суд зазначає таке.

Платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як доброчесного платника, що має ділову репутацію конкурентоспроможної особи на ринку, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Заходи, спрямовані на отримання витягу з ЄДР та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання зобов'язань. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив (мав намір перевірити та отримав відмову) повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи.

У постанові Верховного Суду України від 09.02.2010 у справі №21-1547во09 зазначено, що підтвердження доводів податкового органу про здійснення платником податку операцій з метою мінімізації податків через відображення їх в обліку із суб'єктами підприємництва, які завідомо не сплачують податки, зокрема в одній справі, може бути підставою для відмови у позові платнику податків в іншій справі, наприклад, про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмову у такому тощо.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення надходжень за рахунок податкових зобов'язань та проведення необґрунтованих виплат, зокрема права на бюджетне відшкодування за наслідком неправомірно сформованого податкового кредиту. У випадку недобросовісності контрагентів покупець (замовник) несе ризик своєї бездіяльності не лише з виконання господарсько-правових зобов'язань, але і у рамках податкових правовідносин та визначення податкового обов'язку, позаяк у силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися преференціями (пільговим обчисленням) у оподаткуванні у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Разом з цим, суд зазначає, що в ході розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2015 під № 12015000000000630, порушеного по факту фіктивного підприємництва за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, зокрема, по ТОВ Інтербілд Комьюніті встановлено, що учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА_5 в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі …, ТОВ Інтербілд Комьюніті (код ЄДРПОУ 39932429), ... з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.

Дана обставина не може залишатися неврахованою судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

У зв'язку з цим суд зазначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 у справі № 21-2239а16.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» , Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 (далі - Протокол № 1 до Конвенції) визначено, що:

«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів» .

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) неодноразово зазначав у своїх рішеннях («Фінкельберг проти Латвії» (« Andrey FINKELBERG contre la Lettonie» ), «ОСОБА_8 проти Болгарії» (« Atev v. Bulgaria» ), Назарев та Інші проти Болгарії» (« Nazarev and Others v. Bulgaria» ), що будь-яке відрахування податків є виправданим втручанням в право на повагу до власності, гарантоване п.1 Статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Отже, таке втручання є виправданим по п. 2 цієї Статті, який прямо передбачає виключення відносно того, що стосується сплати податків або інших зборів. Ступінь втручання не повинна порушувати справедливий баланс, так би мовити, відношення розумної рівноваги, між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю дотримання основних прав особи .

Таким чином, Високий Суд зазначає, що держави наділені більшою свободою розсуду щодо необхідності та утримання внесків, оскільки ця свобода поширюється як на визначення загальних правил оподаткування, так і на оцінку податкової ситуації зацікавленої особи в кожній конкретній справі.

Одночасно, суд зазначає, що предметом розгляду Європейським судом з прав людини справи «Інтерсплав проти України» , на рішення по якій, посилається позивач в своїй позовній заяві, стосувався відшкодування заявникові сум з податку на додану вартість, право на відшкодування яких виникло у заявника з огляду на те, що він займався виробництвом товарів, використовуючи вторинний металевий брухт, придбаний в Україні з 20% ставкою ПДВ. Оскільки основна частина продукції відправлялась заявником на експорт з 0% ставкою ПДВ, він, таким чином, мав право на відшкодування ПДВ, відповідно до ціни, встановленої на металобрухт та з огляду на затримку виплати цих сум на відповідні компенсації.

Тому, Високий суд надаючи оцінку тому, чи дійсно мало місце втручання держави в право сторони на мирне володіння своїм майном в цій справі виходив з того, що в даній справі спір стосувався не конкретної суми відшкодування ПДВ або компенсації за затримку у його виплаті, а загального права заявника на такі виплати відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» .

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд зазначає, що висновки викладені Європейським судом з прав людини в рішенні «Інтерсплав проти України» не можуть бути використані судом при розгляд даної справи.

Разом з цим, суд наголошує, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Фінкельберг проти Латвії» (« Andrey FINKELBERG contre la Lettonie» ), суть спору в якій стосувалася обґрунтованості та пропорційності обов'язку заявника сплачувати суму з податку на додану вартість, від сплати якої, як він добросовісно вважав його звільнено, Високий Суд дійшов до висновку, що відповідальність підприємця дізнаватися про податковий стан своїх торгових партнерів не може вважатися нерозумним або неспіврозмірним.

Крім того, у рішенні «Назарев та Інші проти Болгарії» (« Nazarev and Others v. Bulgaria» ) від 25.01.2011 Високий Суд зазначав, що в контексті вирахування податку на додану вартість загальний інтерес громади полягає у збереженні фінансової стабільності системи оподаткування ПДВ зі своїми складними правилами стосовно стягнень, зборів, утримань, відрахувань та компенсацій. Суттєвими елементами збереження такої стабільності є досягнення повного та своєчасного виконання всіма особами , що реєструються платниками ПДВ, зобов'язань щодо їх сплати ПДВ та платіжних зобов'язань, і, в кінцевому підсумку, запобігання будь-якому шахрайству з метою зловживання зазначеною системою .

Також, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «ОСОБА_8 проти Болгарії» (« Atev v. Bulgaria» ), яке прийняте у 2014 році, суд вказує, що відшкодування має компенсувати контрагент. Отже, заявникові, який є суб'єктом підприємницької діяльності та зареєстрований платником ПДВ, відмовили у відшкодуванні сум ПДВ за окремими операціями з постачальником після того, як податковий орган провів перевірки обох сторін. Як з'ясувалося згодом, у матеріалах перевірки постачальника не виявилося даних про проведені операції.

Попри надання заявником усіх необхідних документів, у тому числі належним чином оформлених рахунків-фактур, податковий орган відмовив у відшкодуванні сум ПДВ. Суди стали на бік податківців, аргументуючи тим, що провести зустрічну звірку неможливо, оскільки постачальник утратив бухгалтерські папери, а наданих заявником документів, зокрема рахунків-фактур, недостатньо.

Водночас суд зауважив, що заявник може звернутись у порядку цивільного провадження до свого контрагента з вимогою компенсувати завдану шкоду. Але той вирішив цього не робити та, вважаючи свою справу аналогічною до тих, що вже розглядались, звернувся до Європейського Суду з прав людини. Однак останній підтримав позицію болгарських судів і також указав, що заявник не використав усіх способів для захисту свого права.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених під час судового розгляду справи фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем під час розгляду адміністративної справи є недоведеними та безпідставними та не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію відповідача суд дійшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити повністю.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.58 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, Високий Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Проте, суд звертає увагу і на ту обставину, що листом старшого слідчого з ОВС четвертого відділу Управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України ОСОБА_11 від 06.11.2017 № 18919 надано інформацію, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2015 під № 12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, у якому призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача знаходиться на стадії досудового розслідування в Головному слідчому управлінні ДФС України.

Отже, матеріалами справами підтверджено правомірність донарахування приватному підприємства Опек податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, тому суд вважає необґрунтованими вимоги позивача, та такими що не підлягають скасуванню податкове повідомлення-рішення від 30.09.2016 №0000871400 та податкове повідомлення-рішення №0000881400.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У силу ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства Опек - відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель

Рішення складене у повному обсязі 09.02.2018 .