Постанова

від 07.02.2018 по справі 369/11593/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 369/11593/17 Суддя (судді) першої інстанції: Волчко Андрій Ярославович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року у справі у справі за заявою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про забезпечення доказів до відкриття провадження по справі, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року представник заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою забезпечення доказів до відкриття провадження по справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року у задоволені заяви про забезпечення доказів відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви , суд першої інстанції виходив з того, що заявник в заяві про забезпечення доказів не зазначив, які саме обставини можуть бути підтверджені доказами, які заявник просить забезпечити, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення доказів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваної ухвали) особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази.

За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваної ухвали) суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.

Частина 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції , яка діяла на момент прийняття оскаржуваної ухвали) містить вимоги до заяви про забезпечення доказів, а саме: у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Відповідно до частини першої статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України (якій діє на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції) суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Згідно вимог статті 115 Кодексу адміністративного судочинства України (якій діє на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції) суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів .

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що забезпечення доказів є спеціальним механізмом, який використовується для їх збереження. Підставою для звернення до суду із заявою про забезпечення доказів є наявність підстав вважати, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим. При цьому, отримання та дослідження певних доказів є безумовним для об'єктивного та всебічного вирішення спору.

Таким чином, заявник повинен довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів стане згодом неможливою або ускладненою. Суд не може здійснити заходи по забезпеченню доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб'єкта доказування.

Водночас, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного розгляду справи, позивачем не доведено наявність обставин, які свідчать про те, що вказані документи можуть бути втрачені, або їх збирання чи надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, що свідчить про відсутність підстав для забезпечення доказів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості заяви про забезпечення доказів, оскільки позивачем не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а тому підстав для скасування ухвали не вбачається.

Згідно ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року у справі № 369/11593/17 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Повний текст постанови виготовлено 08 лютого 2018 року.