Постанова

від 06.02.2018 по справі 2а/0370/255/11

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/8076/18 2а/0370/255/11 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - адвокат Хотинець М.У.,

представник відповідача - Копко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньфрукт на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (судді: Гулид Р.М., (головуючий), Кузьмич С.М., Улицький В.З.) від 19 травня 2015 року у справі №2а/0370/255/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньфрукт до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньфрукт (далі - позивач, ТОВ Волиньфрукт ) звернулось до суду з позовом до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000592301/0 від 5 жовтня 2010 року на суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 387 769,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ Волиньфрукт належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентом, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000592301/0 від 5 жовтня 2013 року. Стягнено з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з неправомірності формування позивачем податкового кредиту спірного податкового періоду, оскільки суми ПДВ, сплачені у ціні придбаного у вказаних контрагентів товару не підтверджуються належними первинними документами та судом встановлено, що фінансово-господарська діяльність контрагентів здійснювалась поза межами правового поля, а укладені ними правочинів є такими, що вчинені без мети настання реальних наслідків.

Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року.

У доводах касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права зважаючи на те, що суд попередньої інстанції вдався до дослідження доказів, які вже були предметом дослідження в інших судових провадженнях за результатами розгляду яких прийняті рішення, які набрали законної сили та у відповідності до вимог статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є такими, що не потребують доказування.

Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Волиньфрукт з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 1 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, про що складено акт №11/2301/32196235 від 29 вересня 2010 року, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, пункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 7.4.1 та 7.4.4, пункту 7.4, пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість у результаті чого ТОВ Волиньфрукт завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 387 769,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0000592301/0 від 5 жовтня 2010 року, яким позивачу зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 387 769,00 грн.

Так, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97), що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктів 7.7.2 та 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначається за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в оспорюваній частині слугували висновки відповідача про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту вартості товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ МКМ Сервіс , фірмою ЕСО-PRODUCT , ТОВ Метро Кеш енд Кері Україна , ТОВ Агрофрукт ЛТД за правочинами, виконання яких не спричиняє реального настання правових наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на висновках актів перевірки позивача від 20 жовтня 2009 року №21/2301/32196235 та від 06 вересня 2010 року №10/2301/32196235 за змістом яких не встановлено реальності здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з контрагентами по ланцюгу постачання у перевіряємий період.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Волиньфрукт подало податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування у розмірі 387 769,00 грн.

Відповідно до довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з ПДВ), залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (ряд. 24 податкової декларації звітного періоду) складається із сум ПДВ, які виникли в таких звітних періодах: вересень 2008 року - 45762,00 грн, грудень 2008 року - 45 914,00 грн, березень 2009 року - 144 171,00 грн, квітень 2009 року - 63 657,00 грн, травень 2009 року - 44 287,00 грн, липень 2009 року - 43 978,00 грн.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що при встановленні правомірності суми бюджетного відшкодування за спірний період не враховано висновки акту перевірки позивача №21/2301/32196235 від 20 жовтня 2009 року та акту перевірки №10/2301/32196235 від 06 вересня 2010 року за результатами проведених яких фактично не було встановлено взаємовідносини ТОВ Волиньфрукт з ТОВ МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА та фірмою Eco-produkt LLC , зважаючи на непідтвердження факту отримання послуг від вищевказаного суб'єкта підприємницької діяльності, підприємством надано лише акти приймання (рахунок до сплати) маркетингових послуг та податкові накладні. З даними платниками не було підтверджено господарські операції по придбанню дикоростучих лісових ягід і грибів. Також з'ясовано, що операції із придбання та реалізації мали безтоварний характер, адже товар не перевозився і не зберігався.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що на підставі акту перевірки позивача № 21/2301/32196235 від 20 жовтня 2009 року були прийнятті податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2010 року №0000672301/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в сумі 725 112, 70 грн, №0000972301/3, яким визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 163 356,00 грн та №0000692301/1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 108 902,00 грн та зобов'язано сплатити суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11 251,00 грн та на підставі акту перевірки №10/2301/32196235 від 06 вересня 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2010 року №0000642301/0 про визначення позивачу зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 71850,00 грн, від 04 лютого 2011 року №0000632301/3 про донарахування ПДВ у сумі 238 817,00 грн, №0000622301/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 6681,00 грн та №0000542301/3 про визначення зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 220 979,00 грн, які були оскаржені позивачем у судовому порядку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 серпня 2015 року у справі №2а-1437/10/0370 позовні вимоги ТОВ Волиньфрукт задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2010 року №0000672301/3, №0000972301/3 та №0000692301/3.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, в адміністративній справі №2а/0370/368/11 позовні вимоги ТОВ Волиньфрукт про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 4 лютого 2011 року №0000542301/3, №0000622301/3, №0000632301/3, від 19 листопада 2010 року №0000642301/0.

Відтак, акт перевірки позивача, що став підставою для винесення спірного рішення, був складений на підставі інших актів перевірки позивача №21/2301/32196235 від 20 жовтня 2009 року та №10/2301/32196235 від 06 вересня 2010 року, висновки яких були спростовані в судовому порядку, шляхом дослідження фактичності проведення господарських операцій за спірний період.

При цьому, поза увагою суду апеляційної інстанції залишились судові рішення у справах №2а-1437/10/0370 та №2а/0370/368/11, які набрали законної сили та якими встановлено факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ МКМ Сервіс , фірмою ЕСО-PRODUCT , ТОВ Метро Кеш енд Кері Україна , ТОВ Агрофрукт ЛТД за спірний період по господарським операціям, які стали предметом перевірки контролюючим органом.

Зважаючи на встановлення судом першої інстанції факту документального підтвердження формування позивачем податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з вказаними контрагентами, а також використання придбаного товару (послуг) підприємством у власній господарській діяльності, контролюючим органом безпідставно зменшено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відтак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування з ПДВ за червень 2010 року.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що в ході касаційного розгляду справи судом встановлене невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції як таке, що скасоване помилково.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ТОВ Волиньфрукт задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі №2а/0370/255/11 скасувати, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у даній справі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова