Рішення

від 21.02.2018 по справі 815/6274/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6274/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пріор-ВЛ до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, третя особа - Державна фіскальна служба України, про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС в Одеській області № 509/12-02 від 08.11.2017 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Пріор-ВЛ .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ Пріор-ВЛ з травня 2016 р. перебуває на обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (основне місце обліку). До цього Товариство перебувало на обліку в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, куди й подавало податкову звітність. 05.05.2016 Товариство направило до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області засобами електронного зв'язку договір про визнання електронних документів № 05052016, який в подальшому за ініціативою податкового органу в односторонньому порядку розірвано, що в свою чергу було оскаржено Товариством в судовому порядку. За результатами судового розгляду (справа № 815/7534/16) дії податкового органу з розірвання договору визнані неправомірними та зобов'язано відновити дію договору від 05.05.2015 № 05052016, однак на момент звернення до суду із даним позовом судове рішення не виконано - дію договору не відновлено. У зв'язку із цим Товариство було позбавлено позивача можливості реєстрації ПН в ЄРПН та подачі податкової звітності з ПДВ засобами електронного зв'язку, а тому звітність подавалась у паперовому вигляді до кінця 2016 р. до Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, а починаючи з 2017 р. - до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Ухвалою судді від 11.12.2017 відкрито провадження у справі та закінчено підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду на 21.12.2017 о 11:00 год.

В судове засідання, призначене на 21.12.2017 о 11:00 год., учасники справи не з'явилися, у зв'язку із чим судове засідання відкладено до 18.01.2018 о 11:00 год.

18.01.2018 за клопотанням представника відповідача та третьої особи розгляд справи відкладено до 01.02.2018 о 11:30 год.

01.02.2018 за клопотанням представника позивача в судовому засіданні оголошено перерву до 12.02.2018 о 10:30 год.

12.02.2018 за клопотанням представника позивача в судовому засіданні оголошено перерву до 19.02.2018 о 09:45 год.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному, в задоволенні позову просив відмовити з підстав законності оскаржуваного рішення, зважаючи на правомірність анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України у зв'язку із неподанням платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Вислухавши пояснення представників учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що з 01.01.2016 по 31.12.2016 ТОВ Пріор-ВЛ перебувало на обліку у Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

В травні 2016 року позивач змінив місце реєстрації, однак залишився на обліку у Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області та відповідно до чинного законодавства зобов'язаний був до кінця 2016 року подавати податкову звітність за місцем обліку.

У зв'язку із зміною місцезнаходження ТОВ Пріор-ВЛ контролюючим органом за попереднім місцем обліку розірвано з даним підприємством договір про визнання електронних документів. З початку травня 2016 року ТОВ Пріор-ВЛ перебуває на обліку у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

05.05.2016 ТОВ Пріор-ВЛ засобами електронного зв'язку направило до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області договір про визнання електронних документів від 05.05.2016 № 050520161, про що отримало квитанцію № 2, згідно якої документ (Договір) прийнято.

Однак в цей же день податковим органом розірвано зазначений договір в односторонньому порядку, що в подальшому було оскаржено ТОВ Пріор-ВЛ до суду (справа № 815/7534/16).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, залишеної без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, позов ТОВ Пріор-ВЛ задоволено частково: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору від 05.05.2016 №050520161 про визнання електронних документів, укладеного з ТОВ Пріор-ВЛ ; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області відновити дію договору від 05.05.2016 №050520161 про визнання електронних документів, укладеного з ТОВ Пріор-ВЛ . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В той же час судом встановлено, що на момент розгляду справи ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області вищезазначене судове рішення, яке набрало законної сили, не виконано - дію договору про визнання електронних документів від 05.05.2016 №050520161 не відновлено.

Наприкінці листопаду 2017 р. ТОВ Пріор-ВЛ отримало поштою рішення ГУ ДФС в Одеській області № 506/12-02 від 08.11.2017 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та, не погодившись із останнім, звернулося до суду із даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Зі змісту оскаржуваного рішення ГУ ДФС в Одеській області від 08.11.2017 № 506/12-02 вбачається, що підставою для його прийняття слугувало ненадання платником податків протягом 12 календарних місяців податкової звітності (декларації з ПДВ) та/або подає такі декларації, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів (послуг) здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, що підтверджено довідкою відділу адміністрування ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС в Одеській області від 08.11.2017 № 540/15-32-12.

Відповідно до п.2 зазначеного рішення комісією, утвореної відповідно до розпорядження ГУ ДФС в Одеській області від 03.04.2017 № 245-р, встановлено, що платник подає та не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.10.2016 до 01.10.2017 з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій - 0,0 гривень .

За висновком комісії перелічені документи є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у зв'язку із тим, що особа протягом 12 послідовних податкових місяців подає та не подає декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та відповідно до пп. г п.184.1 ст.184 розділу V Податкового кодексу України.

Поряд із тим, судом встановлено, що в податковій декларації з ПДВ за квітень 2017 р. від 18.05.2017, яку ТОВ Пріор-ВЛ подано в паперовому вигляді 19.05.2017 (а.с.12-13), задекларовано оподатковувану податком на додану вартість операцію з продажу товарів на митній території України: ряд.1.1 (операції, що оподатковуються за основною ставкою) (код додатку Д5) у колонці А (обсяги постачання без податку на додану вартість зазначено суму 58 грн., а в колонці Б (сума податку на додану вартість) вказано суму 12 грн., відповідно, у ряд.9 (усього податкових зобов'язань) зазначено суму 12 грн.

Відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України, анулювання реєстрації на підставі, на підставах, визначених у підпунктах б - и пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Відповідно до підпункту 5.5.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року №1394, рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

При цьому підпункт 5.5.2.3 вказаного Положення передбачає, що у разі анулювання реєстрації на підставі підпункту г пункту 184.1статті 184 Податкового кодексу України такими документами є: довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Таким чином, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе лише за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. В свою чергу такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що до податкового органу від ТОВ Пріор-ВЛ дійсно надходила податкова звітність в паперовому вигляді, в т.ч. вищевказана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2017 р. Однак він вважає задекларовані в цій декларації оподатковувані операції сумнівними. При цьому будь-яка перевірка податкової звітності платника податків ТОВ Пріор-ВЛ не призначалась та не проводилася.

На підтвердження вчинення оподатковуваних податком на додану вартість операцій ТОВ Пріор-ВЛ (Продавець) надало видаткові накладні від 30.04.2017 №№ 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, а також податкові накладні від 30.04.2017 №№ 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, копії яких долучені до матеріалів справи, які складені на виконання договорів купівлі-продажу від 02.04.2917 №№ 1-9 із ТОВ Кірім-опт , ТОВ О-ТД1 , ТОВ Аргумент ОСОБА_1 , ТОВ Снігур-ТД , ТОВ ТД-Імпекс , ТОВ К-ТД , ТОВ Естемент , ТОВ Ромашка-2015 , ТОВ Ексімтранссервіс-Південь .

Будь-яких перевірок по взаємовідносинам із контрагентами-покупцями контролюючим органом не проводилось, податкові повідомлення-рішення не приймалися, у зв'язку із чим суд критично оцінює доводи представника відповідача та третьої особи щодо можливості з боку податкової інспекції не приймати до уваги подану платником податкову звітність лише з підстав сумнівного характеру операцій, які слугували підставою для показників податкового обліку.

Згідно з п.49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Відповідно до п.49.9 ст.49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з п.49.10, п.49.11 ст.49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови

Таким чином, податковим органом фактично проігнорована подана платником податків ТОВ Пріор-ВЛ податкова звітність з ПДВ за квітень 2017 р., що в подальшому призвело до складання недостовірної довідки відділу адміністрування ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС в Одеській області від 08.11.2017 № 540/15-32-12, яка в свою чергу, покладена в основу оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

В даному випадку суд вбачає очевидну схильність та твердий намір відповідача вдаватись до широкого спектру правових зловживань, що призвело до порушення базових принципів податкового законодавства та безпідставного позбавлення ТОВ Пріор-ВЛ статусу платника податку на додану вартість.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення № 509/12-02 від 08.11.2017 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Пріор-ВЛ відповідачем не дотримано принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство, рівно як і принципів законності та правової визначеності, які є складовими верховенства права.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

За обставин справи, відповідачем не наведено жодних доводів проти адміністративного позову та не доведено правомірності оскаржуваного рішення. У відзиві фактично відсутні адекватні відповіді на доречні та важливі аргументи позивача, однак при цьому зазначається про відсутність підстав для задоволення позову.

В той же час суд не вважає доцільним вживати заходи судового контролю, про які позивач просить суд у позові, зокрема зобов'язувати відповідача у певний термін подавати звіт про виконання судового рішення.

Так, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. При розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Відповідно до п.5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14 листопада 2014 року N 1130, підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

При цьому скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта (постанова Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 № 7 Про судове рішення в адміністративній справі ).

З таких обставин, в разі скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість в судовому порядку, - не потребується додаткових дій з боку суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний діяти виключно у відповідності до ст.19 Конституції України. В даному випадку податковий орган в силу закону (п.5.10 Положення № 1130) зобов'язаний рішення із копіями відповідних документів направити до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

Також, беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в сумі 1600 грн., позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС в Одеській області судові витрати в зазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст. 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Пріор-ВЛ (65007, м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5; код ЄДРПОУ 39119995) до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646), третя особа - Державна фіскальна служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197), про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області № 509/12-02 від 08.11.2017 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Пріор-ВЛ .

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пріор-ВЛ судові витрати у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот грн.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.