Рішення

від 09.02.2018 по справі 821/1900/17

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1900/17

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: Собчук Є.В., за участю представників позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3,

встановив:

07 грудня 2017 року сільськогосподарський кооператив імені Леніна (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Херсонській області або відповідач) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.08.2017 р. Головним управлінням ДФС у Херсонській області за результатами перевірки, оформленої актом № 188/21-22-14-01/03784048 від 07.08.2017 року, винесено податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 - про сплату 1445273 грн.12 коп. податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій 796863,47 грн. всього на загальну суму 2242136 грн. 59 коп.; №0001601305 - про сплату 98314,21 грн. військового збору та штрафних санкцій 38105,52 грн., всього на суму 136419 грн. 73 коп.; № НОМЕР_3 про сплату 252559 грн.00 коп. податку на додану вартість та штрафних санкцій 63139 грн.75 коп., всього на загальну суму 315698 грн. 75 коп.

Вказані податкові повідомлення - рішення вважає неправомірними у зв'язку з тим, що підставою винесення податкового повідомлення - рішення №0001591305 став висновок перевірки щодо порушення пп. 164.2.5. п. 164.2 - ст.. 164 ПКУ, п. 167.1 ст. 167 ПКУ, пп.170.1.1 п. 170 п.1 ст. 170 Податкового кодексу України.

В акті перевірки зазначено, що підприємство при розрахунку орендної плати фізичним особам за надання в оренду земельних ділянок, земельних часток /паїв/, визначило розмір орендної плати в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки, але не був врахований коефіцієнт 1,756, передбачений постановою Кабінету міністрів України від 31.10.2011 року № 1185.

На думку позивача вказаний нормативний акт та передбачений ним коефіцієнт не підлягає обов'язковому застосуванню. Базою оподаткування є нормативно грошова оцінка, яка підлягає індексації в порядку встановленому відповідним розділом ПКУ, коефіцієнт індексації розраховується Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік, за відповідною формулою, яка визначена в ПКУ.

Позивач вказав, що норми Податкового кодексу не містять в своєму змісті посилань на можливість застосування інших або податкових нормативно-правових актів /актів законодавства/ під час розрахунку розміру орендної плати, формула передбачена п.289.2 ст.289 ПКУ також не має в своєму змісті коефіцієнта на який посилається відповідач в своєму акті.

Позивач вважає, що постанова КМУ та ОСОБА_3 не є акти законодавства, що регулюють питання оренди землі, та не можуть вносити зміни до Податкового кодексу України, а застосовуються при проведенні нормативно-грошової оцінки.

Щодо податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 вказав, що норми ПКУ виключають можливість нарахування та сплату військового збору без фактичного нарахування /виплати/ суми доходу, з якого розраховується відповідна сума податку.

Крім того вказав, що підставами скасування повідомлення № НОМЕР_3 є те, що в результаті перевірки платником не підтверджено фактичне отримання ТОВ "Бериславський зерновий термінал" від ПП "Борісфен- Полігранд-Т" пшениці у кількості 4031,560 тон на зберігання. Підприємство заперечує проти такого висновку, оскільки договір на відповідальне зберігання укладено між СК ім. Леніна та ПП "Борісфен-Полігранд-Т", а не з ТОВ "Бериславський зерновий термінал".

Під час перевірки перевіряючим особам надано документи, які підтверджують реальність операції з передачі на зберігання пшениці. Також вказав, що наявність пшениці у кількості 4031,560 тон, що належало на момент виникнення відповідних правовідносин СК ім. Леніна із ПП "Борісфен-Полігранд-Т" контролюючим органом не оскаржується та визнається наявним.

На підставі вказаного просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1, №0001601305, № НОМЕР_3.

Ухвалою суду від 08 грудня 2017 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою суду від 26 грудня 2017 року повідомлено сторін, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

16 січня 2018 року відповідачем надано відзив на адміністративний позов, який обґрунтовано тим, що в ході проведення перевірки встановлено, що СК ім. Леніна протягом 2014-2016 рр. орендувало земельні частки (паї) у фізичних осіб згідно договорів оренди землі, які розташовані на території Громівської, Воскресенської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області. Розмір орендної плата за використання земельних часток (паїв) становить не менше 3% нормативної грошової оцінки земельної частки (паю).

При розрахунку суми орендної плати фізичним особам за надання в оренду земельних часток (паїв) СК ім.Леніна не застосовано коефіцієнт до нормативно грошової оцінки ріллі (1,756), передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 №1185 "Про внесення змін до ОСОБА_3 нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів". На підставі вказаного податковим органом зроблено висновок, що СК ім.Леніна не вірно визначено розмір об'єкта оподаткування від надання в оренду громадянами земельної частки (паю), занижено суму нарахованої орендної плати за 2014-2016 рр.

Також вказав, що згідно п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.

Крім того вказав, що в ході перевірки встановлено завищення податкового кредиту на суму 156 900 грн. за послугою відповідального зберігання пшениці, що не підтверджена фактичним її здійсненням, за липень 2016 року на суму 66666,67 грн., за серпень 2016 року на суму ПДВ 90233 грн.

На підставі вказаного вважає, що податкові повідомлення - рішення винесені правомірно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наступне: на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України та згідно наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 09.03.2017 №164, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка СК ім.Леніна (03784048) з питань податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2014, валютного - за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 р., про що складено акт перевірки від 07.08.2017 №188/21-22-14-01/03784048.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким визначено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1 445 273,12 грн., застосовано штрафну санкцію 796 863,47 грн.; №0001601305, яким визначено грошові зобов'язання з військового збору на суму 98 314,21 грн., застосовано штрафну санкцію 38 105,52 грн.; №0002511422 про сплату 252 559 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 63 139,75грн.

СК ім. Леніна, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями подано скаргу до Державної фіскальної служби України щодо їх скасування. Рішенням ДФС України від 23.11.2017 №27261/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне: п. 3 висновку перевірки встановлено порушення 164.2.5. п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 ПКУ, пп.170.1.1 п. 170 ст. 170 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податку доходів в період, що перевірявся, всього у сумі 1 445 273, 12 грн.

Актом перевірки (том 1 а.с. 40) встановлено, що підприємство при розрахунку орендної плати фізичним особам за надання в оренду земельних ділянок, земельних часток (паїв), визначило розмір орендної плати в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки, але не врахований коефіцієнт 1,756. Суд зазначає, що вказаний коефіцієнт встановлено постановою Кабінету міністрів України від 31.10.2011 року № 1185 "Про внесення змін до ОСОБА_3 нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів".

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 270.1 ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно п. 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, база оподаткування - нормативно грошова оцінка, підлягає індексації в порядку встановленому відповідним розділом ПКУ, коефіцієнт індексації розраховується Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік, за відповідною формулою, яка визначена в ПКУ.

Отже, вказані норми законодавства, не містять посилань на можливість застосування інших або податкових нормативно-правових актів під час розрахунку розміру орендної плати, формула передбачена п.289,2 ст.289 ПКУ також не має в своєму змісті коефіцієнта на який посилається відповідач в своєму акті.

Згідно пп.164.2.5 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 170.1.1 п. 170.1 ст.170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Статтею 21 Закону України від 06.10.1998 №161-ХІV "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нормативні акти, якими передбачається застосування спірного коефіцієнту має застосовуватись під час проведення нормативно-грошової оцінки.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що постанова КМУ та ОСОБА_3 не є акти законодавства, що регулюють питання оренди землі, та не можуть вносити зміни до Податкового кодексу України.

Отже, суд приходить до висновку про неправомірність прийняття податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким визначено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення № -№0001601305 суд зазначає, що відповідно до акту перевірки встановлено порушення пп. 164.2.5. п. 164.2 ст.164 ПКУ, пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 ПКУ, пп. 1.2. пп. 1.4 п.1.6 підрозділу 10 розділу XX ПКУ підприємством занижено суму військового збору всього на суму 98 314,21 грн.

Суд зазначає, що пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Згідно із положеннями пп. 1.4 підрозділу 10 розділу XX ПКУ визначено, що нарахування, утримання та сплата /перерахування/ збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Суд зазначає, що актом перевірки (а.с. 45-46) встановлено, що позивачем не вірно визначено розмір об'єкта оподаткування від надання в оренду громадянами земельної ділянки, земельної частки (паю) за 2015-2016 рр., внаслідок чого не вірно розраховано суму військового збору.

З огляду на вищевказане суд зазначає, що оскільки в ході розгляду справи встановлено неправомірність прийняття податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1, тому податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 суд зазначає, що відповідно до акту перевірки встановлено порушення підприємством пунктів 187.1 ст. 187 ПКУ; 188.1 ст.188ПКУ; 198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ; п.201.п.201.4, п.2016, п.201.10-ст. 201 ПКУ; 209.15.1,п.20915 ст. 209 ПКУ, в визначення та нарахування податкових зобов'язань із сплати податку на додану вартість, зокрема в частині завищення податкового кредиту за послугою відповідного зберігання пшениці ПП «Борісфен-Полігранд-Т» , код ЄДРПОУ 33390615.

Перевіряючи особи в ході проведення перевірки дійшли до висновку, що позивачем не підтверджена господарська операція фактичним здійсненням всього на суму 156900 грн. в тому числі-за липень 2016 року на суму ПДВ 666666,67 грн.; за серпень 2016 року на суму ПДВ 90233,00 грн.

Відповідач зазначає, що в результаті перевірки платником не підтверджено фактичне отримання ТОВ «Бериславський зерновий термінал» від ПП «Борісфен- Полігранд-Т» пшениці у кількості 4031,560 тон на зберігання.

В ході розгляду справи встановлено, що між СК ім. Леніна та ПП «Борісфен-Полігранд-Т» від 23.05.2016 р. № 23/05/16. Відповідно до умов договору Поклажодавець передає, Зберігач приймає на відповідальне зберігання на картку ПП "БОРИСФЕН-ПОЛІГРАНД-Т" протягом строку цього договору товар, що визначений у актах приймання-передачі майна, що є невід'ємною частиною цього договору. Місце зберігання товару: для виконання умов даного договору та збереження якості, товар переміщено із зернового складу поклажодавця в Херсонська обл., Новотроїцький р-н, с. Громівка на термінал ТОВ Бериславський зерновий термінал , м. Берислав, вул. 1 Травня, 300. Приймання товару на відповідальне зберігання та повернення здійснюється сторонами за актами приймання-передачі.

До перевірки було надано акт від 23.05.2016 №1 приймання-передачі до договору відповідального зберігання від 23.05.2016 №23/05/16, де зазначено, що Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання пшеницю у кількості 4 706,990 м/т.

Згідно з наданими до перевірки первинними документами, а саме: актами надання послуг на зберігання пшениці, товарно-транспортними накладними, журналами вагарника встановлено, що послуги на зберігання 4 706,99 тон пшениці надано на загальну суму 941 398,00 грн., в т. ч. ПДВ - 156 899,67 грн.

В акті перевірки зазначено, що згідно зі складеними товарно-транспортними накладними та журналом вагарника встановлено, що фактично відвантаження пшениці із складу на зберігання здійснювалось з 23.05.2016 по 16.06.2016. На всіх ТТН зазначено пункт навантаження - с. Громівка, пункт розвантаження - м. Берислав.

23.05.2016 між СК ім. Леніна та ПП Борисфен-Полігранд-Т було складено та підписано акт прийому - передачі пшениці на відповідальне зберігання.

Враховуючи зазначене, акт прийому-передачі пшениці на відповідальне зберігання складений раніше за завершення операції відвантаження.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ Бериславський зерновий термінал у відповіді на запит повідомив про те, що зерновий термінал прийняв від ПП Борисфен-Полігранд-Т 07.06.2016 на зберігання пшеницю у кількості 4037,560 тон, яка знаходилась на орендованому складі на території зернового складу ВАТ Бериславський зерновий термінал , за період з 14 по 16 червня було завезено автомобільним транспортом на складське зберігання пшениці у кількості 654,550 тон від ПП Борисфен-Полігранд-Т .

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктами 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Так, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абзац 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відтак, до повноважень контролюючого органу входить аналіз реальності господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Щодо твердження, що між СК ім. Леніна та ПП Борисфен-Полігранд-Т 23.05.2016 р. було складено та підписано акт прийому - передачі пшениці на відповідальне зберігання, тобто, раніше за завершення операції відвантаження суд зазначає, що в судовому засіданні представник позивача вказав, що у вказаному акті прийому - передачі допущено помилку у даті його складання.

При цьому суд зазначає, що на підтвердження реальності постачання пшениці позивачем також інші первинні документи: акти надання послуг на зберігання пшениці, товарно - транспорті накладні , журнали вагарника, акт №58 від 15.07.2016 на зберігання пшениці 2000тон на суму 400 000,0 грн. у т.ч. ПДВ 56 666,67 грн., акт №67 від 31.08.2016 на зберігання пшениці 2706,99 тон на суму 541 398 ,0 грн.

Так, перевіркою встановлено, що в журналі вагарника зазначено дати відвантаження, № відвісу, № автомобілів на які здійснено навантаження, вагу -нето, брутто, назва вантажу, призначення вантажу (куди, звідки), № документа (номер ТТН), через кого відправлено ( призвіща водіїв).

Крім того, суд зазначає, що акт прийому-передачі - це первинний документ, який повинен підтверджувати факт відвантаження та факт приймання товару, складається після закінчення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, суд приходить до висновку, що виникнення права на податковий кредит виникає у позивача на підставі фактичного надання послуг зберігання, що передбачено вимогами Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків, будь-які порушення зберігачем товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на валові витрати чи податковий кредит.

Щодо посилання позивача на невизнання податкової накладної ПП Борісфен-Полігранд-Т від 06.09.2016 року, суд зазначає, що платник податків не несе відповідальність за зміст податкової накладної складеної його контрагентом.

Згідно п. п. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не передбачено обов'язок та можливість суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.

При цьому суд враховує, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту існування недоліків у транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операції з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. Аналогічну правову позицію викладено Вищим адміністративним судом України в ухвалах суду від 25.06.2012 у справі № К/9991/25932/11, від 23.07.2012 № К-4817/10, від 26.06.2012 у справі № Ю9991/16335/12/.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність прийняття податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 07.08.2017 р.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілено відповідно до ст. 139 КАС України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 77, 90, 241-246, 255 КАС України, суд -

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 21.08.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Стягнути на користь Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна (код ЄДРПОУ 03784048) судові витрати в сумі 40413 (сорок тисяч чотириста тринадцять) грн. 84 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39394259) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19 лютого 2018 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 8.3.2