Рішення

від 20.02.2018 по справі 826/14646/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2018 року № 826/14646/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДФС у Київській області доТовариства з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Техно Україна провизнання правочину недійсним ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління ДФС у Київській області (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен (далі по тексту - відповідач-1, ТОВ Дакстер Трен ), Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Техно Україна (далі по тексту - відповідач-2, ТОВ Трейд Техно Україна ) в якому просить суд: визнати недійсним правочин укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен та Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд Техно Україна за результатами якого складено податкову накладну від 25 червня 2016 року № 38.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року відкрито провадження у справі №826/14646/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28 листопада 2017 року, яке відкладалось на 08 грудня 2017 року, 16 січня 2018 року у зв'язку з відсутністю належного доказу про повідомлення відповідачів.

Зважаючи на неявку представників сторін, судове засідання 16 січня 2018 року у справі № 826/14646/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакстер Трен" Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Техно Україна" про визнання правочину недійсним, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірна податкова накладна від 25 червня 2016 року № 38 підписана ОСОБА_1, якого вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі.

Відповідачі заперечень проти позову (відзиву на позов) не надали, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ Дакстер Трен зареєстровано за адресою: 08720, Київська область, місто Обухів, вул. Миру, 11-А, директором є ОСОБА_2; ТОВ "Трейд Техно Україна" зареєстровано за адресою: 03134, АДРЕСА_1.

Відповідно до податкової накладної від 25 червня 2016 року №38 виписаної на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Техно Україна , у вказаний період було поставлено товари на загальну суму 85760,00 грн. (копія листа міститься в матеріалах справи).

Згідно вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року по кримінальній справі №755/1949/17, який станом на 09 березня 2017 року набрав законної сили, вбачається наступне:

ОСОБА_1 в кінці 2016 року, в денний час доби біля закладу швидкого харчування McDonalds (МакДональдз), за адресою Броварський проспект, буд.27 в м.Києві, зустрівся з невстановленою слідством особою з приводу внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, за грошову винагороду.

Усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих йому невстановленою слідством особою, ОСОБА_1, з корисливих спонукань, погодився на таку пропозицію.

На час підписання ОСОБА_1 договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄРДПОУ 40076727) від 04.05.2016, протоколу №2 Загальних зборів учасників ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄРДПОУ 40076727) від 04.05.2016, останній розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації (реєстраційної дії) ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄРДПОУ 40076727), оскільки ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, домовились, про те, що директором та учасником товариства буде призначено ОСОБА_1 і він у подальшому до діяльності ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄРДПОУ 40076727) не буде мати ніякого відношення , а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄРДПОУ 40076727) будуть займатися інші особи.

За свої злочинні дії, що виразились у внесенні в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄРДПОУ 40076727), ОСОБА_1 отримав від невстановленої слідством особи грошову винагороду, що становить в розмірі 2500 гривень.

10 травня 2016 року на підставі підписаних ОСОБА_1 документів, ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄРДПОУ 40076727) перереєстровано в реєстраційній службі Обухівського міськрайонного управління юстиції Київській області.

Як висновок, вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі .

З огляду на наявний вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року у справі № 755/1949/17, контролюючий орган вважає наявність правових підстав для визнання вищевказаного договору недійсним.

Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, зокрема, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Приписами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У силу ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визначені положеннями ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно яких, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Вказані обставини, відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного суду України, входять до предмета доказування при розгляді судом даної категорії адміністративних спорів.

Так, згідно з цією нормою, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

У той же час, позивачем в обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним правочину, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен та Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд Техно Україна за результатами якого складено податкову накладну від 25 червня 2016 року № 38, не надано суду доказів на підтвердження вказаного, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Положеннями частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) правочину, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен та Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд Техно Україна за результатами якого складено податкову накладну від 25 червня 2016 року № 38, як такого, який завідомо суперечить інтересам держави, адже, як вже зазначалось, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, яких позивачем не надано, а судом з наявних у матеріалах справи доказів не встановлено.

Також, суд звертає увагу, що вказуючи на недійсність досліджуваного правочину, позивач посилається на факт підписання податкової накладної, а не безпосередньо договору, особою, яка не має відношення до діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен . При цьому, копії договору, на підставі якого виписана податкова накладна від 25 червня 2016 року № 38, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен та Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд Техно Україна , позивачем суду не надано, що виключає можливість встановлення осіб, які підписали його. Надана копія податкової накладної від 25 червня 2016 року № 38 також не містить підписів.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене, враховуючи заявлені предмет та підстави позову, суд вказує про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав у задоволенні останніх.

Керуючись вимогами статтями 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, місцезнаходження юридичної особи: 03680, місто Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова