Постанова

від 15.02.2018 по справі 911/3648/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2018 р. Справа№ 911/3648/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 15 лютого 2018 року.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , від імені та в інтересах якої діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Дельта Банк Кадиров В.В.

на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.12.2017

у справі №911/3648/17 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АС Телеком

до Товариства з обмеженою відповідальністю Тіволі

про зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2017 у справі №911/3648/17 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АС Телеком про забезпечення позову задоволено повністю.

Зупинено стягнення на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 у справі №34/263, до винесення господарським судом рішення по суті справи.

Заборонено будь-яким органам та особам, в тому числі Державному підприємству СЕТАМ (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6; ідентифікаційний код 39958500), Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державним та приватним нотаріусам, державним виконавцям, державним реєстраторам вчиняти дії що стосуються відчуження житлового будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Польова, 61А, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю Тіволі (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 1Б; ідентифікаційний код 32919134) на праві власності, зокрема організовувати та проводити електронні торги з його реалізації, складати, підписувати (затверджувати) та видавати акт про реалізацію предмета іпотеки (акт про проведені електронні торги), а також свідоцтво про придбання майна (нерухомого майна) з прилюдних (електронних) торгів, проводити державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за іншою особою, до винесення господарським судом рішення по суті справи.

Ухвала суду мотивована тим, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може призвести до неможливості відновити порушені права позивача (у разі задоволення позову про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Тіволі передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю АС Телеком 1/10 частину житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Польова, 61А, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Тіволі на праві власності, в якості розрахунку по договору поставки №1/17 від 28.04.2017) і, як наслідок, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення у даній справі. На думку суду першої інстанції, заявлені позивачем заходи вжиття забезпечення позову є адекватними та обґрунтованими.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство Дельта Банк , від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Дельта Банк Кадиров В.В. (далі, Банк), звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 07.12.2017 у справі №911/3648/17 повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги Банк зазначив, що оскаржена ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування всіх обставин справи та є необґрунтованою і незаконною, в зв'язку з чим підлягає скасуванню повністю.

За твердженнями скаржника, зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 у справі №34/263, до винесення Господарським судом Київської області у справі №911/3648/17 рішення по суті спору, призвело до порушення принципів та засад виконавчого провадження, порушення вимог Конституції України щодо обов'язковості судових рішень та унеможливлює виконання рішення суду в справі №34/263.

Скаржник наголошує, що заходи забезпечення позову, вжиті судом, не є адекватними заявленим вимогам, а Господарський суд Київської області не взяв до уваги всі відомості про об'єкт нерухомого майна, що є предметом позову у даній справі, проігнорував інформацію щодо обтяжень та заборон, накладених на вказане майно. Ухвала про забезпечення позову в справі №911/3648/17 порушує права Банку, як іпотекодержателя за договором №355/Zквіп-06-1.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/3648/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Гончаров С.А.

Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених статтею 271 Господарського процесуального кодексу України (частина 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №911/3648/17, розгляд справи призначено на 13.02.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018, враховуючи перебування судді Гончарова С.А. у відпустці, прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Дельта Банк Кадиров В.В., до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

13.02.2018 відповідач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи у відсутності його представника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 у справі було оголошено перерву до 15.02.2018.

Представник позивача 15.02.2018 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заяву про закриття апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою Банку на ухвалу суду першої інстанції від 07.12.2017 у даній справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017. Вказана заява мотивована тим, що Банк станом на дату подання апеляційної скарги (14.12.2017) не був учасником судового процесу у справі №911/3648/17, а отже не міг її подати, оскільки згідно частини 6 статті 106 Господарського процесуального кодексу України у попередній редакції такі скарги могли бути подані лише стороною спору або іншим учасником судового процесу.

Також, 15.02.2018 позивач надав суду у судовому засіданні в обґрунтування доводів вказаної заяви копію заяви Банку про залучення її до участі у справі №911/3648/17 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Колегія суддів, розглянувши вказану заяву та заслухавши пояснення представників скаржника та позивача, ухвалила відмовити у її задоволенні з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Так, за змістом статті 106 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття оскарженої ухвали, окремо від рішення місцевого господарського суду може бути оскаржена в апеляційному порядку, зокрема, ухвала місцевого господарського суду про забезпечення позову.

Згідно норм частин 5-6 статті 106 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття оскарженої ухвали, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Отже, дійсно, у статтях 91 та 106 Господарського процесуального кодексу України у відповідній редакції прямо не було передбачено право на подачу апеляційної скарги на ухвалу особами, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Однак, колегія суддів, враховуючи, що право на судовий захист гарантується державою, зазначає, що деякі ухвали (які оскаржуються окремо від рішення суду), у певних випадках, мають право оскаржити особи, які не вважаються учасниками судового процесу в розумінні статті 18 Господарського процесуального кодексу України. Так, право на апеляційне оскарження ухвал мають, зокрема, особи, питання про права та обов'язки яких вирішив місцевий господарський суд, наприклад, в ухвалі про забезпечення позову, оскільки лише таким шляхом право такої особи може бути відновлене у випадку його порушення.

Отже, оскільки Банк, як встановлено судом та буде зазначено нижче у мотивувальній частині постанови, є іпотекодержателем, у тому числі спірного майна (предмету позову в даній справі), за договором №355/Zквіп-06-1, та стягувачем за наказом Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 у справі №34/263, ухвала про забезпечення позову в даній справі безпосередньо стосується прав та обов'язків Банку по відношенню до спірного майна, а тому могла бути оскаржена останнім у відповідності до норм господарського процесуального законодавства, чинного станом на дату подання апеляційної скарги (14.12.2017).

Водночас, колегія суддів зазначає, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким, зокрема Господарський процесуальний кодекс України було викладено у новій редакції.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Банку в даній справі було відкрите ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 згідно норм Господарського процесуального кодексу України у редакції від 15.12.2017.

Відтак, розгляд справи здійснюється згідно Господарського процесуального кодексу України у редакції від 15.12.2017.

За змістом статті 254 Господарського процесуального кодексу України у редакції від 15.12.2017 учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

Отже, виходячи із системного аналізу зміст вказаних норм права, Банк станом на дату відкриття апеляційного провадження у даній справі міг бути суб'єктом апеляційного оскарження, оскільки оскаржена ним ухвала про забезпечення позову в даній справі безпосередньо стосується його прав та обов'язків як іпотекодержателя спірного майна.

З огляду на зазначене, у суду апеляційної інстанції відсутні передбачені пунктом 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Банку.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги Банку, просив її задовольнити, оскаржену ухвалу суду скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених Банком у апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу суду без змін.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо необхідності скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у даній справі та про задоволення апеляційної скарги Банку з огляду на наступне.

Згідно приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України у редакцій, чинній станом на дату прийняття оскарженої ухвали, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Позов, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України у відповідній редакції, забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , норми якої підлягали застосуванню станом на дату прийняття оскарженої ухвали, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених як статтею 33 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття оскарженої ухвали суду, так і статтею 74 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття даної постанови, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.12.2017 до Господарського суду Київської області позивачем було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, згідно якої позивач просив суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 у справі №34/263, заборонити будь-яким органам та особам, в тому числі Державному підприємству СЕТАМ , Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державним та приватним нотаріусам, державним виконавцям, державним реєстраторам вчиняти дії що стосуються відчуження житлового будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Польова, 61А, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю Тіволі на праві власності, зокрема організовувати та проводити електронні торги з його реалізації, складати, підписувати (затверджувати) та видавати акт про реалізацію предмета іпотеки (акт про проведені електронні торги), а також свідоцтво про придбання майна (нерухомого майна) з прилюдних (електронних) торгів, проводити державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за іншою особою.

Зазначена заява обґрунтована тим, що за наявної у позивача інформації, на житловий будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Польова, 61А, звертається стягнення, зокрема, він переданий на реалізацію Державному підприємству СЕТАМ , відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 30.09.2016 за № 1301.

Оскарженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №911/3648/17 вказану заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову було задоволено.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягала задоволенню, а оскаржена ухвала має бути скасована з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Конституційним Судом України у пункті 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження (стаття 115 Господарського процесуального кодексу України, чинного станом на дату прийняття оскарженої ухвали).

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України, чинного станом на дату прийняття оскарженої ухвали).

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, урегульовано нормами Закону України Про виконавче провадження .

Законом України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53760479 з примусового виконання наказу №34/263. У рамках виконавчого провадження майно ТОВ Тіволі було описано, арештовано та передано на примусову реалізацію Державному підприємству СЕТАМ .

Примусове виконання наказу №34/263 здійснюється в рамках Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Як уже зазначалося, заходи забезпечення позову, що застосовуються судом, повинні бути адекватними заявленим вимогам. Хоча поняття адекватності є оціночним, як орієнтир такої адекватності є вимоги, викладені в позовній заяві. Необхідно також брати до уваги зміст і розмір позовних вимог.

Так, в ухвалі Господарського суду Київської області від 07.12.2017 у справі №911/3648/17 зазначено, що ТОВ АС Телеком позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №1/17 від 28.04.2017 та просить суд в якості розрахунку за договором поставки передати йому у власність 1/10 частину житлового будинку №61-А, що розташований по вул. Польовій Солом'янського району м. Києва.

Водночас, відповідно до наказу Господарського суду міста Києва №34/263 підлягає стягненню з ТОВ Тіволі на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк заборгованість у розмірі 31 604 085 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за:

1) Іпотечним договором №355/Zквіп-06 від 11.12.2006, що був посвідчений у той же день приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І., зареєстрованого в реєстрі за №3778, а саме: земельну ділянку, що розташована по вул. Польовій, 61-а, у Солом'янському районі м. Києва, площею 0,1008 га,

2) Іпотечним договором №355/Zквіп-06-1 від 11.12.2006, що був посвідчений у той же день приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І., зареєстрованого в реєстрі за №3780, а саме: жилий будинок №61-А, що розташований по вул. Польовій, Солом'янського району м. Києва, житловою площею 424,00 кв.м., нежитловою площею 504,4 кв.м., загальною площею 928,4 кв.м., шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Тіволі на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Отже, незважаючи на те, що позовні вимоги у справі №911/3648/17 стосуються 1/10 жилого будинку №61-А по вул. Польовій м. Києва, судом зупинено виконання всього наказу №34/263 щодо звернення стягнення на весь жилий будинок № 61-А по вул. Польовій м. Києва, а не на його частину, в також на земельну ділянку по вул. Польовій, 61-А та стягнення коштів 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнення яких (судових витрат) може бути виконано взагалі не за рахунок вказаного вище нерухомого майна.

Отже, Господарський суд Київської області, приймаючи оскаржену ухвалу, не взяв до уваги всі відомості про об'єкт нерухомого майна, що є предметом позову у даній справі, а також інформацію щодо обтяжень та заборон, накладених на вказане майно.

Таким чином, вжиті судом заходи забезпечення позову не є адекватними та співрозмірними заявленим ТОВ АС Телеком позовним вимогам у даній справі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Іпотечний договір №355/ZKBin-06-l, за яким будинок №61-А по вул. Польовій у м. Києві був переданий в іпотеку Банку, був укладений ще у грудні 2006 року, що передує не тільки винесенню ухвали Господарським судом Київської області від 07.12.2017 у даній справі, а й взагалі укладенню договору поставки №1/17 від 28.04.2017 та подачі позову до суду ТОВ АС Телеком в даній справі.

Отже, Господарський суд Київської області, приймаючи оскаржену ухвалу від 07.12.2017 у справі №911/3648/17 про повне задоволення заяви ТОВ АС Телеком про забезпечення позову, порушив права ПАТ Дельта Банк , як іпотекодержателя даного майна.

Колегія суддів наголошує, що з огляду на правову природу іпотеки, яка становить собою вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку , є недоцільним та таким, що суперечить принципам розумності вжиття судом у даній справі такого заходу забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі наказу №34/263, оскільки предметом спору в справі №34/263, на виконання рішення у якій видано вказаний наказ, не були обставини щодо встановлення, наприклад, права власності на спірний жилий будинок, зобов'язання щодо передачі частини якого є предметом спору в даній справі, а рішенням суду вже звернуто стягнення на майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором №355/Zквіп-06-1 від 11.12.2006.

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ухвала про забезпечення позову в даній справі порушує законні права та інтереси ПАТ Дельта Банк як іпотекодержателя та як стягувача по виконавчому провадженню №53760479, в рамках якого здійснюється реалізація майна ТОВ Тіволі , а саме: жилого будинку №61-А, що розташований по вул. Польовій Солом'янського району міста Києва, та з огляду на те, що вжиті судом заходи забезпечення позову не є адекватними та співрозмірними заявленим позовним вимогам, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що Господарським судом Київської області без достатніх правових підстав було застосовано положення статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України у відповідній редакції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , від імені та в інтересах якої діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Дельта Банк Кадиров В.В., є обґрунтованою та підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Київської області від 07.12.2017 у справі №911/3648/17 підлягає скасуванню, а заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову залишається без задоволення.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , від імені та в інтересах якої діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Дельта Банк Кадиров В.В. на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.12.2017 у справі №911/3648/17 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 07.12.2017 у справі №911/3648/17 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю АС Телеком про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2017 у справі №911/3648/17.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АС Телеком (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 17, офіс 86; код ЄДРПОУ 35085454) на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; код ЄДРПОУ 34047020) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 07.12.2017 у справі №911/3648/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст складено та підписано 21.02.2018.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх