Постанова

від 19.02.2018 по справі 813/1734/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12328/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Глушко І.В.,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Геопромсервіс на постанову Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя - Кухар Н.А.), ухвалену у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 12 год. 25 хв. 14 листопада 2017 року, повний текст якої складено 20 листопада 2017 року, у справі №813/1734/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Геопромсервіс до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Геопромсервіс (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ), просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2016 №0002441401.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вироком від 18.07.2016 в кримінальній справі №464/5323/16-к, який набрав законної сили 17.08.2016, Сихівський районний суд м.Львова встановив, що підприємство-контрагент ТОВ Надін Груп створювалось та діяло з метою прикриття іншої незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірної операції зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод та доводи щодо юридичної значимості первинних документів. Таким чином, оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч.3 ст.2 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що таке було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання позивача щодо надання можливості подати заяву про збільшення позовних вимог стосовно визнання неправомірними дій фіскального органу щодо проведення перевірки. Вказує, що акт перевірки складено лише 22.11.2016 при тому, що день закінчення установленого для проведення перевірки строку - 13.11.2016, що потягло порушення права платника податку на подання заперечення до акта. Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано індивідуальний характер відповідальності, презумпцію добросовісності платника податків. Скаржник вказує, що встановлення факту фіктивності підприємства-контрагента позивача саме по собі не може свідчити про незаконність господарських операцій, тоді як надані Товариством первинні документи бухгалтерського та податкового обліку в сукупності з іншими доказами (договірні та інші документи, що свідчать про поетапність та послідовність реалізації товарів) є достатніми доказами фактичного виконання господарських операцій. Також, зазначає, що будь-яких розбіжностей в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, задекларованих контрагентами показниках податкових зобов'язань на час здійснення господарських операцій та його податкового обліку в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС не було. Відтак вважає, що Товариством правомірно сформований податковий кредит, доведений факт отримання товарів та їх подальша реалізація, що підтверджує реальність господарських операцій.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Геопромсервіс зареєстроване 28.10.2008 Львівським міським управлінням юстиції, основний вид діяльності - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

З 09.11.2016 по 15.11.2016 Галицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ Надін Груп за період з 01.01.2016 по 30.06.2016.

За результатами проведеної перевірки складено акт №4556/13-04-14-01/36183261 від 22.11.2016, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення Товариством п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 15870 грн., в т.ч. за січень 2016 року в сумі 11 146 грн., за лютий 2016 року - 4 724 грн.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 08.12.2016 №0002441401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19 838 грн., з них за податковим зобов'язанням - 15 870 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 968 грн. (а.с.10).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в редакції чинній у період, який перевірявся, (далі - ПК України) податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. а п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пп. а п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6. ст.198 ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996 від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Згідно з п.2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Як зазначено контролюючим органом в акті перевірки №4556/13-04-14-01/36183261 від 22.11.2016 за період, що перевірявся, основний вид діяльності Товариства - 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

При проведенні перевірки використана інформація автоматизованої інформаційної системи АІС Податковий блок , облікова справа Товариства, архів електронної звітності Центру обробки електронної звітності ДФС України, ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 01.09.2016 у справі №464/6691/16-к., вирок Сихівського районного суду м.Львова від 18.07.2016 у справі №464/5323/16-кпр.

При проведенні перевірки дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ Надін Груп контролюючим органом встановлено завищення Товариством сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях придбання будматеріалів, факт яких не відбувся, у розмірі 15870 грн., в т.ч. за січень 2016 року в сумі 111146 грн., за лютий 2016 року - 4724 грн.

З матеріалів справи встановлено, що 29.01.2016 між ТОВ Надін Груп (Постачальник), в особі Директора ОСОБА_2, та ТОВ Геопромсервіс (Замовник), в особі Директора ОСОБА_3, укладено Договір поставки №2901/16 відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар (передати у власність Замовника), перелік якого визначений у Додатку №1 до Договору, а Замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Предметом поставки є товар (будівельні матеріали), зазначені в Переліку (Додаток №1 до Договору). Товар повинен бути поставлений Замовнику у строк 30 днів з моменту здійснення попередньої оплати Замовником за цим Договором. Пунктом постачання товару за Договором є місцезнаходження Замовника. Загальна ціна Договору становить 10 264 321 грн. і визначається договірною ціною. Замовник сплачує Постачальнику передплату за Договором у розмірі 100% від ціни Договору протягом п'яти днів з моменту підписання Сторонами Договору.

Відповідно до видаткової накладної №РН-00000060 від 29.02.2016, видаткової накладної №РН-00000050 від 31.01.2016, видаткової накладної №РН-000043 від 29.01.2016 ТОВ Надін Груп постачало Товариству наступний товар: фарбу Еко-Снежка, трубу ПВХ 160/1000, трубу ПВХ 160/2000, еврорубероїд ХКП 3,5, лампочки електричні 60 Вт, засув чав. Ф50 та Ф80, трос для чистки труб, карбіт кальцію (а.с.34, 37, 40).

Всі документи зі сторони ТОВ Надін Груп підписані директором ОСОБА_2

При проведенні перевірки відповідачем використано ухвалу Сихівського районного суду м.Львова Про надання дозволу на проведення позапланової документальної перевірки від 01.09.2016 у справі №464/6691/16-к пр. №1-кп/464/1623/16 у зв'язку з досудовим розслідуванням матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №320161400000000003 від 05.01.2016 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, а також вирок Сихівського районного суду м.Львова від 18.07.2016 у справі №464/5323/16-к пр. №1-кп/464/264/16 про розгляд у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Львова обвинувального акта у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за №32016140000000097 від 23.06.2016 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Вироком Сихівського районного суду м.Львова від 18.07.2016 у справі №464/5323/16-к пр. №1-кп/464/264/16, який набрав законної сили 17.08.2016, затверджено угоду між обвинуваченим ОСОБА_2 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Львівської області Леськів А.В., та ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України і призначено йому покарання штраф - п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить вісім тисяч п'ятсот (8500) гривень.

При цьому Сихівським районним судом м.Львова встановлено, що з метою здійснення незаконної діяльності ТОВ Надін груп (ЄДРПОУ 39477785), створення видимості реальної господарської діяльності та прикриття незаконної діяльності, обвинувачений ОСОБА_2, за співучастю із невстановленими слідством особами, відкрив та використовував рахунок ТОВ Надін груп (ЄДРПОУ 39477785) у Львівському відділенні №1 ПАТ КОМІНВЕСТБАНК . Достовірно знаючи, що в силу статусу малозабезпеченої та малоосвіченої особи не зможе здійснювати фактичну підприємницьку діяльність, і не буде здійснювати господарську діяльність ТОВ Надін груп , а також самостійно виконувати функції директора підприємства, обвинувачений надав фактичне право управління діяльністю підприємствами невстановленим слідством особам, яким віддав у розпорядження документи фінансово-господарської діяльності та печатки ТОВ Надін груп . Так, в період лютого 2016 року по березня 2016 року на рахунки ТОВ Надін груп надходили кошти від реально діючих суб'єктів господарської діяльності в якості оплати товарів, робіт, послуг, які в подальшому перераховувалися на рахунки фізичних осіб, в тому числі обвинуваченого ОСОБА_2 Такі дії обвинуваченого ОСОБА_2, який в період лютого 2016 року по березня 2016 року, будучи службовою особою і єдиним працівником товариства, надавали можливість лише документально оформляти нібито проведення господарських операцій, для відображення фіктивних господарських операцій у податковому обліку та конвертації безготівкових коштів у готівкові, тоді як встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), у згаданих товариствах відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької (економічної) діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, що свідчить про нікчемність укладених угод. Дії ОСОБА_2, вірно кваліфіковано за ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, так як він вчинив фіктивне підприємництво в співучасті з невстановленими особами, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, враховуючи, що вирок Сихівського районного суду м.Львова від 18.07.2016 у справі №464/5323/16-к, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ Надін груп , з яким позивач мав господарські відносини, набрав законної сили, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо безпідставності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ Надін груп .

Вказане узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 (справа №2а/3264/11/1070, відповідно до яких первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.01.2018 (справа №2а-7075/12/2670).

В свою чергу, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2018 (справа №2а-1870/5800/12) вказано, що обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов'язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо покликання Товариства в позовній заяві та апеляційній скарзі на відповідність проведених фінансово-господарських операцій економічному змісту господарської діяльності Товариства та контрагента ТОВ Надін груп та їх не збитковість, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що на підставі вище досліджених обставин справи такі покликання не можуть братись судом як беззаперечні на підтвердження протиправності донарахування податкових зобов'язань.

Щодо покликання скаржника на порушення відповідачем порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а саме вручення позивачу наказу про проведення перевірки лише в день проведення такої, то суд апеляційної інстанції зауважує, що не можуть бути підставою для визнання протиправними прийнятих за результатом перевірки рішень, оскільки суб'єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Саме на етапі допуску до перевірки суб'єкт господарювання може порушити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, у подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень чинного законодавства, дотримання якого здійснюється контролюючими органами, що узгоджується з позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом ТОВ Foods and Goods L. T. D. до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки, а відтак покликання Товариства є безпідставними.

Також, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим покликання Товариства в апеляційній скарзі на винесення акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення із порушенням встановлених Податковим кодексом України строків, оскільки згідно з акта перевірки №4556/13-04-14-01/36183261 від 22.11.2016 перевірка проводилась з 09.11.2016 по 15.11.2016, що Товариством не спростовано, а тому складення акта 22.11.2016 відповідає строку встановленому п.86.3 ст.86 ПК України (протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку), тоді як податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки (п.86.8 ст.86 ПК України).

На підставі аналізу законодавчих положень та обставин справи, враховуючи доктрину належної обачності й обережності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки діяльність контрагента позивача ТОВ Надін груп мала ознаки фіктивного підприємництва, що встановлено вироком Сихівського районного суду м.Львова від 18.07.2016 у справі №464/5323/16-к, який набрав законної сили, подані позивачем документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 229, 241, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Геопромсервіс залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №813/1734/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш І. В. Глушко Повне судове рішення складено 21.02.2018.