Постанова

від 19.02.2018 по справі 922/3436/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2018 р. Справа № 922/3436/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача - Мохнюк Д.М. (ордер КС№262560 від 16.02.2018 року, посвідчення адвоката №5801/01 від 30.08.2016 року);

відповідача - ОСОБА_4. (посвідчення адвоката НОМЕР_1 від 04.01.2017 року, договір про надання правової допомоги № 23/02/2017-1 від 23.02.2017р., ордер №ХВ від 20.11.2017 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Солопова Р.І. (вх.№56Х/1-43) , на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2017 (суддя Р.М. Аюпова, повний текст рішення складено 18.12.2017 року) у справі №922/3436/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудбізнес", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Солопова Руслана Івановича, м. Харків

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Укрбудбізнес", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Солопова Р.І., в якому після остаточних уточнень (відповідно до ухвали від 28.11.2017 про прийняття заяви про зміну предмету позову) просив стягнути на свою користь суму попередньої оплати згідно рахунку №816 від 21.12.2016 у розмірі 394200,00 грн., а також суму упущеної вигоди позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару в розмірі 163470,00 грн. Судові витрати просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі №922/3436/17 (суддя Аюпова Р.М. ) у позові відмовлено частково. Стягнуто з ФОП Солопова Р.І. на користь ТОВ "Укрбудбізнес" суму попередньої оплати згідно рахунку №816 від 21.12.2016 у розмірі 394200,00 грн., судові витрати в розмірі 5913,00 грн.

Відповідач, ФОП Солопов Р.І., з рішенням господарського суду першої інстанції в частині задоволення позову не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі №922/3436/17 скасувати в частині стягнення з ФОП Солопова Р.І. на користь ТОВ "Укрбудбізнес" грошової суми в розмірі 394200,00 грн. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 394200,00 грн. відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом неповно було з'ясовано обставини справи відносно претензій позивача щодо повернення грошових коштів за неотриманий товар та претензій позивача щодо поставки товару, щодо якого між сторонами не було домовленості.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Солопова Р.І. на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі №922/3436/17. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 року справу призначено до розгляду на 19.02.2018 року.

Позивач через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№1392 від 08.02.2018 року) в якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.02.2018 року, у зв'язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В.

В судовому засіданні 19.02.2018 року представник відповідача підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату від 21.12.2016р. №816, в якому визначено два найменування товару - "Арматура Ф10А-400С Д=12м" та "Арматура Ф12А-400С Д=12м", кількість - 22тони за кожне найменування товару та ціна - 10250,00 грн. без ПДВ за кожне найменування товару, а загальна вартість товару - 541200 грн. з ПДВ.

Позивачем сплачено відповідачу грошові кошти в сумі 541200,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1072 від 21.12.2016 на суму 200000,00 грн., копією платіжного доручення № 1073 від 21.12.2016 на суму 141200,00 грн. та платіжним дорученням № 1070 від 21.12.2016р. на суму 200000,00 грн.

В призначенні платежу у вищезазначених платіжних дорученнях позивачем вказано про оплату за арматуру згідно рахунку на оплату №816 від 21.12.2016р.

У листі від 28.12.2016р. за вих. №2812-1 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів за не відвантажений товар по рахунку №816 від 21.12.2016 у розмірі 541200,00 грн., що перераховані платіжними дорученнями №№ 1072, 1073, 1070 від 21.12.2016.

Відповідач повернув позивачу грошові кошти в сумі 147000,00 грн. та в призначенні платежу вказав про повернення коштів за непоставлений товар, згідно листа від 28.12.2016р. за вих. №2812-1 у т.ч. ПДВ 20% - 24500,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Таким чином, відповідачем не було повернуто позивачу грошові кошти, сплачені позивачем за товар по рахунку №816 від 21.12.2016 в сумі 394200,00 грн.

29 серпня 2017р. позивач направив відповідачу вимогу в порядку ст. 530 ЦК України про поставку товару, відповідно до рахунку № 816 від 21.12.16р.

Враховуючи повернення відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 147000,00 грн., позивач вимагав в семиденний термін з дня отримання вимоги поставити товар на суму 394 200,00 грн., а саме:

• Арматуру д. 10 А-500С, дл.=12м к-ть.-20 т.

• Арматуру д.12 А-500С, дл.=12м к-ть. - 12,050 т.

Листом-повідомленням від 05.09.2017р. відповідач повідомив позивача про відмову від виконання вимоги позивача, мотивуючи це тим, що позивач не здійснив повну оплату рахунку № 816 від 21.12.2016р.

Як зазначає позивач, він, розраховуючи на належне виконання ФО-П Солоповим Р. І. свого зобов'язання, 07.09.2017р. уклав між TOB "Укрбудбізнес" (постачальник) та TOB "Компанія "НІККОЛ" (покупець) договір поставки № 7-09/2017.

Відповідно до п. 1 додатку № 2 до договору поставки № 7-09/2017, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець оплатити прийнятий товар у відповідності до зазначеної специфікації:

• Арматуру д. 10 А-400С, дл.=12м к-ть. - 20 т.

• Арматуру д.12 А-400С, дл.= 12м к-ть. - 12,050 т.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору поставки № 7-09/2017, передбачено загальна вартість товару за договором в розмірі 557670,00 грн., у тому числі ПДВ 92945,00 грн.

Додатком № 2 до договору поставки №7-09/2017 передбачено строк поставки товару, а саме - протягом 5 робочих днів з моменту підписання додатку.

Таким чином, TOB "Укрбудбізнес" уклав договір поставки на кількість товару, яку повинен поставити відповідач - ФОП Солопов Р.І.

Як зазначає позивач, через відмову відповідача виконати своє зобов'язання перед позивачем, ТОВ "Укрбудбізнес" не змогло виконати своє зобов'язання за договором поставки № 7-09/2017 перед TOB "Компанія "НІККОЛ", у зв'язку з чим ТОВ "Укрбудбізнес" вимушено було розірвати даний договір поставки, що підтверджується угодою про розірвання договору поставки.

Таким чином, на думку позивача, у TOB "Укрбудбізнес" була реальна можливість отримати дохід, у випадку виконання відповідачем, зобов'язання з поставки товару, що підтверджується укладеним договором поставки № 7-09/2017 від 07.09.2017р. між TOB "Укрбудбізнес" та TOB "Компанія "НІККОЛ" на суму 557670,00 грн.

Отже, розмір упущеної вигоди, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, становить 163470,00 грн. (557670,00 грн. - 394200,00 грн.).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач у наданому до господарського суду відзиві на позов, зазначає наступне.

В наданій до господарського суду претензії від 29.08.2017р. , позивач вимагав в семиденний термін з дня отримання вимоги поставити товар на суму 394200,00 грн., а саме:

-Арматуру д. 10 А-500С, дл.=12 м к-ть. - 20 т.;

-Арматуру д. 12 А-500С, дл.=12 м к-ть. - 12,050 т.

Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, дана претензія не може розглядатися як належна спроба досудового врегулювання спору, оскільки відповідно до рахунку №816 від 21.12.2016р., відповідач зобов'язався поставити позивачу наступний товар:

-Арматуру Ф10 А-400С, Д=12 м кількість - 22 т.;

-Арматуру Ф12 А-400С, Д=12 м кількість - 22 т.

Договір поставки між позивачем та відповідачем про поставку Арматури д. 10 А-500С, дл.=12 м та Арматури д. 12 А-500С не укладався взагалі, навіть у спрощеній формі.

Також відповідач зазначає, що починаючи з 28.12.2016р. відповідач не відмовлявся виконати свої зобов'язання по договору поставки від 21.12.2017р., та в листі від 05.09.2017р., який адресований TOB "Укрбудбізнес", повідомив, що замовлений та частково оплачений в грудні 2016 року товар: арматура Ф10 А400С у кількості 22 тони вартістю 225500,00 грн. без ПДВ, арматура Ф12 А400С у кількості 22 тони вартістю 225500,00 грн. без ПДВ, загальною вартістю 541200,00 грн., в тому числі 90200,00 грн. ПДВ, відповідно маркований та готовий для передачі за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 7, за умови оплати частини вартості товару в розмірі 147000,00 грн. та позивач повинен забрати товар зі складу. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми упущеної вигоди в розмірі 163470,00 грн., представник ФОП Солопова Р.І. зазначає, що дана вимога є необґрунтованою та пред'явлена безпідставно.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудбізнес" та Фізичною особою - підприємцем Солоповим Русланом Івановичем (надалі - відповідач) відповідно до ст. 184 ГК України у спрощений спосіб був укладений договір на поставку будівельних матеріалів.

Зазначене підтверджується висновками господарського суду Харківської області під час розгляду справи № 922/632/17, рішення по якій залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017р.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Положеннями ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції, у листі від 28.12.2016р. за вих.№2812-1 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів за не відвантажений товар по рахунку №816 від 21.12.2016 у розмірі 541200,00 грн., що перераховані платіжними дорученнями №№ 1072, 1073, 1070 від 21.12.2016.

Натомість, відповідач повернув позивачу грошові кошти в сумі 147000,00 грн. та в призначенні платежу вказав про повернення коштів за непоставлений товар, згідно листа від 28.12.2016 за вих. №2812-1 у т.ч. ПДВ 20% - 24500,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Таким чином, відповідачем не було повернуто позивачу грошові кошти, сплачені позивачем за товар по рахунку №816 від 21.12.2016 в сумі 394200,00 грн.

Неповернення відповідачем суми заборгованості за оплачений, але не отриманий товар в сумі 394200,00 грн. стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду Харківської області у справі №922/632/17, з вимогою про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 394200,00 грн., згідно ст. 1212 ЦК України.

Під час розгляду справи № 922/632/17 судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини з поставки товару, а саме укладено договір поставки у спрощений спосіб. Суд дійшов висновку, що позивач листом від 28.12.2016р. за вих. № 2812-1, у зв'язку із невідвантаженням товару, вимагав у відповідача повернути перераховані на підставі рахунку № 816 від 21.12.2016р. кошти в сумі 541200, 00 грн., тобто позивач фактично відмовився від укладеного з позивачем в спрощений спосіб договору поставки товару, а отже у відповідача відпала правова підстава для збереження коштів, перерахованих позивачем в якості оплати за поставку товару по вказаному договору.

Відповідно до ст. 35 ГПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи і суді першої інстанції), обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Матеріалами справи підтверджується направлення на адресу відповідача вимоги про здійснення на адресу позивача поставки товару на суму 394200,00 грн. (неповернутих відповідачем відповідно до вимоги від 28.12.2016 за вих. № 2812-1).

В листі ФОП Солопова Р.І. від 05.09.2017р., який адресований TOB "Укрбудбізнес", відповідач повідомив, що замовлений та частково оплачений в грудні 2016 року товар: арматура Ф10 А400С у кількості 22 тони вартістю 225500,00 грн. без ПДВ, арматура Ф12 А400С у кількості 22 тони вартістю 225500,00 грн. без ПДВ, загальною вартістю 541200,00 грн., в тому числі 90200,00 грн. ПДВ, відповідно маркований та готовий для передачі за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 7., за умови оплатити частину вартості товару в розмірі 147000,00 грн. та забрати товар зі складу.

Враховуючи викладене, позивач, листом від 06.12.2017р. повідомив ФОП Солопова Р.І. про відмову від договору поставки, відповідно до рахунку №816 від 21.12.2016р. та вимагав повернути на адресу позивача грошові кошти в розмірі 394200,00 грн.

В силу положень статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи часткове повернення відповідачем коштів за непоставлений товар в сумі 147000,00 грн., у відповідача перед позивачем виникла грошова заборгованість в сумі 394200,00 грн. (541200,00 грн. - 147000,00 грн.), яка правомірно пред'явлена позивачем до стягнення.

Отже, враховуючи всі обставини справи та надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення на свою користь суми грошових коштів за не отриманий товар в розмірі 394200,00 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Водночас, відмовляючи в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми упущеної вигоди в розмірі 163470,00 грн., місцевий суд зазначив, що позивачем не обґрунтовано можливість порушення співвідношення майнових інтересів сторін договору і позбавлення заінтересованої сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору, у випадку виконання договору поставки на існуючих умовах. Крім того, суд зауважив, що матеріалами справи та додатково поданим доказами в обґрунтування даної вимоги, позивачем не доведено вчинення відповідачем цивільного правопорушення, яке повинно складатися з наступних елементів: протиправної поведінки відповідача, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини відповідача.

Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом неповно було з'ясовано обставини справи відносно претензій позивача щодо повернення грошових коштів за неотриманий товар та претензій позивача щодо поставки товару, щодо якого між сторонами не було домовленості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України зазначено наступне: "Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства."

Як вказує позивач у відзиві на апеляційну скаргу, 20 листопада 2017 року Позивач направив Відповідачу вимогу в порядку ст. 530 ЦК України про поставку товару за договором, який було укладено сторонами у спрощений спосіб, відповідно до рахунку №816 від 21.12.16. Так як ФО-П Солопов Руслан Іванович вже частково повернув ТОВ "УКРБУДБІЗНЕС" грошові кошти за вказаним договором, в сумі 147 000,00 грн., ТОВ "УКРБУДБІЗНЕС" вимагав в семиденний термін з дня отримання вимоги поставити товар на суму 394 200,00 грн., а саме:

• Арматуру д.10 А-400С, дл.=12м к-ть. - 20 т.

• Арматуру д.12 А-400С, дл.= 12м к-ть. - 12,050 т.

ФО-П Солопов Руслан Іванович отримав вимогу 21 листопада 2017 року, що підтверджується листом-повідомленням кур'єрської служби ПАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" про доставку відправлення від 22.11.2017 року.

Проте від ФО-П Солопова Руслана Івановича не надійшло жодної відповіді на дану вимогу. Таким чином, Відповідач своїми діями відмовляється виконувати своє зобов'язання з поставки вищезазначеного товару.

Позивач зазначає, Відповідач свідомо ухиляється від виконання свого зобов'язання з поставки товару, яке в нього виникло відповідно до Договору поставки, який було укладено сторонами у спрощений спосіб, відповідно до рахунку №816 від 21.12.2016 року, а також відмовляється добровільно повернути грошові кошти, які були сплачені Позивачем на виконання умов договору зі свого боку.

Таким чином, позивач посилається, що він виконав своє зобов'язання перед відповідачем, яке на нього покладалося Договором поставки укладеним у спрощений спосіб, відповідно до рахунку №816 від 21.12.2016 року - оплата товару, а відповідач, в свою чергу, ухиляється від виконання свого обов'язку з поставки відповідного товару.

Колегія суддів, з урахуванням меж перегляду апеляційної скарги, зазначає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та поясненнями представника позивача, викладеними у відзиву на апеляційну скаргу та в судовому засіданні.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі №922/3436/17 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, частини 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Солопова Руслана Івановича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі №922/3436/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 20.02.2018 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.