Постанова

від 20.02.2018 по справі 17/94

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №17/94

адміністративне провадження №К/9901/4479/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу касаційної скарги Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21 червня 2012 року (суддя Татарчук В.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року (судді: Сафронова С.В. (головуючий), Поплавський В.Ю., Чепурнов Д.В.) у справі №17/94 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Ексім-Пласт до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Ексім-Пласт (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.02.2005 № 0000452301/0, яким позивачу визначено суму завищеного бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 6 850,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що податковий кредит позивачем було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано недійсним.

Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини (у редакції на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій), встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21 червня 2012 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального процесуального права, вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень про задоволення позовних вимог Товариства не було враховано та не надано належної оцінки тому, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат сум, сплачених за послуги по перевезенню вантажу, який призначався як внесок до статутного фонду закордонного господарського товариства, оскільки засновницька діяльність та володіння корпоративними правами не є господарською діяльністю, а отже включення таких витрат до валових було здійснено поза межами власної господарської діяльності Товариства.

Товариство відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не надало.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фахівцями контролюючого органу проведено комплексну документальну планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Ексім-Пласт за період з 20.12.2002 по 30.09.2004, за результатами якої складено акт від 17.02.2005 № 00018786 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

За результати вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України Закону України Про податок на додану вартість , що призвело до завищення суми ПДВ, що підлягала відшкодуванню, на суму 6 850,00 грн.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, порушення, в тому числі і щодо включення до складу валових витрат сум, сплачених за послуги по перевезенню вантажу, який призначався як внесок до статутного фонду, що встановлені контролюючим органом при проведенні комплексної документальної планової перевірки та які стали підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного позивачем податкового повідомлення - рішення, були предметом судового розгляду в справі № 36/52 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Ексім-Пласт до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 17.02.2005 №0000432301/0 (визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 53 550,00 грн), яке було прийнято також за результатами вказаної комплексної документальної планової перевірки.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 березня 2006 року у справі № 36/52, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2007 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Ексім-Пласт до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 17.02.2005 року №0000432301/0 задоволено. Суд дійшов висновку про правильність дій позивача щодо віднесення до складу валових сум витрат за спірними господарськими операціями, які стали підставою і для визначення позивачу суми завищеного бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 6 850,00 грн, про правомірність якого заявлено вимогу у цій справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи вказане колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги відповідача щодо неврахування та не надання оцінки судами попередніх інстанцій обставинам справи, оскільки вказані обставини були предметом розгляду у справі № 36/52, рішення суду за результатами розгляду якої набрало законної сили, а відтак встановлені в ній обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 72, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21 червня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21 червня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі № 17/94 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду