Ухвала

від 20.02.2018 по справі 6-60-2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/372/18Головуючий по 1 інстанції Категорія : на ухвалу Горячківська Л.В. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Гончар Н.І., Пономаренка В.В., Ювшина В.І.

секретар Попова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2010 року, постановленої під головуванням судді Горячківської Л.М., по справі за поданням начальника Уманського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження права у виїзді за межі України у зв'язку з невиконанням нею зобов'язань по виплаті боргу,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2010 року Уманський міський відділ ДВС Уманського міського управління юстиції звернулося до суду з подання про тимчасове обмеження права у виїзді за межі України ОСОБА_5 у зв'язку з невиконанням покладених на неї судовим рішенням зобов'язань.

Свої вимоги мотивуючи тим, що ОСОБА_5 ухиляється від виконання своїх зобов'язань, оскільки на примусовому виконанні перебувають виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ Банк Фінанси та Кредит заборгованість по кредитному договору.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2010 року подання начальника Уманського міського відділу ДВС Уманського міськрайонного управління юстиції задоволено.

Обмежено ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання нею зобов'язань по виплаті боргу.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду у січня 2018 року ОСОБА_5 звернулася з апеляційною скаргою, мотивуючи тим, що ухвала суду постановлено з порушенням норм процесуального права і просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2010 року скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання Уманського міського відділу ДВС.

Апелянт зазначає, що державним виконавцем до суду не було подано жодного доказу, який би підтвердив ту обставину, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань.

Також апелянт зазначає, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов'язань, а не неможливістю його виконання.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд першої інстанції задовольняючи подання державного виконавця прийшов до висновку, що ОСОБА_5 ухиляється від сплати боргу , згідно рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Згідно п.18 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.

Отже, законодавством передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Під поняттям "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

З оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та матеріалів цивільної справи вбачається, що до суду першої інстанції держаний виконавець не надавав докази ухилення боржника від сплати боргу, оригінал виконавчого провадження оглянутий в судовому засіданні не був.

В ухвалі судом першої інстанції не зазначено фактів та конкретних доказів, які б підтверджували про те, що боржник дійсно ухилявся від зобов'язання, покладеного на нього судовим рішенням, лише зазначено про наявність заборгованості.

В порушення зазначених вимог, судом першої інстанції не перевірявся факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, проте зазначив про ці обставини, як встановлені.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов помилкового висновку про задоволення подання державного виконавця та тимчасового обмеження ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України у зв'язку з невиконанням зобов'язань по виплаті боргу, не встановивши факту ухилення боржника від виконання вказаних зобов'язань.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування, а апеляційна скарга до задоволення

Керуючись ст.ст. 258, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2010 року - задовольнити, а ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2010 року по справі за поданням начальника Уманського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження права у виїзді за межі України у зв'язку з невиконанням ним зобов'язань по виплаті боргу - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні подання начальника Уманського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження права у виїзді за межі України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з невиконанням нею зобов'язань по виплаті боргу - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Н.І.Гончар

Судді:

В.В. Пономаренко

В.І.Ювшин