Рішення

від 29.01.2018 по справі 808/3602/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року Справа № 808/3602/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_2

(діє на підставі договору № 1-10 від 10.04.2017 року)

від відповідача - ОСОБА_3

(діє на підставі довіреності № 20/08-01-10-05 від 17.01.2018 року)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення рішення № 50417-13 від 10 серпня 2017 року.

30 листопада 2017 року ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 13 грудня 2017 року.

Ухвалою від 13 грудня 2017 року провадження в адміністративній справи зупинено до 29 січня 2018 року та поновлено провадження в адміністративній справі в день призначеного судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні обґрунтував позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та зазначив, що 10 серпня 2017 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 50417-13, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктами нежитлової нерухомості у розмірі 5732,26 грн. Позивач не погоджується з таким рішенням та вважає визначене податкове зобов'язання, підлягає скасуванню, оскільки належне йому частка нерухомості, а саме комплекс загальною площею 1287,4 м.кв., частка володіння 1/4. При цьому, відповідно до положень підпункту є 266.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об'єктом оподаткування податку на майно.

Також позивач зазначив, що згідно з пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно належить до місцевих податків. Отже, податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, можуть виникати лише після його встановлення органом місцевого самоврядування. Натомість, Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік було прийняте Рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області лише 29 січня 2015 року, а тому, на переконання позивача, бюджетним періодом, в якому починає застосовуватись податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до власників такого майна, є саме 2016 рік.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволені адміністративному позові відмовити в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що при винесенні податкового повідомлення - рішення від 10 серпня 2017 року № 50417-13 Головного управління ДФС у Запорізькій діяла у спосіб вимог діючого законодавства, отже адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 29 січня 2018 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу частини комплексу будівель від 28 вересня 2010 року №2055, є власником 17/100 (сімнадцять /сотих) часток будівлі А-2 та будівлі В-1, що становить 67/100 (шістдесят сім сотих) часток комплексу, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, буд. 57/7. Комплекс, частина якого відчужується, складається з: будівлі А-2, побудованої з цегли, розмір загальною площею 1177,00 кв.м., нежитлова площа становить 936,6 кв.м., будівлі В-1, побудованої з цегли, розмір загальної площі 110,4 кв.м. нежитлова площа становить 102,2. Вищезазначений комплекс знаходиться на земельній ділянці площею 5,1042, га, кадастровий номер якої: 2310700000:01:032:0113, землевласником є Мелітопольська міська рада.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 жовтня 2010 року позивач є власником ? частки. Опис об'єкт: комплекс складається з будівель: А-2 загальною площею 1177,0 м2, основною площею 936,6 м2, В-1 загальною площею 110,4 м2, основною площею 102,2 м.2.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 10 вересня 2017 року №50417-13, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктами нежитлової нерухомості, податковий період 2016 рік у розмірі 5732,26 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення направлене позивачу та отримано останнім, про що сторонами в судовому засіданні не заперечувалось.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає податкове повідомлення-рішення обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі - ПК України).

Судом встановлено, що відповідачем складено оскаржуване податкове повідомлення - рішення та визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2016 рік, на підставі норм чинного законодавства, а саме статті 266 ПК України.

Відповідно до абзацу б підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Також підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

При цьому підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Однак абзацом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, чітко визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Суд дослідивши подані документи встановив, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу частини комплексу будівель від 28 вересня 2010 року №2055, є власником 17/100 (сімнадцять /сотих) часток будівлі А-2 та будівлі В-1, що становить 67/100 (шістдесят сім сотих) часток комплексу, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, буд. 57/7. Комплекс, частина якого відчужується, складається з: будівлі А-2, побудованої з цегли, розмір загальною площею 1177,00 кв.м., нежитлова площа становить 936,6 кв.м., будівлі В-1, побудованої з цегли, розмір загальної площі 110,4 кв.м. нежитлова площа становить 102,2. Також з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, затвердженої рішеннями Мелітопольської міської ради Запорізької області від 27 грудня 2010 року № 9 та від 28 грудня 2011 року № 1/23 вбачається, що земельна ділянка призначена для розміщення та обслуговування виробничих приміщень. При цьому комунальним підприємством Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації повідомлено, що комплекс будівель, що розташований за вищевказаною адресою знаходиться на земельній ділянці, цільове призначення якої розміщення та обслуговування виробничих приміщень.

Таким чином, суд вважає слід зазначити, що оскільки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об'єктом оподаткування у розумінні з абзацом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а належна позивачу частка 1/4 нежитлової будівлі, у свою чергу, за своїми характеристиками та цільовим використанням відповідає категорії будівель промисловості, суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для нарахування позивачу суми податкового зобов'язання яка зазначена в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні у розмірі 5732,26 грн.

Представником відповідача, в судовому засіданні, не доведено, що нерухоме майно належне позивачу є будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей.

А також, відповідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України, до місцевих податків належать податок на майно.

Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Пунктом 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України чітко визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Суд оглянувши матеріали адміністративної справи встановив, що 29 січня 2016 року Мелітопольською міською радою Запорізької області VII скликання 4 сесії рішенням №2/6 встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості на території м. Мелітополя, на 2016 рік.

Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, бюджетним періодом, в якому починає застосовуватися податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нежитлової нерухомості, у місті Мелітополі є саме 2017 рік.

Згідно з частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Отже, суд вважає, що оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, був запроваджений у місті Мелітополі пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, нарахування позивачу у 2016 році суми податкового зобов'язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 5732,26 грн. є передчасним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 10 серпня 2017 року №50417-13, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, яким позивачу визначено у 2016 році податкове зобов'язання податку на нерухоме майно, ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2017 року №50417-13, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не доведеними, обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 50417-13 від 10 серпня 2017 року.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений статті 255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений статтею 295 КАС України.

Рішення буде складено у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 243 КАС України, протягом десяти днів.

Рішення у повному обсязі виготовлено 31 січня 2018.

Суддя Д. В. Татаринов