Постанова

від 30.05.2018 по справі 808/3602/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 травня 2018 рокусправа № 808/3602/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Щербак А.А.

судді: Баранник Н.П. Малиш Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2018р. (суддя Татаринов Д.В., м. Запоріжжя) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2018р. позов задоволено.

Суд вирішив скасувати податкове повідомлення-рішення № 50417-13 від 10 серпня 2017 року.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано те, що пп. є п. 266.2.2. ст.. 266 Податкового кодексу України обумовлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, а не будівлі, що належать громадянам.

Представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала.

Представник позивача ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу частини комплексу будівель від 28 вересня 2010 року №2055, є власником 17/100 (сімнадцять /сотих) часток будівлі А-2 та будівлі В-1, що становить 67/100 (шістдесят сім сотих) часток комплексу, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, буд. 57/7. Комплекс, частина якого відчужується, складається з: будівлі А-2, побудованої з цегли, розмір загальною площею 1177,00 кв.м., нежитлова площа становить 936,6 кв.м., будівлі В-1, побудованої з цегли, розмір загальної площі 110,4 кв.м. нежитлова площа становить 102,2. Вищезазначений комплекс знаходиться на земельній ділянці площею 5,1042, га, кадастровий номер якої: 2310700000:01:032:0113, землевласником є Мелітопольська міська рада.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення - рішення від 10 вересня 2017 року №50417-13, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктами нежитлової нерухомості, податковий період 2016 рік у розмірі 5732,26 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що оскільки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об'єктом оподаткування у розумінні з абзацом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а належна позивачу частка 1/4 нежитлової будівлі, у свою чергу, за своїми характеристиками та цільовим використанням відповідає категорії будівель промисловості, суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для нарахування позивачу суми податкового зобов'язання яка зазначена в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні у розмірі 5732,26 грн.

Судом першої інстанції також було зазначено, що оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, був запроваджений у місті Мелітополі пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, нарахування позивачу у 2016 році суми податкового зобов'язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 5732,26 грн. є передчасним.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Згідно статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Позивач є власником нежитлової нерухомості, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про право власності (а.с.62).

Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Підпунктом є 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Проте, застосування пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Відтак, об'єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою.

Щодо висновків суду першої інстанції про неможливість нарахування та утримання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно.

Відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою податку на майно.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів передбачені у п.12.3 ст.12 ПК України.

Так, згідно з п.п.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

У пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Отже, за загальним правилом рішення про встановлення місцевих податків та зборів повинно бути офіційно оприлюднене відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).

Проте, суд першої інстанції не взяв до уваги на наступне.

24.12.2015 за № 909-VIII прийнято Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році .

Відповідно п. 4 розділу II. Прикінцевих положень вказаного Закону, установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

На виконання вказаного положення Закону України №909-VIII Мелітопольською міською радою Запорізької області прийнято рішення від 29.01.2016р. №2/6 про встановлення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік на її території (а.с. 61).

З урахуванням п.4 р. ІІ Прикінцевих положень Закону України №909-VIII бюджетним періодом, до якого може застосовуватись ставка податку, встановлена рішенням Мелітопольської міської ради и від 29.01.2016р. №2/6, є 2016 рік.

Таким чином постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, в задоолвенні позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2018р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 31 травня 2018року.

Головуючий суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш